Рішення

від 21.10.2015 по справі 910/16590/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/16590/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІГРАНД"

До Приватного підприємства "Алекс-П"

Про стягнення 26 815,45 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Чулков О.В. (дов.№б/н від 19.08.2015)

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІГРАНД" до Приватного підприємства "Алекс-П" про стягнення 26 815,45 грн. заборгованості на підставі Договору-заявки на перевезення вантажу №б/н від 21.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2015 порушено провадження у справі №910/16590/15, розгляд справи призначений на 22.07.2015 року.

За наслідками судового засідання 22.07.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.08.2015 року.

19.08.2015 на виконання розпорядження керівника апарату суду №04-23/1241 здійснено повторний автоматичний розподіл справи №910/16590/15, за результатами якого головуючим суддею у справі визначено суддю Полякову К.В.

Ухвалою суду від 21.08.2015 справа №910/16590/15 прийнята суддею Поляковою К.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 08.09.2015 року.

03.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшов лист, у якому він просив розгляд справи здійснювати за відсутності уповноваженого представника.

За наслідками розгляду справи 08.09.2015 суд виніс ухвалу про відкладення її розгляду на 01.10.2015 року.

01.10.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.10.2015 року.

У судове засідання 21.10.2015 позивач не направив уповноваженого представника, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача надав відзив на позов та просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епігранд» (експедитор) та Приватним підприємством «Алекс-П» (замовник, вантажовідправник) укладено заявку-договір на перевезення вантажу (8 пелет 60 м.куб) автомобільним транспортом по маршруту Киїів-Донецьк, згідно з якої вантажоодержувач є Гіпермаркет «АШАН».

Завантаження автомобіля мало відбуватись 21.12.2012 до 18:00 год., строк доставки - 22.12.2012 до 15:00 год., вартість становила 8000,00 грн. Водієм за даною заявкою визначено ОСОБА_4 та зазначено його контактний номер телефону.

Надалі, як зазначає позивач, по факту виконання перевезення позивачем виставлено до сплати відповідачу рахунок-фактуру №190 від 24.12.2014 на суму 8000,00 грн. та акт виконаних робіт за надані транспортно-експедиційні послуги по маршруту м.Київ - м.Донецьк, Маз, СВ9188АР, СВ4686ХХ.

Оскільки, відповідач так і не розрахувався за вказані послуги, позивач направив 26.12.2014 претензію №1, в якій просив погасити заборгованість у розмірі 4500,00 грн. до 28.12.2014 року.

Після того, позивачем направлялись ще 06.12.2013 та 03.02.2015 претензія №2 від 05.12.2013 на суму 8000,00 грн. та №3 від 28.01.2015 на суму 8000,00 грн. відповідно, проте відповіді або грошових коштів відповідач так і не надав, що спричинило звернення із даним позовом до суду. Також, враховуючи прострочення виконання позивачем зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 568,10 грн., інфляційні втрати у розмірі 3776,00 грн. та курсова різниця у розмірі 14471,35 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що у зв'язку із непогодженням умов оплати, відповідач звернувся до іншого перевізника ФОП ОСОБА_2, яким і виконано перевезення вантажу, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000129 від 22.12.2012 та випискою по рахунку відповідача за період з 24.12.2012 по 25.12.2012 щодо сплати ФОП ОСОБА_2 8000,00 грн. за надані послуги.

Також, відповідач надав копію заявки-договору від 21.12.2012, в якій містяться написані від руки умовами оплати (безготівковим розрахунком без ПДВ у день вивантаження), та зауваження щодо не погодження з даними доповненими умовами оплати та ненаданням послуги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Приписами статті 202 ЦК України визначено поняття правочину як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. (ст.205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини, що склалися між сторонами, мають ознаки правовідносин щодо перевезення та підпадають, зокрема, під регулювання Глави 64, 65 ЦК України.

Приписами ст.909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

На підтвердження виконання передбачених у заявці-договорі від 21.12.2012 послуг, позивачем надано рахунок-фактуру №190 від 24.12.2014 на суму 8000,00 грн. та акт виконаних робіт за надані транспортно-експедиційні послуги по маршруту м.Київ - м.Донецьк, Маз, СВ9188АР, СВ4686ХХ. Вказані документи є підписаними з боку позивача та направлені відповідачу 26.12.2012 разом із претензією №1 про сплату боргу.

Інших доказів, що підтверджували би виконання позивачем обумовлених заявкою-договором послуг (товарно-транспортна накладна, докази приймання вантажоодержувачем вантажу тощо) позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Водночас, як зазначає відповідач, умови оплати послуги відповідачем не погоджено, оскільки у вказаній заявці-договорі від руки дописано проведення оплати у день вивантаження, який припадав на вихідний день, та в який клієнт-банк відповідача не працював.

З огляду на це, відповідач уклав заявку-договір з іншим перевізником - ФОП ОСОБА_3, а саме щодо перевезення вантажу (8 пелет 60 м.куб) за маршрутом Київ-Донецьк та доставка його вантажоодержувачу Гіпермаркет «АШАН» із датою завантаження 21.12.2012 до 18:00 год. та вивантаження 22.12.2012 до 15:00 год. та встановленою платою у розмірі 8000,00 грн. Водієм за даною заявкою визначено ОСОБА_4 та зазначено його контактний номер телефону.

Факт надання послуг ФОП ОСОБА_3 підтверджується актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000129 від 22.12.2012 та випискою по рахунку відповідача за період з 24.12.2012 по 25.12.2012 щодо сплати ФОП ОСОБА_2 8000,00 грн. за надані послуги.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У зв'язку із вищенаведеним, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позивачем не надано та матеріали справи не мстять належних та допустимих доказів на підтвердження надання позивачем відповідачу передбачених заявкою-договором від 21.12.2012 послуг, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, оскільки вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в задоволенні якої судом відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 12 211,20 грн. збитків від інфляції, 1 120,40 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІГРАНД" до Приватного підприємства "Алекс-П" про стягнення 26 815,45 грн. заборгованості на підставі Договору-заявки на перевезення вантажу №б/н від 21.12.2012 року - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 21.10.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 26.10.2015 року

Суддя К.В. Полякова