Рішення

від 29.10.2015 по справі 910/20011/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2015Справа №910/20011/15

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Всеукраїнської громадської організації "Національний екологічний центр України"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Лозицька О.Л., Клочко В.В., Кравченко І.В.

від відповідача: Григор'єв Р.І.;

від третьої особи: Матвєєва В.Г.;

вільні слухачі: ОСОБА_6; ОСОБА_7, ОСОБА_8

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації "Національний екологічний центр України" (далі -відповідач) про:

- визнання недостовірною інформації, що викладена у прес-релізі Всеукраїнської громадської організації «Національний екологічний центр України» «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2» та розміщена на її офіційному сайті necu.gov.ua, а саме: «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС» .

- зобов'язання Всеукраїнської громадської організації «Національний екологічний центр України» з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили опублікувати на своєму офіційному сайті necu.org.ua спростування недостовірної інформації, що викладена у прес-релізі «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», шляхом виставлення повідомлення на головній сторінці сайту такого змісту: «Інформація, що викладена у прес-релізі «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», про те, що «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС» є недостовірною» у форматі та структурному розміщені на сайті аналогічному формату та розміщенню прес-релізу з тривалістю відображення такого повідомлення не менше двох місяців з моменту його опублікування.

Позовні вимоги обґрунтовані поширенням відповідачем на своєму офіційному сайті у прес-релізі недостовірної інформації про діяльність позивача, що не відповідає дійсності та впливає на ділову репутацію останнього.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 27.08.2015 представники відповідача заявили клопотання про витребування доказів, у якому просили суд витребувати у позивача:

- належним чином завірену копію Ліцензії Серії ЕО № 000064 від 19.07.2002 з усіма внесеними до неї змінами;

- належним чином завірену копію Ліцензії Серії ЕО № 001019 від 02.12.2013 з усіма внесеними до неї змінами;

- заяви, про продовження терміну експлуатації енергоблоків № 1 Южно-Української АЕС № 13847/06 від 04.10.2013;

- матеріали з обґрунтування продовження безпечної експлуатації енергоблока № 1 ЮУАЕС, а саме Звіт періодичної переоцінки безпеки енергоблока № 1 ЮУАЕС;

- висновок державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки за матеріалами звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблоку № 1.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив.

У судовому засіданні 27.08.2015 оголошувалась перерва до 28.09.2015 у порядку ст.77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2015 витребувано у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом": належним чином завірену копію Ліцензії Серії ЕО № 000064 від 19.07.2002 р. з усіма внесеними до неї змінами; належним чином завірену копію Ліцензії Серії ЕО № 001019 від 02.12.2013 зі змінами; заяви про продовження терміну експлуатації енергоблоків № 1 Южно-Української АЕС № 13847/06 від 04.10.2013; матеріали з обґрунтування продовження безпечної експлуатації енергоблока № 1 ЮУАЕС, а саме Звіт періодичної переоцінки безпеки енергоблока № 1 ЮУАЕС; висновок державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки за матеріалами звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблоку № 1.

22.09.2015 на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2015 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав витребувані судом документи.

Також, 25.09.2015 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про проведення відеозйомки судового процесу.

25.09.2015 через загальний відділ діловодства суду від Державної інспекції ядерного регулювання України (Держатомрегулювання) надійшла заява про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, обґрунтовуючи тим, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" здійснює свою діяльність з експлуатації енергоблоків АЕС відповідно до ліцензій, виданих Державною інспекцією ядерного регулювання України, а тому просить суд залучити останню до участі у справі, в якості третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

У судовому засіданні 28.09.2015 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що поширена інформація відповідає дійсності, оскільки ґрунтується на звітах експертів у галузі експлуатації атомних установок.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2015 залучено до участі у справі Державну інспекцію ядерного регулювання України третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, зокрема, зобов'язано Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" направити на адресу Державної інспекції ядерного регулювання України копії позовної заяви з додатками та надати суду докази виконання.

У судовому засіданні 28.09.2015 оголошувалась перерва до 22.10.2015.

21.10.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення на відзив відповідача, в якому зазначив, що продовження експлуатації енергоблоку № 1 Южно-української АЕС здійснено з виконанням необхідних заходів та при дотриманні норм підвищення безпеки, подальша експлуатація енергоблоку у понадпроектний період є безпечною.

22.10.2015 представник третьої особи через загальний відділ діловодства суду подав письмові пояснення, у яких зазначив, що постановою Колегії Держатомрегулювання № 4 від 30.04.2015 «Про стан виконання робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС» було вирішено внести зміни до ліцензії серії ЕО № 000064 від 19.07.2002 на право здійснення діяльності на етапі життєвого циклу «експлуатація ядерних установок Южно-Української АЕС щодо експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС у зупиненому стані з повним вивантаженням палива з активної зони реактора до приреакторного басейну витримку на період виконання необхідних заходів для продовження його терміну експлуатації».

У судовому засіданні 22.10.2015 представник відповідача надав клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у позивача належним чином завірені копії:

- заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 18403/06 від 28.12.2010;

- заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 15597/06 від 30.10.2012;

- заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 16925/06 від 26.11.2012;

- постанову Колегії Держатомрегулювання України № 18 від 20.12.2012;

- рішення Ліцензійної комісії Держатомрегулювання України - протокол № 44 від 28.12.2012;

- звіт з періодичної переоцінки безпеки енергоблока № 1 ЮА АЕС що додавався до заяви для внесення змін до ліцензії від 28.12.2012;

- заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" № 25506 від 27.02.2014;

- наказ Держатомрегулювання України № 38 від 04.04.2014.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відзначив наступне.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки відповідач не зазначив, які обставини можуть підтвердити вказані у клопотанні докази, відповідно судом у задоволенні поданого клопотання про витребування доказів відмовлено.

Також, представники третьої особи подали додаткові пояснення, в яких вказали, що НАЕК «Енергоатом» є суб'єктом, який у своїй діяльності використовує ядерні технології та зобов'язаний забезпечувати ядерну і радіаційну безпеку, зокрема, несе відповідальність за ядерну шкоду. Питання продовження терміну експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС Колегією Держатомрегулювання 30.04.2015 не розглядалося.

У судовому засіданні 22.10.2015 оголошувалась перерва до 29.10.2015.

У даному судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Так, 15.05.2015 Всеукраїнською громадською організацію "Національний екологічний центр України" у мережі Інтернет на головній сторінці власного офіційного веб-сайту neсu.org.ua розміщено прес-реліз під назвою: «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», в якому викладено тези наступного змісту:

- «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року»;

- «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС» .

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", дискредитує останнього, як оператора атомних станцій, формує недовіру суспільства до атомної енергетики та необґрунтовано ставить під сумнів дотримання не тільки Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а й державою в цілому, принципу пріоритетності безпечного використання ядерної енергетики.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті, ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Як встановлено судом вище, відповідачем у мережі Інтернет на головній сторінці власного офіційного веб-сайту neсu.org.ua розміщено прес-реліз під назвою: «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2».

В оспорюваному прес-релізі викладені тези наступного змісту: «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС».

Так, Державним комітетом ядерного регулювання України видано експлуатуючій організації - Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ліцензію, Серія ЕО № 000064 від 19.07.2002, на право здійснення діяльності з експлуатації ядерних установок Южно-Української АЕС.

Технологічний комплекс у складі ядерних установок: енергоблоків 1, 2, 3, об'єктів по поводженню з радіоактивними відходами у межах майданчика ЮУ АЕС відповідно до Генерального плану «Южно-Українська АЕС» від 07.05.2001 і «Переліку основних об'єктів і споруд, що входять у технологічний комплекс».

Відповідно до п. 3.1.1. ліцензії, за умов здійснення заходів пункту 3.2.1. термін експлуатації ядерних установок енергоблоків 1, 2, 3 Южно-Української АЕС обмежено проектним строком експлуатації:

• енергоблок № 1 - 31.12.2012;

• енергоблок № 2 - 09.01.2015;

• енергоблок № 3 - 20.09.2019.

Аркушом змін до ліцензії ЕО № 000064 (зміна 8) Серія АА № 000008, на підставі заяви ДП НАЕК «Енергоатом» № 2550/06 від 27.02.2014, наказ Держатомрегулювання № 38 від 04.04.2014 внесено зміни до п. 3.1.1. ліцензії та викладено у наступній редакції:

За умови здійснення заходів пункту 3.2.1., термін експлуатації ядерних установок енергоблоків 2, 3 Южно-Української АЕС обмежується проектним строком експлуатації:

• енергоблок № 2 - 12.05.2015;

• енергоблок № 3 - 10.02.2020.

Так, згідно ст. 6 Закону України «Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення», рішення щодо продовження терміну експлуатації існуючих ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення, приймається органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки на підставі висновку державної експертизи з ядерної та радіаційної безпеки шляхом внесення змін до ліцензії на експлуатацію ядерної установки або об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами.

Як вбачається з постанови колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 30.04.2015 № 04 «Про стан виконання робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС», на засіданні колегії розглянуто 2 (два питання), а саме:

1. заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про внесення змін до ліцензії ЕО № 000064 з метою експлуатації енергоблока № 2 ЮУАЕС в період з 12.05.2015 до 12.05.2017 у зупиненому стані з повним вивантаженням палива з активної зони до приреакторного басейну витримки для виконання необхідних для продовження експлуатації заходів;

2. стан виконання Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС.

Так, зі змісту постанови колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 30.04.2015 № 04 вбачається, що за результатами опрацювання звітних документів та інспекційного обстеження, колегією вирішено доручити Департаменту з питань безпеки ядерних установок Держатомрегулювання забезпечити внесення змін до ліцензії серія ЕО № 000064 від 19.07.2002 на право здійснення діяльності на стані життєвого циклу «експлуатація ядерної установи «Южно-Українська АЕС» щодо експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС у зупиненому стані з повним вивантаженням палива з активної зони реактора до прираекторного басейну витримки на період виконання необхідних заходів для продовження його терміну експлуатації.

Таким чином, на засіданні колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 30.04.2015 не вирішувалось питання про продовження терміну експлуатації енергоблоку у понад встановлений проектом термін, а розглядалось проміжне питання щодо стану виконання робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС.

Крім того, аркушом змін до ліцензій ЕО № 000064 (зміна 11) Серія АА № 000009, на підставі заяви ДП НАЕК «Енергоатом» № 4840/06 від 10.04.2014, наказ Держатомрегулювання № 88 від 08.05.2015, постанова колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 30.04.2015 № 04 «Про стан виконання робіт з продовження строку експлуатації енергоблоку № 2 ЮУАЕС» внесено зміни до ліцензії, зокрема до завершення проектного строку експлуатації перевести енергоблок № 2 в стан «холодна зупинка» з наступним вивантаженням ядерного палива з реактора в приреакторний басейн витримки, згідно вимог «Технологического регламента безопасной эксплуатации энергоблока № 2 ЮУАЭС» РГ.2.3810.0018, з метою виконання необхідних заходів для продовження його терміну експлуатації.

Експлуатацію енергоблоку № 2 у зупиненому стані здійснювати на підставі окремого дозволу Держатомрегулювання, в якому встановити:

• умови та обмеження режимів експлуатації реакторної установи;

• термін дії - до завершення виконання експлуатуючою організацією запланованих організаційно-технічних заходів щодо можливості прийняття рішення про продовження експлуатації енергоблока у понадпроектний період на енергетичних рівнях потужності, але не пізніше 12.05.2017.

Щодо тези «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУАЕС» викладеної в прес-релізі під назвою: «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.4. «Загальних положень безпеки атомних станцій», затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 19.11.2007 № 162, Державне регулювання безпеки АС здійснює Державний комітет ядерного регулювання України відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" Держатомрегулювання визначає критерії та вимоги щодо безпеки АС, видає ліцензії та дозволи на виконання робіт на відповідних етапах життєвого циклу АС, здійснює державний нагляд за дотриманням нормативних вимог та умов наданих дозволів, включаючи примусові заходи, відповідно до законодавства.

Так, пунктом 1 «Загальних вимог до продовження експлуатації енергоблоків АЕС у понадпроектний строк за результатами здійснення періодичної переоцінки безпеки», затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України від 26.11.2004 N 181 встановлено:

1.2. Експлуатація енергоблока АЕС після досягнення проектного строку експлуатації є можливою лише в разі внесення змін до ліцензії на право здійснення діяльності "експлуатація ядерної установки", які стосуються строків експлуатації енергоблоків.

1.3. Експлуатація у понадпроектний строк може бути дозволена тільки за умови, що рівень безпеки енергоблока АЕС є не нижчим, ніж встановлений в чинних нормах і правилах з ядерної та радіаційної безпеки.

1.4. Експлуатуюча організація, здійснивши періодичну переоцінку безпеки АЕС відповідно до Загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій, подає до Держатомрегулювання України Звіт з періодичної оцінки безпеки (далі - ЗПОБ) разом з пропозиціями щодо призначення нового строку експлуатації енергоблока, який може бути більшим або меншим, ніж призначений проектом.

Відповідно до висновку державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки за матеріалами звіту з періодичної переоцінки безпеки енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС, матеріалами звіту підтверджено готовність експлуатуючої організації забезпечити при експлуатації енергоблоку № 1 ЮУ АЕС у понадпроектний період захист персоналу, населення і навколишнього природного середовища відповідно до вимог діючих норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки.

Аналіз результатів оцінки поточного технічного стану показав, що оцінка поточного стану споруд, систем та елементів енергоблоку № 1 ЮУ АЕС, важливих для безпеки, виконана в обсязі вимог чинних норм правил ядерної та радіаційної безпеки.

Поточний технічний стан корпусу реактору, захисної оболонки, трубопроводів та обладнання груп В і С, що виконують функції безпечного зупинення реактору, відповідає вимогам діючих норм та стандартів. Підтверджена можливість їх безпечної експлуатації у понадпроектний період.

Встановлено, що на ЮУАЕС розроблена та виконується Програма управління старіння споруд, систем та елементів, важливих для безпеки, яка забезпечує підтримку функцій безпеки енергоблоку на необхідному рівні при експлуатації енергоблоку у понадпроекнтий період.

Можливість безпечної експлуатації енергоблоку у понадпроекнтий період підтверджена результатами виконаного аналізу. Введення в дію керівництв з управління важкими аваріями для зупиненого стану реактору підвищить стійкість енергоблоку по відношенню до важких аварій.

Впроваджені експлуатуючою організацією заходи з підвищення безпеки енергоблоку у випадку впливу зовнішніх природних екстремальних подій забезпечують безпеку енергоблоку по відношенню до можливого впливу внутрішніх та зовнішніх подій.

Тож, постановою колегії Державної інспекції ядерного регулювання України від 28.11.2013 № 17 «Про продовження експлуатації енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС за результатами періодичної переоцінки безпеки» констатовано, що за результатами проведення державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки ЗППБ енергоблоку № 1 ЮУАЕС та комплексного інспекційного обстеження підтверджена можливість безпечної експлуатації енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС у понадпроектний період.

Отже, колегією вирішено, визнати обґрунтованою можливість безпечної експлуатації енергоблоку № 1 Южно-Української АЕС на визначених у проекті рівнях потужності до 02.12.2023.

Зокрема, відповідно до п. 3.3. ліцензії Державної інспекції ядерного регулювання України Серія АА № ЕО 001019, експлуатація енергоблока № 1 Южно-Української АЕС на енергетичних рівнях потужності дозволяється до 02.12.2023 включно.

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що інформація, поширена 15.05.2015 Всеукраїнською громадською організацію "Національний екологічний центр України" у мережі Інтернет на головній сторінці свого офіційного веб-сайту neсu.org.ua у прес-релізі під назвою: «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», а саме: «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС» не відповідає дійсності , а відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З проведеного аналізу інформації, що була проголошена відповідачем та на думку позивача є недостовірною, суд приходить до висновку, що викладена в статті недостовірна інформація не являється також оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку доведення, що поширена інформація у повному обсязі є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази її недостовірності, а поширена інформація не являється оціночним судженням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 15.05.2015 Всеукраїнською громадською організацію "Національний екологічний центр України" у мережі Інтернет на головній сторінці свого офіційного веб-сайту neсu.org.ua у прес-релізі під назвою: «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», а саме: «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС».

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У пунктах 24 і 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили опублікувати на власному офіційному сайті necu.org.ua спростування недостовірної інформації, що викладена у прес-релізі «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», шляхом виставлення повідомлення на головній сторінці сайту такого змісту: «Інформація, що викладена у прес-релізі «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», про те, що «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС» є недостовірною» у форматі та структурному розміщені на сайті аналогічному формату та розміщенню прес-релізу з тривалістю відображення такого повідомлення не менше двох місяців з моменту його опублікування.

Оскільки суд визнав обґрунтованою вимогу позивача про визнання розповсюдженої інформації недостовірною, відповідно суд визнає також обґрунтованою вимогу позивача про зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом виставлення на головній сторінці сайту necu.org.ua повідомлення наступного змісту: «Інформація, що викладена у прес-релізі «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», про те, що «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС» є недостовірною» у форматі та структурному розміщенні на сайті аналогічному формату та розміщенню прес-релізу з тривалістю відображення такого повідомлення не менше двох місяців з моменту його опублікування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити.

2. Визнати недостовірною інформацію, що викладена у прес-релізі Всеукраїнської громадської організації «Національний екологічний центр України» «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2» та розміщена на офіційному сайті necu.gov.ua, а саме: «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС».

3. Зобов'язати Всеукраїнську громадську організації «Національний екологічний центр України» з моменту набрання рішенням у справі № 910/20011/15 законної сили опублікувати на офіційному сайті necu.org.ua спростування недостовірної інформації, що викладена у прес-релізі «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», шляхом викладення на головній сторінці сайту necu.org.ua повідомлення наступного змісту: «Інформація, що викладена у прес-релізі «Через незадовільний рівень безпеки на Южно-Український АЕС зупинили роботу енергоблоку № 2», про те, що «Державна інспекція ядерного регулювання не продовжила ліцензію для енергоблоку № 2 Южно-Української АЕС, посилаючись на його невідповідність вимогам ядерної безпеки. Про це йдеться у постанові Колегії Держатомрегулювання від 30 квітня 2015 року» та «На жаль, в Україні роботу енергоблоків продовжують у понадпроектний термін не виконавши усіх необхідних заходів підвищення безпеки та без достатніх на те обґрунтувань. Так, наприклад у 2013 році Держатомрегулювання продовжила експлуатацію енергоблоку № 1 ЮУ АЕС» є недостовірною» у форматі та структурному розміщенні на сайті аналогічному формату та розміщенню прес-релізу з тривалістю відображення такого повідомлення не менше двох місяців з моменту його опублікування.

4. Стягнути із Всеукраїнської громадської організації "Національний екологічний центр України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 52-А, ідентифікаційний код - 14286945) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код - 24584661) 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 04.11.2015.

Суддя Бондарчук В.В.