Рішення

від 02.11.2015 по справі 922/5509/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р.Справа № 922/5509/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Приватне підприємство "Отаман Груп", м.Київ до Благодійна організація "Благодійний ОСОБА_1", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 42 794,66 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за дов. № 3 від 03.09.2015 року

відповідача - не зявився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Отаман Груп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Благодійної організації "Благодійний ОСОБА_1", про стягнення 30 451,20 грн. основного боргу; 5 997,39 грн. інфляційних втрат; 432,44 грн. 3% річних; 5 481,19 грн. пені. Також позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 1 218,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна від 02 жовтня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5509/15 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 12 жовтня 2015 року.

12 жовтня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 26 жовтня 2015 року.

26 жовтня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 02 листопада 2015 року. Водночас судом винесено окремі ухвали стосовно представника позивача та представника відповідача.

02 листопада 2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 44017 від 02 листопада 2015 року) про перенесення судового засідання у зв'язку з необхідністю додаткового часу на підготовку фінансових розрахунків та доказів. Дане клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд долучити до матеріалів справи пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 44169 від 02 листопада 2015 року.

Відповідач свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від 26 жовтня, в якому відображено відомості про явку сторін в судовому засіданні та клопотанням про перенесення судового засідання (арк. спр. 58-59, 67).

Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 44017 від 02 листопада 2015 року) про перенесення судового засідання, проти задоволення якого заперечував представник позивача, вказуючи на те, що під час судового засідання 26 жовтня 2015 року судом з'ясовувалося питання про те, чи буде сторонам достатньо часу до 02 листопада 2015 року для подання необхідних доказів і представник відповідача підтвердив, що цього часу буде достатньо.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі було відкрито ще 30 вересня 2015 року і саме з цього часу відбулося два судових засідання (судове засідання від 12 та 26 жовтня 2015 року) в яких був присутній представник відповідача та не був позбавлений можливості подати до суду всі необхідні докази в обґрунтування своєї правової позиції. Більш того, суд під час судового засідання 26 жовтня 2015 року з'ясовував питання у представників сторін зокрема, представника відповідача про кількість часу необхідного сторонами для надання всіх необхідніх доказів, і представник відповідача вказував на те, що терміну до 02 листопада 2015 року буде достатньо.

З огляду на наведене, та беручи до уваги невиконання відповідачем вимог попередніх ухвал суду по справі № 922/5509/15, достатністю часу, наданого сторонам на доведення своєї правової позиції, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача (вх. № 44017 від 02 листопада 2015 року) про перенесення судового засідання та зазначає, що дане клопотання спрямоване на штучне затягування судового процесу.

В судовому засіданні 02 листопада 2015 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02 жовтня 2014 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є надання послуг здійснення контрольно-перепускного режиму, підтриманням порядку на об’єкті замовника; охорони майна, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Московська 25-Б (об'єкт).

Виконавець зобов’язаний, зокрема: забезпечувати підтримання порядку, охорону майна та здійснювати встановлений замовником контрольно-перепускний режим на об’єкті, вказаному в пункті 1,1. даного договору, шляхом виставлення на об'єкті відповідної кількості охоронців. Здійснювати охорону об’єкта від злочинних чи інших не законних дій та посягань, забезпечувати охорону матеріальних цінностей замовника, що знаходяться в охороняємому приміщенні, та зданих згідно акту надання-приймання майна під охорону. Здача майна та території під охорону і прийом з-під охорони здійснюється уповноваженими особами. Відповідальна особа визначається Замовником, з числа його працівників. Список працівників із зазначенням їх прізвищ та телефонів, підписаний і завірений печаткою замовника, надається виконавцю протягом 3-х робочих днів з моменту укладення даного договору. При зміні відповідальної особи, зміни її телефонів замовник письмово повідомляє протягом 3-х робочих днів про це виконавця (п.п. 2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 договору).

Замовник зобов’язаний, зокрема: забезпечити виконавця, на строк дії Договору, робочим місцем, обладнаним необхідними меблями (стілець, стіл та шафа), міським телефонним зв’язком, а також місцем побутового призначення (в тому числі елементарними санітарно-гігієнічними умовами). Вчасно та в повному об’ємі в терміни та на умовах, визначених даним договором провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені виконавцем послуги. Протягом 3-х робочих днів, з моменту отримання від виконавця Акт укріпленості, підписати його (один екземпляр повернути виконавцю) та в найкоротші терміни виконати рекомендації та вимоги виконавця щодо укріпленості об’єкта (п.п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.5 договору).

Оплата за послуги виконавця, відповідно до умов цього договору складає: 8784,00 грн. без ПДВ за один місяць охорони. Замовник оплачує послуги виконавця, згідно пункту 4.1. Договору, авансом не пізніше 25-го числа поточного місяця за поточний місяць на підставі даного Договору.

За невиконання або неналежне виконання сторонами умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. При простроченні проведення розрахунків за Договором (Розділу 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодили, що за своєю правовою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (статті 536, 625 ЦКУ) (п.п 5.1, 5.6 договору).

Згідно п.п. 7.1, 7.1.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 жовтня 2015 року, але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Строк надання послуг з 02 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачеві послуги з підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони на загальну суму 74 087,70 грн., даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000077 від 31 жовтня 2014 року на суму 8 500,50 грн.; № ОУ-0000086 від 30 листопада 2014 року на суму 8 784,00 грн.; № ОУ-0000095 від 31 грудня 2014 року на суму 8 784,00 грн.; № ОУ-0000008 від 31 січня 2015 року на суму 8 784,00 грн.; № ОУ-0000016 від 28 лютого 2015 року на суму 8 784,00 грн.; № ОУ-0000021 від 31 березня 2015 року на суму 8 784,00 грн.; № ОУ-0000026 від 30 квітня 2015 року на суму 8 784,00 грн.; № ОУ-0000034 від 31 травня 2015 року на суму 8 784,00 грн.; № ОУ-0000038 від 14 червня 2015 року на суму 4 099,20 грн. (арк. спр. 26-34). Втім відповідач лише частково оплатив вартість отриманих послуг на загальну суму 43 636,50 грн., даний факт й став підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження повної або часткової сплати ним боргу за надані послуги відповідно умов договору № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна від 02 жовтня 2014 року у розмірі 30 451,20 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Благодійної організації "Благодійний фонд ОСОБА_1" основного боргу у розмірі 30 451,20 грн. (за період з березня 2015 року по 14 червня 2015 року) є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5 481,19 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.6 договору № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна від 02 жовтня 2014 року, сторонами передбачено відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені (з урахування проведених відповідачем проплат основного зобов'язання за спірним договором), відповідно до якого сума пені складає 5 481,19 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені враховуючи п. 5.6 спірного договору та приписи ст. 232 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення 5 481,19 грн. пені також підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на статтю 625 ЦК України, позивачем пред'явлено до стягнення 3% річних (за період з 06 квітня 2015 року по 11 вересня 2015 року) у розмірі 1 421,64 грн. та інфляційних втрат (за період квітень-червень 2015 року) у розмірі 18 058,14 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 5 997,39 грн. інфляційних втрат та 432,44 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 432,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 997,39 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1 218,00 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст. ст. 6, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд ОСОБА_1" (61022, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38774438) на користь Приватного підприємства "Отаман Груп" (02232, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 35974931) 30 451,20 грн. основної заборгованості, 5 997,39 грн. інфляційних втрат, 432,44 грн. 3% річних, 5 481,19 грн. пені та 1 218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 03.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/5509/15