Постанова

від 17.12.2015 по справі 922/5509/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа № 922/5509/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 3 від 03.09.2015 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 5417 Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 02 листопада 2015 року у справі № 922/5509/15

за позовом Приватного підприємства "Отаман Груп", м. Київ,

до Благодійної організації "Благодійний фонд "Антошка", м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПП "Отаман Груп" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Благодійної організації "Благодійний фонд "Антошка" про стягнення по договору № 36 від 02.10.2014 р. про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна: 30451,20 грн. основного боргу, 5997,39 грн. інфляційних втрат, 432,44 грн. 3% річних, 5481,19 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. у справі № 922/5509/15 (суддя Калініченко Н.В.) задоволено позов повністю. Стягнуто з відповідача 30451,20 грн. основного боргу, 5997,39 грн. інфляційних втрат, 432,44 грн. 3% річних, 5481,19 грн. пені та 1218,00 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2015 р. у справі № 922/5509/15 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2015 р.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав. Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2015 р. не погодився з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 17.12.2015 р. не прибув, копія ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2015 р., яку було направлено на юридичну адресу відповідача, а саме: 61022, м. Харків, вул. Чічібабіна, 2/125, повернулась до суду з довідкою відділення зв'язку про невручення поштового відправлення: В«за закінченням терміну зберіганняВ» (а.с. 106-110).

Згідно п. 3.9.1. ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Зважаючи на викладене, відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, позицію відповідача досить повно викладено в апеляційній скарзі, в матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 02.10.2014 р. між ПП "Отаман Груп" (виконавцем) та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Антошка" (замовником) укладено договір № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, за умовами якого виконавець зобов'язався забезпечувати підтримання порядку, охорону майна та здійснювати встановлений замовником контрольно-перепускний режим на Об'єкті замовника, а саме: майна, яке знаходиться в охороняємому (зачиненому) приміщенні та належним чином (згідно акту передання-приймання майна під охорону) здане під охорону, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська 25-Б (а.с. 16-19).

Відповідно до п. 2.1.3 зазначеного договору, здача майна та території під охорону і прийом з-під охорони здійснюється уповноваженими особами. Відповідальна особа визначається Замовником, з числа його працівників. Список працівників із зазначенням їх прізвищ та телефонів, підписаний і завірений печаткою замовника, надається виконавцю протягом 3-х робочих днів з моменту укладення даного договору. При зміні відповідальної особи, зміни її телефонів замовник письмово повідомляє протягом 3-х робочих днів про це виконавця.

Згідно п. 3.1.2 договору від 02.10.2014 р. № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, замовник зобов'язаний вчасно та в повному об'ємі в терміни та на умовах, визначених даним договором, провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені виконавцем послуги.

Згідно п.п. 7.1, 7.1.1 договору від 02.10.2014 р. № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.10.2015 р., але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Виконавець (позивач у справі) свої зобов'язання за договором від 02.10.2014 р. № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна виконував належним чином, оскільки в матеріалах справи відстуні докази невиконання або неналежного надання послуг ПП «Отаман Груп».

Протягом дії договору позивач надав відповідачу послуги з підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони на загальну суму 74087,70 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000077 від 31.10.2014 р. на суму 8500,50 грн.; № ОУ-0000086 від 30.11.2014 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000095 від 31.12.2014 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000008 від 31.01.2015 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000016 від 28.02.2015 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000021 від 31.03.2015 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000026 від 30.04.2015 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000034 від 31.05.2015 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000038 від 14.06.2015 р. на суму 4099,20 грн. (а.с. 26-34).

Відповідач надані послуги по договору від 02.10.2014 р. № 36 оплатив частково на суму 43636,50 грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (а.с. 20-25).

В обґрунтування часткової оплати відповідач посилається на те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000034 від 31.05.2015 р. на суму 8784,00 грн.; № ОУ-0000038 від 14.06.2015 р. на суму 4099,20 грн. не підписані відповідачем, оскільки позивач припинив надання послуг. В підтвердження цього твердження відповідач до матеріалів справи не надав жодних доказів відмови позивача від надання послуг або відповідних актів в підтвердження того, що послуги позивачем не надавались протягом травня 2015 р. та частково червня 2015 р.

З матеріалів справи вбачається, що сторони в договорі від 02.10.2014 р. № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна не передбачили складення та підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В п. 4.1, 4.2 договору від 02.10.2014 р. № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна сторони узгодили, що оплата за послуги виконавця, відповідно до умов цього договору, складає: 8784,00 грн. без ПДВ за один місяць охорони та здійснюється замовником авансом не пізніше 25-го числа поточного місяця за поточний місяць.

З зазначеного вбачається, що замовник (відповідач у справі) припинив виконання своїх обов'язків по оплаті послуг, які визначені змістом договору, без надання документальних обґрунтувань в підтвердження підстав невиконання своїх обов'язків, визначених ст. 4.2 договору від 02.10.2014 р. № 36 про надання послуг підтримання порядку здійснення контрольно-пропускного режиму та охорони майна.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищезазначене та враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення або розірвання договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 30451,20 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5997,39 грн. інфляційних втрат, 432,44 грн. 3% річних та 5481,19 грн. пені.

Відповідно до умов п. 5.1 договору від 02.10.2014 р. № 36, за невиконання або неналежне виконання сторонами умов цього договору вони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

В п. 5.6 договору від 02.10.2014 р. № 36 сторони передбачили, що при простроченні проведення розрахунків за Договором (Розділу 4) з вини замовника, замовник має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодили, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами згідно з цивільним законодавством України (ст. 536, 625 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 5997,39 грн. інфляційних втрат, 432,44 грн. 3% річних та 5481,19 грн. пені.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2015 р. у справі № 922/5509/15 відстрочено апелянту сплату судового збору до 17.12.2015 р., зобов'язано апелянта надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Станом на день прийняття постанови апелянтом не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до абз. 2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року В«Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Відповідно до п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового зборуВ» , який набрав чинності 01.09.2015 р.), за подання апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484-VIII В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового зборуВ» , який набрав чинності 01.09.2015 р.), ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із Законом України В«Про Державний бюджет України на 2015 рікВ» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 р. було встановлено в сумі 1218,00 грн.

Отже судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду з позовною вимогою про стягнення 42794,66 грн. складає 1339,8 грн.

Ваховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про необхідність стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України 1339,80 грн. судового збору. за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02 листопада 2015 року у справі № 922/5509/15 залишити без змін.

Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд Антошка" (код ЄДРПОУ 38774438, 61022, АДРЕСА_1, р/р 26009056204519 в Столичній філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у м. Київ, МФО 380269) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31216206782003, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 1339,8 грн. за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.