Рішення

від 19.10.2015 по справі 921/558/15-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2015 р.Справа № 921/558/15-г/10

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участі секретаря судового засідання Клим Т.П.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна" ,02152, м. Київ пр .. ОСОБА_1 ,1В , офіс " В " , код ЄДРПОУ 35571472 ;

до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю " Техно-Буд ", 46008, м. Тернопіль вул. М. Шептицького , буд. 1 , код ЄДРПОУ 35157560 ;

до відповідача 2 : ПАТ " Страхова компанія " Українська страхова група " , 03038, м. Київ вул. І. Федорова ,32-А ; код ЄДРПОУ

про стягнення заборгованості та збитків згідно договору фінансового лізингу

За участі представників:

Позивача: - не прибув ;

Відповідача 1: ОСОБА_2 - представника , довіреність від 15.06.2015 року ;

Відповідача 2 : не прибув ;

В судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи : До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовною заявою (вх . № 580 від 02.06.2015 року) Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна ", м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю " Техно-Буд ", м. Тернопіль стягнення заборгованості та збитків відповідно до договору фінансового лізингу № 00007167 від 12.04.2013 року в сумі 273 772,68 грн. , з яких : 15 734,30 грн. основна сума заборгованості за договором ; 243694,69 грн. збитки ; 1756,20 грн. штраф ; 1348,75 грн. пеня ; 404,62 грн. 3% річних ; 2330,74 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами ; 8503,38 грн. інфляційні втрати ; відшкодування сплачених позивачем судових витрат просить покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду Договір фінансового лізингу № 00007167, укладений між сторонами 12 квітня 2013 року; Специфікацію ( додаток 1 до договору фінансового лізингу ) ; Графік покриття витрат та сплати лізингових платежів ( План відшкодування ) ; Рахунки-Фактури ; Нагадування про несплату ; Вимога про сплату заборгованості за договором , повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 0000167 від 17.04.2014 року ; Виконавчий напис нотаріуса від 04.10.2014 року; Постанова про відкриття виконавчого провадження; Постанова про розшук майна боржника; інші документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи .

Посилається на приписи статей 15,16,526,530,610,611,612,629,651 ЦК України, ст.193 ГК України, статті 1,210,11,16 Закону України " Про фінансовий лізинг ".

Ухвалою господарського суду від 03 червня 2015 року порушено провадження у справі №921 /558/15-г/10 та призначено судове засідання для розгляду позову по суті за участю повноважних представників сторін о 11 год. 20 хвилин 19 червня 2015 року.

Згідно заяви ( вх . № 14283 від 18.06.2015 року ) Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна " м. Київ розгляд справи було відкладено до 10 липня 2015 року в порядку статті 77 ГПК України .

10 липня 2015 року відповідач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю " Техно-Буд " м. Тернопіль подало через канцелярію господарського суду письмовий відзив на позов ( вх . № 15800) , у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог .

Вказує , що об'єкт лізингу : автотранспортний засіб типу VW Passat B7 1,8 TSI , 2013 р. виробництва , шасі № WVWZZZ3CZDPO34704 , двигун № НОМЕР_1 , державні номери АА6117МТ , який перебував в користуванні ТОВ " Техно-Буд " згідно договору про фінансовий лізинг № 00007167 від 12.04.2013 року , укладеного з ТОВ " Порше Лізинг Україна " був викрадений у м. Києві 10.04.2015 року , про що працівник ТзОВ " Техно-Буд " ( який був у відрядженні ) повідомив Києво- Святошинський РВ ГУМВС України в Київській області ; про даний факт крадіжки автотранспортного транспорту відповідач повідомив ТзОВ " Порше Лізинг Україна " листом від 10.04.2015 року .

Вважає , що факт крадіжки автотранспортного засобу VW Passat B7 1,8 TSI нівелює факт втрати , знищення або пошкодження транспортного засобу, а тому є неправомірним заявлення позивачем вимог про стягнення збитків у заявленій сумі .

Далі зазначає , що відповідно до р. 11 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу , який є невід'ємним Додатком до Договору крадіжка об'єкта лізингу підпадає під страховий випадок та відшкодовується ТОВ " Порше Лізинг Україна " страховою компанією.

Посилається на п.11.8 р. 11 Загальних Умов , згідно якого якщо страхове відшкодування , отримане ТОВ " Порше Лізинг Україна " не повністю покриває розмір витрат , які необхідно здійснити для відновлення об'єкта лізингу , відповідна різниця повинна бути сплачена або компенсована Лізингоодержувачем . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог .

Позивач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна " м. Київ явку свого представника у судове засідання 10.07.2015 року не забезпечив , а подав до суду клопотання ( вх . № 15762(е) про розгляд справи без участі його представника .

Представник відповідача у судове засідання 10.07.2015 року прибув , підтримав заперечення , що подані до суду у відзиві на позов та просив відкласти розгляд справи на іншу дату для надання суду для розгляду справи додаткових документів .

Ухвалою господарського суду від 10.07.2015 року розгляд справи було відкладено до 14 годин 15 хвилин 28 липня 2015 року.

Представник позивача у судове засідання 28.07.2015 року не прибув ; клопотань суду не надав , а тому розгляд справи було відкладено до 10 годин 14.08.2015 року .

Згідно клопотання представника відповідача ухвалою господарського суду від 28.07.2015 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів в порядку статті 69 ч. 3 ГПК України .

14.08.2015 року відповідач у справі ТзОВ " Техно-Буд " м. Тернопіль подав до суду клопотання ( вх . № 17991 ) про долучення до матеріалів справи документів , а саме : лист , адресований в Києво-Святошинський РВ ГУМС України в Київській області від 18.06.2015 року ; лист , адресований ПАТ " СК " Українська страхова група " від 30.07.2015 року ; пояснення від 14.04.2015 року ; лист ПАТ " СК " Українська страхова компанія " від 16.04.2015 року ; лист , адресований ТОВ " Порше Лізинг Україна " від 10.04.2015 року .

Також відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату , у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання .

Представник позивача у судове засідання 14.08.2015 року прибув , суд перейшов до розгляду позову по суті , заслухав пояснення представника позивача , який підтримав позов в повному обсязі з підстав , викладених у позовній заяві .

В судовому засіданні оголошено перерву до 16 годин 17.08.2015 року та направлено письмове повідомлення ТзОВ " Техно-Буд " м. Тернопіль про оголошення перерви в судовому засіданні .

Представник відповідача у судове засідання 17.08.2015 року прибув , заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав , викладених у відзиві на позов та звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі ПАТ " СК " Українська страхова група " , 03038, м. Київ вул. І. Федорова ,32-А.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17 серпня 2015 року залучено до участі у справі №921/558/15-г/10 в якості відповідача 2 - ПАТ "СК "Українська страхова група", 03038, м. Київ вул. І. Федорова, 32-А; розгляд справи відкладено до 16 год. 30 хв. 15 вересня 2015 року; зобов'язано позивача направити ПАТ "СК "Українська страхова група", 03038, м. Київ вул. І. Федорова, 32-А копії позовної заяви та документів, що приєднуються до неї. Підтвердження про направлення представити у судове засідання; зобов'язано відповідача 2 надати суду письмовий відзив на позов; рішення про виплату/відмову у виплаті страхового відшкодування; витяг з ЄДРПОУ станом на час слухання справи.

01 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Техно-Буд " м. Тернопіль подало до господарського суду клопотання ( вх . № 18943 ) про долучення до матеріалів справи відповідь Києво - Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області

15 вересня 2015 року в судове засіданні представники сторін не прибули, а тому розгляд справи було відкладено до 10 годин 02 жовтня 2015 року в порядку статті 77 ГПК України .

02 жовтня 2015 року ПАТ " Страхова компанія " Українська страхова група " подала через канцелярію господарського суду відзив на позов ( вх . № 20986 (е) у якому вказує , що 20 липня 2009 року між ПАТ та ТОВ " Порше Лізинг Україна " було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів ( крім залізничного ) № 28-2228-0157 в подальшому згідно додаткового договору № 2 від 26 квітня 2011 року присвоєно номер 28-0199-0157.

06.05.2014 року укладено Додаток до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів , предметом страхування якого є автомобіль VW Passat B7 1,8 TSI , 2013 року виробництва , шасі № WVWZZZ 3CZDPO34704.

Вказує , що 14.04.2015 року ТОВ " Порше Лізинг Україна " звернулося до ПАТ " Страхова компанія " Українська страхова група " з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування , в якій зазначалося, що 08.04.2015 року сталося викрадення зазначеного вище легкового автомобіля ; 16 квітня 2015 року ПАТ по зазначеній події призначено страхове розслідування , яке на час подання відзиву не завершено.

Також зазначає , що Страхувальником та Лізингоодержувачем не було надано Страховику документів , передбачених Генеральним договором страхування та не вчинені дії передбачені Договором у разі настання події , яка має ознаки страхового випадку " Викрадення " .

Вважає , що ПАТ є неналежним відповідачем у справі , оскільки між ним та ТОВ " Техно-Буд " не укладено жодного діючого договору страхування .

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 12 годин 30 хвилин 19 жовтня 2015 року .

Відповідно до приписів статті 85 ГПК України в судовому засіданні 19 жовтня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача , заперечення відповідача господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Визначені статтею 1 ГПК юридичні особи та громадяни можуть бути сторонами в господарському судовому процесі.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено , що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів та визначає шляхи захисту права та законні інтереси зазначених суб'єктів, зокрема , стягнення збитків .

Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна", місцезнаходження органів управління якого м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини буд 1В, зареєстрований у встановленому законом порядку Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 06.12.2007 року і включений до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 35571472 , що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.06.2015 року, а тому наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В розумінні статті 54 Господарського процесуального кодексу України зміст позовних вимог та коло осіб, до яких пред'являється позов, визначається позивачем.

Предметом позову Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна ", м. Київ визначило стягнення заборгованості та збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю " Техно - Буд " м. Тернопіль в загальній сумі 273 772,68 грн.

Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є таким, що відповідає статтям 15, 16 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину , якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини , які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів , які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів , для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами , телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В судовому засіданні встановлено, що 12.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна" (надалі Лізингодавець ) м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю " Техно-Буд " м. Тернопіль (надалі Лізингоодержувач ) було укладено Договір фінансового лізингу № 00007167 ( надалі Договір лізингу ).

Згідно умов Договору Позивач зобов'язувався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Passat B7 1,8 TSI , 2013 року виробництва , шасі № WVWZZZ 3CZDPO34704 , двигун № НОМЕР_2 ( надалі об'єкт лізингу ) , а Відповідач зобов'язувався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів ( План відшкодування ) , що становить невід'ємну частину Договору , на загальну суму , що становить еквівалент у гривні 41387,00 доларів США , не враховуючи авансового платежу на суму , що становить еквівалент 12416,10 доларів США .

Відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу , що становлять невід'ємну частину Договору , Відповідач зобов'язувався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування .

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу щомісячний платіж здійснюється на рахунок , зазначений позивачем , не пізніше 15-го ( п'ятнадцятого ) календарного дня з дати направлення рахунку Відповідачу .

Згідно п. 4.4. Умов лізингу відповідач зобов'язувався відшкодувати всі витрати , понесені в результаті експлуатації об'єкту лізингу , включаючи також витрати , що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Позивача щодо експлуатації та/або передачі Об'єкта лізингу . Згідно з п. 9.2 Умов лізингу Відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування Об'єкту лізингу .

Відповідно до пункту 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача , Відповідач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10( десяти )робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення .

Згідно із п. 13.1. Умов лізингу у випадку відмови Відповідача від повернення Об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні , Позивач має право повернути об'єкт лізингу без попередньої згоди Відповідача . При цьому на підставі п. 13.6 Умов лізингу Відповідач був зобов'язаний відшкодувати Позивачу будь-які витрати , пов'язані з конфіскацією Об'єкту лізингу . У випадку прострочення платежів за Договором , згідно із п. 8.2 Умов лізингу Відповідач зобов'язаний сплачувати штрафні санкції. Зокрема , такі штрафні санкції включали :

-пеня у розмірі 10% річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання Відповідачем зобов'язань ( п. 8.2.1. Умов лізингу ) ;

-штрафні санкції, що підлягають сплаті Відповідачем за нагадування про несплату , надіслані Позивачем Відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі , що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу вимогу , 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу ( п. 8.2.2. Умов лізингу ) ;

-компенсація будь-яких витрат , понесених Позивачем , зокрема , витрати на юридичні послуги , судові та позасудові процедури з метою стягнення сум , не сплачених Відповідачем у відповідності до Договору .

За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами 12.04.2013 року договір № 00007167 є договором фінансового лізингу, в якому сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили взаємні права та обов'язки.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж і поставку з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом, а саме - Законом України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем ) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу ) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Нормою частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець ) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві ) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця , що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст.ст. 526,598 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує ( і зазначене не заперечується відповідачем ) , що ТзОВ " Техно-Буд " м. Тернопіль свої зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору фінансового лізингу від 12.04.2013 року повністю не виконав : частково сплатив лізинговий платіж за червень 2014 року та не сплатив лізинговий платіж за липень 2014 року в повному обсязі (часткова несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2014 року на суму 5702,59 грн відповідно до рахунку № 00206580 від 03.06.2015 року , належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.2014 року ; несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2014 року на суму 10031,71 грн відповідно до рахунку № 00213330 від 02.07.2014 року , належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.2014 року.

Таким чином , згідно розрахунку позивача , загальна сума невиконаних грошових зобов'язань відповідача за несплаченими лізинговими платежами складає 15 734,30 грн.

Доказів сплати лізингових платежів за вказаний позивачем період ( частково червень - липень 2014 року ) Товариство з обмеженою відповідальністю " Техно - Буд ", м. Тернопіль суду не надало, а тому суд вважає, що такі платежі відповідачем здійснені не були і на час подання позову до суду борг Товариства " Техно - Буд " м. Тернопіль перед ТзОВ " Порше Лізинг Україна " становив 15734,30 грн.

З огляду на зазначене вимога про стягнення боргу в сумі 15734,30 грн. ( лізингові платежі частково за червень та липень 2014 року ) підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально .

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому три проценти річних за своєю правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду України у постанові від 19 серпня 2003 року .

ТзОВ " Порше Лізинг Україна " м. Київ просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати , що становить 8503,38 грн. відповідно до розрахунку:

1.період прострочення ( з 15.06.2014 року по 12.05.2015 року ) : сума прострочення : 5702,59 грн. ; сукупний індекс інфляції - 1,550 = інфляційним втратам в розмірі 3136,42 грн. ;

2.період прострочення (15.07.204 року по 12.05.2015 року ) : сума прострочення : 10031,71 грн. ; сукупний індекс інфляції - 1,535 = інфляційним втратам в розмірі 5366,96 грн. Разом 8503,38 грн.

Відповідно до поданого розрахунку ТзОВ " Порше Лізинг Україна " м. Київ , просить суд стягнути з відповідача 3% річних, що за вказаний період складає 404,62 грн. згідно розрахунку :

1.прострочка ( 332 дні ) з 15.06.2014 року по 12.05.2015 року ; прострочена сума 5702,59 грн. = 155,61 грн. ;

2.прострочка ( 302 дні ) з 15.07.2014 року по 12.05.2015 року ; прострочена сума 10031,71 грн. = 249,01 грн. Разом : 404,62 грн.

Згідно п. 1.9 постанови пленум Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем неправильно визначено період прострочення, оскільки відповідно до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (плану відшкодування) дата сплати лізингового платежу за червень 2014 року - 15.06.2014, а тому прострочення у даному випадку виникає з 16.06.2014. Аналогічно, дата сплати лізингового платежу за липень 2014 року - 15.07.2014, а тому прострочення у даному випадку виникає з 16.07.2014.

Оскільки позивачем невірно визначено період прострочення, прострочення судом здійснено перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат згідно розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 16.06.2014 - 12.05.2015 5702.59 1.535 3050.89 16.07.2014 - 12.05.2015 10031.71 1.529 5306.77

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 5702.59 16.06.2014 - 12.05.2015 331 3 % 155.14 10031.71 16.07.2014 - 12.05.2015 301 3 % 248.18

Отже вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 403,32 грн. - 3 % річних та відповідно 8357,66 грн. - інфляційні втрати.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 2330,74 грн. процентів за користування чужими коштами.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на те, що у зв'язку з відсутністю встановленого Договором, законом або іншими актами цивільного законодавства розміру процентів за користування чужими коштами, доцільним є застосування аналогії закону (ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України) на підставі ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини позики.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, аналогію закону можна застосовувати виключно у подібності спірних неврегульованих правовідносинах .

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд приходить до висновку, що договори лізингу та позики є різними за своєю правовою природою видами договірних зобов'язань і для них не є характерним регулювання подібних за змістом цивільних відносин. Це в свою чергу виключає можливість застосування до договору лізингу за аналогією права будь-яких норм законодавства, які регулюють відносини позики, зокрема, ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 р. у справі № 3-65гс10, від 20.08.2013 р. у справі № 3-22гс13, від 27.12.2010 р. у справі № 9/67-38 та від 15.04.2015 у справі № 3-39гс15.

На підставі викладеного, оскільки сторонами розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у Договорі не встановлено, а чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору лізингу положень про позику, вимоги позивача за про стягнення з відповідача 2330,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

В пункті 8.2.1. Договору вказано , що у випадку прострочення сплати платежу до Відповідача застосовуються штрафні санкції : пеня в розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

З огляду на зазначене ТзОВ " Порше Лізинг Україна " м. Київ просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1384,75 грн. відповідно до розрахунку:

1.кількість днів прострочення : 332 ; період нарахування пені з 15.06.2014 по 12.05.2015 ; ставка пені 10% ; розмір заборгованості 5702,59 грн. = 518,73 грн. ;

2.кількість днів прострочення : 302 ; період нарахування пені : з 15.07.2014 по 12.05.2015 ; ставка пені 10% ; розмір заборгованості 10031,71 грн. = 830,02 грн.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, відповідно до приписів п. 2.1. Постанови пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Як зазначалося вище, п. 8.2.1 Договору було передбачено, що пеня нараховується в розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Формулювання пені в договорі фінансового лізингу № 00007167, як "10 % річних" не відповідає приписам чинного законодавства, а тому, суд відмовляє позивачу в стягнені пені в розмірі 1384,75 грн., як необґрунтовано заявлені.

Відповідно до п. 8.2.2. Договору , у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються наступні санкції за вимоги щодо сплати надіслані ТзОВ " Порше Лізинг Україна " : еквівалент 15 доларів США за першу вимогу ; еквівалент 20 доларів США за другу вимогу ; еквівалент 25 доларів США за третю вимогу ( якщо позивач вирішить надіслати таку вимогу ).

Позивач вважає, що відповідно до умов п. 8.2.2. Договору за порушення своїх зобов'язань відповідач має сплатити штрафні санкції у розмірі 1756,20 грн.

В обґрунтування вказує, що у зв'язку з порушенням Відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів , позивачем було виставлено і надіслано відповідачу рахунки щодо застосування штрафних санкцій , а саме :

-Рахунок № 00208138 від 05.06.2014 року на суму 444,86 грн ;

-Рахунок №00209200 від 17.06.2014 року на суму 393,56 грн. ;

-Рахунок № 00210519 від 03.07.2014 року на суму 474,32 грн.

-Рахунок № 00215451 від 17.07.2014 року на суму 443,46 грн.

Разом з тим, позивач не надав до суду ні першого, ні другого ні третього нагадувань про несплату лізингових платежів за рахунками-фактурами, які є предметом розгляду даної справи , з огляду на це, суд дійшов до висновку що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1756,20 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом з тим, право на одностороннє розірвання договору фінансового лізингу у позивача виникає лише при настанні певних умов, зокрема, у разі не сплати відповідачем лізингового платежу частково або у повному обсязі та якщо прострочення сплати становить більше 30 днів. вирішення спору у справі.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, існування прострочення більше 30 днів, дотримання позивачем встановленого умовами договору порядку вчинення відмови від договору, а також встановлення моменту вчинення відмови від договору, враховуючи, що згідно з нормою ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 12.6.1. Договору позивач мав право в односторонньому порядку припинити договір у разі , якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково , і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів .

Відповідно до п. 8.3.1. умов договору , якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів позивач має право надіслати йому першу платіжну вимогу в письмовій формі . Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги , позивач надсилає в той же спосіб другу платіжну вимогу , яка продовжує строк здійснення оплати ще на8 днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати , за умови не здійснення оплати , договір підлягає розірванню відповідно до п. 12.6.1. Сторони домовились , що невиконання зобов'язання після надіслання другої платіжної вимоги означає , що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим договором .

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу йому були надіслані наступні нагадування :

-перше нагадування від 05.02.2014 року ; друге нагадування від 17.02.2014 року ; третє нагадування від 04.03.2014 року ; від 17.03.2014 року ; від 07.04.2014 року ; від 05.05. 2014 року ; від 19. 05.2014 року ; від 05.06.2014 року; від 17.06.2014 року ; від 03.07.2014 року ; від 17.07.2014 року .

Разом із нагадуванням від 17.07.2014 року відповідачу було направлено Вимогу про сплату заборгованості за договором , повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору вих. № 00007167 від 17.07.2014 року .

Відповідач отримав Вимогу від 01 серпня 2014 року , що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення , виплату поштового переказу № 0430060437103 ( належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи ).

Товариство з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна " м. Київ вважає , що відповідач належним чином був повідомлений про припинення договору та вимогу позивача повернути об'єкт лізингу , про що свідчать :

-Вимога про сплату заборгованості за договором , повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. № 00007167 від 17.07.2014 року ;

-Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення , виплату поштового переказу № 0430060437103.

Відповідно до п. 12.9.Договору , у разі дострокового припинення Договору з боку позивача , ТзОВ Техно-Буд " м. Тернопіль зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача в продовж 10 ( десяти ) робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повідомлення . Крім того , п. 8.2.2.та 8.3.2. договору встановлено обов'язок погасити заборгованість протягом 3 ( трьох ) днів з дня отримання Вимоги .

Згідно п. 12.13 Договір вважається розірваним на 10 ( десятий ) робочий день з дня доставки письмового повідомлення стороною на адресу відповідача .

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з несплатою лізингоодлержувачем ( відповідачем у справі ) лізингових платежів : частково за червень та повністю за липень 2014 року позивач у справі звернувся до ТзОВ " Техно - Буд " м. Тернопіль з письмовим Повідомленням про розірвання договору фінансового лізингу та вимогою повернути Предмет лізингу позивачу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) Договору.

З наданих позивачем документів (Вимоги про сплату заборгованості за договором , повернення об'єкта лізингу ; повідомлення про відмову від договору вих. № 00007167 від 17.07.2014 року та Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення , виплату поштового переказу № 0430060437103 ) вбачається , що відповідач , як лізингоодержувач був обізнаний із фактичною відмовою від Договору лізингоодавця , а тому на підставі ч. 3 статті 7 Закону України " Про фінансовий лізинг " відмова від договору лізингу з боку лізингодавця з цієї дати є вчиненою , договір достроково розірваним , а зобов'язання сторін припиненим в силу положень ч. 2 статті 653 ЦК України .

Отже , дата припинення договору фінансового лізингу № 00007167 від 12.04.2013 року - 15.08.2014 року .

Згідно з нормами ст. ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Матеріали справи підтверджують , що 04 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 був вчинений виконавчий напис № 1653 про повернення об'єкта фінансового лізингу .

31 жовтня 2014 року головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо повернення від ТзОВ " Техно-Буд " позивачу транспортного засобу.

04 грудня 2014 року головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції було винесено Постанову про розшук майна боржника .

Відповідно до акту державного виконавця від 27 лютого 2015 року транспортного засобу типу VW Passat B7 1,8 TSI , 2013 року виробництва , шасі № WVWZZZ3CZDPO34704 , двигун № НОМЕР_2 , д.н.з . НОМЕР_3 за місцем реєстрації відповідача не було виявлено .

Відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки; 2)збитків та їх розміру; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляду упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно статті 1 Закону України " Про фінансовий лізинг " відносини , що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг , найм ( оренду ) , купівлю-продаж , поставку з урахуванням особливостей , що встановлюються цим Законом .

За приписами частини 2 і 3 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм ( оренду ) з урахуванням особливостей , встановлених цим параграфом та законом . До відносин пов'язаних із лізингом застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки , якщо інше не встановлено законом .

Право Лізингодавця відмовитися від договору лізингу передбачено частиною 2 статті 7 Закону № 723/97 , а наслідки розірвання визначено статтею 10 цього Закону , зокрема пунктами 5 і 6 , якими передбачено право Лізингодавця стягнути з Лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону або Договору .

Згідно поданого до суду розрахунку Позивач просить стягнути з відповідача 129 290,92 грн. лізингових платежів ( орендних платежів ) з серпня 2014 року по квітень 2015 року , вказуючи , що Вимога Відповідачем була отримана 01.08.2014 року ; датою повернення об'єкта лізингу є 04.08.2014 року , однак об'єкт лізингу позивачу так і не був повернений , а тому Товариство з обмеженою відповідальністю " Техно-Буд " м. Тернопіль має сплатити вказану суму .

Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 129290,92 грн. лізингових платежів за серпень 2014 року по квітень 2015 року позивач посилається на приписи ч. 1 статті 785 ЦК України , згідно якої у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані , в якому вона була одержана , з урахуванням нормального зносу або у стані , який було обумовлено в договорі . Як зазначалося вище відповідно до п. 12.9 Договору у разі дострокового припинення Договору з боку позивача , відповідач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке порушення .

Позивач наполягає на тому , що лізинговий платіж фактично дорівнює платі за користування річчю ( об'єктом лізингу ), а лізинговий платіж згідно ЦК України є нічим іншим , ніж платою за користування майном , переданим лізингодавцем лізингоотримувачу .

Суд зазначає , що посилання ТзОВ " Порше Лізинг Україна " на приписи статті 785 ЦК України є обґрунтованими .

З огляду на вказане заявлена вимога ТзОВ " Порше Лізинг Україна " про стягнення 129290,92 грн. лізингових платежів підлягає до задоволення .

У поданому до суду позові Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна " м. Київ просить стягнути з відповідача 19 145,85 грн. реальних збитків у зв'язку з супроводженням повернення заборгованості , здійснення розшуку і повернення майна , представництва інтересів позивача у виконавчому провадженні , посилаючись на приписи п. 8.2.3. Договору фінансового лізингу від 12.04.2013 року ; на дію Договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року , укладеного з ТзОВ " Юридична компанія " Тріпл Сі " ; Договір про надання послуг з повернення майна ( об'єкту лізингу ) від 03 лютого 2011 року , укладеного з ТОВ " Агенція комплексного захисту бізнесу " Дельта М " .

Відповідно до частини 1 статті 44 ГПК України , судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу господарських витрат передбачено статтею 49 ГПК України , відповідно до частини 5 якої, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року роз'яснено про те, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 ГПК України . Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Отже, витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката при розгляді справи, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача лише у випадку задоволення позову та за умови підтвердження таких витрат належними документами, про що зазначається в судовому рішенні, що приймається за результатами розгляду справи, в ході провадження у якій надавалися послуги з правової допомоги.

ТзОВ " Порше Лізинг Україна " просить стягнути з ТзОВ " Техно-Буд " м. Тернопіль 19 145,85 грн. збитків у зв'язку з супроводженням повернення заборгованості , здійснення розшуку і повернення майна , представництва інтересів позивача у виконавчому провадженні . Вказана вимога не підлягає до задоволення , оскільки заявлена безпідставно .

Щодо стягнення 95 257,92 грн. упущеної вигоди суд зазначає наступне .

Статтею 623 ч. 4 ЦК України визначено , що при визначенні неодержаних доходів ( упущеної вигоди ) враховуються заходи , вжиті кредитором щодо їх одержання .

Отож, ця норма зобов'язує позивача надати в обґрунтування втраченої вигоди докази щодо здійснення ним конкретних заходів для отримання такої вигоди.

Позивач стверджує , що у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору , неповернення у визначений позивачем строк об'єкту лізингу , позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди , що складається із невиплачених лізингових платежів ( проценти та комісії за користування об'єктом лізингу ) за період з 01.08.2014 року по 15.03.2015 року у розмірі еквівалент у гривні 4627,99 доларів США , що станом на час подання позову до суду ( 12 травня 2015 року ) становить 95 257,92 грн .

Доказів щодо здійснення позивачем конкретних заходів для отримання такої вигоди позивач у справі суду не надав , а тому суд вважає , що позов в цій частині є необґрунтованими та таким , що не підлягає до задоволення .

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 ГПК України , обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач вважає , що факт крадіжки автотранспортного засобу VW Passat B7 1,8 TSI нівелює факт втрати , знищення або пошкодження транспортного засобу ,а тому є неправомірним заявлення позивачем вимог про стягнення збитків у заявленій сумі .

Так , Листом № 18106 від 29.07.2015 року на адресу директора ТОВ " Техно-Буд " Києво- Святошинський РВ ГУ МВС України в Київській області повідомив , що заява ОСОБА_4 ( водія ТОВ " Техно-Буд " зареєстрована до ЖЕО № 1305/6908 від 09.04.2015 року та внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110200001341 від 10.04.2015 року за ознаками кримінального провадження , передбаченого за ч. 2 ст. 289 КК України і на час підписання листа 29.07.2015 року ) по даному кримінальному провадженню триває досудове розслідування . До листа № 18106 від 29.07.2015 року долучено копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань , з якого вбачається , що 09.04.2015 року ОСОБА_5 звернувся з заявою до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ; дата внесення до ЄДР : 10.04.2015 року ; правова кваліфікація : КК України , ст. 289 ч. 2 ; фабула : в період часу з 23 години 08.04.2015 року по 10 год. невстановлена особа незаконно заволоділа транспортним засобом автомобілем марки " Volkswagen Passat " , д.н.з АА 6117 МТ , який був припаркований на територію готелю " Верховина " , корпус № 1 за адресою вул. Петропавлівська ,24 , с. Петропавлівська Борщагівка , Києво-Святошинського району Київської області ; орган досудового розслідування : Києво-Святошинський РВ ГУ МВС України в Київський області ; слідчий : Сивун В.М.

Отже , в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження № 12015110200001341 щодо викрадення автомобіля НОМЕР_4 , що є об'єктом лізингу згідно Договору про фінансовий лізинг № 00007167 від 12.04.2013 року .

Відповідно до р. 11 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу , який є невід'ємним Додатком до Договору крадіжка об'єкта лізингу підпадає під страховий випадок та відшкодовується ТОВ " Порше Лізинг Україна " страховою компанією.

Пунктом 11.8 р. 11 Загальних Умов визначено , якщо страхове відшкодування , отримане ТОВ " Порше Лізинг Україна " не повністю покриває розмір витрат , які необхідно здійснити для відновлення об'єкта лізингу , відповідна різниця повинна бути сплачена або компенсована Лізингоодержувачем . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог .

Як вбачається із письмового відзиву на позов № 03/6567 від 29.09.2015 року ( вх . № 20986 від 02.10.2015 року ) ПАТ" Страхова компанія " Українська страхова група " 16 квітня 2015 року ПАТ по зазначеній події призначено страхове розслідування , яке на час подання відзиву ( СТАНОМ НА 02.10.2015 РОКУ ) не завершено ( позивачу у справі ТзОВ " Порше Лізинг Україна " не виплачувалося страхове відшкодування ), оскільки Страхувальником та Лізингоодержувачем не було надано Страховику документів , передбачених Генеральним договором страхування та не чинені дії передбачені Договором у разі настання події , яка має ознаки страхового випадку " Викрадення " .

З огляду на зазначене суд вважає передчасним посилання відповідача на дію р. 11 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу , який є невід'ємним Додатком до Договору згідно якого крадіжка об'єкта лізингу підпадає під страховий випадок та відшкодовується ТОВ " Порше Лізинг Україна " страховою компанією.

Оскільки, до виникнення спору призвели неправомірні дії Відповідача (ТзОВ " Техно-Буд " м. Тернопіль ) а саме несплата лізингових платежів Товариству з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна " м. Київ , суд прийшов до висновку, що відшкодування судового збору, згідно ст.ст. 44- 49 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" (в редакції від 10.07.2014 року), покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.11, 16, 509, 526, 529, 598, 610, 611, 627, 629, 651, 653 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1,2,12,22,32,43,44-49,69,82,84,85,115,117 Господарського процесуального кодексу України, статтями 20, 181, 188, 193, 292 ГК України, статтями 1, 2, 7, 10, 16 Закону України " Про фінансовий лізинг " господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Техно - Буд " 46008, м. Тернопіль вул. М. Шептицького , буд. 1 , код ЄДРПОУ 35157560 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Порше Лізинг Україна " ,02152, м. Київ пр . Павла Тичини ,1В , офіс " В " , код ЄДРПОУ 35571472 - 15 734,30 грн. основної суми боргу за договором ; 129 290,92 грн. збитків ; 403,32 грн. 3% річних ; 8357,66 грн. інфляційні втрати; 3127,38 грн. в рахунок повернення сплаченого судового збору. Видати наказ.

3.В решті позову відмовити .

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття ( підписання ) .

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття ( підписання ), через місцевий господарський суд.

5.Повне рішення складено та підписано 02 листопада 2015 року.

Суддя М.Є. Півторак