Рішення

від 28.10.2015 по справі 923/1509/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 р. Справа № 923/1509/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ж.К.Будівельник", м. Херсон

до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Херсон

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №15-2 від 05.06.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 8-3/1263 від 09.07.2015р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ж.К.Будівельник" (позивача) заявлено позов до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.06.2014 року № 51-р/к у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №12/2-15.

Представник позивача надав додаткові письмові пояснення, якими позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача надав доповнення до відзиву, якими заперечує щодо заявлених позовних вимог позивача. Відповідач вважає, що Рішення Адмінколегії №51-р/к прийнято обґрунтовано та правомірно, з дотримання норм матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано, оскільки відсутні підстави для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, які визначені у статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та є вичерпними за імперативністю.

Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Отже, будь-яке порушення процесуального права або неправильне застосування норм процесуального права не може бути підставою для скасування рішення адміністративної колегії.

Відповідач пояснив, що при визначенні монопольного (домінуючого) становища ТОВ «Ж.К. Будівельник» Відділення діяло згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, та, по-перше, визначило об'єкт аналізу, а саме суб'єкт господарювання - ТОВ «Ж.К. Будівельник», та конкретний товар, а саме послуги з централізованого опалення, які продаються цим суб'єктом господарювання. Тільки ТОВ «Ж.К. Будівельник» починаючи із 2011 року укладало з мешканцями зазначеного житлового будинку договори про надання послуги з опалення та нараховувало їм оплату за цю послугу протягом опалювальних періодів 2011-2012, 2012-2013, 2013-2014, 2014-2015 років. Споживачі оплачували за надану послугу на рахунок ТОВ «Ж.К. Будівельник».

Відповідач доводить, що ТОВ «Ж.К. Будівельник» є єдиним суб'єктом господарювання, якому було передано в управління житловий будинок № 26 по пр. Сенявіна з даховою котельнею, оскільки право на укладання таких договорів ТОВ «Ж.К. Будівельник» отримало на підставі договору від 01 серпня 2010 року №8 «Про довірче управління майном», згідно з яким забудовник ТОВ «Південенерго» передало зазначений житловий будинок з загальною площею квартир 8047,6 кв. м та даховою котельнею в довірче управління ТОВ «Ж.К. Будівельник» для обслуговування та утримання цього майна. Строк дії цього договору до 31 грудня 2020 року. Договір діє до теперішнього часу.

Відповідач вважає, що доводи Позивача про відсутність спричинення ним негативних наслідків, визнаними Адмінколегією Відділення порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, не підтверджені будь-якими доказами (документами, розрахунками тощо) та суперечать приписам частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідач доводить, що ТОВ «Ж.К. Будівельник», як надавач послуги з централізованого опалення мешканцям житлового будинку № 26 по пр. Сенявіна у м. Херсоні мало, згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869., розрахувати складові тарифу на надання цих послуг та подати його на затвердження до органу місцевого самоврядування.

Відповідач наголошував, що при прийнятті зазначеного рішення Відділення керувалось, як приписами чинного законодавства України, так й роз'ясненнями від 31.07.2014 р. № 7/20-9229 державного регулятора у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме: Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

На його думку, відсутність приписів або інших актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо вчинення ТОВ «Ж.К. Будівельник» порушень у сфері теплопостачання не спростовують факт вчинення останнім порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що на виконання основних завдань, визначених частиною другою статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Відділенням в повній мірі вжито заходів щодо припинення ТОВ «Ж.К. Будівельник» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом прийняття відповідного рішення у справі

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Херсонським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України розглянуто справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №12/2-15 щодо дій товариства з обмеженою відповідальністю «Ж.К. Будівельник».

Зазначеним рішенням адміністративної колегії територіального відділення визначено таке:

« 1. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ж.К. Будівельник» (код ЄДРПОУ 37049764) протягом опалювальних періодів з 2013 по 2015 років займало монопольне становище на ринку надання послуг з централізованого опалення в межах житлового будинку №26 по пр. Сенявіна у м. Херсон з часткою 100 відсотків.

2. Визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ж.К. Будівельник» (код ЄДРПОУ 37049764), недотримуючись вимог порядку встановлення тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», шляхом надання протягом опалювальних періодів з 2013 до 2015 років послуг з централізованого опалення мешканцям житлового будинку №26 по пр. Сенявіна у м. Херсоні за тарифами, які не встановлені органом місцевого самоврядування, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з централізованого опалення, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За порушення, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення, відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ж.К. Будівельник» (код ЄДРПОУ 37049764) штраф у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ж.К. Будівельник» (код ЄДРПОУ 37049764) до 15 жовтня 2015 року припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини рішення, шляхом проведення розрахунків обґрунтованих витрат на надання послуг з централізованого опалення мешканцям будинку №26 по пр. Сенявіна у м. Херсоні у новому опалювальному періоді та подання цих розрахунків на затвердження органу місцевого самоврядування».

Копія зазначеного рішення отримана ТОВ «Ж.К. Будівельник» 03.07.2015 особисто представником Товариства.

Позивач, вважаючи зазначене рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм права, не підтвердженим належними доказами, звернувся до господарського суду з позовом про визнання зазначеного рішення недійсним.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.

Оскаржуваним рішенням дії ТОВ «Ж.К. Будівельник» визнано порушенням конкуренційного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем. Позивач доводить, що на підставі ст.13 Закону України "Про захист економічної кункуренції" необхідною умовою для визнання дій суб'єкта господарювання зловживанням монопольним становищем є встановлення такого становища на конкретному товарному ринку, а також виявлення і доказ фактів зловживання своїм домінуючим становищем, свідомого здійснення таких дій, які призвели або можуть призвести до обмеження конкуренції або ущемленню прав споживачів. Якщо ці умови не дотримані, то дії суб'єкта господарювання не можуть бути кваліфіковані як порушення конкурентного законодавства.

На думку позивача, оскаржуване рішення не містить належних доказів ні наявності монопольного становища ТОВ «Ж.К. Будівельник», ні ущемлення інтересів мешканців будинку №26 по пр. Сенявіна у м. Херсоні внаслідок дій Товариства. Тому, визнання дій ТОВ «Ж.К. Будівельник» зловживанням монопольним становищем та застосування штрафних санкцій є безпідставним та недоведеним, через це дії Товариства не можуть розглядатись як порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем.

Позивач доводив, що при визначенні монопольного становища ТОВ «Ж.К. Будівельник» територіальним відділенням не проведено належного дослідження ринку, як це вимагає ст.12 Закону України " Про захист економічної конуренції".

Позивач зазначав, що в оскаржуваному рішенні товарними межами ринку визначено послуги з централізованого опалення, часовими - опалювальні періоди з 2013 по 2015 роки, територіальними - межі житлового будинку №26 по пр. Сенявіна у м. Херсоні. Частка ТОВ «Ж.К. Будівельник» на зазначеному товарному ринку у визначених територіальних та часових межах розрахована територіальним відділенням у розмірі 100%.

Позивач вважає, що для прийняття рішення про визнання наявності монопольного становища у ТОВ «Ж.К. Будівельник» територіальне відділення мало довести відсутність конкурентів у Товариства на відповідному товарному ринку або довести, що частка ТОВ «Ж.К. Будівельник» на цьому товарному ринку перевищує 35 відсотків. Він доводить, що оскаржуване рішення адміністративної колегії територіального відділення не містить належних розрахунків частки Товариства на відповідному товарному ринку.

Позивач доводить, що на підставі розділу 8 Методики визначення монопольного становища, п. 20, 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 оскаржуване рішення мало містити визначення кількісних показників ринку у натуральних показниках. Враховуючи відсутність у будинку приладу обліку теплової енергії таким натуральним показником є площа приміщень.

Також позивач доводить, що під час визначення загального обсягу ринку територіальним відділенням не враховано, що статтею 24 Закону «Про теплопостачання» закріплено одне із основних прав споживачів теплової енергії, а саме: споживач теплової енергії має право, зокрема, на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Право споживача відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення визначено також пунктом 24 Правил надання послуг.

При цьому, споживання теплової енергії мешканцями будинку не припиняється, опалювальна площа будинку не змінюється. На думку позивача, загальний обсяг ринку має визначатись як сукупна кількість спожитого тепла в територіальних межах будинку. Частка Т0В«Ж.К. Будівельник» на ринку послуг з централізованого опалення в межах будинку має визначатись як доля площі приміщень, що опалюються даховою котельною, у загальній опалювальній площі будинку.

На думку позивача, в порушення вимог Методики визначення монопольного становища в оскаржуваному рішенні територіальним відділенням не наведено розрахунку кількісних показників ринку, що досліджувався. При цьому, за наявною у ТОВ «Ж.К. Будівельник» інформацією станом на 01.11.2014 р. із 130 квартир будинку автономне опалювання мали 54 квартири загальною площею 3 693,69 м 2 із 7 898,97 м 2 площі всіх квартир. Після завершення опалювального сезону 2014-2015 років кількість квартир з автономною системою опалювання збільшилась і становить 57 із площею 3907,89 м 2 . Очевидно, що частка ТОВ «Ж.К. Будівельник», на відміну від висновків територіального відділення, менша за 100% і на початок опалювального сезону 2014-2015 року становила 53%, а на кінець періоду зменшилась до 50%.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення містить неправдиву інформацію щодо частки ТОВ «Ж.К. Будівельник» на визначеному територіальним відділенням ринку.

Позивач звертає увагу суду, що визначення територіальним відділенням часовими межами ринку опалювальних періодів з 2013 по 2015 роки без виділення окремих періодів суперечить вимогам пункту 7.1 Методики визначення монопольного становища. Позивач вважає, що рішення адміністративної колегії суперечить вимогам статті 13 Закону «Про захист економічної конкуренції» в частині доведення настання або можливості настання негативних наслідків вчинення певних дій, обов'язковість здійснення якого підтверджена позицією Вищого господарського суду України.

Позивач зазначає, що висновки територіального відділення про наявність в діях ТОВ «Ж.К. Будівельник» складу порушення конкуренційного законодавства у вигляді зловживання монопольним становищем ґрунтуються на тезі про те, що відсутність погодженого органом місцевого самоврядування тарифу на послуги з централізованого опалення можуть призводити до ущемлення інтересів споживачів. На думку територіального відділення відсутність у ТОВ «Ж.К. Будівельник» погодженого тарифу може призводити до отримання мешканцями будинку відмови в отримані пільг та субсидій окремим категоріям споживачів.

Позивач доводить, що таке припущення територіального відділення не відповідає дійсності. Так, мешканцю будинку гр. ОСОБА_3 на період опалювального сезону 2014-2015 років було призначено та сплачені субсидії на житлово-комунальні послуги, в тому числі на послуги з централізованого опалення.

Отже, на думку позивача, відсутність у ТОВ «Ж.К. Будівельник» тарифу на послуги з централізованого опалення, затвердженого органом місцевого самоврядування не тільки не призвело, а й не могло призвести до ущемлення прав споживачів.

Позивач доводить, що окремі факти, викладені в рішенні суперечать дійсним фактам, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Позивач не погоджується з твердженням територіального відділення, що ТОВ «Ж.К. Будівельник» самостійно розрахував тарифи на послуги з опалення. Позивач пояснює, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки Товариство не розраховувало та не застосовувало тарифів на ці послуги.

Позивач доводить, що він не розраховував тариф на послуги з централізованого опалення, оскільки теплова мережа будинку необладнана приладом обліку теплової енергії, що унеможливлює визначення вартості 1 Гкал теплової енергії у відповідності до Закону України «Про теплопостачання». На думку позивача, він не мав підстав для надання розрахунків витрат на погодження до органів місцевого самоврядування, оскільки це суперечило б вимогам Методики формування тарифів.

Позивач зазначає, що посилаючись на порушення з боку ТОВ «Ж.К. Будівельник» порядку розрахунку обсягів витрат, що мають відшкодовуватись споживачами, територіальне відділення не здійснює аналіз цього розрахунку, не наводить даних про завищення обсягу витрат, тощо. Відсутність таких висновків обумовлена, крім іншого, повним дотриманням Товариством порядку визначення витрат на забезпечення опалення будинку, визначеного чинним законодавством. Виконання рішення територіального відділення призведе до збільшення витрат мешканців будинку, що й є, на нашу думку, ущемленням їх прав.

За спірним рішенням територіальне відділення вважає, що мешканці будинку не мають альтернативи опалення ніж послуги, що надають ТОВ «Ж.К. Будівельник». При цьому, на думку позивача, територіальне відділення не пояснює, яким чином наявність чи відсутність альтернативи отримання споживачами послуг впливає на порядок визначення обсягів витрат до відшкодування та, до того ж ставить в залежність якість послуг з опалення від своєчасності подання розрахунків на погодження до органів місцевого самоврядування.

Позивач доводить, що рішення прийнято без жодного доказу вчинення ТОВ «Ж.К. Будівельник» порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Рішення територіального відділення про вчинення ТОВ «Ж.К. Будівельник» ґрунтується на порушенні, на думку відділення, Товариством порядку розрахунків за послуги з опалення. Позивач не погоджується з цим твердженням, оскільки державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Органи Антимонопольного комітету України не визначені Законом, як органи державного контролю у сфері теплопостачання.

Позивач доводить, що він від НКРЕКП (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), не отримував приписів або інших актів локальної дії щодо вчинення Товариством порушень у сфері теплопостачання. Таким чином, висновки, на яких ґрунтується рішення адміністративної колегії, здійснені з перевищенням територіальним відділенням наданих йому повноважень.

Позивач наполягає на тому, що забороняючи здійснювати діяльність у сфері теплопостачання, яка не визначена порушенням чинного законодавства (в даному випадку законодавства, що регулює діяльність у сфері теплопостачання) відповідним уповноваженим органом, територіальне відділення порушує законні права та інтереси Товариства, гарантовані Конституцією.

Позивач вважає, що територіальне відділення без посилання на рішення уповноваженого органу, що здійснює контроль у сфері теплопостачання, дійшло невірного висновку про наявність порушень у ТОВ «Ж.К. Будівельник» в порядку визначення суми та порядку оплати опалення мешканцями будинку. Крім того, в порушення законодавства, що регулює засади діяльності органів Антимонопольного комітету України, оскаржуване рішення не містить зазначення жодного доказу вчинення Товариством порушення конкуренційного законодавства. Територіальним відділенням не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано ним встановленими.

Позивач прийшов до висновку, що територіальним відділенням не наведено жодного доказу вчинення ТОВ «Ж.К. Будівельник» порушення конкурентного законодавства, а при прийнятті рішення порушено норми права щодо порядку доведення вчинення порушення.

Із аналізу доводів позивача, відповідача та норм чинного законодавства, суд дійшов до висновків, що позовні вимоги позивачем не доведені та підлягають відмові, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Провадження у справі за № 12/2-15 розпочато за результатами проведення додаткового дослідження дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції при встановленні тарифів на послуги з теплопостачання мешканцям будинків, які мають дахові котельні у місті Херсоні, зокрема, мешканцям будинку за адресою: пр. Сенявіна, будинок № 26, на виконання доручення Антимонопольного комітету України від 15.04.2015 № 13-09/209.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 (тридцять п’ять) відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Згідно з ч. 3 цієї ж статті зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 2 ст. 52 "Про захист економічної конкуренції" за вчинення такого порушення накладаються штрафи у розмірі до 10 (десяти) відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального права;

- порушення або неправильне застосування норм процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

При розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позовні вимоги про визнання недійсним п.1 резолютивної частини оспорюваного рішення задоволенню не підлягають, у зв’язку із необґрунтованістю цих вимог. Дослідження наявності монопольного становища ТОВ «Ж.К. Будівельник» на відповідному товарному ринку здійснено Відділенням відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605.

У розділі 2 Методики зазначено етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, зокрема, пунктом 2.1.1 передбачено встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання).

При визначенні монопольного (домінуючого) становища ТОВ «Ж.К. Будівельник» Відділення діяло згідно з Методикою та, по-перше, визначило об'єкт аналізу, а саме суб'єкт господарювання - ТОВ «Ж.К. Будівельник», та конкретний товар, а саме послуги з централізованого опалення, які продаються цим суб'єктом господарювання. Тільки ТОВ «Ж.К. Будівельник» починаючи із 2011 року укладало з мешканцями зазначеного житлового будинку договори про надання послуги з опалення та нараховувало їм оплату за цю послугу протягом опалювальних періодів 2011-2012, 2012-2013,2013-2014, 2014-2015 років. Споживачі оплачували за надану послугу на рахунок ТОВ «Ж.К. Будівельник».

Право на укладання таких договорів ТОВ «Ж.К. Будівельник» отримало на підставі договору від 01 серпня 2010 року №8 «Про довірче управління майном», згідно з яким забудовник ТОВ «Південенерго» передало зазначений житловий будинок з загальною площею квартир 8047,6 кв. м та даховою котельнею в довірче управління ТОВ «Ж.К. Будівельник» для обслуговування та утримання цього майна. Строк дії цього договору до 31 грудня 2020 року. Договір діє до теперішнього часу.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що ТОВ «Ж.К. Будівельник» є єдиним суб'єктом господарювання, якому було передано в управління житловий будинок № 26 по пр. Сенявіна з даховою котельнею.

Для забезпечення мешканців житлового будинку № 26 по пр. Сенявіна, м. Херсон послугами з опалення ТОВ «Ж.К. Будівельник» уклало з дочірнім підприємством «Теплотехсервіс» закритого акціонерного товариства «Теплотехніка» договір від 25 жовтня 2011 року № 21-ДУМ «Про управління майном». Предметом цього договору є те, що ТОВ «Ж.К. Будівельник» передає ДП «Теплотехсервіс» дахову котельню у будинку № 26 по пр. Сенявіна, а ДП «Теплотехсервіс» за винагороду здійснює управління цим майном та виконує роботи згідно з додатком №2 до цього договору, в якому визначено перелік безпосередніх робіт по обслуговуванню дахової котельні. Термін дії договору до 30 квітня 2012 року, якщо сторони договору не повідомляють одна одну про розірвання договору за 15 днів до закінчення строку дії договору, то даний договір автоматично пролонгується на наступний рік на тих же умовах.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Цією ж статтею визначено, що комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Таким чином, ТОВ «Ж.К. Будівельник» є виконавцем послуги з централізованого опалення, що надається мешканцям житлового будинку № 26 по пр. Сенявіна з використанням внутрішньо будинкових систем.

Доводами позивача та наданими ним доказами не доведено того факту, що існує будь-яка конкуренція з боку інших суб’єктів господарювання на вказаному у п.1 резолютивної частини оспорюваного рішення товарному ринку. При розгляді даної судової справи не підтверджено, зокрема, факту наявності у позивача вже діючих (реальних) або потенційних конкурентів при здійсненні позивачем господарської діяльності з надання громадянину житлово-комунальних послуг, а також, не доведено неправильності визначення відповідачем розміру ринкової частки позивача на певному товарному ринку. Таким чином, не підтверджено факту наявності суб’єктів господарювання, які б надавали або ж мали б можливість надавати мешканцям будинку житлово–комунальні послуги аналогічні за своїми споживчими характеристиками (властивостями) житлово–комунальним послугам, які надає мешканцям будинку позивач, за будь-якої назви таких послуг. При цьому, суд також враховує, що висновки про монопольне становище позивача, які наведених у п.1 резолютивної частини оспорюваного рішення було зроблено останнім на підставі інформації за вимогою, наданої позивачем у листі №51/15 від 25.05.2015 р..

Територіальними (географічними) межами ринку визначено житловий будинок № 26 по пр. Сенявіна, м. Херсон, оскільки згідно з пунктом 6.1 Методики, за межами цього будинку придбання споживачами цієї послуги є неможливим.

Положення ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначають економічну конкуренцію (конкуренцію), як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Суд погоджується із доводами відповідача, що твердження Позивача, що деякі мешканці зазначеного житлового будинку користуються послугами автономного опалення, тобто використовують прилади, які самостійно виробляють теплову енергію, а тому займають певну частку на ринку послуг з централізованого опалення у визначених територіальних межах є невірним, оскільки такі мешканці деяких квартир не є конкурентами для ТОВ «Ж.К. Будівельник», вони опалюють лише власні жилі приміщення та не надають цю послугу іншим споживачам у житловому будинку.

Також суд погоджується із доводами відповідача щодо визначення часових меж ринку, а саме, враховуючи сезонність надання послуги з централізованого опалення та відповідно й нарахування оплати за них, а саме протягом зимово-осіннього періодів року, часові межі ринку й визначені як опалювальні періоди 2013-2015 років, оскільки саме протягом опалювальних періодів відповідна сукупність товарно-грошових відносин між постачальником та споживачами цих послуг утворювала ринок товару (послуги) із сталою структурою (п. 7.1 Методики).

Позовні вимоги про визнання недійсним п. 2 резолютивної частини оспорюваного рішення не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Законом України «Про теплопостачання» визначено, що система автономного теплопостачання - це внутрішньобудинкова система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку.

Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначає Кабінет Міністрів України; виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів, опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку.

Тарифи на послуги з централізованого опалення для мешканців будинків, в тому числі, які мають дахові котельні, мають установлюватися у відповідності до вимог Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869.

Пунктом 2 Порядку встановлено, що він застосовується під час установлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

Таким чином, як витікає із чинного законодавства розрахунки за надані житлово-комунальні послуги мають проводитися за тарифами, визначеними у порядку визначеному законодавством.

Позивач не довів факту, що чинне законодавство містить виключення із зазначеного порядку, зокрема при відсутності у будинку приладу обліку теплової енергії.

При відсутності у будинку приладу обліку теплової енергії не є підставою визначати обсяг ринку та частку на цьому ринку виходячи з опалювальної площі будинку, оскільки існують непрямі методи визначення кількості спожитої споживачами теплової енергії (1 Гкал), яка розраховується виходячи, зокрема, з кількості спожитого природного газу, опалювальної площі будинку та окремих квартир, мешканцям яких надаються послуги з централізованого опалення.

Таким чином, ТОВ «Ж.К. Будівельник», як надавач послуги з централізованого опалення мешканцям житлового будинку № 26 по пр. Сенявіна у м. Херсоні мало, згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку, розрахувати складові тарифу на надання цих послуг та подати його на затвердження до органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач самостійно розраховував для мешканців житлового будинку фактичні витрати на послуги з опалення, які затверджував наказами директора ТОВ «Ж.К. Будівельник». ТОВ «Ж.К. Будівельник» не зверталося до органу місцевого самоврядування щодо встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення у житловому будинку.

Доводи позивача, що товариство стягує з мешканців лише кошти на відшкодування понесених витрат суперечить вимогам чинного законодавства України у сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з централізованого опалення. Крім того, позивач укладав з мешканцями житлового будинку договори про надання послуги з опалення за яким розрахунки мали проводитись за тарифами.

Таким чином спірним рішенням адмінколегії Відділення правомірно визнано, що ТОВ «Ж.К. Будівельник», недотримуючись вимог порядку встановлення тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», шляхом надання протягом опалювальних періодів з 2013 до 2015 років послуг з централізованого опалення мешканцям житлового будинку № 26 по пр. Сенявіна у м. Херсоні за тарифами, які не встановлені органом місцевого самоврядування, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

ТОВ «Ж.К. Будівельник», займаючи монопольне становище на ринку, має здійснювати свою господарську діяльність з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, які регламентують економічну поведінку монополістів на відповідному ринку.

Суд дійшов до висновку, що відповідач правомірно застосував штрафні санкції за виявлені правопорушення за п.3 спірного рішення, наклавши штраф у сумі 5000 грн.

Доводи позивача про відсутність негативних наслідків від правопорушень спростовується наступним.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб’єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов’язковим з’ясування настання наслідків у формі ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ч. 2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв’язку із відповідними діями таких суб’єктів господарювання (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Стосовно твердження позивача, що рішення адмінколегії Відділення від 30.06.2015 № 51-р/к прийняте із перевищенням Відділенням своїх повноважень. При прийнятті рішення від 30.06.2015 № 51-р/к Відділення діяло в межах своїх повноважень, суд погоджується з доводами відповідача, зокрема.

Згідно з пунктами 1 та 7 частини п'ятої статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», до повноважень адміністративної колегії територіального відділення належить розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі й монопольного, суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Рішенням адмінколегії Відділення від 30.06.2015 р. № 51-р/к визнано дії ТОВ «Ж.К. Будівельник» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а не законодавства у сфері теплопостачання.

При прийнятті зазначеного рішення Відділення керувалось, як приписами чинного законодавства України, так й роз'ясненнями від 31.07.2014 р. № 7/20-9229 державного регулятора у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме: Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відсутність приписів або інших актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо вчинення ТОВ «Ж.К. Будівельник» порушень у сфері теплопостачання не спростовують факт вчинення останнім порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій. Враховуючи зазначене, до повноважень Відділення не належить здійснення контролю за дотриманням законодавства про ціни і ціноутворення.

Враховуючи зазначене, на виконання основних завдань, визначених частиною другою статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Відділенням в повній мірі вжито заходів щодо припинення ТОВ «Ж.К. Будівельник» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом прийняття відповідного рішення у справі

Враховуючи зазначене, на виконання основних завдань, визначених законодавством, відділення у повній мірі вжило заходів щодо припинення позивачем порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

При таких обставинах суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 02.11.2015 р.

Суддя Л.М. Немченко