Ухвала

від 03.11.2015 по справі 924/1099/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"03" листопада 2015 р.Справа № 924/1099/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Смаровоз М.В., суддя Музика М.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Концерна „ВійськторгсервісВ» , м. Київ

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Міністерства оборони України, м. Київ;

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький;

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Старокостянтинівський гарнізонторгВ» , м. Старокостянтинів, Хмельницька область;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „ІнтерінвестгрупВ» , м. Київ

про визнання недійсним нікчемного правочину №2/4/11 від 01.04.2011р., укладеного ТОВ „ІнтерінвестгрупВ» з ТОВ „Старокостянтинівський гарнізонторгВ» , згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення, які розташовані в м. Старокостянтинові

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №08 від 05.01.2015р.;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2: ОСОБА_2 - за довіреністю №1945 від 31.03.2015р.

від відповідача-1: ОСОБА_3 - за довіреністю б/н від 01.12.2014р.

від відповідача-2: не прибув.

Суть спору : Концерн „ВійськторгсервісВ» звернувся до суду із позовом, відповідно якого (із врахуванням заяви про зміну підстав позову, яка прийнята судом), просить суд про визнання недійсним нікчемного правочину №2/4/11 від 01.04.2011р., укладеного ТОВ „ІнтерінвестгрупВ» з ТОВ „Старокостянтинівський гарнізон торгВ» , згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення, які розташовані в м. Старокостянтинові.

Представник позивача в засідання суду 03.11.2015р. прибув, надав суду письмове пояснення від 03.11.2015р., згідно якого додатково вказав, що підставами позову у позовній заяві є ст.220 ЦК України, якою визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Вказує, що ст.228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач зазначає, що підставами позову також є:

1) стаття 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» (орендодавцями майна, що перебуває в Державній власності є).

2) стаття 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3) стаття 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, позивач просить врахувати подані пояснення.

Також, позивачем на вимогу суду подано завірену копію договору про спільну діяльність від 2005р., докази направлення на адресу третіх осіб позовної заяви із додатками. Дані докази оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 в засідання суду 03.11.2015р. прибув, надав суду письмову заяву від 03.11.12015р. про застосування позовної давності по даній справі. Обґрунтовуючи подану заву, повідомив про таке: статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки. Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Звертаючись до суду про недійсність договору оренди від 01.04.2011р. №2/4/11, який був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, позивач вийшов за межі трирічного терміну позовної давності.

Відповідно до пункту 5 Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності, затвердженої постановою КМУ від 30.11.2005 №1121, інвентаризація державного майна проводиться один раз на рік (станом на 31 грудня).

Згідно вимог Положення про інвентаризацію активів і зобов'язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 №879, Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів.

Аналогічні положення містила Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 №69.

Таким чином, відповідач вважає, що, проводячи щорічну інвентаризацію і перевірку фактичної наявності своїх активів, Концерн „ВійськторгсервісВ» не міг не знати про існування договору оренди від 01.04.2011р. №2/4/11, який був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2.

Вказує, що ч.3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуми ВГСУ від 29.05.2013 №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» не можуть братися до уваги доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Таким чином, відповідач-1 вважає, що позивач, звернувшись із позовною заявою від 07.07.2015р., пропустив трирічний строк позовної давності, не навів поважної причини пропущення позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник відповідача-2 в засідання суду 03.11.2015р. не прибув, про причини неявки до суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Представник від третьої особи в засідання суду 03.11.2015р. не прибув, проте у поданому суду письмовому поясненні від 03.11.2015р. позовні вимоги підтримує, зважаючи на таке: майно, що було передано за оспорюваним правочином належить на праві господарського відання концерну „ВійськторгсервісВ» і являється державним майном, що належать до сфери управління Міністерства оборони України.

Вказує, що згідно п.1.1. Статуту Концерну „ВійськторгеервісВ» , затвердженого наказом Міністра оборони України №911 від 29.12.2012р. передбачено, що Концерн „ВійськторгсервісВ» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України.

Відповідно до п.6.1. Статуту майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Правовідносини, щодо оренди державного та комунального майна врегульовано Законом України „Про оренду державного та комунального майнаВ» . Статтею 5 даного Закону визначено коло осіб, які мають право виступати у відносинах з приводу оренди державного майна в якості орендодавців, а саме: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

При цьому, у спірному правочині орендодавцем визначено ТОВ „ІнтерінвестгрупВ» , що суперечить вимогам ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Вказує, що ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з приписами ст. 203 ЦК України зміст правочнну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочинин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки ТОВ „ІнтерінвестгрупВ» при укладанні договору не мала повноважень самостійно розпоряджатися державним майном, відповідно, не мало необхідних обсягів цивільної дієздатності, Міністерств оборони вважає, що вказаний договір оренди суперечить вимогам ст. 203 ЦК України.

Вказує, що згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Поряд з цим, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.2 ст.215 ЦК України).

Згідно з приписами ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо вій був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду УкраїниВ» №11 від 29.05.2013 р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» передбачено, що правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

Вказує, що згідно із ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Як зазначено у пп.2.5.2 п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частиш рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Відтак, просить суд провести судове засідання без участі представника Міністерства оборони України та задовольнити позовні вимоги Концерну „ВійськторгсервісВ» в повному обсязі

Представник третьої особи-2 в засідання суду прибув, вказує про необхідність подання суду відзиву відповідачів стосовно предмету спору. Повідомив суд про те, що позиція регіонального відділення ФДМ України буде подана суду на наступне судове засідання.

Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, зокрема у зв'язку із нез'явленням в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподанням витребуваних доказів.

За таких обставин6, враховуючи неявку в судове засідання учасників судового розгляду, неподання доказів суд вважає, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому підлягає відкладенню на іншу дату.

Керуючись п.п.1,2 ч.1 ст.77, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

Розгляд справи №924/1099/15 відкласти на 11:00 "23" листопада 2015 р.

Позивачу надати суду письмову позицію що застосування строку позовної давності;

Відповідачу-1 та відповідачу-2 подати в судове засідання письмовий відзив на позов із документальним обґрунтуванням своїх доводів.

Третій особі-2 подати письмове пояснення по суті спору із документальним обґрунтуванням своїх доводів.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, к.316.

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя М.В. Смаровоз

Суддя М.В. Музика

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу-2 (вул. Волинська, 47, м. Київ, 03151) - рекомендов. з повідомл.;

3 - Міністерство оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) - рекоменд.