Постанова

від 03.11.2015 по справі 923/972/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р.Справа № 923/972/15 Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Мирошниченка М. А. (доповідач), Воронюка О.Л. та Лашина В.В.,

(склад судової колегії сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями)

при секретарі судового засідання - Станковій І.М.

за участю представників:

Херсонської міської ради - Верещека О.М. (на підставі доручення),

ТОВ "Туристична компанія "Скіфія" - не з'явився ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія «Скіфія» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.09. 2015 р. по справі № 923/972/15 за позовом Херсонської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Скіфія" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2007року,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2015р.(вхід.№1020) Херсонська міська рада (далі позивач або Рада) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія "Скіфія" (далі відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме внесення змін до пункту 9 даного договору стосовно встановлення розміру орендної плати на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. (а.с.3-7)

Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Херсонської міської ради від 26.08.2011 р. № 333 "Про затвердження розміру орендної плати за землю" було затверджено нові ставки орендної плати за користування земельними ділянками, що згідно приписів чинного законодавств є підставою для внесення змін до договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24 червня 2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 923/972/15 (а.с.1).

Від відповідача до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі, з посиланням на те, що вже існує рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2012р. по справі № 5024/1322/2012, яким відмовлено в задоволенні позову Херсонської міської ради до ТОВ "Туристична компанія "Скіфія" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2007року, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме про внесення змін до пункту 9 даного договору стосовно встановлення розміру орендної плати на рівні 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відтак відповідач вважає, що згідно приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у даній справі підлягає припиненню, оскільки є рішення суду зі спору між тими ж сторонами, з того ж предмету і підстав.

До клопотання відповідач додав копію позову позивача по справі № 5024/1322/2012 та копію рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2012р. по справі № 5024/1322/2012. (а.с.27-34)

Відповідач також надав суду письмові пояснення та відзив на позов у яких також просив суд припинити провадження у справі посилаючись на обставини зазначені у вищевказаному клопотанні . Крім того відповідач зазначив ,що в матеріалах справи відсутні докази офіційного оприлюднення рішенням Херсонської міської ради від 26.08.2011 р. № 333 "Про затвердження розміру орендної плати за землю" , отже на день слухання справи дії старий розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. (а.с.60-70)

Позивачем надано суду супровідними листами копію офіційного друкованого видання Херсонської міської ради " Херсонський вісник" від 11 грудня 2014р. випуск № 51, де оприлюднено рішення Херсонської міської ради № 1611 від 28.11.2014р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.08.2011р. № 333" та належним чином завірені копії рішень Херсонської міської ради від 26.08.2011р. № 333 та № 1611 від 28.11.2014р. з додатками (а.с.35-36,73-80)

Рішенням господарського суду херсонської області від 08.09.2015 р. (повний текст якого складено суддею Пінтеліною Т.Г. -14.09.2014р.) позов задоволено повністю.

Мотивуючи свої висновки суд зазначив, що враховуючи що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України», який набрав чинності 01.04.2014р. внесено зміни до Податкового Кодексу України якими передбачено , що орендна ставка за користування землею за договором оренди землі не може бути меншою 3% від нормативно-грошової оцінки землі, а тому вимога позивача про внесення вказаних в позові змін , враховуючи що договором оренда ставка встановлена у розмірі меншому ніж 3% від нормативно-грошової оцінки землі, є обґрунтованою.

При цьому мотивуючи відмову в задоволенні проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі,суд зазначив, що рішенням господарського суду Херсонської області від 20.11.2012р по справі №5024/1322/2012 за результатами розгляду позову Херсонської міської ради до ТОВ "Туристична компанія "Скіфія" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2007року, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме внесення змін до пункту 9 даного договору стосовно встановлення розміру орендної плати на рівні 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки встановлено факт відсутності оприлюдненого рішення Херсонської міської ради про затвердження розмірів (ставок) орендної плати за землю. Підставами ж для заявленого даного позову є оприлюднені у встановленому порядку рішення Херсонської міської ради від 26.08.2011 р. № 333 "Про затвердження розміру орендної плати за землю" та рішення № 1611 від 28.11.2014р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.08.2011р. № 333". тобто на думку суду в позові по цієї справі зазначена інша підстава ніж у позові позивача до відповідача по справі № 5024/1322/2012.

Не погоджуючись з цим судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати це судове рішення та прийняти нове, яким припинити провадження у справі.

В обґрунтування цієї позиції скаржник зазначив,такі ж самі підстави на які він посилався у наданих ним суду першої інтонації клопотанні про припинення провадження у справі , письмових поясненнях та відзиві на позов.

Крім того скаржник зазначив,що позивач посилався у позові на рішення Херсонської міської ради від 26.08.2011р. № 333 і не посилався на рішення цієї ради та № 1611 від 28.11.2014р., тобто не змінював та не посилався на вказану судом в рішенні підставу, а тому суд з урахуванням вказаної позивачем у позові підставу та рішення по справі № 5024/1322/2012 повинен був припинити провадження по цієї справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.11.2015 р. о 10:00 год. у складі суддів Мирошниченко М.А. (головуючий), суддів Воронюка О.Л. та Лашина В.В., про що учасники процесу, згідно ст. 98 ГПК України, були повідомлені належним чином.

12.10.2015 р. від позивача до суду надійшло клопотання про участь у судому засіданні режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 20.10.2015 р. клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.11.2015 о 10:00 год . Доручено господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції в приміщенні господарському суду Херсонської області , про що учасники процесу були повідомлені належним чином.

Проведення судового процесу 3.11.2015р. здійснювалось в режимі відео конференції технічне забезпечення якої здійснював господарський суд Херсонської області.

Представник скаржника - ТОВ "Туристична компанія "Скіфія" в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про розгляд справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив ,про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи вказані обставини, а також думку представника Херсонської міської ради суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутністю представника скаржника.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Переглядаючи відповідно до приписів ст. 101 ГПК України справу повторно в повному обсягу, заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим судом 19.06.2007 року, на підставі рішення Херсонської міської ради від 26.04.2007 р. № 400, між позивачем - Херсонською міською радою та відповідачем ТОВ "Туристична компанія "Скіфія"- був укладений договір оренди земельної ділянки (далі по тексту Договір) під спортивним комплексом "Петровець" загальною площею 1,9617 га, що знаходиться за адресою м.Херсон, вул. І.Кулика/вул. Тираспольській,1, за умовами якого (п.1) позивач (орендодавець) надає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під спортивним комплексом "Петровець", без права зміни цільового призначення, яка знаходиться у м. Херсоні, вул. І.Кулика/вул. Тираспольській,1, із земель, наданих в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Хіммашпроект".

Відповідно до п.8 Договору його укладено на 15 років, строком до 26.04.2022 р.

Пунктом 5 Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 99 3087,20 грн.

Пунктом 11 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця у грошовій формі, згідно з рішенням міської ради від 21.01.05 р. № 722 і від 15.02.05 р. № 760 у розмірі 1,2% від нормативної грошової оцінки землі, що на поточний рік становить 23917,05 грн.

У пункті 13 Договору сторони визначили , що розмір орендної плати переглядається у разі:

- змін умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально;

- в інших випадках, визначених законом.

Згідно п.п.15 і 16 Договору земельна ділянка передається в оренду під спортивним комплексом «Петровець» без права зміни цільового призначення з цільовим використанням: категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Згідно з пунктом 36 Договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку.

Вказаний договір був зареєстрований 22.06.2007 р. за № 040771300133 у Херсонській міській філії Державного підприємства "Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру", про що свідчить відмітка на примірнику договору оренди.(а.с.10-15).

З наявного в матеріалах справи акту передачі приймання земельної ділянки вбачається, що позивач (орендодавець) на виконання умов Договору передав ,а відповідач (орендар) прийняв у користування земельну ділянку, яка є предметом цього Договору.(а.с.16)

Матеріали справи свідчать, що позивач ,з посиланням на положення Податкового Кодексу України,Закони України «Про оренду землі» та «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняв на рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю" яким встановив нові розміри орендної плати за землю у розмірах визначених в додатку до цього рішення, з якого (додатку) вбачається що оренда плата для відповідача за Договором, враховуючи його правовий статус, цільове призначення та цільове використання категорії землі, встановлена на рівні 3% від грошової оцінки земельної ділянки. У цьому рішенні також зазначено, що це рішення набуває чинності з 01.09.2011р. (а.с.77-79).

З наявних в матеріалах справи копії позовної заяви позивача до відповідача по господарській справі №5024/1322/2012 , рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2012р по справі №5024/1322/2012 та довідки господарського суду Херсонської області вбачається, що позивач звертався до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "Туристична компанія "Скіфія" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19 червня 2007року, укладеного між позивачем та відповідачем, а саме внесення змін до пункту 9 даного договору стосовно встановлення розміру орендної плати на рівні 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з посиланням при цьому на своє рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю", однак суд встановивши факт відсутності оприлюдненого рішення позивача від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю" дійшов висновку, що це рішення не набуло чинності, а тому відмовив у задоволені цього позову і це судове рішення по вказаній справі набуло законної сили. (а.с.30-32,33-34,72)

Суд апеляційної інстанції розглядаючи справу № 923/972/15, згідно приписів ГПК України не має правових підстав та повноважень оцінювати обґрунтованість висновків зроблених господарським судом Херсонської області у рішенні від 20.11.2012р. по справі №5024/1322/2012, зокрема вмотивованості відмови в задоволенні позову по вказаним судом підставам , однак згідно ст.35 ГПК України зобов'язаний враховувати встановлені судом по вказаній справі обставини , оскільки рішення по ній набуло законної сили.

Матеріали справи № 923/972/15 свідчить, що позивач 20.12.2012р. оприлюднив у засобах масової інформації ,а саме в газеті «Херсонський вісникЬ» №51 (1166) своє рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю" (а.с.74).

Матеріали справи № 923/972/15 також свідчить, що позивач 11.12.2014р. оприлюднив у засобах масової інформації ,а саме в газеті «Херсонський вісникЬ» №51 (1268) своє рішення № 1611 від 28.11.2014р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 26.08.2011р. № 333". (а.с75)

Зі змісту цього рішення № 1611 від 28.11.2014р вбачається, що позивач вніс зміни в своє рішення від 26.08.2011р. № 333, встановивши ставки орендної плати за землю в пунктах 1.2, 3 та підпунктах 5.1. та 5.1.2. додатку на рівні 3 % від нормативно-грошової оцінки земель м. Херсона та зобов'язав своє управління земельних відносин департаменту містобудування та землекористування у тримісячний термін підготувати та направити на підписання орендарям земельних ділянок, з якими раніше укладені договори оренди зі ставкою менше 3% від нормативно-грошової оцінки земель, додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом від 22.04.2015р. № 02-37-355 повідомив відповідача про необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 22.06.2007 р. № 040771300133 стосовно розміру орендної плати, посилаючись на Закон України від 27.03.2014р. №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким з 01.04.2014р. внесено зміни до статті 288.5.1 Податкового Кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати для всіх категорій земель державної та комунальної власності, а саме орендна плата не може бути меншою 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

До цього листа позивач додав примірники додаткової угоди до спірного договору, з пропозицією внести зміни в п.9 договору, та змінити розмір орендної плати на 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки починаючи з 01.04.2014р. (а.с17-19)

Листом від 14.05.2015 р. № 02 відповідач направив на адресу позивача відповідь на пропозицію укласти додаткову угоду до вищевказаного договору, в якій зазначив, що заперечує проти укладення додаткові угоди з 01.04.2014р., посилаючись на неправомірність укладення додаткової угоди у травні 2015р. з 01.04.2014р., та враховуючи наявність рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2012р. у справі № 5024/1322/2012 у спорі між цими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет спору (а.с10).

Вказана відмова обумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов місцевий суд дійшов висновку, що вимоги позивач обґрунтовані оскільки Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України», який набрав чинності 01.04.2014р. внесено зміни до Податкового Кодексу України якими передбачено, що орендна ставка за користування землею за договором оренди землі не може бути меншою 3% від нормативно-грошової оцінки землі.

Скаржник вважає,що оскільки спір з цього ж предмету та підстави позову між цими сторонами вже вирішувався, то провадження у справі слід припинити на підставі ст.80 ГПК України,Він також зазначає ,що позивач посилався у позові лише на рішення Херсонської міської ради від 26.08.2011р. № 333 і не посилався на рішення цієї ради № 1611 від 28.11.2014р., тобто не змінював та не посилався на вказану судом в рішенні підставу, а тому суд задовольняючі безпідставно послався на рішення Ради № 1611 від 28.11.2014р.

Проте з цією позицією скаржника погодитись не можна , з огляду на таке.

Дійсно позивач звертався до господарського суду з позовом до відповідача про внесення змін до Договору в частині зміни орендної плати та просив встановити її на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки землі з посиланням на своє рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю", і дійсно рішенням господарського суду Херсонської області від 20.11.20102р. у справі № 5024/1322/2012 в задоволенні його позову було відмовлено.

У позові по справи що тепер розглядається (№923/972/15) позивач також просить суд внести зміни що того ж Договору в частині розміру орендної плати встановити її на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки землі також з посиланням на своє рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналіз позовних вимог позивача по справі № 5024/1322/2012 та по справи, що тепер розглядається (№923/972/15) у їх співвідношенні надають суду апеляційної інстанції зробити такі висновки :

- дійсно в обох справах сторонами виступають такі ж самі юридичні особи і вони мають той же процесуально-правовий статус;

- предмет позову в обох справах теж однаковий , а саме внесення змін того ж самого Договору в частині розміру орендної плати: встановити її на рівні 3% від нормативно-грошової оцінки землі;

- і в позові по справі № 5024/1322/2012 і позові по справи що тепер розглядається (№923/972/15) позивач в обґрунтування своєї вимог посилається на своє рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю".

Тобто на поверховий погляд у цих справах дійсно співпадають сторони, предмет та підстава позову.

Однак при детальному аналізі цих справ можна зробити висновок, що вони не є ідентичними , з огляду на таке.

Аналіз умов Договору в частині визначення розміру орендної плати (п.11) у співвідношенні до чинного на час його укладання законодавства, надає можливість суду апеляційної інстанції зробити висновок, що оренда плата була встановлена згідно чинного на той час Закону України «Про плату за землю»

При зверненні позивача у 2012 році з позовом по справі № 5024/1322/2012 Закон України «Про плату за землю» вже втратив чинність і питання розмірів орендної плати на той час вирішувалось Податковим Кодексом України статтею 288 якого, на той час, було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

288.5.2. не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду,- 12 % нормативної грошової оцінки;

При зверненні позивача з позовом по цієї справі (№923/972/15) у зв'язку з набуттям з чинності Закону України Закон України від 27.03.2014р. №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким з 01.04.2014р. внесено зміни до статті 288.5.1 Податкового Кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати для всіх категорій земель державної та комунальної власності, а саме орендна плата не може бути меншою 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З викладеного вбачається, що при зверненні до суду з позовом по справі № 5024/1322/2012 визначаючі у своєму рішенні від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю" розмір орендної ставки на рівні 3% нормативно-грошової оцінки землі, позивач виходив за наданих йому чинним на той час законодавством прав по визначенню розміру орендної плати, коли нижча межа ставки орендної плати була встановлена на рівні розміру земельного податку, а на час звернення з позовом по цієї справі законодавчо було встановлено іншу нижчу межу ставки орендної плати - 3% нормативно-грошової оцінки землі, тобто розмір цієї ставки вже не є волевиявленням позивача в межах наданих йому повноважень, а імперативно визначеною законом ставкою і відтак ця нова нижня межа є обов'язкова для всіх учасників земельних відносин незважаючи на їх бажання.

Крім того як вірно зазначив місцевий суд на час звернення позивач до суду з позовом по цієї справі позивач прийняв рішення 1611 від 28.11.2014р. про внесення змін до свого рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю", тобто підставою для стягнення за цим позовом є рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю" в новій редакції, з урахуванням змін внесених рішенням №1611 від 28.11.2014р., а не в редакції яка була чинною на час звернення позивача з позовом про справі № 5024/1322/2012.

Та обставина, на яку посилається скаржник у скарзі, що позивач у позові по цієї справі не послався як на підставу позову на рішенням №1611 від 28.11.2014р. не впливає на результати розгляду справи, оскільки це рішення не є документом який діє самостійно, а змінює рішення від 26.08.2011р. № 333, а відтак посилання лише на рішення 26.08.2011р. № 333 достатнє, оскільки зміст рішення №1611 від 28.11.2014р входить до складу рішення від 26.08.2011р. № 333 і тому про нього зазначити в позові окремо немає необхідності.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те ,що відмовляючи в задоволенні позову по справі № 5024/1322/2012 суд виходив не з того ,що запропоновані позивачем зміни не відповідають вимогам чинного законодавства або/та є необґрунтованими, а лише з того, що на час звернення позивача до суду з цим позовом позивач не оприлюднив своє рішення від 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю", тобто воно не набуло чинності і відповідно у позивача на той час ще не виникло право вимагати внесення цих змін .

Однак на час звернення позивача з позовом по цієї справі (№923/972/15), як свідчать матеріали справи та встановлено вище, рішення позивача 26.08.2011р. № 333 «Про затвердження розміру орендної ставки за землю" та зміни до нього внесені рішенням №1611 від 28.11.2014р були офіційно оприлюднені, тобто набули чинності, а відтак враховуючи ці обставини у позивача вже виникло право вимагати внесення цих змін до Договору тобто мають місце інші фактичні обставини відмінні від обставини які мали місце при розгляді спору по справі № 5024/1322/2012.

Крім того, як зазначалось вище, на час звернення позивача з позовом по цієї справі (№923/972/15) змінилось законодавство яке імперативно встановило нову нижчу межу ставки орендної плати « 3% нормативно-грошової оцінки землі» і ця ставка, встановлена на законодавчому рівні, не залежить від прийняття позивачем рішення з цього питання та набуття чинності такого рішення , а є обов'язковою для всіх учасників земельних відносин.

При цьому суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те,що запропонована позивачем зміна ставки орендної плати обумовлена змінами в чинному законодавстві, а не у зв'язку зі зміною - новою нормативно-грошової оцінки землі, а тому посилання скаржника, у його запереченнях на позов на порядок введення та набрання чинності нової нормативно-грошової оцінки землі як на підставу необґрунтованості вимог позивача про внесення змін до договору, не можуть прийматись до уваги, оскільки позовні вимоги ,як зазначалось вище, ґрунтуються не на зміни нормативно-грошової оцінки землі , а лише на необхідності приведення до вимог законодавства ставки орендної плати визначеної на підставі той же самої що визначена умовами Договору (старої) нормативно-грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" та ст. 638 ЦК України розмір орендної плати є істотною умовою договору, яка визначена законом та є необхідною для договорів даного виду.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в Договорі передбачена можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Як зазначалось вище, відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014р. №1166-УІІ, який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни до Податкового кодексу України.

Так, згідно вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, Податковим кодексом України на законодавчому рівні визначено розмір орендної плати, тобто орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду орендної плати встановленою договорами оренди землі.

Оскільки у спірному Договорі ставка орендної плати була встановлена у розмірі 1,2% від нормативної грошової оцінки землі, тобто на даний час вона не відповідає вимогам чинного законодавства, то ця обставина згідно вищезазначених правових норм є підставою для внесення змін до Договору.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, а відтак суд першої інстанції вмотивовано задовольнив ці вимоги.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи, дав відповідно до вимог ст.43 ГПК України повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, дотримавшись при цьому приписів господарсько-процесуального законодавства , тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють його доводи викладені у клопотанні про припинення провадження у справі, письмових поясненнях та відзиві на позов, яким суд першої інстанції надав належу оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.09. 2015 р. по справі № 923/972/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристична компанія «Скіфія» на зазначене рішення - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Суддя - доповідач: Мирошниченко М. А.

Судді Воронюк О.Л.

Лашин В.В.