Постанова

від 23.10.2015 по справі 826/22244/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23 жовтня 2015 року 10 год. 40 хв. № 826/22244/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області та державного реєстратора реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Максюти Дмитра Вікторовича, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправними бездіяльності та рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1) , реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області (далі - відповідач-2) та державного реєстратора реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Максюти Дмитра Вікторовича (далі - відповідач-3) , третя особа: ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) , про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не розгляду скарги позивача та не вжиття належних заходів реагування за результатами її розгляду;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-3 від 30 квітня 2015 року №21059284 про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - оскаржуване рішення) ;

- зобов'язання державного реєстратора відповідача-2 внести зміни до запису про нерухоме майно відповідно до поданої позивачем заяви.

У прохальній частині позову позивачем також заявлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі шляхом зобов'язання суб'єктів владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Ухвалою суду від 24 вересня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/22244/15 (далі - справа) , яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів, а також, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів допущено ОСОБА_3 (далі - третя особа) .

Крім того, у порядку підготовки справи до розгляду у державного нотаріуса Ірпінської міської державної нотаріальної контори Журавель Алли Миколаївни витребувано засвідчені копії усіх документів спадкової справи №220/2011, які (фотокопії спадкової справи №220/2011 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) надійшли до суду 05 жовтня 2015 року через канцелярію.

У судовому засіданні 07 жовтня 2015 року судом, відповідно до ст. 52 КАС України, допущено заміну первинного відповідача-1 на належного - Міністерство юстиції України (далі - відповідач-1) .

У судове засідання 07 жовтня 2015 року позивач (його представник) не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. При цьому, у прохальній частині позову позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Присутня у судовому засіданні 07 жовтня 2015 року представник відповідача-1 не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду 05 жовтня 2015 року через канцелярію разом із письмовими доказами на їх обґрунтування.

Представник відповідача-2 та відповідач-3 (його представник) у судове засідання 07 жовтня 2015 року також не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідачі 2, 3 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), на час проведення судового засідання, до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 07 жовтня 2015 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

До суду 08 жовтня 2015 року через канцелярію від відповідача-3 надійшли письмові заперечення проти позову, а від відповідача-2 - письмове клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Протягом судового розгляду справи від відповідача-2 заперечення проти позову та докази на їх обґрунтування, а також від відповідача-3 докази на обґрунтування заперечень проти позову до суду так і не надійшли, хоча в ухвалі про відкриття провадження у справі, яка оскарженню не підлягає та набрала законної сили з моменту ухвалення 24 вересня 2015 року, суд витребував, зокрема, у відповідачів 2, 3 та зобов'язав їх надати у судове засідання через уповноважених представників засвідчені копії оскаржуваного рішення, а також документів із відповідної реєстраційної (облікової) справи у частині, що стосуються оскаржуваного рішення.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду заяви позивача, 30 квітня 2015 року відповідачем-3 прийнято оскаржуване рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) , відповідно до якого, у зв'язку з тим, що із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру прав звернулася неналежна особа, відмовив у внесенні змін до запису про нерухоме майно, право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права за номером: 4206325 розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером: 263969232109.

У зв'язку з відмовою позивачу у внесенні змін до запису Державного реєстру, останній звернувся зі скаргою до відповідача-1 щодо неправомірних дій та рішення державного реєстратора відповідача-2 ОСОБА_6., яку 10 серпня 2015 року отримано відповідачем-1, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Поряд з цим, зі змісту позову вбачається, що позивач пов'язує порушення його прав відповідачем-1 саме із ненаданням відповіді на його скаргу та невжиттям відповідних заходів реагування.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

За змістом ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду скарги позивача листом від 10 вересня 2015 року №Ч-16507/19.2 відповідач-1 роз'яснив позивачу процедуру прийняття та розгляду відповідних заяв, при цьому зазначив, що державного реєстратора відповідача-2 ОСОБА_6 звільнено із займаної посади за неналежне та систематичне невиконання без поважних причин своїх посадових обов'язків, у зв'язку з чим не вбачається за можливе відібрати пояснення від нього щодо проведення відповідної державної реєстрації права власності за результатами розгляду відповідної заяви. Також відповідач-1 повідомив позивачу, що відповідно до вимог чинного законодавства України дії державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.

З огляду на те, що відповідач-1 надав позивачу відповідь на його скаргу та зазначив про неможливість вжиття відповідних заходів реагування за результатами розгляду такої скарги у зв'язку зі звільненням державного реєстратора ОСОБА_6, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо не розгляду скарги позивача та невжиття належних заходів реагування за результатами її розгляду.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Ірпінська міська державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_7, про визнання 17/25 частин будинку спільною сумісною власністю подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, розподіл спадкового майна, усунення перешкод у користуванні спадковим будинком та розподіл спадкового будинку, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2013 року у справі №Р1013/8465/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2014 року (провадження №22ц-780/4897/14): визнано, що 17/25 частин будинку АДРЕСА_1 являється спільною сумісною власністю померлого подружжя ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8.) та ОСОБА_5, частка кожного з них являється рівною та становить по 17/50 частини будинку за кожним із них; встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року його діда ОСОБА_8; визнано за ОСОБА_3 право власності на 17/150 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року діда ОСОБА_8 та на 68/300 частин будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року баби ОСОБА_5; одночасно розділено 17/25 частин вказаного будинку по відповідному варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи, виділивши ОСОБА_3 відповідну частину будинку.

При цьому, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2014 року (провадження №22ц-780/4897/14) встановлено, зокрема, що: «враховуючи викладене, місцевий суд правильно вважав, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 прийняли всі спадкоємці 1-ї черги - позивач, відповідач та ОСОБА_5 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном… Враховуючи викладене, місцевий суд правомірно прийшов до висновку, що позивач має право на 1/2 частину спадкового майна ОСОБА_5, що становить 68/300 частин будинку (68/150:2). З врахуванням частки, на яку у позивача ОСОБА_3 виникло право на спадкове майно після смерті діда ОСОБА_8, та частки після смерті бабусі ОСОБА_5, він має право на виділ йому 102/300 частин будинку (17/150 частин після смерті діда + 68/300 після смерті бабусі). На таку ж частку виникло право у відповідача ОСОБА_1».

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 січня 2014 року (провадження №22ц-780/685/14), копія якого наявна у матеріалах справи, визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/150 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року та значиться власником будинку на підставі свідоцтва про право власності від 25 травня 1992 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з урахуванням вище перелічених судових рішень та матеріалів справи судом з'ясовано, що частки будинку АДРЕСА_1, які успадкували позивач та третя особа, є рівними та становлять 17/50 кожна, що разом складає 17/25 (17/50+17/50=17/25).

У своєму позові позивач посилається на те, що за результатом звернення до Ірпінської державної нотаріальної контори з метою оформити спадщину від його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, частка від якої становить 68/300 частин будинку АДРЕСА_1, йому стало відомо, що його племінник - ОСОБА_3, уже зареєстрував право власності на частку будинку, проте розмір такої частки складає не 17/50, як встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 серпня 2013 року у справі №1013/8465/2012, а 17/25, тобто зареєстрував право власності на усі частини спадкового майна.

Зважаючи на вище викладене, позивач стверджує про неможливість оформлення та прийняття законної спадщини від його матері ОСОБА_5 (68/300 частин будинку) та отримання відповідного акту державної реєстрації права власності на частку 17/50 від будинку АДРЕСА_1 (17/150+68/300=17/50).

Як вбачається з витягу із Державного реєстру прав, рішенням державного реєстратора відповідача-2 ОСОБА_6 від 10 січня 2014 року №9818991 зареєстровано за ОСОБА_3 17/25 житлового будинку АДРЕСА_1, Київської області, номер запису про право власності: 4206325, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 263969232109.

Отже, у зв'язку з вище викладеним, позивач зазначає, що він як зацікавлена особа, звернувся до відповідача-2 з відповідною заявою про внесення змін до запису Державного реєстру прав, за результатами розгляду якої відповідачем-3 прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтоване тим, що з такою заявою звернулася неналежна особа.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 (далі - Порядок №1141) , цей Порядок визначає процедуру ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

Згідно з п. 44 Порядку №1141, порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.

Відповідно до п. 1 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3502/5 (далі - Порядок №3502/5) , цей Порядок визначає процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури.

Згідно з п. 1.2 Порядку №3502/5, заінтересована особа: у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав - особа, відомості про яку містяться у відповідному записі Державного реєстру прав.

Тобто, у контексті того, що запис у Державному реєстрі прав здійснений на підставі рішення державного реєстратора відповідача-2 ОСОБА_6 від 10 січня 2014 року №9818991 щодо реєстрації за ОСОБА_3 17/25 житлового будинку АДРЕСА_1, Київської області, номер запису про право власності: 4206325, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 263969232109, безпосередньо зачіпає права позивача як власника 17/50 частки будинку АДРЕСА_1, суд вважає, що позивач є заінтересованою особою у поданні заяви на внесення змін до запису Державного реєстру прав у розумінні норм Порядку №3502/5.

Отже, враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку, що відповідач-3 безпідставно відмовив позивачу у внесенні змін до запису Державного реєстру прав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Поряд з цим, відповідно до п. 2.9 Порядку №3502/5, під час розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор перевіряє наявність підстав для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав.

Згідно з п.п. 2.10, 2.11 Порядку №3502/5, за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Відповідно до пп. 2.14.1 п. 2.14 №3502/5, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав виключно за наявності таких підстав: у разі внесення змін до записів Державного реєстру прав: органом державної реєстрації прав або нотаріусом, до якого звернувся заявник, не проводилась державна реєстрація прав на відповідний об'єкт нерухомого майна; подані документи не відповідають вимогам, встановленим законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами; відповідні зміни до записів Державного реєстру прав уже внесені; із заявою звернулась неналежна особа; відсутній запис, щодо якого подано заяву; документи подані не в повному обсязі.

Зважаючи на те, що відповідач-3 безпідставно відмовив позивачу у внесенні змін до запису Державного реєстру прав, суд погоджується із доводами позивача про те, що інших підстав, які передбачені пп. 2.14.1 п. 2.14 Порядку №3502/5, особливо з огляду на вимоги п. 2.9 Порядку №3502/5, у відповідача-3 не було, а тому подані позивачем документи відповідають вимогам, встановленим законом, Порядком №3502/5 та іншими нормативно-правовими актами та подані у повному обсязі.

Згідно зі ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на встановлення судом протиправності оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування, з урахуванням того, що відповідач-3 зобов'язаний був внести зміни до запису Державного реєстру прав, визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення не відновить порушених прав позивача у повному обсязі, а тільки буде підставою для чергового розгляду цього питання чи породить за собою новий спір.

За вище викладених обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати державного реєстратора відповідача-2 внести зміни до запису про нерухоме майно відповідно до поданої позивачем заяви.

Одночасно суд зазначає, що задоволення таких позовних вимог не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача-2, а навпаки забезпечує у повній мірі відновлення права позивача, порушених суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області та державного реєстратора реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Максюти Дмитра Вікторовича, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправними бездіяльності та рішення, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 163 КАС України, постанова суду складається, в тому числі, з встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Отже, враховуючи вище викладені норми та зважаючи на те, що постанова суду вимагає вчинення певний дій, рішення суду ухвалене не на користь суб'єкта владних повноважень - відповідача-2 та відповідача-3 у справі, суд прийшов до висновку про необхідність встановлення судового контролю за заявою позивача та зобов'язати відповідача-2 подати протягом п'яти робочих днів із дня набрання даним судовим рішенням законної сили звіт про його виконання.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 267 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення №21059284 про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прийняте 30 квітня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Максютою Дмитром Вікторовичем.

3. Зобов'язати реєстраційну службу Ірпінського міського управління юстиції Київської області в особі державного реєстратора внести зміни до запису про нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: номер запису про право власності: 4206325, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 263969232109, відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви.

4. Зобов'язати реєстраційну службу Ірпінського міського управління юстиції Київської області протягом п'яти робочих днів із дня набрання даним судовим рішенням законної сили подати до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про його виконання.

5. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

6. Присудити на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського міського управління юстиції Київської області (код ЄДРПОУ 25822105).

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда