Постанова

від 03.11.2015 по справі 826/10307/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10307/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Траст» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Траст» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Контент Траст», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0003122202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано та не доведено належним чином обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Траст» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами. Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Відтак судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0003122202

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Контент Траст" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Смарт-Сейл" за період з 01.01.2014 по 28.02.2015 та ТОВ "Грант Тайм" в період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Контент Траст":

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Контент Траст" занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 335 851,63 грн., в тому числі: жовтень 2014 року - 184116,35 грн.; листопад 2014 року - 151 735,28 грн.

За результатами перевірки складено акт від 28.04.2015 № 368/26-54-22-02/37847468 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0003122202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 419 815,00 грн., в тому числі за основним платежам в розмірі 335 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 83 963,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, з матеріалів справи убачається, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням були донараховані податкові зобов'язання по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Смарт-Сейл".

Зокрема, між ТОВ "Контент Траст" (замовник) та ТОВ "Смарт-Сейл" укладено ряд договорів про надання послуг, в тому числі:

договір № 13/9 від 26.09.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: рахунок на оплату № 3110/165 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014 № 404, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13171441, акт надання послуг № 3110/165 від 31.10.2014, рахунок на оплату № 3011/16 від 30.11.2014, податкова накладна від 30.11.2014 № 293, акт надання послуг № 3011/16 від 30.11.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 3161215.

договір № 15/9 від 26.09.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: акт надання послуг № 3110/164 від 31.10.2014 щодо надання комплексу послуг з оброблення викликів; рахунок на оплату № 3110/164 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014 № 405, Витяг з Реєстру податкових накладних № 13171347, акт надання послуг № 3011/15 від 30.11.2014, рахунок на оплату № 3011/15 від 30.11.2014, податкова накладна від 30.11.2014 № 3160831.

договір № 19/9 від 30.09.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: Додаток № 1, Додаток № 2, Додаток № 3 до договору, акт надання послуг № 3110/168 від 31.10.2014, рахунок на оплату № 3110/168 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014 № 401, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13171122, акт надання послуг № 3011/18 від 30.11.2014, рахунок на оплату № 3011/18 від 30.11.2014, податкова накладна від 30.11.2014 № 295, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 3161436.

договір №14/9 від 26.09.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: рахунок на оплату № 3110/167 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13171529, акт надання послуг № 3110/167 від 31.10.2014, рахунок на оплату № 3011/14 від 30.11.2014, податкова накладна від 30.11.2014 № 291, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 3155648, акт надання послуг № 3011/14 від 30.11.2014, рахунок на оплату № 2112/1 від 21.12.2014, податкова накладна від 21.12.2014 № 70, витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 24094119, акт надання послуг № 2112/1 від 21.12.2014.

договір № 18/9 від 29.09.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: акт надання послуг №3110/163 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014 № 398, рахунок на оплату № 3110/163 від 31.10.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13164911, акт надання послуг № 3011/20 від 30.11.2014, податкова накладна від 30.11.2014 № 297, рахунок на оплату № 3011/20 від 30.11.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 3161536.

договір № 16/9 від 26.09.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: акт надання послуг № 3110/166 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014 № 403, рахунок на оплату № 3110/166 від 31.10.2014, витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 13171259, акт надання послуг № 3011/17 від 30.11.2014, податкова накладна від 30.11.2014 № 294, рахунок на оплату № 3011/17 від 30.11.2014, витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 3160718, акт надання послуг № 1812/23 від 18.12.2014, податкова накладна від 18.12.2014 № 69, рахунок на оплату № 1812/23 від 18.12.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 24093657.

договір № 12/9 від 26.09.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: додаток № 1 від 26.09.2014, акт надання послуг № 3110/169 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014 № 400, рахунок на оплату № 3110/169 від 31.10.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 13170923, додаток № 2 від 01.11.2014, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних № 3161009 податкова накладна від 30.11.2014 № 296, рахунок на оплату № 3011/19 від 30.11.2014, акт надання послуг № 3011/19 від 30.11.2014.

договір № 21/9 від 30.09.2014 , на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: Додаток № 1 від 30.09.2014; Додаток № 2 від 30.09.2014; реєстраційні листки на участь у тренінгу, рахунок на оплату № 0710/101 від 07.10.2014, податкова накладна від 07.10.2014 № 394, акт надання послуг № 710/101 від 07.10.2014, звіт про результати надання послуг.

договір № 22/10 від 03.10.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: Додаток № 1 від 03.10.2014; Додаток № 2 від 03.10.2014, реєстраційні листки, рахунок на оплату № 1410/113 від 14.10.2014, податкова накладна від 14.10.2014 № 395, акт надання послуг № 1410/113 від 14.10.2014, звіт про результати надання послуг.

договір № 23/10 від 13.10.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: Додаток № 1 до договору; реєстраційні листки; рахунок на оплату № 2110/49 від 21.10.2014, податкова накладна від 21.10.2014 № 396; акт надання послуг № 2110/49 від 21.10.2014; звіт про результати надання послуг.

договір № 24/10 від 17.10.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: Додаток № 1 до договору; Додаток № 2 із визначенням груп операторів; реєстраційні листки; податкова накладна від 28.10.2014 № 397; рахунок на оплату № 2810/81 від 28.10.2014, акт надання послуг 3 2810/81 від 28.10.2014; звіт про результати надання послуг.

договір № 25/10 від 24.10.2014, на підтвердження виконання умов договору в матеріалах справи містяться: Додаток № 1 до договору; Додаток № 2 до договору; реєстраційні листки; рахунок на оплату № 3110/170 від 31.10.2014, податкова накладна від 31.10.2014 № 399; акт надання послуг № 3110/170 від 31.10.2014; звіт про результати надання послуг.

Також в матеріалах справи наявні оборотно-сальдова відомість та банківські виписки, що підтверджують розрахунок позивача за укладеними договорами.

Крім того, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують реалізацію наданих послуг в подальшому третім особам, зокрема: договори про надання інформаційних послуг з: ТОВ "Крафт Фудз Україна", ПрАТ "Мир Книги", ООО "Імператорский монетный двор", ООО "Директ Коллекции", ООО "И.М.П.".

Перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Смарт-Сейл» на дату укладання та виконання договорів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 27.01.2015 № 11/22-00/39360990 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Смарт-Сейл" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2014 по 31.11.2014".

Слід зауважити, що суд першої інстанції зазначив, що не можна вважати акт зустрічної звірки належним доказом у справі, оскільки останній носить лише інформаційний характер. Водночас, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне розглядувати, викладену у ньому інформацію, у взаємозв'язку із фактичними обставинами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновок суду першої інстанції про те, що акт зустрічної звірки не є належним доказом у справі, проте вважає, що судом не правильно надано оцінку за результатами аналізу наявних в матеріалах справи первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом.

Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що господарські операції за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій. В основу такого висновку покладено доводи щодо можливості ТОВ «Смарт-Сейл» надання позивачу послуг у відповідності до умов договорів.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів наявності у штаті операторів, підготовка яких здійснювалась ТОВ "Смарт-Сейл", зокрема, доказів наявності клієнтської бази, здійснення телефонних дзвінків за номерами телефонів, які визначені у ній, тобто не можливо визначити об'єкт оподаткування, обсяг оброблених даних та, якими силами та засобами надавалися послуги з обробки даних. Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність необхідного обладнання та приміщення для надання такого виду послуг. Позивачем було замовлено комплекс робіт щодо обслуговування офісної техніки, натомість доказів перебування останньої на балансі підприємства суду не надано.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з актом перевірки контролюючим органом встановлено, що основним видом діяльності позивача є діяльність телефонних центрів і протягом перевіряємого періоду останній здійснював діяльність у цій сфері. Встановлено, що місце реєстрації та фактичне місце знаходження останнього співпадають. Відповідачем зафіксовані основні засоби позивача у розмірі 1671,0 тис. (оргтехніка, офісні меблі), середньооблікова кількість штатних працівників станом на 31.12.2014 становить 118 осіб.

Таким чином, враховуючи вид господарської діяльності ТОВ «Контент Траст», отримані ним від ТОВ «Смарт-Сейл» послуги, які повністю узгоджуються із діяльністю позивача, наявність у останнього обладнання, приміщення та трудових ресурсів для реалізації свого виду діяльності, що не заперечується податковим органом, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість отриманих від контрагента послуг та подальшого використання їх у своїй діяльності та реалізації третім особам.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

В свою чергу, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Наведені вище висновки узгоджуються із практикою застосування норм податкового законодавства Вищим адміністративним судом України, в тому числі, в ухвалах від 22 вересня 2015 року №К/800/19845/15, від 23 липня 2015 року №К/800/24729/15.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази, судова колегія апеляційної інстанції вважає недоведеними суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом ТОВ "Смарт-Сейл" належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю.

Отже, враховуючи, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Натомість, висновок відповідача про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 419 815,00 грн. є необґрунтованими, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0003122202 підлягає скасування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не повно встановлено фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Траст» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Траст» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2015 року - скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Контент Траст» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 № 0003122202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 03.11.2015 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.