Ухвала

від 21.10.2015 по справі 816/370/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 року м. Київ К/800/21175/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника відповідача - Моцун О.П.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Приватного підприємства "Томс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 816/370/15-а за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Приватного підприємства "Томс" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

в с т а н о в и в:

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі -ОДПІ) звернулась в суд з позовом до Приватного підприємства "Томс" (далі - ПП "Томс"), в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, в розмірі 388 438,93 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час звернення до суду з указаним позовом за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток, який охоплений заходами стягнення, у розмірі 388 438,93 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року по справі №1670/2373/14, яка набрала законної сили в порядку визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов ОДПІ до ПП "Томс" про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу задоволено. Стягнуто з розрахункових рахунків підприємства кошти на погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 392 342,98 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що 01 жовтня 2013 року позивачем виставлено ПП "Томс" податкову вимогу № 87/55 на суму податкового боргу в розмірі 392 282,99 грн., яка направлена на адресу підприємства та вручена останньому 07 жовтня 2013 року.

Визначена сума податкового боргу відповідачем в добровільному порядку не сплачена, у зв'язку з чим, 11 лютого 2014 року податковим органом прийнято рішення про опис майна ПП "Томс" у податкову заставу.

19 лютого 2014 року податковим керуючим Педченком С.В. проведено опис майна відповідача, складено акт опису майна № 8, який підписаний представником ПП "Томс" та зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 27 лютого 2014 року за №14210489.

На погашення заборгованості ОДПІ направляло до банківських установ, обслуговуючих відповідача, копії інкасованих доручень (розпоряджень) про стягнення із рахунків відповідача сум заборгованості за судовим рішенням з податку на прибуток. Однак вказані доручення в повному обсязі не виконані та повернуті у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Положеннями пунктів 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі здійснюється лише у разі недостатності коштів в результаті здійснених заходів щодо стягнення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відтак, з метою погашення заборгованості податковим органом на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року виставлено в установи банків на рахунки відкриті боржником, інкасові доручення, які повернуті до податкового органу без виконання, оскільки кошти на рахунках боржника відсутні.

Таким чином, позивачем вжито всіх необхідних заходів для погашення податкового боргу відповідача, проте зазначені заходи не призвели до повного погашення боргу.

В силу пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У відповідності до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій правомірно надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, в розмірі 388 438,93 грн.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Томс" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року у справі № 816/370/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак