Ухвала

від 03.11.2015 по справі 815/2140/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/57439/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2014

у справі № 815/2140/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» (TOB «Інтертелеком») звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 12.03.2014 № 0000094200.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 724 564,50 грн., в т.ч.: 483 043 грн. основного платежу та 241 521,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки TOB «Інтертелеком» за період з 01.07.2012 по 30.06.2013 з питань, що стали предметом оскарження акту від 18.12.2013 № 55/42-0/30109015/17 «Про результати планової виїзної перевірки TOB «Інтертелеком» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2012 по 30.06.2013», складено акт № 10-28-08-42/30109015/1 від 21.02.2014, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет всього на загальну суму 3 968 258 грн.

В результаті адміністративного оскарження висновків акту перевірки податковим органом прийнято рішення № 1511-28-08-42 від 06.03.2014, яким частково задоволено заперечення позивача та встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 526 140 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 12.03.2013 податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000094200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 789 210 грн., в т.ч.: 526 140 грн. основного платежу та 263 070 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

До висновків про заниження ПДВ податковий орган прийшов через встановлення факту невідображення в податковому обліку авансових платежів по взаємовідносинам з офіційними дилерами, про нікчемність угод про придбання товару та послуг від ПП «Юг Регіон», ПП «Промтехсервіс», ПП «Шопгард Україна», ТОВ «Скло-Трейд», ПП «ВПФ «Влатор», ТОВ «Модуль-Сервіс», ТОВ «Діаль-Сервіс», а також внаслідок подвійного відображення в податковій звітності податкових накладних № 58/880 від 31.03.2013 та № 71/880 від 31.10.2012, виписаних ПАТ «Укртелеком».

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснював фінансово-господарські операції на підставі укладених договорів офіційного дилера з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та на підставі договору ексклюзивного дилера від 01.02.2011 з ПП «Юг Регіон».

Згідно зазначених договорів TOB «Інтертелеком» (Оператор) доручає, а офіційний та ексклюзивний дилер зобов'язується здійснювати від імені та по дорученню Оператора за винагороду пошук абонентів для оператора, документальне оформлення послуг, заповнення відповідних реєстраційних документів та укладання абонентських договорів, виконання комплексу заходів по підготовці до підключення абонентів, в тому числі програмування (активація) кінцевого обладнання абонентів, прийом оплати на користь оператора.

Згідно додаткових угод до договорів з офіційними дилерами фізичними особами-підприємцями Оператор надає офіційним дилерам додаткові особові рахунки в АСР «Billing IT», для перерахування офіційним дилером авансових - нових коштів для підключення абонентів. По дилеру ПП «Юг Регіон» встановлено, що «послуги зв'язку у тому числі абонентська плата, оплачується Абонентом у попередній (авансовій) формі на поточній рахунок Оператора, зазначений у договорі, або касу Оператора, або шляхом активації придбаних Абонентом телекомунікаційних карток поповнення рахунків, або шляхом поштових переводів.

Датою оплати вважається дата зарахування оператором грошових коштів на особовий рахунок Абонента, тобто Абоненти здійснювали розрахунки з TOB «Інтертелеком» самостійно.

TOB «Інтертелеком» отримання авансових грошових коштів від дилерів для підключення абонентів для надання послуг зв'язку відображав в Автоматизованій системі «Billing IT» на особових рахунках дилерів, за виключенням дилера ПП «Юг Регіон».

Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, всі розрахунки в частині надання послуг зв'язку та оплатою даних послуг, підприємство відображає по рахунку бухгалтерського обліку 68 «Розрахунки за різними операціями», а саме на субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними», розрахунки з іншої реалізації підприємство відображає на бухгалтерському рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».

На думку відповідача, програма АСР «Billing ІТ» не є програмою бухгалтерського обліку, платник податків ТОВ «Інтертелеком» зобов'язаний вести податковий облік з податкових зобов'язань з ПДВ та виписувати податкові накладні відповідно до встановленого порядку та в повному обсязі відповідно чинного законодавства.

При розгляді заперечень на акт перевірки ДПІ у зв'язку з наданою додатково деталізованою інформацією стосовно обліку авансів отриманих від названих дилерів, і переведених з їх особових рахунків і особові рахунки підключених ними абонентів, згідно витягів з АСР «Billing IT», встановлено що усі отримані від дилерів: ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5, ПП «Юг Регіон» аванси були включені до бази оподаткування ПДВ у періоді їх отримання у повному обсязі і на них належним чином було нараховане податкове зобов'язання з ПДВ, яке було включено до складу відповідних податкових декларацій. Підтвердженням повного і своєчасного врахування авансів від названих дилерів при формуванні податкової звітності з ПДВ є надані до розгляду заперечень витяги з обліку з АСР «Billing IT», що, згідно вимогам діючого законодавства, є належним інструментом обліку операцій оператора телекомунікацій, пов'язаних з обслуговуванням абонентів.

Щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_7, то податковий орган вважав недостатнім наданих документів щодо належного виконання господарських операцій за дилерськими договорами із зазначенням переліку підключених абонентів, їх абонентських номерів та тарифних планів, витяги з АСР «Billing IT».

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій в акті перевірки та в рішенні податкового органу за результатами розгляду заперечень, в якому визнано облік в програмі АСР «Billing ІТ» програмою бухгалтерського обліку, не наведено жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства із вказаними контрагентами.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій досліджені операції позивача з ПП «Юг Регіон», ПП «Промтехсервіс», ПП «Шопгард Україна», ТОВ «Скло-Трейд», ПП «ВПФ «Влатор», ТОВ «Модуль-Сервіс», ТОВ «Діаль-Сервіс», ПП «Престиж Офіс 2008», які податковий орган вважав непідтвердженими.

В судовому порядку встановлено, що ПП «Юг Регіон» є ексклюзивним дилером позивача, ПП «Промтехсервіс» - офіційним дилером по наданню послуг з підключення абонентів до мережі зв'язку у спірному періоді.

Доводом щодо непідтвердження цих операцій, на думку податкового органу, є відсутність факту перерахування коштів від дилера оператору та наявність акту ДПІ у Київському районі м. Одеси від 16.10.2012 № 1711/22-34/37281686 зустрічної звірки ПП «Юг Регіон» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Астея 08», яке веде сумнівну господарську діяльність. Також податковим органом, як недолік складання первинних документів, зазначалось про відсутність в актах виконаних робіт ПП «Промтехсервіс» якісний склад підключень, кількість використаних номерів оператора. В обґрунтування нереальності операцій з ПП «Промтехсервіс» ДПІ посилалась на наявність акту Основ'янської МДПІ м. Харкова від 07.06.2013 № 802/221/22628087 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Промтехсервіс», яким не підтверджені відносини з ТОВ «Прімум».

Матеріалами справи встановлено, що дилеру ПП «Юг Регіон» особовий рахунок для перерахування авансових платежів оператором не відкривався. Згідно договору між позивачем та ПП «Юг Регіон», «послуги зв'язку у тому числі абонентська плата, оплачується Абонентом у попередній (авансовій) формі на поточній рахунок Оператора, зазначений у договорі, або касу Оператора, або шляхом активації придбаних Абонентом телекомунікаційних карток поповнення рахунків, або шляхом поштових переводів. Згідно витягів з бази АСР «Billing IT» вбачається, що всі платежі від ПП «Юг Регіон» включені до бази оподаткування ПДВ.

Судами вірно зазначено, що сам факт наявності господарських відносин з контрагентами, які порушують податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки сумнівні операції цих контрагентів зі своїми постачальниками не мають жодного відношення до господарських відносин цих контрагентів з позивачем.

Відтак висновки податкового органу про відсутність бази оподаткування по операціям позивача з ПП «Юг Регіон», ПП «Промтехсервіс» у липні 2012 року та завищення податкового кредиту позивачем у тому ж періоді відповідно на 56 171 грн. та на 8 782 грн. є непідтвердженим.

У листопаді 2012 року позивач мав правові відносини з ТОВ «Шопгард Україна» з придбання обладнання для захисту від крадіжок на вітрині «Shopguard» та додаткових аксесуарів до неї на суму 38 802,12 грн., в т.ч. ПДВ - 6 467,02 грн. Позивач у листопаді-грудні 2012 року отримав цей товар та послуги по його влаштуванню, що підтверджується видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, фактом оплати, яка проведена в безготівковій формі.

Єдиним доводом щодо непідтвердження операцій з цим контрагентом є наявність акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 03.06.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шопгард Україна» в зв'язку із незнаходженням підприємства за місцем реєстрації.

У жовтні 2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Скло-Трейд» щодо покупки скла на загальну суму 92,03 грн., в т.ч. ПДВ - 15,34 грн.

В акті ДПІ Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 15.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скло-Трейд», яка покладена відповідачем в основу висновків про нереальність операції з позивачем, зазначено, що ТОВ «Скло-Трейд» не знаходиться за місцем реєстрації, має операції з контрагентами, які порушують податкове законодавство, такі як ТОВ «Кафепродакшн», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Інфотерм» та інші. Разом з цим в акті зазначено, що постачальник у жовтні 2012 року задекларував свої зобов'язання з ПДВ по зазначеній господарській операцій та відхилень сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в системі співставлення не встановлено.

01.09.2012 позивач уклав договір оренди нежитлових приміщень з ПП «ВПФ «Влатор», згідно якого останній надає частину приміщення, площею 20 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 літ. «Д». Зазначене приміщення знаходилось в користуванні орендодавця на підставі договору безкоштовного користування з власником - ФОП ОСОБА_9 Договір був розірваний достроково 31.01.2013. Орендна плата склала 3 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 500 грн.

Посилаючись на нереальність цієї господарської операції, ДПІ зазначала про акт МДПІ м. Харкова від 07.05.2013 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ПП «ВПФ «Влатор», в ході якої встановлена відсутність можливостей реального здійснення господарської операції цим підприємством з ПП «Виробник інтер плюс», в зв'язку з відсутністю в нього власних або орендованих складських приміщень.

Однак факт реального здійснення вказаної операції судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням актами прийому та повернення приміщення.

В подальшому позивач продовжував орендувати те ж саме приміщення у нового орендодавця - ТОВ «Гравітан».

Протягом березня-вересня 2012 року позивач уклав з ТОВ «Модуль-Сервіс» договір на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації для проведення будівельних робіт з метою розширення мережі стільникового та мобільного зв'язку стандарту CDMA-800 та зовнішнього енергопостачання об'єктів зв'язку в Харківській області, в м. Дніпропетровську та Дніпропетровській області.

Протягом січня-квітня 2012 року позивач уклав з ТОВ «Діаль-Сервіс» договори на виконання електромонтажних та будівельно-монтажних робіт по розширенню мережі стільникового та мобільного зв'язку стандарту CDMA-800 та зовнішнього енергопостачання об'єктів зв'язку у Запорізькій та Дніпропетровській областях.

На виконання договірних зобов'язань між сторонами були складені акти виконаних робіт, акти прийому виконаних робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість робіт форми №КБ-3, податкові накладні.

Висновок перевіряючих щодо непідтвердження операцій з цими контрагентами ґрунтується на тому, що позивачем до позапланової перевірки не надано проектної документації, погодженої з обленерго, технічні умови на енергопостачання об'єктів, на проведення ліній енергозабезпечення та вводів кабелів по об'єктам, договорів щодо підключення об'єктів до енергопостачання.

Також податковий орган послався на наявність податкової інформації щодо порушення податкового законодавства контрагентами позивача. Так, актом ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 19.04.2013 № 1154/222/34365883 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Модуль-Сервіс» не підтверджені взаємовідносини з TOB ВК «Віконні системи» за період з 01.09 по 30.09.2011, з 01.02 по 31.03.2012, з 01.05 по 30.11.2012. Актом Лівоберіжної МДПІ м. Дніпропетровська від 18.04.2013 № 1707/224/21942692 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Діаль-Сервіс» не підтверджені господарські відносини із ПП «Пластпромбізнес» за період з 01.08 по 31.08.2012.

В свою чергу, виконання договорів підтверджено актами прийому робіт, довідками про їх вартість, наявністю податкових накладних та фактом оплати. Надані позивачем копії титульних листів робочих проектів на будівництво, декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу цифрового стільникового радіозв'язку CDMA 800 за адресами, де виконувались будівельно-монтажні роботи по розширенню мережі мобільної радіозв'язку стандарту CDMA-800, додатково свідчать про здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Модуль-Сервіс» і ТОВ «Діаль-Сервіс».

У липні 2012 року позивач придбав у ПП «Престиж Офіс 2008» канцелярські товари та миючі засоби на загальну суму 3 580,60 грн., в т.ч. ПДВ - 596,77 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що довіреності на отримання товару від ПП «Престиж Офіс 2008» виписані позивачем на декілька днів пізніше, в зв'язку з чим вважає, що зазначені обставини свідчать про порушення позивачем вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 № 99, та вказує на нереальність цих операцій.

В судовому порядку також встановлено відсутність порушень вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по операції з нерезидентом «Ukrkom LTD».

Згідно акту перевірки відповідач встановив порушення позивачем п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України при поданні уточнюючих розрахунків від 22.07.2013 № 9044276326, № 9044277998, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 92 517 грн.

TOB «Інтертелеком» подало уточнюючий розрахунок суми податкового зобов'язання за березень 2013 року на суму ПДВ 92 517 грн. (р.7 Послуги, отримані від нерезидента) щодо відображення по вищенаведеній операції суми ПДВ до складу податкового кредиту в розмірі 92 517 грн., яка відображена підприємством з урахуванням частки неоподатковуваних операцій (абз. 3 пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, пп. 199.1 ст. 199 ПК України) по рядку 15.1 «Придбання з податком на додану вартість товарів (робіт, послуг використаних в оподатковуваних операціях)», тоді як необхідно було відобразити до рядку 12.4 Декларації з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами самостійної перевірки своєї податкової звітності з податку на додану вартість за лютий 2013 року позивачем встановлено заниження податкових зобов'язань по р.7 декларації з ПДВ на суму 92 534 грн. та відповідно заниження р. 12.4 за березень 2013 року на суму 52 517 грн.

10.06.2013 за результатами внутрішньої перевірки була складена бухгалтерська довідка та до податкового органу наданий уточнюючий розрахунок від 22.07.2012 № 9044276326 за лютий 2013 року, яким збільшено рядок 7 «Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України» декларації з ПДВ на суму 92 534 грн., та як наслідок, збільшено р. 25.1 «сума ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет» на 92 534 грн., самостійно нараховані штрафні санкції у розмірі 3% - 2 776 грн. та здійснені відповідні проводки в бухгалтерському обліку.

В уточнюючому розрахунку за березень 2013 року від 22.07.2013 № 9044277998 позивачем зменшено р. 25.1 на суму 92 517 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з підтвердження факту включення позивачем до бази оподаткування ПДВ отриманих від дилерів авансових платежів та факту нарахування на них податкового зобов'язання з ПДВ, яке включено до складу відповідних податкових декларацій; реальність господарських угод з ПП «Юг Регіон», ПП «Промтехсервіс», ПП «Шопгард Україна», ТОВ «Скло-Трейд», ПП «ВПФ «Влатор», ТОВ «Модуль-Сервіс», ТОВ «Діаль-Сервіс» є доведеною; висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту у березні 2013 року є помилковими, оскільки ним не враховано, що позивач зменшив податковий кредит у лютому 2013 року; акти податкового органу щодо перевірки контрагентів позивача жодним чином не стосуються господарських операцій ТОВ «Інтертелеком» з його контрагентами, а стосуються лише господарських відносин контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання, тому не можуть бути доказом порушення позивачем податкового законодавства; в ході судового розгляду знайшли підтвердження факти подвійного включення до податкової звітності з ПДВ податкових накладних, виданих ПАТ «Укртелеком», на загальну суму ПДВ 43 097 грн.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно з п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Оскільки в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи встановлено, що усі отримані від дилерів: ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5, ПП «Юг Регіон» аванси були включені до складу відповідних податкових декларацій, однак у ТОВ «Інтертелеком» програмі АСР «Billing IT», були відсутні дані про те, що ФОП ОСОБА_2 є платником ПДВ, а інші дилери не є платниками ПДВ, тому суми ПДВ по отриманим авансам потрапили у розшифровки податкових зобов'язань з ПДВ в податковій звітності у загальній графі неплатників ПДВ. Підтвердженням повного та своєчасного врахування авансів від вищевказаних дилерів при формуванні податкової звітності з ПДВ є витяги з обліку АСР «Billing IT», що є належним інструментом обліку операцій оператора телекомунікацій, пов'язаних з обслуговуванням абонентів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.7, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід зазначити, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами його постачальника вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками.

Посилання відповідача на відсутність у підприємств-контрагентів постачальника товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосередніми контрагентами. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами з купівлі товарів, робіт послуг, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне ведення позивачем податкового обліку з податку на додану вартість спірного періоду та помилковість висновків акту перевірки про заниження позивачем суми грошового зобов'язання та завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми грошового зобов'язання у розмірі 483 043 грн. основного платежу та 241 521,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний