Рішення

від 30.10.2015 по справі 466/6942/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/6942/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Невойта П.С.

за участю представника ОСОБА_1

при секретарі с/з - Леон Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунків при звільненні, -

у с т а н о в и в:

30.05.2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» про стягнення з ТзОВ «Болеар Мед» на його користь невиплаченої (заборгованої) заробітної плати за період роботи з 19 травня 2010 р. по 16 березня 2012 року в сумі 135 771, 45 грн., середнього заробітку розрахунків при звільненні - 6215 грн. за кожен місяць затримки розрахунку, суму втраченої ним частини заробітку, пов'язаної з інфляцією - 4 240, 26 грн. та судових витрат.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та згідно останніх уточнень від 15.06.2015 р. (а.с.259) просив стягнення з ТзОВ «Болеар Мед» на його користь 592 898, 93 гривень, з яких:

326 213, 99 грн. - невиплачена (заборгована) заробітна плата за період з 20 травня 2010 р. по 04 листопада 2014 р.;

43 505, 00 грн. - заборгована заробітна плата з 04 листопада 2014 року по день постановлення рішення у даній справі з розрахунку 6 215, 00 грн. на місяць, станом на 04 червня 2015 р.;

223 109, 94 грн. - втраченої ним частини заробітку в зв'язку з інфляцією станом на 04 червня 2015 року.

Позов обґрунтував тим, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 березня 2011 року його ОСОБА_3 поновлено на посаді менеджера (управителя) в оптовій торгівлі відділу збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед», визнано недійсним наказ ТзОВ «Болеар Мед» від 31 грудня 2009 року №231-к про його звільнення та вирішено стягнути з ТзОВ «Болеар Мед» на користь Позивача компенсацію за весь час вимушеного прогулу з 31 грудня 2009 року по 19 травня 2010 р. В зв'язку з тим, що ТзОВ «Болеар Мед» з моменту поновлення на роботі не виплачувало йому, позивачеві заробітну плату, він був вимушений звернутися із заявою про звільнення і 16 березня 2012 року відповідачем видано наказ про звільнення його, ОСОБА_3 за згодою сторін згідно п. 1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Як зазначив позивач, ні у день звільнення ні по сьогоднішній день відповідач розрахунок з ним не провів. У день звільнення, відповідно до касового ордеру від 16 березня 2012 року, йому Позивачеві було видано лише 485,00 грн. розрахункових коштів за березень 2012 року. Відповідно до трудового договору з ТзОВ «Болеар Мед» від 15 липня 2008 року, Позивач вказав, що йому було встановлено посадовий оклад (тарифну ставку) у розмірі 6215, 00 грн. на місяць.

Таким чином, на думку позивача, розмір заборгованої ТзОВ «Болеар Мед» становить вищезазначені суми, про, що подав відповідний розрахунок.

На підставі розпорядження від 21.05.2015 року № 128 справа передана на розгляд судді Невойту П.С.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання юридичних послуг від 06 квітня 2012 року (а.с.18) підтримали уточнені позовні вимоги, котрі просили задовольнити в повному розмірі.

Представник відповідача в судове засідання не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Надіслав на адресу суду телеграми про в якій він просить повідомити його про час та місце розгляду справи за адресою АДРЕСА_1

У відповідності до ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, які суд вважає достатніми у зв'язку із неодноразовою неявкою представника.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий на роботу в ТзОВ «Болеар Мед» на посаду менеджера в оптовій торгівлі та посередництві у торгівлі до відділу збуту з 15 липня 2008 року з індивідуальним посадовим окладом в розмірі 6215,00грн. на місяць з випробувальним терміном строком на три місяці у відповідності до наказу №102-К про прийом на роботу, що вбачається з трудового договору від 15 липня 2008 р. та копії трудової книжки (а.с.9-10,11).

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 березня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату за період роботи з 13 листопада 2008 року по 30 грудня 2009 року в сумі- 84524 грн. Визнано недійсним наказ ТзОВ «Болеар Мед» від 30.12.2009 року №231-к «Про звільнення працівника з роботи за прогул без поважних причин» та поновлено ОСОБА_3 на посаді менеджера (управителя) в оптовій торгівлі відділу збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» на користь ОСОБА_3 компенсацію за весь час вимушеного прогулу з 31 грудня 2009 року по 19 травня 2010 року в сумі- 34884 грн. 19 коп., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» в дохід держави судовий збір в розмірі 1194 грн. та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн. (а.с.6-7).

Згідно наказу ТзОВ «Болеар Мед» №13-3 від 15 березня 2012 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_3» його було поновлено на посаді менеджера (управителя) в оптовій торгівлі відділу збуту з окладом згідно штатного розпису з 30 грудня 2009 р. (а.с.5). В подальшому згідно наказу ТзОВ «Болеар Мед» №14-к від 16 березня 2012 року «Про звільнення ОСОБА_3» ОСОБА_3 було звільнено 16 березня 2012 року за згодою сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України (а.с.8). У день звільнення, відповідно до касового ордеру від 16 березня 2012 року йому було виплачено 485, 00 грн. розрахункових коштів за березень 2010 року (а.с.12).

Згідно ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 01 квітня 2013 року, апеляційну скаргу представника ТзОВ «Болеар Мед» відхилено та ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 22 жовтня 2012 року якою у задоволенні заяви про перегляд рішення Франківського районного суду м.Львова від 25 березня 2011 року за нововиявленими обставинами відмовлено залишено без змін (а.с.30-31).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, касаційну скаргу ТзОВ «Болеар Мед» задоволено частково, ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 22 жовтня 2012 року якою у задоволенні заяви про перегляд рішення Франківського районного суду м.Львова від 25 березня 2011 року за нововиявленими обставинами відмовлено та ухвалу від 01 квітня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 71-74).

В подальшому рішенням Франківського районного суду м.Львова від 18 листопада 2013 р. в задоволенні позову ОСОБА_3 до ТзОВ „Болеар Мед" про стягнення заробітної плати, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення на роботі -відмовлено (а.с. 228-233).

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 04 листопада 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 05 вересня 2013 року скасовано. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ТзОВ «Болеар Мед» про стягнення заробітної плати, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, визнання недійсним наказу про звільнення та поновлення на роботі. Визнано недійсним наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» від 30.12.2009 року за №231-к «Про звільнення працівника з роботи за прогул без поважних причин» та поновлено ОСОБА_3 на посаді менеджера (управителя) в оптовій торгівлі відділу збуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед». В решті позовних вимог відмовлено.

Отже, на час розгляду даного спору мається рішення суду, яке набразо законної сили про поновлення позивача на роботі.

Під час перегляду зазначених вище судових рішень різними інстанціями, відповідач 16.03.2012 року провів звільнення ОСОБА_3 з посади менеджера за згодою сторін, згідно ст.36 п.1 КЗпП України (а.с.8).

В подальшому під час дії ухвали від 05.09.2013 року Франківського районного суду міста Львова, згідно якої ухвала апеляцйного суду Львівської області від 12.12. 2011 року про поновлення на посаді позивача втратила силу, наказом від 06.09.2013 року директора ТзОВ "Болеар Мед" були скасовані накази від 15.03.2012 року № 13-К "Про поновлення ОСОБА_3" та від 16.03.2012 року № 14-К "Про звільнення ОСОБА_3 (а.с.106).

Відповідно до роз'яснень п. 8. постанови пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Судом встановлено, що згоди позивач на аналювання звільнення за згодою сторін не надава.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, скасування наказу № 14-К від 16.03.2013 року є неправомірним. Отже, на час розгляду справи суд визщнає чинною згоду та рішення власника про звільнення ОСОБА_3 за згодо. сторін.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У день звільнення, відповідно до касового ордеру від 16 березня 2012 року, Позивачеві було видано 485.00 грн. розрахункових коштів за березень 2012 року.

Відповідно до трудового договору укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «Болеар Мед» від 15 липня 2008 року, Позивачеві встановлено посадовий оклад (тарифну ставку) у розмірі 6215, 00 грнна місяць.

Таким чином, розмір заборгованої позивачу ОСОБА_3 відповідачем ТзОВ «Болеар Мед» заробітної плати за період з 20 травня 2010 р. по 16 березня 2012 р. день фактичного звільнення становить 135 927, 82 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітну плату.

З урахуванням вищенаведеного ТзОВ «Болеар Мед» згідно поданих суду розрахунків повинно виплатити Позивачеві втрачену ним частину заробітку, пов'язану з інфляцією, за період з 20 травня 2010 року по 16 березня 2012 року, у розмірі 106 691, грн. 24 коп.

Відповідно до ч.3 ст.88, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути 2426 грн. 19 коп. судового збору в дохід держави.

У відповідності до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» ЄДРПОУ 31241889 на користь ОСОБА_3: 135927 (сто тридцять пять тсяч девятсот двадцять сім) гривень 82 коп. невиплаченої заробітної плати, а також 106691 (сто шість тисяч шістсот девяносто одну) гривню 24 коп..інфляційних за період з 20.05.2010 по 16.03.2012 року, а всього - 242619 (двісті сорок дві тисячі шістсот девятнадцять) гривень 06 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 6215,00 грн.

У решті у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед» ЄДРПОУ 31241889 на користь держави 2426 (дві тисячі чотириста двадцять шість) гривень19 коп. судових витрат

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя П. С. Невойт