Рішення

від 30.10.2015 по справі 465/9473/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/9473/13 Головуючий у 1 інстанції: Дзендзюра С.М.

Провадження № 22-ц/783/3663/15 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

Категорія:41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Мусіної Т.Г., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю:ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Франківського районного суду м. Львова 27 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ «Експрес Медіа сХаб» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -

встановила:

В жовтні 2013 року ОСОБА_5 подав даний позов, в якому просив визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить його честь, гідність, ділову репутацію інформацію, опубліковану у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» поширену у номері НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2-ІНФОРМАЦІЯ_3 газети «Експрес» та стягнути моральну шкоду в розмірі 200 000 грн. В подальшому представник позивача збільшив позовні вимоги шляхом подачі додаткової інформації, яка підлягає спростуванню (а.с.2-5, 22-23, т.1).

Позивач посилався на те, що інформація, наведена у статті, безпосередньо стосується його; вказана публікація побудована у формі недостовірних висловлювань, які порочать його честь, гідність та ділову репутацію, як народного депутата України в період 2012-2014 років від партії ВО «Свобода».

Викладені в статті факти побудовані на чутках або на домислах журналістів, викладена інформація не відповідає дійсності, і тим самим вводить читачів газети "Експрес" в оману стосовно його діяльності, по своїй суті є наклепом та шкодить діловій репутації, негативно посягає на його гідність, честь та ділову репутацію.

Тому просив задовольнити позов.

Оскарженим рішенням Франківського районного суду м. Львова 27 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ТзОВ «Газета Експрес» про визнання інформації недостовірною, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним і винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апелянт посилається на п.19 Постанови №1 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до якою вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясувати чи є вона фактичних твердженням чи оціночним судженням. Вказує, що суд першої інстанції вказаних вимог Верховного Суду України не дотримався, а тому дійшов поспішного, необґрунтованого висновку про те, що спірна інформація є оціночним судженням відповідача, а не фактичними даними про позивача.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_4 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

З результатів правового аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлено, що позивач просив спростувати у вказаній статті недостовірну інформацію опубліковану у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» та поширену у номері НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2-ІНФОРМАЦІЯ_3 газети «Експрес» про те, що:

ОСОБА_5 та особа на прізвисько «ОСОБА_5» - одна людина.

ОСОБА_5 став спадкоємцем кримінального капіталу.

ОСОБА_5 був бригадиром кримінального авторитета ОСОБА_8.

ОСОБА_5 пов'язаний із Компанією «Бовалон Інвестментс Лімітед», на рахунки якої компанії «Шеврон» було запропоновано заплатити 450 мільйонів доларів.

ОСОБА_5 протегує бізнес з комуністами.

За вказівкою ОСОБА_5 члени партії «Свобода» продали величезне приміщення в м. Києві представникам комуністичної партії.

ОСОБА_5 взяв під контроль усі призначення на відповідальні посади, які лобіює депутатський корпус партії Свобода.

У партії «Свобода» ОСОБА_5 називають касиром.

ОСОБА_5 роками відточував свої звички у «бригадах».

Неможливо знайти у біографії ОСОБА_5 інформації про освіту.

У ОСОБА_5 є домовленості з представниками донецьких кримінальних кіл.

ОСОБА_5 дав команду оголосити війну газеті «Експрес».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивач на час публікації вказаної статті в газеті "Експрес" був народним депутатом України, членом політичної партії ВО «Свобода», тобто публічною особою з особливим статусом в суспільстві та державі, а межі допустимої критики щодо політиків, відповідно, є ширшими, аніж такі стосовно приватної особи. На відміну від приватних осіб, політик неодмінно та свідомо для нього самого стає відкритим для прискіпливої уваги до кожного його слова та вчинку як з боку журналістів, так і з боку громадськості загалом, і тому він повинен демонструвати більший ступінь терпимості щодо них.

Суд також посилався на те, що преса має завдання повідомляти таку інформацію, а й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Лінгенс проти Австрії" та "Українська прес-група проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Озолінс проти Латвії" від 12 липня 2007 року суд зазначає, що «критика політиків часто зачіпає їх особисту сферу. Втім, на думку суду, це один з ризиків політичної діяльності та вільного обміну ідеями. Однак це також і гарантія демократії в цілому».

Однак такі висновки суду в повній мірі не відповідають обставинам справи.

Встановлено, що у дев'ятому абзаці вказаній статті зазначено, що «ця людина- народний депутат, вона мала номер 13 у партійному списку на останніх виборах до парламенту». Далі у дванадцятому абзаці вказаній статті вказано, що прізвище цієї людини… ОСОБА_5 (а.с.115, т.2).

З врахуванням пояснень сторін судова колегія прийшла до висновку, що ця інформація дає підстави ідентифікувати особу про яку вказано в статті, а саме, що «ОСОБА_5» це ОСОБА_5. Отже ця інформація відповідає дійсності.

З врахуванням цих обставин не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині спростування інформації про те, що ОСОБА_5 та особа на прізвисько «ОСОБА_5» - одна людина.

Судом також встановлено, що у вказаній статті поширено інформацію, яка є оціночними судженнями, зокрема: «ОСОБА_5 взяв під контроль усі призначення на відповідальні посади, які лобіює депутатський корпус партії «Свобода».

У партії «Свобода» ОСОБА_5 називають касиром.

Неможливо знайти у біографії ОСОБА_5 інформації про освіту».

ОСОБА_5 дав команду оголосити війну газеті «Експрес».

Судом також відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачу в засідання судової колегії не представлено.

Погоджуючись з такими висновками суду, судова колегія враховує те, що відповідачем використано висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, оскільки мають характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій), а тому такі оціночні судження не підлягають спростуванню чи доведення їх правдивості.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи" роз'яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя (далі - Резолюція).

Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст. ст. 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

В даній статті відповідач, критикуючи партію ВО «Свобода», яка є відкрита для суворої критики і пильного нагляду громадськості й межа допустимої критики щодо неї є значно ширшою, одночасно подав інформацію стосовно ОСОБА_5

В той же час встановлено, що в статті мітиться інформація щодо позивача, яка викладена, як факти.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача посилається на те, що відомості, які фактично поширені у статті, не сприймаються такими, як їх зазначає позивач. Так він зазначає, що «відомості, спростування яких вимагає позивач», є іншими ніж «відомості, які фактично було поширено відповідачем» та представив порівняльну таблицю (а.с.84-85, т.2).

Однак, заперечуючи ці посилання, представники позивача вказують, що відповідач звинуватив позивача у причетності до кримінальних кіл та протиправних дій.

Судова колегія погоджується з такими посиланнями апелянта, оскільки з врахуванням загального тексту статті є підстави прийти до висновку, що відповідач поширив інформацію про протиправність дій позивача.

Хоча дослівно є різниця між вказаними відомостями, однак з огляду на характер використання мовних засобів, стиль написання та загальний текст статті є підстави зробити висновок, що подана інформація, сприймається негативно в суспільстві саме так, як вказує позивач, та носить стверджувальний характер.

З огляду на вказане, ця інформація в статті не є критикою та вираженням поглядів редакції щодо особи позивача, а викладена, як факти.

Таким чином в статті поширена інформація, яка сприймається, як інформація про те, що ОСОБА_5 став спадкоємцем кримінального капіталу, був бригадиром кримінального авторитета ОСОБА_8, пов'язаний із Компанією «Бовалон Інвестментс Лімітед», на рахунки якої компанії «Шеврон» було запропоновано заплатити 450 мільйонів доларів та, що він протегує бізнес з комуністами.

Також поширена інформація про те, що за вказівкою ОСОБА_5 члени партії «Свобода» продали величезне приміщення в м. Києві представникам комуністичної партії і, що він роками відточував свої звички у «бригадах» та, що у нього є домовленості з представниками донецьких кримінальних кіл.

Отже позивач довів поширення цієї інформації, яка сприймається як така, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

У контексті ст.30 Закону України «Про інформацію» та ст. 62 Конституції України, не можна розцінювати вищевказану інформацію, як оціночні судження, оскільки вона носить стверджувальний характер та є такою, що підлягає перевірці на предмет її достовірності.

Вказані твердження є фактично звинуваченням у порушенні закону і порушують особисте немайнове право позивача мати репутацію особи, що не вчиняла протиправних дій.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною 3 статті 277 ЦК України, яка діяла на час виникнення даних правовідносин, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз'яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Встановлено, що опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_1» подана відповідачем як журналістське розслідування «ІНФОРМАЦІЯ_4», а тому представнику відповідача було запропоновано подати матеріали такого журналістського розслідування стосовно позивача.

Журналістське розслідування - це оприлюднення належним чином зібраної і системно опрацьованої суспільно важливої інформації із конкретних питань (зловживання владою, розтрата державних чи громадських коштів, резонансних злочинів тощо).

Журналістське розслідування - це метод збору інформації, який базується на роботі з численними джерелами ґрунтовному аналізі, порівнянні, пошуку протиріч та прихованих фактів.

Отже основу журналістське розслідування становлять факти, опрацювання документів та формування доказової бази.

Для дотримання етичних норм журналістське розслідування передбачає кінцеве генеральне інтерв'ю - спілкування з головним героєм розслідування для отримання цілісної картини подій і забезпечення неупередженості та об'єктивності у сформованих судженнях через надання можливості висловитися усім сторонам майбутнього сюжету.

В статті зазначено, що інформацію про позивача підтвердили колишні працівники управління боротьби з організованою злочинністю (а.с.116, т.1 - абз. 3 на стор.3 номера газети).

У статті також зазначено, що «Ці люди нам гарантували, що не помиляються, вони погодились надати редакції письмові свідчення, власноруч їх підписавши», однак відповідачем не представлено будь-яких даних на основі яких базується журналістське розслідування.

Відповідачем не представлено жодних письмових матеріалів розслідування, а натомість представник відповідача кілька разів заявляв клопотання про виклик свідків, які судовою колегією були задоволені 5.06.2015 року, 3.08.2015 року (а.с.82,102,160, т.2).

Ніхто з свідків жодного разу в судові засідання 3.07.2015 року, 3.08.2015 року та 9.10.2015 року не з'явились.

В судовому засіданні 9.10.2015 року представник відповідача подав заяву про відмову від виклику свідків (а.с.184, т.2).

В той же час в судовому засіданні 30.10.2015 року він подав клопотання про виклик свідків, яке судовою колегією відхилено. При цьому враховано те, що представник відповідача вказав, що у випадку неявки свідків слід прийняти ухвалу про привід свідків, що дало підставу зробити висновок, що відповідач не може забезпечити явку свідків у судове засідання, а відповідно не подав суду доказів про те, що саме ці свідки подали інформацію про позивача.

В судовому засіданні 30.10.2015 року представник відповідача не заявляв повторного клопотання про виклик цих свідків та вважав за необхідне закінчити розгляд справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України надані суду докази мають бути належними та допустимими.

Встановлено, що не подано доказів про те, що позивач притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Таким чином відповідачем відповідно до вимог ЦПК України не подано доказів про достовірність інформації про те, що:

ОСОБА_5 став спадкоємцем кримінального капіталу, був бригадиром кримінального авторитета ОСОБА_8, пов'язаний із Компанією «Бовалон Інвестментс Лімітед», на рахунки якої компанії «Шеврон» було запропоновано заплатити 450 мільйонів доларів та, що він протегує бізнес з комуністами.

Також не подано доказів про достовірність інформації про те, що за вказівкою ОСОБА_5 члени партії «Свобода» продали величезне приміщення в м. Києві представникам комуністичної партії і, що він роками відточував свої звички у «бригадах» та, що у нього є домовленості з представниками донецьких кримінальних кіл.

Зазначена інформація стосується безпосередньо позивача, є недостовірною і повинна бути спростована відповідно до вимог ЦК України.

Посилання відповідача на інші статті в газеті «Експрес» та інформації поширеної в мережі інтернет судова колегія не приймає до уваги, оскільки жодних даних про достовірність фактів зазначених у цих джерелах інформації не представлено і крім того в статті, яка є предметом даного судового розгляду, немає посилань на вказані джерела (а.с.90-101, т.2).

Не можуть бути прийняті до уваги посилання сторін на рішення Житомирського районного суду від 12.09.2014 року та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13.10.2015 року по аналогічних правовідносинах, оскільки жодної преюдиції цих рішень для вирішення даної справи не встановлено.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини, яка міститься у рішеннях "Українська Прес-група проти України", "Ляшко проти України", "Лінгенс проти Австрії", "Соколівські проти Польщі", "Федченко проти Росії" та на яку посилається представник відповідача, як на одну з підстав для відмови в позові, на висновки судової колегії не впливає, оскільки рішення у справі, яка переглядається, та у названих справах Європейського Суду ухвалені за різних фактичних обставин.

Крім того, вказана частина інформації, яка спростовується позивачем, не може визначатись як критика позивача, як політичного діяча у контексті положень ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, оскільки ця інформація не стосується виконання ним функцій такого діяча.

Тому судова колегія прийшла до висновку, що поширена відповідачем інформація щодо особи позивача є недостовірною, у зв'язку з чим є правові підстави для застосування положень ст. 277 ЦК України та задоволення заявлених позовних вимог в цій частині.

Слід зобов'язати відповідача опублікувати спростування, що інформація про те, що ОСОБА_5 став спадкоємцем кримінального капіталу, був бригадиром кримінального авторитета ОСОБА_8 та правою рукою кримінального авторитета ОСОБА_11, а також про те, що ОСОБА_5 відточував свої звички у «бригадах» та має домовленості з представниками донецьких кримінальних кіл, є недостовірною та не відповідає дійсності.

Крім того в спростуванні вказати, що опубліковані відомості про те, що ОСОБА_5 якимось чином пов'язаний із Компанією «Бовалон Інвестментс Лімітед», на рахунки якої компанії «Шеврон» було запропоновано заплатити 450 мільйонів доларів, він протегує бізнес з комуністами та давав вказівку продати величезне приміщення в м. Києві представникам комуністичної партії, також є недостовірними та не відповідають дійсності.

Слід стягнути з ТзОВ «Експрес Медіа сХаб» в користь ОСОБА_5 243 грн. 60 коп. судового збору.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова 27 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про те, що:

ОСОБА_5 став спадкоємцем кримінального капіталу.

ОСОБА_5 був бригадиром кримінального авторитета ОСОБА_8.

ОСОБА_5 пов'язаний із Компанією «Бовалон Інвестментс Лімітед», на рахунки якої компанії «Шеврон» було запропоновано заплатити 450 мільйонів доларів.

ОСОБА_5 протегує бізнес з комуністами.

За вказівкою ОСОБА_5 члени партії «Свобода» продали величезне приміщення в м. Києві представникам комуністичної партії.

ОСОБА_5 роками відточував свої звички у «бригадах».

У ОСОБА_5 є домовленості з представниками донецьких кримінальних кіл.

-скасувати та ухвалити нове.

Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), інформацію, опубліковану у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» та поширену у номері НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2-ІНФОРМАЦІЯ_3 газети «Експрес», а саме про те, що:

ОСОБА_5 став спадкоємцем кримінального капіталу.

ОСОБА_5 був бригадиром кримінального авторитета ОСОБА_8.

ОСОБА_5 пов'язаний із Компанією «Бовалон Інвестментс Лімітед», на рахунки якої компанії «Шеврон» було запропоновано заплатити 450 мільйонів доларів.

ОСОБА_5 протегує бізнес з комуністами.

За вказівкою ОСОБА_5 члени партії «Свобода» продали величезне приміщення в м. Києві представникам комуністичної партії.

ОСОБА_5 роками відточував свої звички у «бригадах».

У ОСОБА_5 є домовленості з представниками донецьких кримінальних кіл.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес Медіа сХаб» (код 30823524, місцезнаходження: 81085, Львівська область, Яворівський район, село Рава -Руське, вул. Свободи, буд. 5) спростувати інформацію, поширену ним у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», опублікованій у номері НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2-ІНФОРМАЦІЯ_3 газети «Експрес», шляхом розміщення публікації спростування не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили у номері газети «Експрес» тим же шрифтом, яким було надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», такого змісту:

«Спростування.

В статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», надрукованій у номері НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2-ІНФОРМАЦІЯ_3 газети «Експрес», було поширено недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_5.

Повідомляємо, що:

Інформація про те, що ОСОБА_5 став спадкоємцем кримінального капіталу, був бригадиром кримінального авторитета ОСОБА_8 та правою рукою кримінального авторитета ОСОБА_11, а також про те, що ОСОБА_5 відточував свої звички у «бригадах» та має домовленості з представниками донецьких кримінальних кіл, є недостовірною та не відповідає дійсності.

Крім того, опубліковані відомості про те, що ОСОБА_5 якимось чином пов'язаний із Компанією «Бовалон Інвестментс Лімітед», на рахунки якої компанії «Шеврон» було запропоновано заплатити 450 мільйонів доларів, він протегує бізнес з комуністами та давав вказівку продати величезне приміщення в м. Києві представникам комуністичної партії, також є недостовірними та не відповідають дійсності.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Стягнути з ТзОВ «Експрес Медіа сХаб» в користь ОСОБА_5 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Бермес І.В.

Судді: Мусіна Т.Г.

Савуляк Р.В.