Постанова

від 29.10.2015 по справі 813/5525/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року № 813/5525/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбуд Плюс» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватбуд Плюс» (далі - ТзОВ «Приватбуд Плюс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області ( далі - ДПІ Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) про скасування податкових повідомленнь рішеннь від 08.09.2015 №0005482202 та №0005472202.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Покликається на те, що в ході проведеної перевірки встановлено, що акти виконаних робіт не містять реквізитів типових форм первинних документів та позивачем не дотримано ДСТУ БД.1.1.-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбуд Плюс», код за ЄДРПОУ 38057137 з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ «Грант буд» (ЄДРПОУ 38751054) за грудень 2014, ПАТ «Тернопіль Готель» (ЄДРПОУ 14038383) за грудень 2014, ДП «Інтергал Буд» ТОВ фірма «Інтергал» (ЄДРПОУ 32568603) за грудень 2014, ТзОВ «Інвестиційна технологія» (ЄДРПОУ 33103749) за грудень 2014, ПП «Хімінвест» (ЄДРПОУ 32424590) за лютий 2015, ТОВ «Укр сервіс груп» (ЄДРПОУ 39123362) за березень 2015, ТОВ «Тіва Україна» (ЄДРПОУ 38332186) за березень 2015, ТОВ «Тіва Україна» (ЄДРПОУ 38332186) за квітень 2015.

За результатами вищевказаної перевірки складено акт №1494/13-04-22-02/38057137 від 25.08.2015, яким встановлено порушення вимог: п.135.1, п.135.2 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу Укрраїни, що призвело до завищення доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 1 158 158,00 грн за рахунок відображення в податковому обліку операцій продажу робіт покупцю; п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 1327386 грн, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 442597,63 грн в т.ч. в грудні 2014 - 231631,53 грн, в лютому 2015 - 162948,43 грн, в березні 2015 - 48017,67 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області 08.09.2015 винесено податкові повідомлення-рішення №000548202, яким зменшено розмірі відємного значення суми ПДВ у розмірі 33 845,72 грн та №0005472202, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 30 461,00 грн та за штрафними санкціями 7615,25 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Із матеріалів справи видно, що позивачем укладено ряд договорів підряду з приводу будівництва будівель, зокрема 18.05.2013 укладено між ТзОВ «Приватбуд Плюс» та ДП «Інтергал Буд» укладено договір генпідряду №18/05/13-б щодо капітального будівництва по вул. Бережанській 54 та 54а у м. Львові.

19.09.2013 позивачем укладено договір №01-1909/2013 та 18.11.2014 №18-11/2014-Ж/К генпідряду на капітальне будівництво з замовником ТОВ «Інвестиційна технологія» щодо будівництва за адресою: м. Житомир, Бульвар Старий, 14.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, в грудні 2014 ТОВ «Інвестиційна технологія» повністю оплачено позивачу за виконані роботи кошти в розмірі 312 557,22 грн та ДП «Інтергал Буд» оплечено кошти в розмірі 1627559,72 грн.

ТзОВ «Приватбуд Плюс» виписано ДП «Інтергал Буд» податкові накладні віл 04.12.2014 №1 на суму 540185,78 грн в т.ч. ПДВ 90030,96 грн, від 22.12.2014 №9 на суму 602510,47 грн в т.ч. ПДВ 100418,41 грн, від 25.12.2014 №10 на суму 484863,47 грн в т.ч. ПДВ 80810,58 грн та ТОВ «Інвестиційна технологія» виписано податкові накладні від 22.12.2014 №7 на суму 72239,29 грн в т.ч. ПДВ 12039,88 грн, від 05.12.2014 №2 на суму 130803,11 грн в т.ч. ПДВ 21800,52 грн, від 22.12.2014 №8 на суму 109514,82 грн в т.ч. ПДВ 18252,47 грн.

Дані податкові накладні внесені до реєстру виданих податкових накладних за грудень 2014 та суми ПДВ включені до складу податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2014, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

Судом встановлено, що для виконання взятих на себе зобов'язань згідно з вказаними вище договорами, ТзОВ «Приватбуд Плюс» 01.12.2014 уклало договори підряду з ТОВ «Грант Буд» №2014/12/1-Б та 2014/12/2-Ж щодо підрядних робіт по вул. Бережанській у м. Львові та щодо підрядних робіт у м. Житомирі відповідно. По результатах виконаних робіт між сторонами підписано акти виконаних робіт по кожному з об'єктів.

Також, позивачем укладено договори підряду з ПП «Хімінвест» від 30.01.2015 №02/2015-Б та з ТОВ «Укр сервіс груп» від 26.02.2015 №03/2015-Б по будівництву об'єкта по вул. Бережанській у м. Львові та у м. Житомирі. За результатами виконаних робіт підписано акти зі замовниками (ДП «Інтергал Буд» та ТОВ «Інвестиційна технологія»), а також безпосередньо з виконавцями за лютий та березень 2015.

Факт оплати від замовників (ДП «Інтергал Буд» та ТОВ «Інвестиційна технологія») до позивача як і оплата позивачем підрядникам (ТОВ «Грант Буд», ПП «Хімінвест», ТОВ «Укр сервіс груп») відображено в картаках рахунку 361 за лютий, березен 2015 та податковими накладними.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (норми кодексу у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В контексті вищевказаного роз'яснення, суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з контрагентами підтверджується податковими накладними, довідками про вартість робіт, актами виконани робіт.

Досліджені податкові накладні, які відповідно до п.201.10 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, були видані позивачем в період з грудня 2014 по березень 2015 та надавали право на внесення сум ПДВ до від'ємного значення та їх юридична дійсність податковою інспекцією не оспорюється.

Як видно з акта перевірки, податковий орган стверджує, що акти виконаних робіт не містять реквізитів типових форм, зокрема інформації про трудові ресурси, затрачені на виконання будівельно-монтажних робіт, не розшифровано які матеріальні та трудові ресурси входять у вартість одиниці виконаної роботи по найменуваннях. В матеріалах справи міститься вимога податкового органу про надання документів та інформації, а саме актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, підрядних робіт типової форми №кб-2в, що затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554. На вказану вимогу позивачем надана відповідь від 12.08.2015 №49.

З даного приводу суд зазначає, що типова форма №кб-2в передбачена Наказом Мінрегіону України від 04.12.2009 №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві». Проте, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.01.2014 №16, визнано таким, що встартив чинність вищезгаданий наказ від 04.12.2009 №554.

Тобто, суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки, відповідач вимагав дотримання вимог наказу від 04.12.2009 №554, який вже втратив чинність.

Крім цього, ще 22.01.2013 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надало Розяснення щодо обов'язковості форм первинних облікових документів у будівництві (кб-2в і кб-3). Відповідео до даного Розяснення Міністерство чітко вказало, що для підприємств, що виконують роботи за рахунок інших джерел фінаснування (тобто не бюджетних коштів), застосування примірних форм кб-2в і кб-3 є рекомендованим.

Далі чітко вказано, що у цих випадках може складатися інший документ, форма якого зазначається у договорі підряду, що забезпечує отримання інформації про дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Також, відповідачем в акті перевірки згадано про недотримання позивачем вимог ДСТУ БД.1.1-1:2013. Однак, суд зазначає, що відповідно до ДСТУ БД.1.1-1:2013 чітко вказано, що такі стандарти встановлюють основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування. ДСТУ БД.1.1-1:2013 носить обов'язків характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, кощтів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Отже, наведене дає підстави зробити висновок, що для позивача ДСТУ БД.1.1-1:2013 не носять обов'язкового харатекру.

Крім того, судом встановлено, що в ході проведення перевірки відповідачем використано податкову інформацію ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2015 №228/26-55-22-02/38751054 «Щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Грант буд» (38751054) по взаємовідносинах з платниками податків за період з 01.08.2014 по 31.12.2014», ДПІ в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.07.2015 №681/26-59-22-06-19 щодо ПП «Хімінвест» (32424590) з питань здійснення операцій з придбання та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) підприємствами - покупцями за період за лютий 2015, їх реальності та повноти відображення в обліку, ДПІ в Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2015 ;415/26552202 щодо ТзОВ «Укр сервіс груп» (39123362) з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за лютий-березень 2015 та від 27.05.2015 №85/26-55-22-02 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Укр сервіс груп» з питань підтвердження фінансово-господарських відносин за березень 2015.

З даного приводу суд зазначає, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкових повідомленнь рішеннь від 08.09.2015 №0005482202 та №0005472202, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 08.09.2015 №0005482202 та №0005472202.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Приватбуд Плюс» судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський