Постанова

від 27.02.2007 по справі 42/95-6/463

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

42/95-6/463

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.02.2007                                                                                           № 42/95-6/463

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Отрюха  Б.В.

 суддів:                                          Верховця А.А.

                                        Тищенко  А.І.

 при секретарі: :                    Сікорі Н.П.  

 За участю представників:

 від позивача - не з"явився

 від відповідача - Свірська Н.П., юр.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2006

 у справі № 42/95-6/463 (Ковтун С.А.)

 за позовом                               Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Державний комітет України з державного матеріального резерву

 про                                                  стягнення 4200633,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

 09.02.2006р. до Господарського суду м. Києва звернувся позивач з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 4 200 633, 32 грн., з яких 3 081 871, 68 грн. – вартість послуг зі зберігання природного газу в сезоні зберігання 2004-2005 рр., 463 125, 10 грн. – пені, 103 981, 51 грн. – 3% річних, 335 924, 01 грн. інфляційних збитків та 215 731, 02 грн. – 7% штрафу у порядку ст. 231 ГК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.04.2006р. по справі №42/95 позов було задоволене частково. Зокрема, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 3 081 871,68 грн. боргу, 35 924,01 грн. інфляційних, три проценти річних в розмірі 103 981,51 грн., 463 125,1 грн. пені, 24 190,4 державного мита та 111,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.07.2006р. згадане вище рішення місцевого суду було скасовано, а справу було передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.10.2006р. у справі №42/95-6/463 позовні вимоги були задоволені частково, а саме з відповідача на користь позивача стягненню підлягало 3 187 947,13 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 221 388, 16 грн. пені, три відсотки річних в розмірі 34 956,02 грн., 25 500 грн. державного мита та 96,75 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.  

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, посилаючись на те, що рішення прийнято по неповно встановленим обставинам справи та з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановила наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2005р. по справі №42/217 за позовом ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” до Державного комітету України з державного матеріального резерву про зобов'язання укласти договір, позовні вимоги були задоволені частково, а саме зобов'язано Державний комітет України з державного матеріального резерву протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили укласти з ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву в редакції згідно листа ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” №9706/11-04 від 15.09.2004р., окрім положень пп. 1.1, 2.2.1, 4.1, 4.5, 5.1, 5.3 договору в частині, що передбачає оплату зберігачеві послуг зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву. В іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2005р. по справі №42/217 рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2005р. у справі №42/217 було викладено в наступній редакції: “Позов ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” задовольнити повністю. Зобов'язати Державний комітет України з державного матеріального резерву до 28.07.2005р. укласти з ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву на умовах договору №11-720”.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України “Про виконавче провадження” (ст. 115 ГПК України).

Тобто фактично договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву фактично є укладеним.

З урахуванням наведеного вище, позивач  звернувся до суду про стягнення заборгованості за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву укладеного між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”.

Колегія після дослідження всіх обставин справи та вивчення документів наявних в матеріалах справи, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2006р. не вбачається, з наступних підстав:

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата здійснюється протягом 60-ти днів з моменту підписання Договору.

Виходячи з того, що Договір було укладено рішенням суду, відповідно до ч. 2  ст. 187 ГК України, день набрання чинності рішенням суду вважається днем укладення Договору. Оскільки постанова Київського апеляційного суду набрала законної сили 18.07.2005р. (в порядку ст. 105 ГПК України), то оплата повинна бути здійснена протягом 60 днів, починаючи з цієї дати.

Згідно з умовами Договору тарифна ставка за зберігання газу встановлена в розмірі 6 грн. за 1 000 куб. м. природного газу.

Відповідно до умов Договору позивач протягом 16 квітня 2004 -15 квітня 2005 років зберігав у підземних сховищах газу 513 645 280 куб. м. природного газу та поніс витрати на його зберігання у розмірі 3 081 871,68 грн.

Доказів на спростування розміру понесених позивачем витрат відповідач не надав.

Крім того, відповідач не надав суду і контррозрахунок позовної суми, оскільки, як зазначив представник відповідача договір до даного часу ним не підписаний.

В порушення умов Договору вказана сума відповідачем сплачена не була. Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у   розмірі 3 081 871,68 грн. є законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 7.3 Договору при несвоєчасній оплаті послуг відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі 0,5 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Що стосується, позовних вимог до стягнення 7% штрафу на підставі ст. 231 ГК України, дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дана санкція є відповідальністю, яка наступає в силу закону, і спрямована на захист інтересів тих учасників господарських відносин, які приймають на себе зобов'язання за рахунок державних коштів. Позивач не є суб'єктом господарювання, який фінансується за рахунок державних коштів.   

Заперечення відповідача стосовно того, що рішеннями судів першої та апеляційної інстанції по справі №42/217 зобов'язано укласти договір, тобто вчинити певні дії, не є фактом визнання укладання даного договору, колегією не береться до уваги, оскільки, як вже зазначалось вище, день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. А тому, фактичне не підписання даного договору не звільняє відповідача від зобов'язань передбачених договором відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву укладеного між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” на підставі судового рішення.

Враховуючи вищевикладене колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства і тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2006р. у справі №42/95-6/463 залишити без змін.

3.Матеріали справи №42/95-6/463 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.