Постанова

від 19.10.2015 по справі 820/7079/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 р. Справа № 820/7079/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " АН ГРО ПЛЮС" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 820/7079/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АН ГРО ПЛЮС"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС", звернувся до суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.04.2015 року №0001831510.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС", не погоджуючись з постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АН ГРО ПЛЮС" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації, набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 33289608 та перебуває на податковому обліку в Західній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість "АН ГРО ПЛЮС" за січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2015 р. за № 315/20-33-15-01-08/33289608 ( а.с.8-15).

За результатами перевірки встановлено порушення: п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 213271,00 грн., у зв'язку з чим, в порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України занижено суму податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 09.04.2015 року за № 0001821510, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 266588,75грн., з яких за основним платежем - 213271,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53317,75 грн. ( а.с.16).

Фактичною підставою для встановлення в акті порушень п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України і винесення спірного податкового повідомлення - рішення стало включення у податковому періоді січня 2015 року до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних з періодом виписки іншим, ніж січень 2015 р.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та з того, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ додержано всі вимоги законодавства, дії правомірні, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Зазначив, що всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту), а починаючи з 2015 року - виключно в податковому періоді їх складення та реєстрації, за винятком випадків порушення терміну реєстрації, коли такий строк складає 180 днів. На час складення відповідних податкових накладних у 2014 році, існувала норма, за якою позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ протягом 365 днів з дати складання податкової накладної.

Також, суд першої інстанції зазначив, що зміни до п. 198.6 ст. 198 ПК України були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року. Текст даного закону був у вільному доступі на офіційних сайтах, тобто позивач не був позбавлений можливості з ним ознайомитись та прийняти відповідні заходи, з метою правильного формування податкового кредиту, як то: віднести до складу податкового кредиту згадані накладні у грудні 2014 року або подати відповідні уточнюючі розрахунки. Податкова звітність складена позивачем вже під час набрання чинності змін до п. 198.6 ст. 198 ПК України, які були внесені Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII, а відповідний уточнюючий розрахунок січня 2015 року також містить включення податкових накладних іншого звітного періоду 2014 року. Таким чином, позивач був обізнаний, що п. 198.6 ст. 198 ПК України викладений в новій редакції, і мав можливість включити податкові декларації до податкового кредиту грудня 2014 року своєчасно.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За змістом п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, виходячи з наведених норм, право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаного товару (послуг), до податкового кредиту виникає у платника податків в разі підтвердження вказаної суми ПДВ податковою накладною, належним чином оформленої відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, таке право виникає у платника податку в звітному періоді в момент придбання товару (послуг) та виписування постачальником податкової накладної.

Судовим розглядом встановлено, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2015 року та згодом - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2015 року, з яких вбачається, що до складу податкового кредиту включені отримані від контрагентів - постачальників накладні, з періодом виписки іншим, ніж січень 2015 року, а саме:

- до податкової декларації: 325609404637 ТОВ "ВТФ "Авіас" на суму ПДВ 6070,00 грн., період виписки накладних - жовтень 2014 року; 350700220342 ТОВ "Гуров і К" на суму ПДВ 43915,84 грн., період виписки накладних - серпень 2014 року; 370901920303 ТОВ "Діло Офіс" на суму ПДВ 433,16 грн., період виписки накладних - грудень 2014 року; 317339022256 ПП "Приватна друкарня" на суму ПДВ 10379,02 грн., період виписки накладних - жовтень 2014 року; 242750020309 ТОВ "Тов-Сервіс" на суму ПДВ 3429,52 грн., період виписки накладних - грудень 2014 року; 251874820374 ТОВ "Міцар" на суму ПДВ 2110,35 грн., період виписки накладних - березень 2014 року; 251874820374 ТОВ "Міцар" на суму ПДВ 5135,45 грн., період виписки накладних - квітень 2014 року; 251874820374 ТОВ "Міцар" на суму ПДВ 8522,34 грн., період виписки накладних - червень 2014 року; 226557420301 ТОВ "Юнісофт" на суму ПДВ 63080,08 грн., період виписки накладних - грудень 2014 року; 322385420372 ТОВ "Тріада принт" на суму ПДВ 91920,00 грн., період виписки накладних - грудень 2014 року; 358601320356 ТОВ "Скаді РК" на суму ПДВ 67230,10 грн., період виписки накладних - грудень 2014 року;

- до уточнюючого розрахунку: 237909608271 ТОВ ВКФ "Елта" на суму ПДВ 2175,80 грн., період виписки накладних - вересень 2014 року; 002754721608 ФОП ОСОБА_1 на суму ПДВ 780,00 грн., період виписки накладних - жовтень 2014 року; 331842604637 ТОВ "РТЦ" на суму ПДВ 9,13 грн., період виписки накладних - березень 2014 року.

Податковим органом зроблено висновок, що підприємством до згаданої декларації та уточнюючого розрахунку включено податкові накладні, які не надають йому право на формування податкового кредиту січня 2015 року за рахунок перелічених постачальників.

Фактичною підставою для відображення в акті перевірки порушень та прийняття податкового повідомлення-рішення є висновок контролюючого органу про те, що позивач з порушенням норм чинного податкового законодавства включив до податкового кредиту січня 2015 року податкові накладні 2014 року, оскільки новою редакцією п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яка діє з 01 січня 2015 року право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної в іншому періоді, ніж така податкова накладна виписана, на думку контролюючого органу, не передбачено.

Згідно з Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014р. (дата набрання чинності - з 01.01.2015 року) пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції:

«Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

- ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

- для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

- для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.»

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність законодавчих обмежень в часі у платника податків на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судовим розглядом встановлено, що спірні податкові накладні позивач отримав у січні 2015 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та правомірності формування у податковому обліку суми податкового кредиту за січень 2015 року.

Між тим, відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.04.2015 року № 0001831510.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям у нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " АН ГРО ПЛЮС" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 820/7079/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " АН ГРО ПЛЮС" задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.04.2015 року №0001831510.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Мельнікова Л.В. Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 26.10.2015 р.