Постанова

від 29.03.2007 по справі 13/380-06-12525а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/380-06-12525А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л  АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" березня 2007 р. Справа № 13/380-06-12525А

Одеський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді  В.Б. Туренко

Суддів Л.І. Бандури, Л.В.Поліщук

при секретарі  судового засідання –О.О.Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –І.В.Маломанов

від відповідачів –не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 30.01.2007р.          у справі №  13/380-06-12525А

за позовом ДПІ у Приморському районі м. Одеси

до  Виробничо-комерційної фірми „ОЛМІ ЛТД” МП  у вигляді ТОВ,

     ПП ”АЛЬВОНА”

про визнання  договору  недійсним та стягнення 1393485.40 грн.

                                        встановив:

13.11.2006р. ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси звернулась з позовом до ВКФ „ОЛМІ ЛТД”, ПП ”АЛЬВОНА” про визнання недійсним, на підставі ст.49 Цивільного кодексу УРСР, договору підряду  № 12/12 від 12.12.2002р., укладеного між відповідачами та стягнення з  ПП „АЛЬВОНА” на користь ВКФ „ОЛМІ ЛТД” грошових коштів в сумі 1393485.40грн. одержаних за вказаною угодою, а з останнього в дохід  держави - вартості виконаних робіт,  оскільки, на думку ДПІ, зазначена угода укладена ПП „АЛЬВОНА” з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала в приховуванні доходів від оподаткування, так як рішенням Малиновського райсуду  м. Одеси від 23.03.2005р. визнані недійсними установчі документи ПП „АЛЬВОНА” з дня їх державної реєстрації, а саме з 21.05.2002р. та свідоцтво платника ПДВ за  –з дня його видачі, тобто з 14.06.2002р.

Письмові заперечення на позов  в матеріалах справи відсутні.

Постановою господарського суду Одеської області від 30.01.2007р.(суддя Панченко О.Л.), яка складена у повному обсязі відповідно до вимог ст.160 КАС України 05.02.2007р., у позові відмовлено з мотивів ненадання позивачем доказів того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, а висновок ДПІ в цій частині ґрунтується на обставинах, встановлених рішенням Малиновського райсуду м. Одеси, які не мають правового значення для вирішення даної справи.

Не погодившись із постановою суду, позивач 6.02.2007р. звернувся з  апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати, позов задовольнити, посилаючись на невідповідність її прийняття вимогам діючого законодавства.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ВКФ „ОЛМІ” просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

27.03.2007р. на адресу Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ВКФ „ОЛМІ” про відкладення розгляду справи з причини відрядження його представника Двойніної Н.М. до м. Києва. Однак, судовою колегією зазначене клопотання відхилено, оскільки:

- докази про відрядження особи, що представляє інтереси  підприємства не надані;

- при розгляді  апеляційної скарги участь представників сторін не є обов'язковою в силу норм КАС України і не визнана такою судом апеляційної інстанції при призначенні скарги до розгляду;

- згідно ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи;

- у разі відрядження представника підприємства, останнє не було позбавлене права уповноважити іншу особу представляти його інтереси.

          Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

 12.12.2002р. між ПП „АЛЬВОНА” (субпідрядник) та                            ВКФ „ОЛМІ ЛТД” (підрядник) укладено договір субпідряду № 12/12, предметом якого було виконання будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт корпусу № 1 лікарні, розташованої за адресою: м. Одеса Дача Ковалевського, 81, вартість робіт за договором склала 2млн.грн. У якості доказів виконання сторонами зобов'язань за цим договором  ДПІ надала:

-   акти приймання підрядних робіт на загальну суму 251685.60грн., у т.ч.  за грудень 2002 року б/н на суми  51516.00грн. і 28884.00грн. та № 3 на 71962.80грн.; за січень 2003 року № 1 на суми 8236.80грн. і 71962.80грн.; за березень 2003 року № 2 на суму 19123.20грн. (а.с.13-25);

- довідки про вартість виконаних робіт на загальну суму 165225.00грн., у т.ч. за грудень 2002 року на 28884.00грн., 51516.00грн., 71963.00грн., за січень 2003 року на 12862.00грн. (а.с.35-38);

- податкові накладні № 29/3/11 від 29.11.2002р. на 84560.40грн., № 30/12 від 30.12.2002р. на 71963.00грн., № 31/1/03 від 31.03.2003р. на 19123.20грн., загальна сума складає 175646.60грн. (а.с.39-41);

- виписки банку про перерахування ВКФ „ОЛМІ” на рахунок  ПП „АЛЬВОНА” грошових коштів в загальній сумі 1393485.40грн., у т.ч.: від 12.02.2002р. на суму 84560.00грн.;  від 19.12.2002р.  на суму 126000.00грн.; від 4.03.2003р. на суму 30000.00грн.; від 28.08.2003р. на суму 420164.40грн.; від 5.09.2003р. на суму 109200.00грн.; від 1.12.2003р.  на суми 32100.00грн.; 40120.00грн., 45500.00грн., 46300.00грн., 534800.00грн., 68700.00грн., 79800.00грн.; від 9.12.2003р. на суми 42089.00грн., 12862.00грн., 28884.00грн.; від 16.12.2003р. 91726.00грн.; від 17.12.2003р. на суму 82000.00грн.  (а.с.26-34).

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ підтвердив, що зазначена операція відображена у бухгалтерському та податковому обліку ВКФ „ОЛМІ”, фактичне виконання підрядних робіт за договором № 12/12 податковим органом не оспорюється.

Виробничо-комерційна фірма  „ОЛМІ ЛТД”, мале підприємство у вигляді ТОВ як юридична особа зареєстровано Жовтневою райадміністрацією Виконавчого комітету Одеської міської Ради 11.04.1998р., включено до Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України, взято  на податковий облік, видано свідоцтво  платника ПДВ за № 22101836, перереєстровано 25.06.2003р. Приморською райадміністрацією Одеської міської Ради, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 26303264 Ю 0010572 та видано відповідне свідоцтво (а.с.45-47).

ПП „АЛЬВОНА” створене засновником –власником                                 гр. Сусловою Ю.Ю., як юридична особа зареєстровано Малиновською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 9.07.2001р., про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 035679601 О 0020909 із видачею відповідного свідоцтва та включенням до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також 20.07.2001р. ПП „АЛЬВОНА” отримало свідоцтво № 22685632 про реєстрацію платника ПДВ (а.с.48-49, 160-163).

У зв'язку із зміною засновника (Іовса М.О.) та місцезнаходження підприємство 21.05.2002р. перереєстровано  (а.с.164).

Отже, на момент укладення договору № 12/12 від 12.12.2002р., його виконання у 2003 році, ПП „АЛЬВОНА” та ТОВ ВКФ „ОЛМІ ЛТД” були зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, як платники ПДВ, тобто мали право і на укладення угод, і на видачу податкових накладних, відповідно до ст.41 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

За змістом ст.49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові  наслідки такої угоди залежать від наявності умислу –у обох сторін чи однієї, від виконання угоди –обома сторонами чи однією.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено представником позивача під час розгляду апеляційної скарги, останній послався на протиправність умислу лише у ПП „АЛЬВОНА”, обґрунтовуючи його рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.03.2005р. по справі № 2-2536/2005, яким установчі документи ПП „АЛЬВОНА” визнанні недійсними з моменту перереєстрації –з 21.05.2002р., а свідоцтво платника ПДВ № 22687116 –з дня видачі –14.06.2002р., оскільки, оформлюючи             ПП „АЛЬВОНА”, засновник –Іовса М.О. не мав наміру займатися підприємницькою діяльністю, всю фінансово-господарську діяльність здійснювала інша особа, не маючи на то законних повноважень, мала у своєму веденні печатку підприємства (а.с.8).

Однак, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними, оскільки рішення місцевого суду встановлює виключно факт невідповідності установчих документів вимогам чинного законодавства, а факт наявності умислу на укладення угод з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства таким рішенням місцевого суду підтверджуватися не може, а тому повинен доводитися саме у господарському суді.

Отже, рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 23.03.2005р. не було обов'язковим для господарського суду при вирішенні даної справи про визнання угоди недійсною. З пояснень засновника  ПП „АЛЬВОНА” гр. Іовси М.О. наданих 29.07.2005р. начальнику податкової міліції Одеської області, заяви гр. Іовси М.О. від 22.04.2003р., підпис якого засвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, вбачається, що 21.04.2002р. гр. Іовса М.О. прийняв на себе права і обов'язки власника та директора ПП „АЛЬВОНА”, а 22.04.2003р. безоплатно передав ці права та обов'язки гр. Бріжатому В.О. разом із печаткою, комплектом установчих та реєстраційних документів, бухгалтерську документацію підприємства та поклав на нього обов'язок щодо внесення змін в установчі документи            ПП „АЛЬВОНА” із реєстрацією їх у відповідному органу реєстрації, а останній прийняв рішення про виконання цих зобов'язань. (а.с.166-168). Наявні облікові картки платника податків, що ведуться податковим органом, свідчать про надання звітності та сплату податків ПП „АЛЬВОНА” протягом                     2002-2003 років (а.с.91-93).

При апеляційному розгляді справи судовою колегією встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 27.01.2005р. за заявою ДПІ в Малиновському р-ні м. Одеси  ПП „АЛЬВОНА” було визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Тобто, є незрозумілим взагалі дії  ДПІ в Малиновському р-ні м. Одеси щодо звернення до Малиновського райсуду з позовом про визнання недійсними установчих документів  ПП „АЛЬВОНА” після порушення господарським судом  справи № 2/8-05-199 про банкрутство. Ухвалою господарського суду Одеської області від 4.10.2005р. по справі № 2/8-05-199 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП „АЛЬВОНА”, останнє ліквідовано та припинена юридична особа із зазначенням про виключення ПП „АЛЬВОНА” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.169). Разом з тим, згідно довідок Головного управління статистики в Одеській області, станом на 17.10.2006р., 27.12.2006р. ПП „АЛЬВОНА” значиться у Єдиному державному реєстру підприємств та організацій України (а.с.127, 165).

Відповідно до ч.7 ст.59 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Отже, відсутні правові підстави вважати, що ПП „АЛЬВОНА” є ліквідованим.

В обґрунтування  протиправності умислу у ПП „АЛЬВОНА”, позивач надав акт анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 337/17, який хоча і був складений 16.01.2006р. на підставі рішення Малиновського райсуду від 23.03.2005р., яке набрало законної сили 25.04.2005р., але датою анулювання свідоцтва та виключення підприємства із реєстру платників ПДВ вказана дата 14.06.2002р. (день видачі свідоцтва) –а.с.9.

Між тим, по-перше, відповідно до п.9.6. ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість” свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, а згідно п.25.2. Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1.03.2000р. № 79, зареєстрованого Міністерством юстиції України 3.04.2000р. № 208/4429 в редакції, що діяла до 16.01.2006р., у разі прийняття судом (господарським судом) рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності датою  виключення із реєстру є відповідна дата прийняття рішення. По-друге, матеріали справи містять ксерокопію ще одного акту анулювання свідоцтва платника ПДВ за      № 336 від 16.09.2005р., затвердженого 23.09.2005р. заступником начальника ДПІ у Малиновському р-ні м. Одеси, який був наданий саме позивачем, де зазначено, що складений він на підставі рішення суду 2-2536/2005 від 23.03.2005р., датою анулювання свідоцтва та виключення підприємства із реєстру платників ПДВ є дата затвердження акту –23.09.2005р. (а.с.94).

Тобто, зазначені акти містять взаємовиключні дані щодо фактичної дати анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „АЛЬВОНА”.

В обґрунтування протиправності умислу у ПП „АЛЬВОНА”, позивач  також послався на те,  що укладаючи угоду та виконуючи свої зобов'язання, останнє мало на меті приховування отриманого за цією угодою прибутку від оподаткування, про що свідчать облікові  картки платника по податку на прибуток.

Однак, судова колегія не приймає такі доводи до уваги, враховуючи слідуюче:

- невиконання стороною зобов'язання за договором не може служити підставою для визнання його недійсним;

- жодним законодавчим актом не передбачено обов'язок покупця перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків;

- порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

          Сама по собі угода субпідряду на виконання будівельно-монтажних та оздоблювальних  робіт не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства,  законодавчих обмежень стосовно укладення таких договорів і виконання робіт немає.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів укладення угоди               ПП „АЛЬВОНА” з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тому немає підстави для визнання цієї угоди недійсною.

Слід також зазначити про відсутність правових підстав для застосування ст.49 ЦК УРСР на момент ухвалення рішення по справі, оскільки з 1.01.2004р., згідно п.1 і п.2 Прикінцевих та перехідних  положень Цивільного кодексу України, ЦК УРСР від 18.07.1963р. втратив чинність, а Цивільний кодекс України, що набрав чинності з  1.01.2004р. не містить положень, які визначались ст.49 ЦК УРСР. Цим Кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції –стягнення  в дохід держави доходу, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладання угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок  (ст.228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

Згідно ч.2 ст.5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли  він пом'якшує або скасовує  цивільну відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в ЦК України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є неправомірним.

Стаття 208 Господарського кодексу України, що набрав чинності з 1.01.2004р. за предметом регулювання та встановленими наслідками співпадає зі ст.49 ЦК УРСР. Разом з тим можливість або неможливість її застосування при вирішенні спору допустима лише у разі посилання позивача, як на матеріально-правову підставу позовних вимог в частині стягнення з відповідачів відповідних грошових сум.

Така правова позиція по даній категорії спорів викладена у постанові Верховного суду України від 14.02.2006р. № 21-321во05, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 5.04.2006р., ухвалі Вищого господарського суду України від 11.05.2006р. по справі № 2-1/3245-2005.

Вищенаведене враховано судом першої інстанції при прийнятті постанови і підстави для її скасування відсутні.

    Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                  ухвалив:

 Апеляційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 30.01.2007р. у справі  № 13/380-06-12525А   - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

     Головуючий суддя                                                  В.Б. Туренко

               Суддя                                                                      Л.І. Бандура

               Суддя                                                                      Л.В. Поліщук