Рішення

від 13.10.2015 по справі 910/20341/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/20341/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс»

до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 463 794,44 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Оксамитний М.М. - представник, довіреність №12/15 від 04.08.15 р.;

від відповідача: Джиоєва Д.В. - представник, довіреність без номеру від 06.10.15 р.;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом б/н від 06.08.15 р. до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 463 794,44 грн. заборгованості, а саме: 260 695,00 грн. основного боргу за договором на охорону № 01.04.13 від 01.04.13 р., пені в сумі 84 663,07 грн., трьох процентів річних в сумі 4 206,08 грн., інфляційних втрат в сумі 84 230,29 грн., а також судових витрат у розмірі 13 717,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору на охорону №01.04.13 від 01.04.13 р. в частині оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в заявленому вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховано пеня, три проценти річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.15 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/20341/15 та призначено справу до розгляду на 15.09.15 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.15 р. розгляд справи відкладено на 08.10.15 р.

08.10.15 р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 13.10.15 р.

У судове засідання 15.09.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, відповідач уповноваженого представника у судове засідання 15.09.15 р. не направив.

Про дату, час і місце судового розгляду відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035307978.

У судові засідання 08.10.15 р. та 13.10.15 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 15.09.15 р. до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли витребувані судом документи та письмові пояснення у вигляді супровідного листа №18/15 від 10.09.15 р.. Лист №18/15 від 10.09.15 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» разом з доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, до початку судового засідання 15.09.15 р. позивачем через канцелярію суду було подано до Господарського суду міста Києва заяву №20/15 від 10.09.15 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній суд стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю пеню в розмірі 84 663,07 грн., три проценти річних в розмірі 4 206,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 84 230,29 грн., всього 173 099,44 грн., у зв'язку з тим, що після звернення з позовом до господарського суду вимоги позивача в частині сплати основного боргу в розмірі 290 695,00 грн. були задоволені відповідачем в добровільному порядку. Заяву про зменшення розміру позовних вимог разом з доданими до неї документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 15.09.15 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання №678/09-10/6 від 15.09.15 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 08.10.15 р. Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом №749/10-10/6 від 08.10.15 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) про відшкодування немайнової шкоди, заподіяної юридичній особі, у зв'язку з приниженням її ділової репутації в сумі 500 000,00 грн., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 7 500,00 грн..

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач (відповідач за первісним позовом) посилається на вчинення відповідачем (позивач за первісним позовом) протиправних дій щодо Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, шляхом оприлюднення у мережі Інтернет та в публічних місцях впродовж червня-серпня 2015 р. інформації щодо наявності заборгованості позивача за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) перед відповідачем за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом), що, на думку заявника - Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю, становить конфіденційну інформацію, а розкриття зазначеної інформації призводить до приниження ділової репутації останнього, що у свою чергу впливає на зменшення кількості продажів у житловому комплексі «Сонячна Брама», що розташований у м. Києві по вул. Ломоносова, буд. 73-79, та, як наслідок, недоотримання позивачем за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) більше 5 000 000,00 грн. прибутку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.15 р. зустрічну позовну заяву Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю разом з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.

В судовому засіданні 08.10.15 р. представником позивача подано суду клопотання б/н від 08.10.15 р. про долучення до матеріалів справи документів згідно наведеного переліку. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

До початку судового засідання 13.10.15 р. через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання №758/10-10/в від 12.10.15 р., в якому посилаючись на звернення до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.15 р. по справі №910/20341/15 та, відповідач просив суд зупинити провадження у справі №910/20341/15 до закінчення апеляційного провадження з перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.15 р. по справі №910/20341/15 про повернення зустрічної позовної заяви Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Також, до початку судового засідання 13.10.15 р. відповідачем подано до Господарського суду міста Києва відзив б/н від 12.10.15 р. на позов, в якому останній просив суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що позовну заяву про стягнення з останнього заборгованості було подано до господарського суду без дотримання умов п. 7.4. договору на охорону №01.04.13 від 01.04.13 р. про порядок усунення суперечок та розбіжностей між сторонами шляхом переговорів, а зміст листів позивача носили ультимативний характер та з 05.07.15 р. супроводжувалися оприлюдненням оголошень, що містили відомості, які не відповідали дійсності та суттєво підривали ділову репутацію відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем було вчинено низку інших дій, що свідчать про порушення умов укладеного між сторонами договору на охорону №01.04.13 від 01.04.13 р., зокрема, п.п. 4.1.1., 4.1.2., 4.2.1, 4.2.2. Договору, та чинного законодавства України. Відзив на позов разом з доданими до нього документами судом долучено до матеріалів справи.

Щодо зазначеного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/20341/15, то господарський судом роз'яснюється, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в пункті 3.16. Постанови №18, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Надіслання господарським судом у передбачених законом випадках матеріалів справ до судів вищих інстанцій підпадає під дію частини першої статті 79 ГПК, оскільки відсутність у суді зазначених матеріалів унеможливлює розгляд ним справи.

Водночас необхідно мати на увазі, що подання як апеляційних, так і касаційних скарг на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини першої статті 106 ГПК, не перешкоджає продовженню розгляду справ, у яких винесено такі ухвали.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду про повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає продовженню розгляду даної справи, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/20341/15 до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.15 р. у справі №910/20341/15 є необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню.

Документи, витребувані ухвалами суду від 10.08.15 р. та від 15.09.15 р., позивачем та відповідачем надано в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судових засідань 15.09.15 р., 08.10.15 р. та 13.10.15 р. сторонами суду не надано.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи та на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснював розгляд справи виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотання представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до статей 20, 22, 60, 74 та частини 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судових засіданнях 08.10.15 р. та 13.10.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

В судових засіданнях 08.10.15 р. та 13.10.15 р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем та відповідачем докази та оглянувши в судових засіданнях їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (позивач у справі, Виконавець за договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач у справі, Замовник за договором) було укладено договір на охорону №01.04.13 (далі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по здійсненню моніторингу, патрулювання та реагуванню на правопорушення та надзвичайні події (охорони громадського порядку, заходів з охорони) відносно мешканців, власників нежитлових приміщень (та його персоналу), орендарів, персоналу Замовника та інших осіб на об'єктах Замовника та їх майна, згідно Додатку №1 цього Договору, а Замовник зобов'язується оплатити вартість наданих Виконавцем послуг з охорони об'єкту в порядку та на умовах, встановлених даним Договором (п. 1.1. Договору).

Об'єкт, що охороняється - це житловий та/або офісний комплекс, який складається з житлових, нежитлових приміщень і прибудинкової території, що потребує цілодобового моніторингу за допомогою спеціальних засобів, патрулювання фізичною охороною та оперативного реагування на нестандартні ситуації щодо мешканців, відвідувачів, орендарів персоналу Замовника.

Розділами 1 - 8 Договору сторони узгодили права, обов'язки та відповідальність сторін, вартість послуг та порядок розрахунків тощо.

Крім того, п.п. 7.1., 7.6. Договору сторони додатково передбачили, що умови даного Договору можуть бути змінені лише за взаємним погодженням сторін, шляхом укладання додаткової угоди до даного Договору. Усі зміни та додатки до цього Договору є дійсними, якщо вони належним чином оформлені та підписані сторонами. Додатки складають невід'ємну частину цього Договору.

Даний Договір укладено строком на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік (п. 6.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи, Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

В подальшому, сторонами були внесені зміни та доповнення до даного Договору, шляхом укладення Додаткових угод до нього.

Так, 01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (позивач у справі, Виконавець за договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач у справі, Замовник за договором) укладено Додаткову угоду №2 до Договору (набирає чинності з моменту її укладення і діє протягом терміну дії Договору), згідно якої сторони домовились, зокрема, викласти п. 1.1. в наступній редакції: « 1.1. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по здійсненню моніторингу за допомогою обладнання, яке передається Замовнику згідно з актом прийому-передачі обладнання на термін дії Договору (Додаток №4), патрулюванню та реагуванню на правопорушення та надзвичайні події (охорони громадського порядку, заходів з охорони) відносно мешканців, власників нежитлових приміщень (та його персоналу), орендарів, персоналу Замовника та інших осіб на об'єктах та їх майна, згідно Додатку №1 цього Договору» (п. 1.1. Додаткової угоди №2 до Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов Договору Виконавець зобов'язаний здійснювати охорону об'єкта за адресою, визначеною розділом 1 Договору, трьома охоронцями цілодобово (п. 2.3.1. Договору).

Додатком №1 до Договору сторонами узгоджено перелік об'єктів, що охороняються, та кількість постів.

В подальшому, шляхом укладання Додаткової угоди №1 від 01.06.13 р. (набирає чинності з моменту її укладення і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №3 від 05.08.13 р. (набирає чинності з 05.08.13 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №4 від 02.09.13 р. (набирає чинності з 02.09.13 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №5 від 11.12.13 р. (набирає чинності з 11.12.13 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №6 від 15.01.14 р. (набирає чинності з 16.01.14 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №7 від 27.03.14 р. (набирає чинності з 01.04.14 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №8 від 07.04.14 р. (набирає чинності з 08.04.14 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №9 від 31.07.14 р. (набирає чинності з 01.08.14 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №10 від 29.09.14 р. (набирає чинності з 01.10.14 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №11 від 31.10.14 р. (набирає чинності з 01.11.14 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №13 від 28.05.15 р. (набирає чинності з 01.06.15 р. і діє протягом терміну дії Договору), Додаткової угоди №14 від 04.06.15 р. (набирає чинності з 15.06.15 р. і діє протягом терміну дії Договору), сторонами було внесено зміни та доповнення, зокрема, щодо місцезнаходження об'єктів, що охороняються, та кількості постів тощо.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору сторони погодили, що акт наданих послуг підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії Договору. В кінці кожного поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірника акта прийняття наданих послуг, який останній зобов'язаний до 5 (п'ятого) числа наступного місяця підписати і повернути один примірник підписаного акта Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, Замовник має право не підписувати акт та зобов'язаний в той же строк, у письмовій формі, надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Таким чином, обов'язок прийняти надані послуги, а у випадку наявності заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта надання послуг) покладено саме на Замовника.

Крім того, п. 3.5. Договору сторони передбачили, що за умови неповернення Замовником підписаного акта прийняття наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, в строк визначений п. 3.4. даного Договору, вважається що послуги у такому місяці надані Виконавцем в повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

За висновками суду, відмова Замовника від підписання актів надання послуг згідно Договору за відсутності своєчасно наданих заперечень щодо обсягу наданих Виконавцем послуг не звільняє Замовника від обов'язку щодо їх оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору (із змінами та доповненнями) за період березень-липень 2015 р. позивачем надані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості послуги з фізичної охорони (моніторинг, патрулювання, реагування на правопорушення) на загальну суму 1 139 992,00 грн., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками обох товариств актами надання послуг, а саме: №37 від 31.03.15 р. на суму 80 000,00 грн., №38 від 31.03.15 р. на суму 53 070,00 грн., №39 від 31.03.15 р. на суму 63 684,00 грн., №40 від 31.03.15 р. на суму 31 500,00 грн., №55 від 30.04.15 р. на суму 80 000,00 грн., №56 від 30.04.15 р. на суму 53 070,00 грн., №57 від 30.04.15 р. на суму 63 684,00 грн., №58 від 30.04.15 р. на суму 31 500,00 грн., №71 від 29.05.15 р. на суму 80 000,00 грн., №72 від 29.05.15 р. на суму 53 070,00 грн., №73 від 29.05.15 р. на суму 63 684,00 грн., №74 від 29.05.15 р. на суму 31 500,00 грн., №87 від 30.06.15 р. на суму 85 960,00 грн., №88 від 30.06.15 р. на суму 44 840,00 грн., №89 від 30.06.15 р. на суму 68 400,00 грн., №90 від 30.06.15 р. на суму 33 735,00 грн., №103 від 31.07.15 р. на суму 85 960,00 грн., №104 від 31.07.15 р. на суму 34 200,00 грн., №105 від 31.07.15 р. на суму 68 400,00 грн., №106 від 31.07.15 р. на суму 33 735,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів надання послуг за період березень-липень 2015 р., а саме: №№37, 38, 39, 40 від 31.03.15 р., №№55, 56, 57, 58 від 30.04.15 р., №№71, 72, 73, 74 від 29.05.15 р., №№87, 88, 89, 90 від 30.06.15 р., №№103, 104, 105, 106 від 31.07.15 р., та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з фізичної охорони відсутні.

Факт надання послуг за вказаними актами згідно умов Договору (із змінами та доповненнями) відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг з фізичної охорони (моніторинг, патрулювання, реагування на правопорушення) за період березень-липень 2015 р. та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг та підписання актів, а також претензій щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» умов Договору (із змінами та доповненнями) до суду не надходило.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по здійсненню охорони об'єкта у відповідності до умов Договору (із змінами та доповненнями) та в обсягах, зазначених в актах надання послуг за період березень-липень 2015 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, змовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору Замовник зобов'язується здійснювати оплату вартість наданих Виконавцем послуг з охорони об'єкту згідно з розділом 3 Договору.

Зокрема, п.п. 3.1., 3.2. Договору сторони погодили, що вартість послуг розрахунків за виконані роботи визначаються в додатку до цього Договору (Додаток №1 до Договору), який є його невід'ємною частиною. Оплата за послуги охорони здійснюється Замовником щомісячно, шляхом передоплати до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, а по закінченню терміну дії Договору, у останній день поточного місяця.

Крім того, Додатком №2 до Договору сторони додатково погодили, що вартість послуг Виконавця за місяць становить 77 850,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12 975,00 грн. (п. 1 Додатку №2 до Договору). Вказана в п. 1 цього додатку сума сплачується як передоплата на поточний рахунок Виконавця до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця (п. 2 Додатку №2 до Договору). Розмір оплати, тарифи на здійснення послуг з охорони може змінюватись за взаємною згодою сторін, виходячи із зміни кількості постів, вартості одного поста та різкого знецінення національної валюти України (п. 3 Додатку №2 до Договору).

В подальшому, 01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (позивач у справі, Виконавець за договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач у справі, Замовник за договором) укладено Додаткову угоду №2 до Договору (набирає чинності з моменту її укладення і діє протягом терміну дії Договору), згідно якої сторони домовились, зокрема, викласти п. 3.2. в наступній редакції: « 3.2. Оплата за послуги охорони здійснюється Замовником щомісячно у останній робочий день поточного місяця після підписання сторонами акту виконаних робіт» (п. 1.2. Додаткової угоди №2 до Договору).

05 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (позивач у справі, Виконавець за договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач у справі, Замовник за договором) укладено Додаткову угоду №3 до Договору (набирає чинності з 05.08.13 р. і діє протягом терміну дії Договору), згідно якої сторони погодили, зокрема, викласти п. 1 Додатку №2 до Договору в наступній редакції: «Вартість послуг Виконавця за місяць становить 27 900,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 4 650,00 грн.» (п. 1.2. Додаткової угоди №3 до Договору).

02 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (позивач у справі, Виконавець за договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач у справі, Замовник за договором) укладено Додаткову угоду №4 до Договору (набирає чинності з 02.09.13 р. і діє протягом терміну дії Договору), згідно якої сторони домовились, зокрема, викласти п. 1 Додатку №2 до Договору в наступній редакції: «Вартість послуг Виконавця за місяць становить 83 700,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 13 950,00 грн.».

11 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (позивач у справі, Виконавець за договором) та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (відповідач у справі, Замовник за договором) укладено Додаткову угоду №5 до Договору (набирає чинності з 11.12.13 р. і діє протягом терміну дії Договору), згідно якої сторони узгодили, зокрема, викласти п. 1 Додатку №2 до Договору в наступній редакції: «Вартість послуг Виконавця за місяць становить 200 454,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 33 409,00 грн.».

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг у строки та порядку, визначені умовами Договору (із змінами та доповненнями), належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором в розмірі 290 695,00 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з листами № 07/15 від 05.06.15 р., № 09/15 від 22.07.15 р. щодо сплати заборгованості. Окрім того, листом № 11/15 від 31.07.15 р. позивач повідомив відповідача про призупинення надання послуг з охорони з 31.07.15 р. 23:59 у зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті наданих послуг.

При цьому листом № 641/08-д/в від 06.08.15 р. відповідач визнав наявність заборгованості за Договором в сумі близько 68 000,00 грн., зазначив про порушення позивачем умов щодо конфіденційності відносин сторін за спірним Договором та повідомив ТОВ «Груп-1 Техносервіс» про розірвання Договору 06.08.15 р., у відповідь на який позивач листом № 125/15 від 06.08.15 р. повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, станом на момент подання позовної заяви відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони в сумі 290 695,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору (із змінами та доповненнями) не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору на охорону №01.04.13 від 01.04.13 р. або його окремих положень чи укладених до нього Додаткових угод суду не надано.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що після порушення провадження у справі (ухвала Господарського суду міста Києва від 10.08.15 р.) відповідачем платіжними дорученнями, а саме: платіжне доручення №3137756129 від 06.08.15 р. на суму 10 000,00 грн., платіжне доручення №3137756165 від 11.08.15 р. на суму 20 000,00 грн., платіжне доручення №3137756195 від 12.08.15 р. на суму 20 000,00 грн., платіжне доручення №3137756205 від 13.08.15 р. на суму 18 400,00 грн., платіжне доручення №3137756418 від 27.08.15 р. на суму 16 117,50 грн., платіжне доручення №3137756417 від 27.08.15 р. на суму 34 200,00 грн., платіжне доручення №3137756418 від 27.08.15 р. на суму 16 117,50 грн., платіжне доручення №3137756419 від 27.08.15 р. на суму 69 842,50 грн., платіжне доручення №3137756420 від 27.08.15 р. на суму 68 400,00 грн., платіжне доручення №3137756421 від 27.08.15 р. на суму 33 735,00 грн., було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 260 695,00 грн. із зазначенням призначення платежу «часткова оплата за послуги з охорони», що підтверджується наданими позивачем та залученими до матеріалів справи копіями виписок банку по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс».

Згідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В даному випадку предметом спору є стягнення з відповідача суми заборгованості, зокрема, 260 695,00 грн. основного боргу за надані позивачем послуги з охорони.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В судовому засіданні 16.10.15 р. судом роз'яснено представникам сторін, що відповідно до ч. 2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що наслідки припинення провадження у справі йому зрозумілі.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що сплата грошових коштів в сумі 260 695,00 грн. за надані згідно Договору послуги охорони здійснена відповідачем після порушення провадження у справі, відповідно на момент розгляду справи предмет спору в частині стягнення основного боргу відсутній, тобто провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

При цьому зважаючи на припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 260 695,00 грн., клопотання позивача про зменшення позовних вимог залишене судом без розгляду.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами ст. ст. 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено ст. ст. 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Вказаний закон є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

При цьому, пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) передбачено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 24.10.11 р. у справі №25/187).

Пунктом 4.3.1. Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати) послуг по Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) зазначено щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення п. 4.3.1 Договору щодо нарахування пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати, за кожний день прострочення платежу не дає іншого (більшого або меншого) визначення тривалості періоду нарахування пені, ніж передбачений положеннями ст. 232 Господарського кодексу України та Постанови №14, а тому нарахування пені за Договором повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 Постанови №14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно листа Верховного Суду України №62-97 р. від 03.04.1997 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.12 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у термін, визначений умовами Договору (із змінами та доповненнями), позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 84 663,07 грн. за період з 11.03.15 р. по 05.08.15 р., а також 3 % річних в сумі 4 206,08 грн. за період з 11.03.15 р. по 05.08.15 р. та інфляційні втрати в сумі 84 230,29 грн. за період березень-серпень 2015 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п. 1.12 Постанови №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, що при визначенні періоду прострочення та відповідно нарахування пені, процентів річних та інфляції позивачем визначено граничний строк оплати за надані послуги виходячи з умов п.3.2 Договору (в первинній редакції), тобто не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, а по закінченню терміну дії Договору - в останній робочий день поточного місяця, та здійснено нарахування починаючи з 11.03.15 р., 11.04.15 р., 11.06.15 р. та 11.07.15 р., тоді як застосуванню підлягає редакція вказаного пункту, визначена сторонами в Додатковій угоді № 2 від 01.07.13 р. а саме: «оплата за послуги охорони здійснюється замовником щомісячно у останній робочий день поточного місяця після підписання сторонами акту виконаних робіт», відповідно до якої визначається граничний строк оплати послуг та початок періоду прострочення відповідно.

Таким чином, розмір пені, процентів річних та інфляційних нарахувань перерахований судом у відповідності до вимог законодавства та умов Договору в межах визначеного позивачем періоду, з урахуванням умов п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.07.13 р. та початку прострочення з 01.04.15 р., становлять: пеня в сумі 44811,06 грн., три проценти річних в сумі 17107,97 грн. та інфляційні втрати в сумі 17107,97 грн., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату наданих за Договором послуг охорони підлягають частковому задоволенню в сумах, визначених судом, а саме: пеня в сумі 44811,06 грн., три проценти річних в сумі 2240,54 грн. та інфляційні втрати в сумі 17107,97 грн.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та частина суми заборгованості сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд приходить до висновку, що відповідно до відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі №910/20341/15 в частині стягнення 260 695,00 грн. основного боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, Шевченківський район, вул. Галі Тимофєєвої, буд. 3, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп-1 ТехноСервіс» (01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера «Б», офіс 3, код ЄДРПОУ 37819121) 44811,06 грн. пені, 2240,54 грн. процентів річних, 17107,97 грн. інфляційних втрат та 6497,09 грн. судового збору.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 05 листопада 2015 року

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон