Рішення

від 03.11.2015 по справі 916/2655/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2015 р.Справа № 916/2655/15

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Желєзної С.П. та Зайцева Ю.О., розглянувши справу за позовом: заступника прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3)

до відповідачів: Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)

Товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс 2011В» (65001. м. Одеса, вул. Базарна, 40, код ЄДРПОУ 37468674)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд.18, код ЄДРПОУ 24760454)

про визнання недійсним договору оренди від 05.06.2014 та зобов`язати повернути земельну ділянку

Представники:

Прокурор - Малєєв О.М., посвідчення від 19.01.2015 № 031405;

Від відповідача - Одеської міської ради - ОСОБА_1 (довіреність від 11.06.2015);

Від відповідача - ТОВ „Едельвейс 2011В» - ОСОБА_2 (довіреність від 21.06.2015);

Від третьої особи - ОСОБА_3 (довіреність від 10.08.2015 № Д-3/15).

Суть спору:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави із позовом до Одеської міської ради (далі - Відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс 2011В» (далі - Відповідач2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 6000 кв.м., яка розташована між траверсами № 5 та № 6 у м. Одесі на узбережжі Чорного моря, район пляжу «Отрада», укладеного 05.06.2014 між управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «Едельвейс 2011» шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору оренди № 116-ор від 05.06.2014 від 05.06.2014 берегозахисної споруди ділянки штучного пляжу загальною площею 6000 кв.м., розташованої між траверсами № 5 та № 6 у м. Одесі на узбережжі Чорного моря, район штучного пляжу «Отрада»; про зобов'язання ТОВ «Едельвейс 2011» повернути Одеській міській раді земельну ділянку водного фонду загальною площею 6000 кв.м., яка розташована між траверсами № 5 та № 6 у м. Одесі на узбережжі Чорного моря, район штучного пляжу «Отрада».

Ухвалою суду від 02.07.2015 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, та призначено її розгляд на 22.07.2015.

У судовому засіданні оголошувались перерви 22.07.2015 до 25.08.2015, 25.08.2015 до 31.08.2015, 31.08.2015 до 15.09.2015.

Ухвалою від 31.08.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів.

Ухвалою від 15.10.2015 справу призначено до колегіального розгляду.

Ухвалою від 16.10.2015 справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Желєзної С.П. і ОСОБА_4, та призначено її розгляд на 15.10.2015.

15.10.2015 представником відповідача - ТОВ „Едельвейс 2011В» заявлено клопотання про проведення експертизи (вхід. від 15.10.2015 № 2-5633/15), в якому просив призначити будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання: чи є ділянка піщаного пляжу, розташована між траверсами № 5 та № 6, площею 6000,00 кв.м. штучною або природною?; чи є ділянка штучного піщаного пляжу, розташована між траверсами № 5 та № 6, площею 6000,00 кв.м. берегозахисною інженерною спорудою або його частиною? Судом відмовлено в задоволенні вказаного клопотання через відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, та можливість такого встановлення за допомогою інших засобів доказування.

У судовому засіданні 15.10.2015 оголошено перерву до 03.11.2015.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 203, 215, 216, 235 Цивільного кодексу України, статті 58, 60, 79, 83, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статті 1, 88 Водного кодексу України, статтю 1 Закону України «Про оцінку земель», пункт 2 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, пункт 1.2 Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.2001 № 272, обґрунтовані тим, що, Договір оренди берегозахисної споруди від 05.06.2014 № 116-ор є удаваним правочином, вчиненим для приховання іншого правочину - договору оренди земельної ділянки, спрямованим на виникнення у ТОВ „Едельвейс 2011В» тимчасового права володіння та користування земельною ділянкою з піщаним ґрунтовим покривом, прилеглою до урізу води Чорного моря, яка розташована у межах та є частиною нормативно визначеної прибережної захисної смуги. При цьому, вказаний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог статей 122, 123, 124 та 134 Земельного кодексу України.

Представник відповідача - Одеської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила повністю відмовити в його задоволенні. У відзиві на позов (вхід. від 25.08.2015 № 21309/15) Відповідач1 зазначає, що Договір оренди берегозахисної споруди від 05.06.2014 № 116-ор за своєю правовою природою не є договором оренди земельної ділянки, оскільки штучний пляж «Отрада» є берегозахисною інженерною спорудою, можливість оренди якої передбачена Правилами устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затвердженими рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 № 1133-V. Отже, на думку Відповідача1 укладання спірного договору врегульовано Законом України «Про оренду державного та комунального майна» /а.с. 73-80/.

Окрім того, Відповідач1 із посиланням на статті 1, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказує на те, що з урахуванням того, що спірне майно належить до комунальної власності, поновлення прав на нього допускається виключно шляхом його витребування (повернення) на користь Одеської міської ради, яка в такому випадку, повинна бути наділена процесуальним статусом позивача.

Представник відповідача - ТОВ „Едельвейс 2011В» у судовому засіданні проти позову заперечував, просив повністю відмовити в його задоволенні. У відзиві на позов Відповідач2 зазначає, що Договір оренди берегозахисної споруди від 05.06.2014 № 116-ор за своєю правовою природою не є договором оренди земельної ділянки, оскільки штучний пляж «Отрада» є берегозахисною інженерною спорудою, передача в оренду якої здійснюється в порядку передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» /а.с. 41-42/.

Представник третьої особи - Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради у судовому засіданні проти позову заперечував, просив повністю відмовити в його задоволенні. У відзиві на позов від 19.08.2015 (вхід. від 20.08.2015 № 21021/15) зазначає, що Договір оренди берегозахисної споруди від 05.06.2014 № 116-ор за своєю правовою природою не є договором оренди земельної ділянки, оскільки штучний пляж «Отрада» є берегозахисною інженерною спорудою, передача в оренду якої здійснюється в порядку передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» /а.с. 45-47/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора, представників сторін та третьої особи, суд

в с т а н о в и в:

05.06.2014 між - Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Едельвейс 2011В» укладено Договір оренди берегозахисної споруди № 116-ор (далі - Договір від 05.06.2014) /а.с. 17-21/.

Згідно із пунктами 1.1, 2.1, підпунктом 5.1.1 пункту 5.1, пунктом 7.1 Договору від 05.06.2014 орендодавець передає орендарю (Відповідач2), а орендар приймає в термінове платне користування ділянку штучного піщаного пляжу, розташовану між траверсами № 5 та № 6, площею 6000,00 кв.м., вартість якій визначена незалежною оцінкою та відповідно до акту оцінки (додаток2) складає 957 000,00 грн. Місцезнаходження споруди: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, район штучного пляжу «Отрада» відповідно до схеми, що є невід'ємною частиною договору (додаток1). Цільове використання об'єкта оренди: для надання послуг населенню пляжного сервісу. Орендар вступає в термінове платне користування майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше підписання акта прийому-передачі майна. Обов'язком орендодавця є передача орендареві в орендне користування штучного пляжу. Договір укладений терміном на 5 років та діє з 05.06.2014 до 05.06.2019.

Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Суд не приймає довід відповідачів та третьої особи про те, що Договір від 05.06.2014 є не удаваним правочином, а договором оренди майна, передача в оренду якого здійснюється в порядку передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна», з огляду на наступне.

Частиною першою статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV).

Відповідно до пункту «б» частини першої, частини другої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Згідно із частинами першою, третьою статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 1 Водного кодексу України від 06.06.1995 № 213/95-ВР).

Відповідно до частин першої, дев'ятої, десятої статті 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Пунктом 1.2 Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.2001 № 272 (у редакції наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 24.09.2012 № 1214) встановлено, що пляж це земельна ділянка берегової території, яка прилягає до водного об'єкта та призначена для масового відпочинку людей.

Отже, ділянка штучного пляжу, як прибережна територія та частина прибрежної захисної смуги моря, сформована у результаті діяльності антропогенних факторів, є земельною ділянкою. А відтак, Договір від 05.06.2014, за умовами якого в термінове платне користування передається така ділянка штучного піщаного пляжу, спрямований на передачу в оренду саме земельної ділянки.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що Договір від 05.06.2014 є удаваним правочином, оскільки укладений для приховання іншого правочину - договору оренди землі, який його сторони насправді вчинили.

Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним (пункт 25 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9).

Згідно із частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 134 Земельного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні докази дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду, встановленого статтею 123, частинами першою, другою, третьою статті 124, частиною першою статті 134 Земельного кодексу України. А відтак, Договір від 05.06.2014, підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203, частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої, пунктів «ґ», «е» частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать: землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.

Згідно із частинами третьою, п'ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Отже, за наявності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, саме Одеська міська рада є належним позивачем за позовною вимогою про зобов'язання ТОВ «Едельвейс 2011» повернути земельну ділянку водного фонду загальною площею 6000 кв.м., яка розташована між траверсами № 5 та № 6 у м. Одесі на узбережжі Чорного моря, район штучного пляжу «Отрада». А відтак, вказана вимога, що заявлена прокурором як позивачем, не підлягає задоволенню.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05 листопада 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 203, частинами першою, третьою статті 215, частинами першою, другою статті 235, частиною першою статті 387 Цивільного кодексу України, пунктом «б» частини першої, частиною другою статті 58, частинами першою, третьою статті 60, частиною першою статті 79, частиною першою, пунктами «ґ», «е» частини четвертої статті 83, частиною першою статті 123, частинами першою, другою, третьою статті 124, частиною першою статті 134 Земельного кодексу України, частиною першою статті 1, частинами першою, дев'ятою, десятою статті 88 Водного кодексу України, частина перша статті 1 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 № 1378-IV, частинами третьою, п'ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, пунктом 1.2 Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.2001 № 272 (у редакції наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 24.09.2012 № 1214), статтями 1, 2, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 6000 кв.м., яка розташована між траверсами № 5 та № 6 у місті Одесі на узбережжі Чорного моря, район пляжу „ОтрадаВ» , укладений 05.06.2014 між управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Едельвейс 2011В» шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору оренди від 05.06.2014 № 116-ор берегозахісної споруди ділянки штучного піщаного пляжу загальною площею 6000 кв.м., розташованої між траверсами № 5 та № 6 у м. Одесі на узбережжі Чорного моря, район штучного пляжу „ОтрадаВ» .

3. В задоволені іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) в доход Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський район, код 38016923, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001, або на інші рахунки) суму судового збору у розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Едельвейс 2011В» (65001. м. Одеса, вул. Базарна, 40, код ЄДРПОУ 37468674) в доход Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський район, код 38016923, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001, або на інші рахунки) суму судового збору у розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.А. Шаратов

Суддя С.П. Желєзна

Суддя Ю.О. Зайцев