Рішення

від 04.11.2015 по справі 166/1432/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 166/1432/14-ц Провадження № 22-ц/773/1183/15 Головуючий у 1 інстанції: Фазан О.З. Категорія: 47 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А., Здрилюк О.І.

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Ратнівської селищної ради Волинської області про визнання недійсними рішення селищної ради та Державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 25 червня 2015 року та на додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 28 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Ратнівської селищної ради про визнання недійсними рішення селищної ради та Державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку.

Покликалась на те, що 06 жовтня 1984 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Під час спільного проживання разом з відповідачем ними було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1, який належить їм на праві власності

Відповідно до рішення №13/5 ХІІІ-ї сесії V скликання Ратнівської селищної ради Волинської області від 04 вересня 2007 року ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,1357 га по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Право власності відповідача на земельну ділянку на якій розташовано будинковолодіння по АДРЕСА_1 стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

22 жовтня 2010 року шлюб між ними було розірвано.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 18.07.2011 року та рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 11.11.2013 року, які набрали законної сили, було здійснено поділ спільного майна подружжя та визнано за нею право власності на ? частину будинковолодіння, у тому числі на 9/20 часток житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1.

Відповідачу згідно вказаних рішень виділено на праві приватної власності 1/2 частину будинковолодіння, у тому числі 11/20 часток вказаного житлового будинку.

Рішенням Ратнівської селищної ради присвоєно частині житлового будинку, що належить відповідачу № 21, а її частині будинку - адресний номер 21 квартира 1.

Право власності зареєструвала відповідно до діючого законодавства.

Вважає, що з набуттям права власності на частину будинковолодіння набула права власності на частину земельної ділянки на якій він розташований, однак відповідач такого їй права не визнає

З врахуванням викладено просила визнати недійсним рішення № 13/5 Ратнівської селищної ради від 04 вересня 2007 року про безкоштовну передачу у приватну власність присадибної ділянки ОСОБА_2 площею 1,1357 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 678, 5 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням Ратнівського районного суду від 25 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено визначити за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 678 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд , яка розташована по АДРЕСА_1 в межах 1-2-3-20-19-18-17-16-15-14-13-12-11-10-9-8-7-6-1 на схемі розподілу зафарбовано зеленим кольором по другому варіанту першому співвласнику відповідно до висновку № 7058-7059 судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2015 року Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Визначено за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 678 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд , яка розташована по АДРЕСА_1 в межах 6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-3-4-5-6 на схемі розподілу зафарбовано синім кольором по другому варіанту другому співвласнику відповідно до висновку № 7058-7059 судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2015 року Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Визнано у спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 1 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 в межах 12-13 на схемі розподілу зафарбовано червоним кольором по другому варіанту відповідно до висновку № 7058-7059 судової земельно-технічної експертизи від 28 травня 2015 року Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду від 28.07.2015 року відмовлено у визнанні недійсними рішення № 13/5 Ратнівської селищної ради Волинської області від 04 вересня 2007 року про безкоштовну передачу у приватну власність присадибної земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,1357 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд , яка розташована по АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого йому площею 1357 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 ,зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010709000118 за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2361 гривні 60 копійок.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційні скарги на рішення суду від 25 червня 2015 року і на додаткове рішення від 28 липня 2015 року.

В апеляційній скарзі на рішення суду відповідач, покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду відповідач просив скасувати додаткове рішення суду в частині вирішення питання судових витрат і ухвалити нове рішення про відмову у стягнені судових витрат.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідача слід задовольнити частково та скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 25 червня 2015 року в цілому та додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 28 липня 2015 року в даній справі в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджувалися; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані судові рішення в даній справі зазначеним вимогам закону не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 06 жовтня 1984 року по 22 жовтня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час спільного подружнього життя ними було набуто у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1.

Рішенням Ратнівської селищної ради № 13/5 від 04 вересня 2007 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку площею 0,1357 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

На підставі вищевказаного рішення 23 листопада 2007 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку серії НОМЕР_2.(а. с . 14).

Рішенням Ратнівського районного суду від 18 липня 2011 року будинковолодіння по АДРЕСА_1 поділено в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 8-9).

Рішенням Ратніського районного суду від 11 листопада 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 у будинковолодінні АДРЕСА_1 належить 1/2 будинковолодіння у тому числі 9/20 часток житлового будинку за цією ж адресою. Встановлено , що ОСОБА_2 у будинковолодінні АДРЕСА_1 належить 1/2 будинковолодіння у тому числі 11/20 часток житлового будинку за цією ж адресою

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 з покликанням на ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України просила визнати за нею право власності на частину земельної ділянки на якій розміщено будинковолодіння , що належить їй на праві власності.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Аналогічна правова позиція закріплена у Постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 № 6-2цс15.

Беручи до уваги вищевикладене, позивач ОСОБА_1 набувши права власності на 1/2 частину будинковолодіння по що по АДРЕСА_1, в силу ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України набула права власності на 1/2 частину земельної ділянки за цією адресою на якій дане будинковолодіння розміщене.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. (ст. 392 ЦК України).

З врахуванням тієї обставини, що ОСОБА_2 заперечує право власності ОСОБА_1 на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, вимоги позивача про визнання за нею права власності відповідають способу захисту її порушеного права та підлягають до задоволення.

Покликання апелянта на належність йому земельної ділянки на праві особистої власності, оскільки така набута в порядку безоплатної приватизації, та відсутність правових підстав для її поділу в рівних частка з позивачем, спростовуються вищенаведеним аналізом приписів ст.120 ЗК України.

Суд першої інстанції, в порушення принципу диспозитивності цивільного процесу, без врахування вимог, які заявлені позивачем, ухвалив рішення про поділ земельної ділянки в натурі, вийшовши за межі позовних вимог.

Зазначення в заяві про призначення судової земельно-технічної експертизи (а. с. 27) про необхідність поділу земельної ділянки в натурі не можна вважати зміною позовних вимог, оскільки така заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, питання про її прийняття та вручення протилежній стороні судом не вирішувалось та не обговорювалось.

Крім того, в суді апеляційної інстанції позивач стверджувала, що вона протягом судового засідання підтримувала вимоги викладені в позовній заяві, щодо визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку.

Також слід, що ухвалення судом першої інстанції рішення суду про визначення за сторонами права власності на частину земельної ділянки, не відповідають способам захисту цивільного права, встановлених ст. 16 ЦК України.

З врахуванням викладено рішення суду підлягає скасуванню.

Додаткове рішення в частині відмови у визнанні недійсним рішення № 13/5 Ратніської селищної ради від 04 вересня 2007 року про безкоштовну передачу у приватну власніть присадибної ділянки ОСОБА_2, площею 1,1357 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 та Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 жодною із сторін не оскаржувалось, а відтак апеляційним судом не переглядається.

Разом з тим, додаткове рішення Ратнівського районного суду від 28 липня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 2361 гривні, які остання понесла у зв'язку з оплатою судової земельно-технічної експертизи, слід скасувати з вищенаведених підстав, оскільки таке клопотання було вирішене поза межами позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням викладеного з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 слід стягнути 897 гривень 33 копійки понесених судових витрат, які складаються з 532 грн.50 коп. витрат на правову допомогу та 364 грн. 33 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 25 червня 2015 року в цілому та додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 28 липня 2015 року в даній справі в частині розподілу судових витрат та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, за кожним, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 897 гривень 33 копійки понесених судових витрат.

В решті додаткове рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді