Рішення

від 28.10.2015 по справі 363/210/15-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.10.2015 Справа № 363/210/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Чіркова Г.Є., при секретарі Слободенюк Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ТОВ «Зірки Європи» про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача 25 грудня 2015 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачами договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий ОСОБА_3 кредит, що є підставою для стягнення заборгованості, суми по відсотках, пені та комісії в загальному розмірі 852 118 грн. 86 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник, який є також представником ОСОБА_4 позов визнали частково на основну суму строкової заборгованості в розмірі 35 334,36 доларів США. Посилаючись на девальвацію гривні та підвищення курсу долара, наслідком чого став істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків споживача, просив відмовити в стягненні інших складових заборгованості, відсотків, пені та комісії. Також просив застосувати в цій частині строки позовної давності, які вважав пропущеними.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, 08 лютого 2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №13-07-И/16 (далі кредитний договір), за яким остання зобов'язалася повернути отримані грошові кошти в сумі 58 000 доларів США у строк до 03 лютого 2027 року, здійснюючи щомісячні виплати до 10-го числа місяця у розмірі 821.67 доларів США, разом зі сплатою процентів за користуванням кредитом в розмірі 12 % річних (п. 2.1. та 3.2 кредитного договору).

Згідно п. 4.7 кредитного договору позичальник щомісяця у строк до 10-го числа кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів в розмірі 556 грн. 51 коп.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

08 лютого 2007 року, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачами ОСОБА_4 та ТОВ «Зірки Європи» (далі поручителі) укладено договори поруки.

Відповідно до п. 1.1 договорів поруки поручителі зобов'язуються перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним №13-07-И/16 від 08 лютого 2007 року.

Згідно п. 2.1 договорів поруки у випадку не виконання боржником зобов'язань за кредитним договором поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Як убачається з п. 2.3 договорів поруки у випадку не погашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го календарного дня з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором, у кредитора виникає право вимагати сплати боргу у повному обсязі від поручителів.

На виконання кредитного договору позивач надав відповідачці ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 58 000 доларів США, що підтверджується заявою на отримання кредиту від 08 лютого 2007 року.

Відповідачка ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку боржника. Термін і порядок сплати коштів з 10 грудня 2013 року боржником порушено.

26 листопада 2014 року позивач направив досудову вимогу, повідомивши відповідачів про необхідність погашення суми боргу, однак останніми заборгованість не погашено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а в разі порушення боржником цих вимог той, згідно зі статтями 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, повинен сплатити кредиторові суму боргу та проценти встановлені за умовами кредитного договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Вимогами ст. 549 ЦК України, передбачено обов'язок боржника в разі порушення зобов'язання передати кредиторові грошову суму пені у вигляді процентної ставки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У разі солідарного обов'язку (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі, відповідно до вимог ч. 1 ст. 543 ЦК України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Разом з тим, згідно роз'яснень даних в п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30 березня 2012 року саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Питання про визнання недійсним кредитного договору або про його розірвання з підстав передбачених ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» на розгляд суду не виносилося, до меж позовних вимог не входить та судом не вирішувалося.

У той же час посилання сторони відповідача на зміну курсу долара валют не є законною підставою для відмови у стягненні коштів, передбачених кредитним договором, оскільки за змістом кредитного договору та вказаних вимог Закону ризик коливання курсів покладається на боржника.

Що стосується посилань сторони відповідача на сплив строку позовної давності, то, як вбачається з матеріалів справи, такий строк в даному випадку не пропущений, виходячи з наступного.

Згідно п. 3.4 кредитного договору банк має право припинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику у продовженні строку дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору, у випадку, якщо позичальник в період дії цього договору порушив будь-які його умови.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, починаючи з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за останньою вимогою (правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі №5-116 цс 13).

Судом встановлено, що з часу отримання кредиту відповідачка ОСОБА_3 відповідно до умов договору, щомісячно, систематично погашала заборгованість до 10 листопада 2013 року (час здійснення останнього платежу).

10 грудня 2013 року чергові щомісячні платежі та всі наступні за ним боржником не сплачувалися.

Отже перший прострочений боржником платіж, а після цього й наступні, мав місце 10 грудня 2013 року.

Отже саме з цього моменту у кредитора виникло право на подачу позову через заявлення вимоги про дострокове повернення частини позики, що залишилася, і саме з цього моменту почався перебіг позовної давності у 3 роки по відповідному простроченому платежу.

Строк закінчення виконання основного зобов'язання згідно п. 3.2 кредитного договору настає 03 лютого 2027 року.

Що стосується нарахованої пені, то, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, пеня за прострочення погашення основної заборгованості, за прострочення сплати відсотків за користування кредитом та за несвоєчасне погашення заборгованості по щомісячній комісії нарахована за 358 днів, починаючи з 10 січня по 03 грудня 2014 року, тобто в межах 12 місяців перед зверненням позивача до суду, що відповідає вказаним вимогам Закону.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом 25 грудня 2014 року, передбачені ст.ст. 257 і 258 ЦК строки загальної та спеціальної позовної давності по справі не сплили.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов'язання разом із стягненням процентів, пені та комісії з відповідачів у солідарному порядку.

Таким чином, пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, зокрема: суми заборгованості за кредитом, яка виникла станом на 03 грудня 2014 року та складається з:

-суми строкової заборгованості по основному боргу в розмірі 35 334,36 доларів США, що еквівалентно 536 573 грн. 46 коп.,

-суми простроченої заборгованості по основному боргу в розмірі 2 900,04 доларів США, що еквівалентно 44 038 грн. 85 коп.,

-суми строкової заборгованості по відсотках в розмірі 420,57 доларів США, що еквівалентно 6 386 грн. 61 коп.,

-суми простроченої заборгованості по відсотках в розмірі 4 653,81 доларів США, що еквівалентно 70 670 грн. 90 коп.,

-суми строкової заборгованості по щомісячній комісії в розмірі 556 грн. 51 коп.,

-суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії в розмірі 6 678 грн. 12 коп.,

-пені в розмірі 187 214 грн. 41 коп.

що в загальному розмірі становить 852 118 грн. 86 коп. та сумнівів у суду не викликає.

Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які слід стягнути з відповідачів.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП-НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП-НОМЕР_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зірки Європи» (ЄДРПОУ 33633238) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» суму заборгованості за кредитним договором №13-07-И/16 від 08 лютого 2007 року у розмірі 852 118 грн. 86 коп. та судовий збір в розмірі 3 654 грн., а всього 855 772 (вісімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 86 (вісімдесят шість) коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя