Ухвала

від 22.02.2007 по справі 19/4248-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/4248-А

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" лютого 2007 р.                                                           Справа № 19/4248-А

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Грейман О.С. - директора;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза", м.Ізяслав Хмельницької області

на постанову господарського суду Хмельницької  області

від "09" жовтня 2006 р. у справі № 19/4248-А (суддя Розізнана І.В.)

за позовом Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза", м.Ізяслав Хмельницької області  

до Ізяславської міської ради, м.Ізяслав Хмельницької області

про визнання права постійного користування землею, визнання неправомірними дій Ізяславської міської ради, зобов'язання внести на розгляд сесії міської ради питання про вилучення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 09.10.2006р. у справі №19/4248-А в позові Власного кооперативного підприємства "Ізяславська міжрайбаза" Хмельницької облспоживспілки до Ізяславської міської ради про визнання права постійного користування землею, визнання неправомірними дій відповідача, а також зобов'язання відповідача винести на розгляд сесії питання про вилучення земельних ділянок, відмовлено.

Вважаючи, що постанову судом першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також невідповідністю висновків, викладених у постанові, обставинам справи, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить судову постанову скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Апеляційна скарга позивача мотивована наступним:

- обґрунтовуючи свій висновок про відмову в позові, суд першої інстанції з посиланням на п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., де вказано, що право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, а також ст.37 Цивільного кодексу УРСР і                    ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні", якою встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), зазначив, що реорганізація                     СП "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза" Хмельницької облспоживспілки є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою, однак, суд не врахував, що при перетворенні одного підприємства в інше, що мало місце у даному випадку з позивачем, до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства;

- судом не взято до уваги і ту обставину, що юридичний факт припинення діяльності підприємства позивача не наставав взагалі, оскільки ідентифікаційний код "01771975", присвоєний СП "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза" залишився і у Власного кооперативного підприємства "Ізяславська міжрайбаза", а в п.15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996р., зазначено, що у разі включення суб'єкта підприємницької діяльності до державного реєстру йому присвоюється ідентифікаційний код, який є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування.

Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Просить постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт, яким задовольнити вимоги адміністративного позову.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився. Про причини його нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомлено.  

Як передбачено ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Зважаючи на те, що подання заперечень на апеляційну скаргу, згідно                             ч.1 ст.191 Кодексу адміністративного судочинства, є правом, а не обов'язком особи, ту обставину, що про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлений належним чином (про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а.с.78), враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала можливим здійснювати судовий розгляд справи за відсутності письмових заперечень відповідача на апеляційну скаргу та без участі його представника.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права  при прийнятті оскарженої постанови, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

03.07.2006р. в господарський суд Хмельницької області звернулось Власне кооперативне підприємство Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза" з адміністративним позовом до Ізяславської міської ради про зобов'язання останньої вчинити дії та прийняти рішення про вилучення з постійного користування Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза", як правонаступника СП "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза",  земельної ділянки площею 0,5666га, яка знаходиться під будівлями, проданими Закритому акціонерному товариству "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" за адресою вул.Шевченка,52 м.Ізяслав згідно листа №132 від 13.09.2005р.та земельної ділянки площею 0,7583га, що розташована за адресою: м.Ізяслав, пров.Залізничний,2 згідно листа №137 від 31.08.2004р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що являється правонаступником Спільного підприємства "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза", якому 23.06.1994р. було видано Державний акт на право постійного користування землею площею 3,85га і на вказаній земельній ділянці розміщувались складські приміщення та магазини Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза", однак, в зв'язку з продажем будівель та вивільненням з користування земельної ділянки дирекція цього підприємства зверталась до відповідача з проханням про її вилучення.

Зокрема, як стверджує позивач, він звертався до голови Ізяславської міської ради з листом №137 від 31.08.2004р. та відношенням №132 від 13.09.2005р., в яких просив вилучити з користування земельну ділянку площею 0,7583га за адресою: пров.Залізничний,2 у м.Ізяславі в зв'язку з вивільненням її від будов та недоцільністю використання в подальшому, а також відношенням №132 від 13.09.2005р., де просив вилучити з користування земельну ділянку площею 0,4100га за адресою по вул.Шевченка,52 у м.Ізяславі, посилаючись на продаж будівель, що знаходяться  на цій ділянці, Закритому акціонерному товариству  "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів", однак, відповідач у вилученні вказаних земельних ділянок з користування позивача відмовив, посилаючись на те, що вилучити земельні ділянки з постійного користування неможливо, оскільки Власному кооперативному підприємству Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза" земля у постійне користування не надавалась та повідомивши, що позивач зобов'язаний виготовити відповідну документацію та укласти договір оренди на земельну ділянку, яку підприємство використовує для своєї діяльності.

На підтвердження своїх доводів позивач надав копії Державного акта на право постійного користування землею площею 3,85га згідно з планом землекористування, виданого 23.03.1994р. відповідно до рішення Ізяславської міської Ради народних депутатів №3 від 29.03.1994р. Ізяславській оптово-торговій міжрайонній базі Хмельницької облспоживспілки, м.Ізяслав, вул.Шевченка,52 для розміщення виробничих об'єктів; свідоцтва про державну реєстрацію Власного кооперативного підприємства Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза"; Статуту позивача; ксерокопії листа №137 від 31.08.2004р., відношень №132,133 від 13.09.2005р., листа №7 від 26.01.2006р., адресованих міському голові Дженджері І.В. з клопотанням про вилучення земельних ділянок площею 0,7583га по пров.Залізничному,2 та 0,4100га по вул.Шевченка,52; листів Ізяславської міської ради №721 від 26.09.2005р. та №50 від 19.01.2006р., якими позивача повідомлено про те, що йому необхідно виготовити документи, що посвідчують право користування земельними ділянками, які використовуються для виробничих потреб, та укласти договір оренди на ці земельні ділянки; листа відповідача №92 від 01.02.2006р., адресованого позивачу, в якому зазначено, що вилучити з постійного земельні ділянки неможливо, оскільки вони позивачу в постійне користування не надавались й з посиланням на ст.120 Земельного кодексу України рекомендовано виготовити відповідну документацію та укласти договір оренди земельної ділянки; листа позивача №26 від 17.02.2006р., адресованого прокурору Ізяславського району, з проханням оцінити дії міського голови щодо відмови у вилученні земельної ділянки та вимоги у прискоренні виготовлення технічної документації із землеустрою; відповіді прокуратури Ізяславського району №225-06 від 20.03.2006р., де вказано, що відповідачу внесено припис на усунення порушень вимог земельного законодавства й рекомендовано позивачу оскаржити прийняте рішення ради прокурору вищого рівня або до суду (а.с.8-32).

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у письмових запереченнях за №744 від 21.08.2006р. (а.с.36-37), що позивач не набув права постійного користування земельною ділянкою, оскільки в зв'язку з припиненням діяльності СП "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза", відповідно до п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р., право користування земельною ділянкою припинилося. Крім того, як стверджує відповідач, за вимогами Земельного кодексу України від 25.10.2001р.        №2768-III позивач не може набути права постійного користування земельною ділянкою, а тому зобов'язане оформити право користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Заявами від 06.09.2006р. №164 (а.с.49-50) та без номера (а.с.52-54) позивач змінював позовні вимоги. Останньою заявою, зареєстрованою судом за вх.№01-21/9946 (а.с.52-54) позивач просив визнати право постійного користування землею для Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза" згідно державного акта на право постійного користування землею, виданого Ізяславській оптово-торговій міжрайонній базі Хмельницької облспоживспілки; визнати неправомірними дії посадових осіб міської ради, що полягають у відмові у вилученні з постійного користування Власного кооперативного підприємства Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза" земельної ділянки площею 0,5666га, яка знаходиться під будівлями, проданими Закритому акціонерному товариству "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" за адресою вул.Шевченка,52 у м.Ізяславі, згідно листа №132 від 13.09.2005р. та земельної ділянки площею 0,7583га, що розташована в м.Ізяславі по пров.Залізничному,2, згідно листа №137 від 31.08.2004р., звільненої від незавершеного будівництва, а також зобов'язати голову Ізяславської міської ради винести на розгляд сесії міської ради питання про вилучення з постійного користування Власного кооперативного підприємства Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза" земельної ділянки площею 0,5666га, яка знаходиться під будівлями, проданими Закритому акціонерному товариству "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" за адресою вул.Шевченка,52 у м.Ізяславі, згідно листа №132 від 13.09.2005р. та земельної ділянки площею 0,7583га, що розташована в м.Ізяславі по пров.Залізничному,2, згідно листа №137 від 31.08.2004р., звільненої від незавершеного будівництва.

Оцінивши доводи сторін та подані ними докази, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Власного кооперативного підприємства "Ізяславська міжрайбаза" та відмовив в позові.

При цьому, обґрунтовуючи свій висновок, суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, а припинення юридичної особи згідно з ст.37 Цивільного кодексу Української РСР та ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" відбувається, зокрема, внаслідок реорганізації, в зв'язку з цим Власне кооперативне підприємство "Ізяславська міжрайбаза" Хмельницької облспоживспілки після реорганізації СП "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза" Хмельницької ОСС не набуло у встановленому законом порядку права користування землею площею 3,85га і не вправі вимагати від відповідача винести на розгляд сесії міської ради питання про вилучення земельних ділянок.

Крім того, суд вказав на те, що згідно з ст.92 Земельного кодексу України від 25.10.2001р., яка визначає, кому можуть бути передані в постійне користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності, позивач не може набути права постійного користування землею, а вправі лише користуватись землею на умовах оренди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в позові, однак, не погоджується з обгрунтуванням такого висновку.

Ставлячи вимогу про визнання права постійного користування землею для Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза" згідно державного акта на право постійного користування землею, виданого 23.04.1994р. Ізяславській оптово-торговій міжрайонній базі Хмельницької облспоживспілки (а.с.8-10), позивач не врахував, що розмір земельної ділянкияка знаходиться у його користуванні на підставі вказаного акта на день заявлення позову змінився.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.37  Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час створення Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза", при реорганізації юридичної особи шляхом злиття і поділу майно (права і обов'язки) такої особи переходить до нововиниклих юридичних осіб; при реорганізації юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої.

Так, як зазначалося вище, державний акт на право постійного користування землею площею 3,85га було видано в 1994 році Ізяславській оптово-торговій міжрайонній базі Хмельницької облспоживспілки.

З свідоцтва про реєстрацію Власного кооперативного підприємства Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза" (а.с.11) вбачається, що юридична особа, правонаступником якої є позивач, була зареєстрована ще 16.12.1992р., їй було присвоєно ідентифікаційний код 01771975.

Згідно довідки Хмельницького обласного управління статистики №13 від 09.01.1997р. в 1996 році назвою юридичної особи з ідентифікаційним кодом 01771975 було Спільне підприємство "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза".

Як передбачено пунктом 6 "Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. №118 ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Згідно відомостей Статуту Власного кооперативного підприємства Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза", затвердженого правлінням Хмельницької облспоживспілки (а.с.12-20), в результаті реорганізації Спільного підприємства "Ізяславська оптово-торгова міжрайбаза" було утворене Власне кооперативне підприємство Хмельницької облспоживспілки, яке є правонаступником спільного підприємства.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що право користування землею площею 3,85га на підставі державного акта від 23.06.1994р. серії ХМ №25 набуто позивачем у даній справі як правонаступником Ізяславської оптово-торгової міжрайонної бази Хмельницької облспоживспілки.

За нормами Земельного кодексу України від 25.10.2001р., зокрема                             ч.2 ст.92 цього Кодексу, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Матеріали справи (Статут позивача, довідка про включення позивача до ЄДРПОУ, а.с.12-20,73-74) свідчать, що Власне кооперативне підприємство Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза" приватної форми власності не може набувати права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності за нормами Земельного кодексу України від 25.10.2001р.

Однак, враховуючи, що таке право безперешкодно було набуте його попередником в 1994 році, тобто до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001р., а також те, що положення  пункту 6 розділу X цього Кодексу, де встановлено обов'язок громадян та юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005, висновок суду першої інстанції про те, що позивач не може набути права постійного користування землею, а вправі лише користуватись землею на умовах оренди, є безпідставним й таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин у справі.

Стосовно вимоги позивача про визнання неправомірними дії посадових осіб міської ради, що полягають у відмові позивачу у вилученні з постійного користування Власного кооперативного підприємства Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза" земельної ділянки площею 0,5666га, яка знаходиться під будівлями, проданими Закритому акціонерному товариству "Ізяславська реалізаційна база хлібопродуктів" за адресою вул.Шевченка,52 у м.Ізяславі, згідно листа №132 від 13.09.2005р. та земельної ділянки площею 0,7583га, що розташована в м.Ізяславі по пров.Залізничному,2, згідно листа №137 від 31.08.2004р., звільненої від незавершеного будівництва, а також зобов'язання Ізяславської міської ради винести на розгляд сесії міської ради питання про вилучення з постійного користування Власного кооперативного підприємства Хмельницької ОСС "Ізяславська міжрайбаза" вищевказаних земельних ділянок слід зазначити наступне.

Із змісту наданих позивачем листів №137 від 21.08.2004р., №№132,133 від 13.09.2005р., №7 від 26.01.2006р. (а.с.21-25) вбачається, що фактично позивач відмовляється від користування земельними ділянками в зв'язку з відсутністю у цьому потреби.

Згідно пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Вилучення ж земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності, як встановлено ч.1 ст.149 Земельного кодексу України, може здійснюватись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.ч.3,4 ст.142 Земельного кодексу України).

Таким чином, позивач повинен був звернутись до відповідача із заявою про припинення права постійного користування земельними ділянками, надавши при цьому обґрунтовані докази на підтвердження заявленого клопотання та фактів, що спричинили необхідність у припиненні права користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза" до Ізяславської міської ради є безпідставними й такими, що задоволенню не підлягають.

Неврахування судом першої інстанції обставин, які проаналізовано апеляційним судом, не впливає на остаточний висновок суду про відмову в позові.

Вимога апеляційної скарги про скасування судової постанови у даній справі задоволенню не підлягає.

Постанову господарського суду Хмельницької області від 09.10.2006р. у даній справі слід залишити без змін, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.

 Керуючись ст.ст. 195, 198, 206, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Власного кооперативного підприємства Хмельницької облспоживспілки "Ізяславська міжрайбаза" (м.Ізяслав Хмельницької області) залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 09.10.2006р. у справі №19/4248-А - без змін.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

3. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

4 - в наряд