Рішення

від 30.03.2007 по справі 4/73-пд-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/73-ПД-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

30.03.2007                                                                         Справа №  4/73-ПД-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом закритого акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання "Синта" м.Херсон

до  відповідача-1    приватного підприємства "Барс-Херсон" м. Херсон

      відповідача-2    товариства з обмеженою "Полімер Трейдінг"  м. Київ

про визнання недійсним правочинну

за участю  представників сторін:

від  позивача - не з'явився

від  відповідача-1 - не з'явився

від  відповідача-2 - не з'явився   

                                                  в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору поставки № 13/09 від 13.09.2006 року в частині найменування покупця - ЗАТ науково - виробниче об'єднання "Синта" та визнання дійсним зазначеного договору в частині найменування покупця - приватне підприємство "Барс - Херсон". Він посилається на те, що відповідно до умов договору № 01/09-06 від 01.09.2006 року договір поставки від 13.09.2006 року фактично був укладений з метою поставки відповідачем-2 товару для відповідвча-1  для   використання його в господарській діяльності відповідачем-1 у зв'язку з чим зазначені суб'єкти господарювання  фактично є сторонами договору поставки  № 13/09 від 13.09.2006 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 збитки в сумі 37.502 грн. 00 коп., понесені ним у зв'язку із порушенням відповідачем-1 умов договору № 01/09-06 від 01.09.2006 року щодо повернення позивачу  сплачених ним грошових коштів за придбаний для відповідача-1 товар, а також зобов'язати останнього виконати умови договору №13/09 від 13.09.2006 року з відповідачем-2.

Справа розглядалася з  перервами  які оголошувалися відповідно до  статті 77 ГПК України в судових  засіданнях 14.03.2007року,  16.03.2007року та 20.03.2007року.

Під час судових засідань 14.03.2007року,  16.03.2007року та 20.03.2007року  позивач позов підтримав в повному обсязі,  уточнивши позовні вимоги  заявою  від 12.03.2007року  з зазначенням  того, що  позов заявлено  з  метою  захисту прав позивача та  зобов'язання відповідача-1 виконувати  умови  договору поставки  від  13.09.2006року,  який позивачем укладався   на підставі довіреності від імені відповідача-1, а тому цей договір  створює  права та обов'язки  для відповідача-1, а не  для позивача. Він  також  посилається на те, що  зазначення в договорі поставки  стороною  ЗАТ «Синта»не  відповідає  його внутрішній волі, оскільки  він  не вважає себе  покупцем.

Відповідач-1 надав відзив, в якому проти позовних вимог не заперечує, борг у сумі 37.502 грн. 00 коп. визнає, пояснюючи його несплату тяжким фінансовим становищем та не заперечує проти заміни покупця в договорі поставки №13/09 від 13.09.2006 року на приватне підприємство "Барс - Херсон".

Відповідач-2  в засідання суду 30.03.2007 року не з'явився, надіславши клопотання про  подальший розгляд справи без його представника. У відзиві на позов  вимоги позивача не  визнає. Він зазначає, що  договір  поставки  від 13.09.2006року ним укладався з  позивачем, який діяв не за дорученням, а від свого імені  в особі  генерального  директора Венгер І.М., який  виступав відповідно до повноважень  наданих  йому Статутом, а  не  дорученням.  Ніяких документів, які б свідчили  про  те, що  договір  поставки  укладається позивачем в  інтересах відповідача-1  відповідачу-2 не  було  пред'явлено.  Позивач зобов'язаний за договором прийняти  від  відповідача-2 товар  та оплатити  його. Фактично договір з боку відповідача-2  виконано і передано позивачу товар,  який ним прийнято, але вартість  товару  позивач не  сплатив.  

Відповідач-2 також  зазначає, що  він  не може бути  відповідачем  по  справі, оскільки  не  є  стороною за договором від 01.09.2006року №01/09-06, не  приймав на себе за цим договором ніяких  обов'язків, тому його  дії  чи бездіяльність  ніяким чином не  впливають  на права позивача за цим договором.

Дослідивши  наявні в справі та надані додатково  сторонами докази, заслухавши  представників сторін  суд  прийшов до  висновку  про  те, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково з  урахуванням  наступного.

13.09.2006року між ТОВ «Полімер Трейдінг»(продавець) та закритим акціонерним товариством  науково-виробниче об'єднання "Синта" (покупець) підписано  договір поставки №13/09. Згідно з  цим договором  відповідач-2 прийняв на себе обов'язки  в обумовлені  строки  передати  у власність  позивача  товар, а позивач  - прийняти  його  та сплатити  його вартість.

Позивач просить  визнати  зазначений договір  недійсним в частині  найменування   покупця, та визнання дійсним зазначеного договору в частині найменування покупця - приватне підприємство "Барс - Херсон". Він посилається на те, що відповідно до умов договору № 01/09-06 від 01.09.2006 року договір поставки від 13.09.2006 року фактично був укладений з метою поставки відповідачем-2 товару для відповідача-1  який мав наміри використовувати  його в господарській діяльності. У  зв'язку з цим, на думку позивача,  зазначені суб'єкти господарювання  фактично є сторонами договору поставки  № 13/09 від 13.09.2006 року. Підставою  позовних  вимог  в цій частині  позивач зазначає  ст.215, ч. 3, 5 ст.203 ЦК України.

Загальні умови  укладання господарських  договорів, які породжують  господарські зобов'язання, встановлені статтею 179 Господарського  Кодексу України. Відповідно до  ч.4 зазначеної  норми зміст  договору може визначатися на  основі вільного  волевиявлення  сторін. Крім  того, частиною  7 ст. 179 ГК України  встановлено, що  господарські договори             укладаються за  правилами, встановленими  ЦК України з  урахуванням особливостей, передбачених  Цивільним Кодексом України, іншими  нормативно-правовими актами                                     щодо  окремих  видів договорів.

Частиною 1 статті 202 ЦК України  щодо  загальних  положень  про  правочин  передбачено, що  правочином є  дія особи,  спрямована на  набуття, зміну або  припинення цивільних  прав та обов'язків. Таким чином цивільне  законодавство  України визначає правочин як  дію  особи, спрямовану на  набуття, зміну або  припинення цивільних  прав та обов'язків залежно  від  її волі.

Відповідно до частини 1  статті 215 ЦК України підставою  недійсності правочину є  недодержання в момент  вчинення  правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами  1-3, 5-6 статті 203 ЦК України.

Частиною  3 статті 203 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлено, що  волевиявлення  учасника правочину має  бути  вільним і відповідати  його  внутрішній волі. Волевиявлення  є способом   яким внутрішня воля  особи дістає  свій вираз зовні. Для чинності правочину   формування  волевиявлення  повинно  бути  вільним  від  факторів, що  могли  б  викривити уяву особи  про  зміст  правочину (омана, обман) або  створити  бачення  наявності внутрішньої  волі за її  відсутності (погроза, насилля, тощо).

Жодних  доказів, які б  свідчили  про  наявність  таких  факторів в момент  вчинення  правочину  від 13.09.2006року позивачем не  надано.  Договір поставки  від 13.09.2006року  вчинено позивачем від  свого імені. Його  підписано  від  імені  юридичної  особи  позивача  генеральним директором Венгер І.М., який  діяв відповідно до повноважень  наданих  йому Статутом, а  не  дорученням відповідача-1,  про  що  зазначено  у вступній частині договору.  Ніяких документів, які б свідчили  про  те, що  договір  поставки  укладається позивачем в  інтересах відповідача-1  чи  від  його імені в момент  вчинення договору відповідачу-2 не  було  пред'явлено.

Саме позивач зобов'язаний за договором прийняти  від  відповідача-2 товар по  кількості і якості  та оплатити  його.  При цьому будь-які посилання  на те, що  договір  укладався на виконання договору  поруки від 01.09.2006року №01/09-06, в договорі відсутні.  Фактично договір з боку відповідача-2  виконано і передано позивачу товар,  який ним прийнято   без  будь-яких  зауважень.  

Договір  поставки  від 13.09.2006року  №13/09 та  договір  доручення від 01.09.2006року №01/09-06  є  самостійними  договорами, вчинені  різними  сторонами. Ними  визначені різні за правовою  природою правовідносини,    спрямовані на реальне  настання  правових  наслідків,  обумовлених  договорами.  Договір  поставки  створює  права та обов'язки саме для позивача та відповідача-2, а не  для відповідача-1. Цей факт  підтверджується тим, що  договір від 13.09.2006року позивач визнавав і частково виконав.  Саме  ним узгоджені істотні умови  договору поставки  і підписані з  відповідачем-2 специфікації, якими узгоджено   найменування, обсяги, ціна  товару та строки  його  поставки. Він видав довіреності своїм уповноваженим  особам, якими отримано у   відповідача-2 узгоджені обсяги товару.

Таким чином, позивач визнавав цей договір,  виконував його, що  свідчить  про  те, що договір від  13.09.2006року  спрямований на настання саме тих наслідків, які ним обумовлені.

Щодо визнання дійсним  договору поставки  від 13.09.2006року  в частині найменування покупця - приватне підприємство "Барс - Херсон", суд  зазначає  наступне.

Звертаючись з  позовом, позивач не  зазначив правового  обгрунтування позовних  вимог щодо визнання дійсним договору поставки  від 13.09.2006року  в частині найменування покупця - приватне підприємство "Барс –Херсон”, посилаючись  на те, що  цей договір не  створює  правових  наслідків для позивача, в той же час відповідно до  статті 239 ЦК України він створює  їх  для відповідача-1.

 Однак  зазначеною  статтею  передбачено  вчинення  правочину  не  від  свого  імені, а від  імені особи, яку  представник представляє. Позивач же не  надав доказів того, що  ним вчинено  правочин  від  імені іншої  особи, про  що  судом уже зазначено. Його  посилання на  довіреність  видану  відповідачем-1 01.09.2006року  не  є  таким доказом, оскільки  в довіреності не  зазначено, що нею надані повноваження позивачу на підписання  саме  договору від 01.09.2006, який буде укладено з відповідачем-2. Відсутнє  посилання на цю  довіреність  і в договорі поставки  від  13.09.2006року.

До  того ж цивільне  законодавство  передбачає  визнання правочину дійсним лише тоді, коли сторонами  не  дотримано нотаріальної форми. В такому разі, відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України, суд може визнати  дійсним договір, укладений з  порушенням  нотаріальної  форми. Така можливість  передбачена законом як  одна із  форм захисту      інтересів добросовісного  учасника цивільних  відносин    якщо  сторони домовилися  щодо  істотних  умов договору, що  підтверджується письмовими  доказами, і відбулося повне  або  часткове виконання договору, але одна із  сторін  ухиляється від  його  нотаріального  посвідчення.

Документального підтвердження  одночасної наявності  існування  всіх перелічених в ч.2 ст. 220 ЦК України  умов  позивач при  зверненні з  позовом не  надав. Не  надано  таких  доказів і в наступні засідання. Вимогами цивільного законодавства, якими врегульовані правовідношення сторін  щодо  поставки та  купівлі-продажу також  не передбачена обов'язкова нотаріальна форма для угод купівлі-продажу товару, який є предметом  договору від 13.09.2006 року.  Таким чином, договір від 13.09.2006 року не підлягає  визнанню дійсним в судовому порядку, оскільки  законом для нього не передбачено обов'язкова нотаріальна форма, тому до спірних правовідносин не застосовується норма ч. 2 ст. 220  ЦК України. Іншими  нормами матеріального  права позивач позовні вимоги в цій частині не  обґрунтував.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не надано правового обґрунтування вимог щодо визнання договору недійсним  в частині найменування покупця  - закрите акціонерне товариство  науково-виробниче об'єднання "Синта" та  визнання його дійсним в частині найменування покупця - приватне підприємство «Барс –Херсон»,  тому правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.  Відповідно відсутні і підстави  для  спонукання відповідача-1 виконувати  умови  цього  договору, оскільки  він  не  є  його стороною.

Розглядаючи  позовні вимоги  в частині стягнення з  відповідача-1  37.502грн.00коп. збитків, понесених  позивачем  у зв'язку з  порушенням  договору №01/09-06 від  01.09.2006року,  суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги  в цій частині позову  підлягають  задоволенню  частково.

Відповідно до  договору  від 01.09.2006 року №01/09-06  та  додаткових  угод  до нього  (додатки  №1, 2, 3) позивач зобов'язався  від  імені і за рахунок відповідача-1  здійснити  роботу  по  узгодженню  умов поставки, укладанню  договору поставки  товару  а також надання  послуг  по  його отриманню   і оплаті   за рахунок відповідача-1.          Додатковими  угодами  від 12 вересня, 14 вересня та 17 вересня 2006року  позивач та відповідач-1 узгодили  найменування, обсяги та вартість  товару. При  цьому  пунктами 4, 5 додаткових  угод  відповідач-1 прийняв на себе обов'язки  перерахувати   вартість  товару  на рахунок поставщика  на протязі 10  банківських  днів після отримання від  позивача   підтвердження поставки  товару. Отриманий за договором поставки  товар  позивач зобов'язаний був  передати  відповідачу-1 на протязі 2 днів після  здійснення оплати  його  вартості  відповідачем-1 поставщику.

Відповідно до п.п.1,7 ст. 193 Господарського  Кодексу України, ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог  Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлене  договором або законом.

Листами  від 14.09.2006року, 19.09.2006року, від  21.09.2006року, 23.09.2006року позивач звернувся до  відповідача-1 з  вимогою  про  оплату отриманого  ним  поліпропілену  на розрахунковий рахунок відповідача-2,   надання доказів його  оплати та пропонував отримати  товар, який знаходиться на складі позивача. Листом від  17.09.2006року відповідач-1 звернувся до  позивача з проханням  здійснити  оплату за нього вартості  поліпропілену та зобов'язався  відшкодувати  понесені позивачем витрати в повному обсязі, посилаючись  на скрутне  фінансове становище. Зазначений лист  підписаний керівником відповідача-1 та прийнятий до  виконання позивачем.

Із  наданих  до  справи  доказів вбачається, що  позивач, на підставі листа  відповідача-1  від 17.09.2006року, здійснив оплату отриманого для відповідача-1  поліпропілену на суму 37.500грн.00коп., що  не  суперечить  вимогам  діючого  законодавства.  Зазначений факт  підтверджується  наданим до  матеріалів справи  реєстром  позивача, виписками  із  банківських  рахунків та не  заперечувався представниками  позивача та  відповідача -1 в засіданнях  суду. Однак зобов'язання по  поверненню  сплачених  позивачем коштів  в рахунок оплати  товару  відповідач-1 не  виконав.

Відповідно до  статті 530 ЦК України позивач 26.12.2006року надіслав відповідачу-1 вимогу  сплатити 37.502 грн.00коп. та копію  виписки із  розрахункового  рахунку на підтвердження оплати. Однак зазначена вимога відповідачем-1 в передбачений законом 7-денний строк не  виконана. Оскільки  і в засідання суду  відповідач-1 не  надав доказів перерахування  цих  коштів та  позовні вимоги визнає, вимоги позивача про  стягнення  вартості  сплаченої  продукції  підлягають  задоволенню  частково, в сумі 37.500грн.00коп., оскільки  саме ця сума  підтверджується наданим позивачем реєстром з зазначенням  дати   та розміру здійснених платежів.

З урахуванням  викладеного  позовні вимоги  підлягають  задоволенню  частково.

Державне мито  відповідно до статті 49 ГПК України відноситься на позивача та відповідача-1 пропорційно  від  суми  задоволених позовних  вимог, а  витрати за інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу –на відповідача-1.

На  підставі вищезазначеного, керуючись  ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України,

суд

                                        В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Барс-Херсон" м. Херсон вул. Радянська № 38  код 22740401  на користь закритого  акціонерного товариство  науково - виробниче об'єднання "Синта"  м.Херсон Острівське шосе № 36  р/р 26002691051  в Херсонській філії  ЗАТ  «МПО»МФО  342285  код  14120089  -  37.500грн.00коп.  основного боргу, 375грн.00коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн.00коп. витрат за інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.                                                  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті суми позову відмовити.

4. В задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поставки № 13/09 від 13.09.2006 року в частині найменування покупця –закрите акціонерне товариство  науково - виробниче об'єднання "Синта" та визнання дійсним зазначеного договору № 13/09 від 13.09.2006 року  в частині  найменування покупця - приватне підприємство "Барс - Херсон",  а також  зобов'язання відповідача-1 виконати умови договору поставки від 13. 09.2006 року   № 13/09   відмовити.                                                                                          

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                          Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст. 84 ГПК України 30.03.2007року.