Постанова

від 03.11.2015 по справі 924/612/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 924/612/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Максютинській Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бицюк Н.П., довіреність № 05/10, від 05.10.2015р.

від відповідача: Тищук К.П., довіреність № 151, від 28.09.2015р.

від третьої особи: представник не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.07.15 р. у справі № 924/612/15 (суддя В.В. Магера)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія"

до Приватного підприємства "НАФТАГРУП" с.Малиничі Хмельницький район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання недійсним Додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р.,укладеного між ТОВ „Торговий дім„Енергія та Приватним підприємством „Нафтагруп"

ВСТАНОВИВ :

ТОВ „Торговий дім „Енергія" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою до ПП „Нафтагруп" Надалі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (надалі- третя особа) про визнання недійсним Додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р., укладеного між ТОВ „Торговий дім „Енергія" та ПП „Нафтагруп".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.07.15р (т. 1, а.с. 245-250) в позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що ТОВ „Торговий дім „Енергія" в особі директора Чорного С.П. уповноважило ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ „Торговий дім „Енергія" при роботі із суб'єктами господарювання та наділив останнього повноваженнями щодо підписання договорів, пов'язаних із реалізацію нафтопродуктів (купівлі-продажу, поставки), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод, видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків та актів приймання-передачі.

Враховуючи, що додаток від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р. підписано повноваженими представниками сторін згідно вимог до ст.181 ГК України (підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств), а із змісту зазначеного додатку вбачається досягнення сторонами усіх істотних умов, зазначений додаток в розумінні наведених норм закону є укладеним та відповідно до ст.629 ЦК України обов'язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням додатку від 30.04.2013р. до договору від 01.06.2012р., а тому вважав, що позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с.30-37) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 06.07.15 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 є вигодо одержувачем та кінцевим бенефіціарним власником в розумінні ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Позивач вважає, що ОСОБА_3 при укладенні спірного додатку діяв у власних інтересах, оскільки жодного офіційного повідомлення з його сторони на ім"я керівника ТОВ Торговий дім «Енергія» про укладення такого додатку не поступало.

Скаржник стверджує, що оскаржуваний додаток був укладений всупереч ст.. 238, 241, 626 ЦК України.

Позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не був наділений згідно довіреності вести домовленості щодо укладення додатку від 30.04.13 р. Всі домовленості і вказівки по укладенню договорів та додатків до них велись керівництвом позивача і підписання спірного додатку свідчить при вихід представника ОСОБА_3 за межі допустимих прав.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги представник позивача наголошує на тому, що органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов»язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати свої повноваження.

Обгрунтовуючи свої вимоги, представник позивача посилається на постанову ВГС України від 20.10.15 р. по справі № 924/613/15.

У відзиві на апеляційну скаргу (т. 2, а.с. 61), третя особа заперечила вимоги апеляційної скарги та просила залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Нафтогруп» представник позивача ОСОБА_3 при підписанні Договору діяв на підставі довіреності від 01.06.12 р., згідно якої мав право підписувати договори перевезення та документи до цього договору у вигляді додаткових угод.

При підписанні оскаржуваного Додатку, ОСОБА_3 діяв в межах наданих йому повноважень. Ні інтереси позивача, ні інтереси відповідача при підписанні Додатку порушені не були. ОСОБА_3 не являвся представником відповідача на момент підписання такого додатку, не виступав стороною договору - додатку від 30.04.13 р.

Представник третьої особи не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Водночас від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 01.06.2012р. між ТОВ "Торговий дім "Енергія" (замовник) та ПП "НАФТАГРУП" (виконавець) укладений договір (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Вказаний договір скріплений печатками сторін та підписаний представником ТОВ ТД "Енергія" ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 01.06.12 р. та директором ПП "НАФТАГРУП" О.П. Круть О.П., який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ №3360349.

30.04.2013р. між ТОВ ТД „Енергія" в особі представника ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, та ПП „Нафтагруп" в особі директора Круть О.П. підписано Додаток до договору (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р., яким сторони внесли зміни до Договору (річний) №60/1 від 01.06.2012р., а саме виклали пункт 1.1 Договору в наступній редакції: „Перевізник зобов'язується доставити автоцистернами довірені йому замовником світлі нафтопродукти (вантаж) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на їх одержання, у кількості та у терміни, відповідно до умов даного договору та зазначених, погодженими перевізником та замовником заявкою на кожне перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору і підлягає укладанню відповідно до п. 8.4. Договору.

Крім того, внесли зміни у п. 8.4. договору: „при підписанні змін, доповнень, додатків, заявок на перевезення вантажу та інших документів по даному Договору сторонами повинно бути підписано дані документи особисто через законного представника, який діє на підставі Статуту та/або на підставі довіреності з обов'язковим проставленням з боку обох сторін печаток підприємств в іншому випадку такі додатки, доповнення, заявки на перевезення вантажу та інші документи не можуть вважатись належними та не мають юридичної сили і не підлягають виконанню".

Додатком сторони доповнили п. 8.4.1 до договору та виклали його в наступній редакції: „В разі відсутності у будь-якої сторони хоча б одного документа, який би належним чином підтверджував факт здійснення замовлення з боку „ЗАМОВНИКА" та перевезення з боку „ПЕРЕВІЗНИКА", до яких відноситься належно оформлені договір перевезення, заявка на перевезення, акт виконаних робіт - спір не підлягає розгляду у постійно діючому третейському суді при Асоціації „Спілка Нафтотрейдерів України" і підлягає розгляду в господарських судах України.

Даний Додаток підписаний представником ТОВ ТД „Енергія" ОСОБА_3 та директором ПП „Нафтагруп" О.П. Круть. Місце укладення додатку: м. Київ.

04.11.2013р. комісією ТОВ „Торговий дім „Енергія" проведено службове розслідування, про що складено акт.

Під час розслідування встановлено неправомірність дій ОСОБА_3 щодо підписання ним від імені ТОВ „Торговий дім „Енергія" по довіреності, виданої 01.06.2012р. договору (річного) №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, укладений з ПП „Нафтагруп" 01.06.2013р.; визнано дії ОСОБА_3, що працював на посаді менеджера зі збуту за сумісництвом в період з 02.04.2012р. по 19.09.2013р., такими, що вчинені з перевищенням своїх повноважень та неналежним виконанням службових обов'язків.

В подальшому рішенням загальних зборів учасників ТОВ „Торговий дім „Енергія", оформлених протоколом від 02.12.2014р., визнано дії ОСОБА_3 в період з 02.04.2012р. по 19.09.2013р. вчинені з перевищенням своїх повноважень та не схвалювати укладені ОСОБА_3 від імені Товариства додатки від 30.04.2013р. та від 07.05.2013р. до Договору (річного) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому і міжміському сполученні.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначав про те, що спірний додаток був укладений всупереч ст. ст. 238 та 241 Цивільного кодексу України. Крім того, представник ТОВ Торговий дім "Енергія" ОСОБА_3 при укладанні додатку від 30.04.2013 діяв у власних інтересах, бо жодного офіційного повідомлення з його сторони на ім'я керівництва ТОВ Торговий дім "Енергія" про укладання такого додатку не надходило. З вказаних підстав позивач просив суд визнати недійсним додаток від 30.04.2013 р.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 203 ЦК України).

При цьому, статтею 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину, зокрема: підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч.ч.1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України).

Статтею 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ст.246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, органи чи інші особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ „Торговий дім „Енергія" в особі директора Чорного С.П. видало на ім"я ОСОБА_3 довіреність від 01.06.2012р., відповідно до якої ОСОБА_3 діє, як уповноважена особа від імені Довірителя, представляє його інтереси при роботі з суб'єктами господарювання, зокрема: господарськими організаціями, що є юридичними особами, створеними відповідно до діючого законодавства України; державними, комунальними та іншими підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до законодавства як підприємці.

Представник за цією довіреністю має усі необхідні повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів; договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод; видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних; довіреностей; специфікацій; рахунків; актів приймання-передачі, тощо.

Повноваження директора ТОВ „Торговий дім „Енергія" Чорного С.П. станом на 01.06.2012р., підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Торговий дім „Енергія" від 31.05.2012р. та наказом про особовий склад №22-к від 01.06.2012 р.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач в особі директора Чорного С.П. уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ „Торговий дім „Енергія" при роботі із суб'єктами господарювання та наділив останнього повноваженнями щодо підписання договорів, пов'язаних із реалізацію нафтопродуктів (купівлі-продажу, поставки), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод, видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків та актів приймання-передачі.

Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2015р. у справі №903/732/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 17.03.2015р., встановлено, що станом на 30.04.15 р., ОСОБА_3 був уповноважений представником ТОВ «Торговий дім «Енергія» і мав право на підписання додаткових угод до Договору, зокрема Додаткової угоди від 30.04.13 р.

Відтак, довіреність б/н від 01.06.2012 р., яка засвідчена підписом директора ТОВ „Торговий дім „Енергія" Чорного С.П. та скріплена печаткою підприємства відповідача, відповідає вимогам ст. 246 Цивільного кодексу України, а тому станом на 30.04.2013р. ОСОБА_3 мав необхідний обсяг повноважень щодо підписання договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні та додаткових угод від імені ТОВ „Торговий дім „Енергія".Суд звертає увагу, що дана довіреність не містить обмежень ОСОБА_3 щодо обсягу представництва інтересів позивача.

У зв"язку з наведеним суд вважає, що укладаючи оспорюваний договір (додаток № 60/1 від 30.04.12р.) ОСОБА_3 представляв інтереси позивача в межах повноважень, наданих йому товариством в особі директора Чорного С.П., доказів протилежного суду не надано. А тому безпідставним і необгрунтованим вважаються заперечення позивача щодо відсутності дій з боку товариства щодо подальшого схвалення даного правочину, оскільки останнє вимагається лише для підтвердження дійсності правочину, вчиненого представником з перевищенням його повноважень.

При цьому, апеляційний суд не бере до уваги доводи позивача про припинення дії довіреності виданої на ім"я ОСОБА_3, оскільки, заява від 02.12.2013р. про скасування довіреності була надіслана ОСОБА_3 - 12.12.2013., тобто після укладення Додатку до Договору (30.04.12р.).

Також апеляційний суд вважає необгрунтованими та безпідставними твердження скаржника щодо порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України, що, на думку позивача, є підставою для визнання угоди недійсною у зв"язку з наступним.

Позивач наполягає на тому, що ОСОБА_3, як представник ТОВ "Торговий дім "Енергія", водночас є засновником ПП «Нафтогруп», а тому у правовідносинах з відповідачем не міг підписувати з боку позивача будь-які документи, оскільки це ставить під загрозу інтереси останнього.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується третьою особою та відповідачем, станом на 30.04.13 р. ОСОБА_3 дійсно був засновником ПП «Нафтогруп».

Водночас, сторонами оспорюваної угоди є ТОВ «Торговий дім «Енергія» та ПП "Нафтагруп", при цьому від імені ПП «Нафтогруп» додаток підписано директором Круть О.П., який діяв на підставі Статуту, а від імені ТОВ «Торговий дім «Енергія» - ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 01.06.12 р., виданої директором товариства.

Ч.3 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Вказана норма права встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені кількох контрагентів. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011р. № 3-31гс11.

При цьому, на момент підписання оскаржуваного Додатку, ОСОБА_3 не був представником відповідача, а тому не вчиняв правочин від його імені, як і особисто не виступав стороною угоди від 30.04.13 р.

Таким чином, із додатку від 30.04.13 р. не вбачається, що ОСОБА_3 діяв, як представник при підписанні даного додатку одночасно від імені обох господарюючих суб"єктів, а тому твердження позивача про порушення ч. 3 ст. 238 ЦК України не є обгрунтованим.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами, факт вчинення третьою особою спірного правочину в своїх інтересах або третьої особи, як і не доведено того, що на час вчинення правочину третя особа була представником відповідача та дане представництво не є комерційним в розумінні ст.238 ЦК України.

Окрім того, посилання позивача на обставину, що ОСОБА_3 є одноособовим власником та засновником відповідача та представником позивача за довіреністю, не доводить факту існування у останнього умислу на вчинення правочину всупереч інтересам довірителя. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2014р. по справі №924/75/14.

Крім того, твердження позивача щодо зловмисної домовленості між ОСОБА_3 та ПП „Нафтагруп" не підтверджені жодними належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для визнання недійсними додатку від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р.

Також не можуть слугувати підставою для задоволення позову посилання позивача на те, що спірний додаток не завізований, тобто не містить підписів відповідних посадових осіб товариства (менеджера, бухгалтера, юрисконсульта, тощо), оскільки ст. 203 ЦК України передбачено вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких відсутня вимога щодо обов'язкового візування договору.

Положення про порядок ведення договірної роботи на підприємстві, затверджене наказом №34 від 15.10.2010р., є внутрішнім документом ТОВ „Торговий дім „Енергія", яке виключно визначає порядок введення договірної роботи на підприємстві.

Не беруться до уваги доводи позивача про те, що спірний додаток укладений в м. Києві, що є перевищенням повноважень згідно довіреності, яка надає право ОСОБА_3 діяти як повноважна особа лише в Хмельницькій області.

З наявної в матеріалах справи довіреності, виданої ОСОБА_3 (а.с. 25 т. 1), не вбачається, що представництво за нею поширювалося на окремо визначено територіальну одиницю та містило обмеження в представництві інтересів товариства на будь-якій території України, у зв"язку з чим укладення оспорюваного правочину в м. Києві не є перевищенням повноважень ОСОБА_3, які надані довіреністю.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що при підписанні оскаржуваного Додатку, сторонами дотримано усі загальні вимоги необхідні для дійсності правочину, у розумінні статті 203 ЦК України.

Враховуючи, що додаток від 30.04.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р. підписано уповноваженими представниками сторін, згідно вимог до ст.181 ГК України (підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств), а із змісту зазначеного додатку вбачається досягнення сторонами усіх істотних умов, зазначений додаток в розумінні наведених норм закону є укладеним та відповідно до ст.629 ЦК України обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, апеляційний суд не бере до уваги посилання позивача у додаткових поясненнях на Постанову ВГС України від 20.10.15 р. по справі 924/613/15, оскільки провадження у вказаній справі не закінчено (справу № 924/613/15 направлено на новий розгляд), а тому, виходячи з приписів ст.35 ГПК України, помилковим є надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення обставин, встановлених судом з їх юридичною оцінкою.

Враховуючи, що на час підписання Додатку від 30.04.13 р. представник позивача діяв на підставі довіреності, яка була чинною, в межах повноважень, нею наданих, а тому відсутні правові підстави для визнання оскаржуваного додатку недійсним.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а тому залишає оскаржуване рішення без змін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Торговий Дім "Енергія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.07.15 р. у справі № 924/612/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.07.15 р. у справі № 924/612/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №924/612/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.