Ухвала

від 03.11.2015 по справі 804/8982/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2015 рокусправа № 804/8982/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" до Лівобережної об'єднаної державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002102204 від 08.07.2015 .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ "ДЗБМ" (код ЄДРПОУ 34775113) по взаємовідносинам з ТОВ "ПРОМВТОРРЕСУРС-ДНІПРО" у лютому-березні 2015 р.; ТОВ "Донбасвугілля 2004", ПП "Камерон", ТОВ "Фаркон" у березні 2015 р., за результатами якої складено Акт від 22.06.2015 p. N1096/04- 64-22-034775113 (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом встановлено нереальність здійснення господарських відносин ТОВ "ДЗБМ", а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "ДЗБМ" операцій по ланцюгу з ТОВ "ПРОМВТОРРЕСУРС-ДНІПРО" у лютому-березні 2015 р. на суму ПДВ 172716,00 грн., ТОВ "Фаркон" у березні-2015 р. на суму ПДВ 171336,26 грн., ПП "Камерон" у березні2015 р. на суму ПДВ 39330,00 грн., ТОВ "Донбасвугілля 2004" у березні2015 р. на суму ПДВ 320378,33 грн.,що призвело до завищення податкового кредиту та порушення п.198.1, Ш98.2, п.198.3. п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 703761,00 грн.

ТОВ "" направило відповідачу Заперечення № 478 від 24.06.2015р. до спірного Акту. ДПІ у своїй відповіді від 06.07.2015 № 20361/10/04-64-22-04-9 підтвердила правомірність та обґрунтованість Акту.

На підставі вказаного акту Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002102204 від 08.07.2015 р. згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1055641,50 грн., у тому числі за основним платежем на 703761,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 351880,50 грн.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат і податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, між ТОВ "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (Покупець) та ТОВ "Донбасвугілля 2004" (Постачальник) укладений Договір поставки товару № 281 від 25.11.2014 р.

Згідно п.1.1, 1,2 Договору та Специфікації № 1 Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар: вугілля антрацит, сорт AO, фракції 25-50 мм на по ціні 2191,67 грн. (без ПДВ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Строк поставки товару - грудень 2014 р. Загальна вартість товару, що поставляється за даним Договором та Специфікацією № 1 - 2 630 004,00 грн. (п.1.3 Договору), також була підписана Специфікація № 2. Умови поставки: залізничним транспортом на умовах СРТ - станція Самарівка Придніпровської залізниці, транспортні витрати включені до вартості товару.

Товар у березні був поставлений по видатковим накладним № РН-0000002 від 07.03.2015 позивачу на загальну суму 1922270,00 грн.

Поставку товару у повному обсязі також підтверджують залізнична накладна № 42765115, № 42743799, № 42736942 календарний штемпель прибуття вантажу 07.03.2015; та Відомість вагонів.

Постачальник надав ТОВ "ДЗБМ" Рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 02.03.2015.

Банківськими виписками підтверджено, що позивач повністю оплатив поставлений товар.

Були виписані податкові накладні № 2 від 04.03.2015, № 3 від 07.03.2015, які зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних (квитанції містяться в матеріалах справи).

На підтвердження факту виконання Договору та реальності господарської операції, а також факту належного обліку товару позивачем до суду надано податкові та видаткові накладні, рахунок-фактури, Посвідчення про якість вугілля, Картку рахунку 6311 за 01.03.2015-28.05.2015 p., Картку рахунку 2011, Виробничі звіти березень, квітень 2015 p., які засвідчують, що дане вугілля було використане у виробництві.

Згідно п.1.1, 1,2 Договору поставки № 04с від 12.02.2015 p., Специфікації № 1 від 12.02.2015 p., Постачальник ПП "Камерон" зобов'язується поставити та передати у власність Покупця ТОВ "ДЗБМ" товар: вугілля антрацит марки АО, клас 25- 50 мм на загальну суму 1174998,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у Специфікаціях.

Згідно п.3.2 Договору, поставка товару здійснюється партіями. Загальна вартість товару, що поставляється за даним Договором, визначається шляхом підсумовування вартості товару по всім підписаним у період дії Договору Специфікацій (п.2.6 Договору), на умовах EXW.

У березні-квітні 2015 р. товар був поставлений по видатковим накладним (№ 7 від 23.03.2015, № 8 від 23.03.2015, № 3 від 08.04.2015), Постачальник поставив позивачу товар на загальну суму 667344,00 грн.

Поставку товару у повному обсязі також підтверджують товарно-транспортні накладні (№ 7 від 23.03.2015, № 8 від 23.03.2015), залізничні накладні (№ 50669837, 50672435 календарний штемпель станції відправлення 09.04.2015).

Постачальник надав позивачу Рахунок-фактуру (№ 3 від 08.04.2015, № 8 від 23.03.2015)

Банківськими виписками підтверджено, що позивач повністю оплатив поставлений товар у сумі 667344,00 грн.

Були виписані податкові накладні № 10 від 23.03.2015, № 3 від 08.04.2015, № 11 від 23.03.2015), які зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних (квитанції містяться в матеріалах справи).

На підтвердження факту виконання Договору та реальності господарської операції, а також факту належного обліку товару позивачем до суду надано податкові та видаткові накладні, рахунок-фактури, залізничні накладні, посвідчення про якість вугілля, Картку рахунку 6311, Картку рахунку 2011, Виробничі звіти березень, квітень 2015 p., які засвідчують, що дане вугілля було використане у виробництві.

Згідно п.1.1 Договору поставки № 1/3 від 23.03.2015 p., Специфікації № 1 від 23.03.2015 p., Постачальник ТОВ "ФАРКОН" зобов'язується поставити та передати у власність Покупця ТОВ "ДЗБМ" товар: вугілля сорт АКО, 25- 100 мм на загальну суму 5 839 992,00 грн., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у Специфікаціях.

Поставка товару здійснюється партіями. Загальна вартість товару, що поставляється за даним Договором, визначається шляхом підсумовування вартості товару по всім підписаним у період дії Договору Специфікацій (п. 1.2 Договору), на умовах СРТ.

Товар був поставлений по видатковим накладним (№ Ф-ООООООЗІвід 23.03,2015), що також відображено у залізничній накладниій із календарним штемпелем прибуття вантажу (№ 50315902 від 24.03.2015), надана Відомість вагонів. Постачальник поставив позивачу товар на загальну суму 964008,80 грн.

Постачальник надав позивачу Рахунок-фактуру (№ Ф-00000029 від 23.03.2015).

Банківськими виписками підтверджено, що позивач повністю оплатив поставлений у березні товар.

Були виписані податкові накладні (№ 2 від 23.03.2015 на суму 964 008,80 грн., № 5 у 27.03.2015 на суму 64 008,80 грн.), які зареєстровані належним чином в Єдиному реєстр податкових накладних (квитанції містяться в матеріалах справи).

На підтвердження факту виконання Договору та реальності господарської операції, а також факту належного обліку товару позивачем до суду надано податкові та видаткові накладні, рахунок-фактури, посвідчення про якість вугілля, Картку рахунку 6311, Картку рахунку 2011, Виробничі звіти березень, квітень 2015 p., які засвідчують, що дане вугілля було використане у виробництві.

Крім того, не є такими, що спростовують реальність господарських операцій встановлені судом апеляційної інстанції обставини не декларування податкових зобов'язань по взаємовідносинам із контрагентом позивача суб'єктами господарювання, які мають стани відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом за умови ненадання податковим органом доказів, які б спростовували відповідність наданих платником податків документів податкового обліку дійсності. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), на яку, в обгрунтування своїх висновків, посилався й суд першої інстанції. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук