Ухвала

від 02.11.2015 по справі 804/4153/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2015 рокусправа № 804/4153/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Портненко М.В.,

за участі представника позивача Петруши Ю.К.,

представника відповідача Синявського І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 804/4153/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25.03.2014 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, яким просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2013 року № 0004212202, № 0004202202; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо складання акту від 03.09.2013 року №394/04-61-22-2/23368027 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ» за період з 01.06.2012 року по 31.06.2012 року».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0004212202 та №0004202202 від 10.10.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВІВАТ» відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ», є юридичною особою (код ЄДРПОУ 23368027), знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 10.07.1995 року № 1751, перебуває на обліку в ДПІ Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська.

Відповідач - Державна податкова інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

В період з 03.09.2013 року по 03.09.2013 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Віват» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 34482853) за період з 01.06.2012 року по 31.06.2012 року, за результатами якої 03.09.2013 року складено акт №394/04-61-22-2/23368027 (а.с. 32-46).

Згідно висновків вказаного акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.27, ст.138, 140, 142, 143 Податкового кодексу України, витрати за півріччя 2012 року ТОВ «Віват» завищено в сумі 1111940,0 грн., що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод. Заниження податку на прибуток за перше півріччя 2012 року складає 233507,4 грн.; п.п.135.5.4. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, доходи за півріччя 2012 року ТОВ «Віват» підлягають збільшенню в сумі 926488,08 грн. - вартість товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод. Заниження податку на прибуток за півріччя 2012 року складає 194562,50 грн.; ст.185, ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів від ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ» у червні 2012 року на суму 222388,00 грн., що призвело до зниження податку на додану вартість на суму 222 388,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 10.10.2013 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0004202202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 642105,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення №0004212202 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 333582,00 грн. (а.с.12-13, 14-15).

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним доказом ненадання платником податків під час перевірки документів є складений у довільній формі акт про вказану обставину. Податковим ревізором-інспектором жодних актів про ненадання (неповне надання) до перевірки первинних документів в порядку статті 85 Податкового кодексу України не складалося та відомості про такий акт в акті перевірки не містяться. Також суд першої інстанції зазначив, що висновки про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті, не можуть бути підставою для обмеження прав позивача за умови реальності господарських операцій. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, як зазначено в п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, виникає в тому числі у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Приписами п.198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону України визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Віват» та ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ» укладено договір поставки від 01.06.2012 року №64, за умовами якого постачальник (ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити харчову плівку (товар), а покупець (ТОВ «Віват») прийняти його та оплатити. Постачальник відвантажує товар покупцю за цінами, погодженими сторонами на момент замовлення товару та вираженими в національній валюті.

Умовами договору поставки від 01.06.2012 року №65 передбачено, що постачальник (ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ») зобов'язується поставити хладон (товар), а покупець (ТОВ «Віват») - прийняти його та оплатити. Постачальник відвантажує товар на адресу покупця на умовах DDP відповідно до правил ІНКОТЕРМС в редакції, що діяв на момент поставки, протягом 2 днів з моменту отримання заявки на товар. Постачальник відвантажує товар покупцю за цінами, погодженими сторонами на момент замовлення товару та вираженими в національній валюті.

Відповідно до договору від 01.06.2012 року №97 замовник (ТОВ «Віват») замовляє та оплачує, а виконавець (ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ») виконує комплекс робіт по технічному обслуговуванню, супроводженню та ремонту холодильного обладнання замовника.

В акті перевірки зазначено, що виконання умов вказаних договорів підтверджується податковими та видатковими накладними, актами приймання-здачі виконаних робіт.

Згідно листа ТОВ «Віват» від 23.08.2013 року №117, наданого до ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, технічне обслуговування холодильного обладнання здійснювалось відносно холодильного обладнання, що розташоване в роздрібній мережі торгівельних павільонів «Корзинка», і ТОВ «Віват» було кінцевим споживачем зазначених послуг. Харчова плівка, поставлена від ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ», була використана ТОВ «Віват» на пакування продуктів харчування, які було реалізовано кінцевому споживачеві через роздрібну мережу торгівельних павільйонів «Корзинка» (а.с.22-25).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем до матеріалів справи не надано первинних документів внаслідок того, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2015 року по справі № 904/10073/14 ТОВ «Віват» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Шистопала П.М. (свідоцтво № 957 від 30.04.2013 року), у зв'язку з чим після припинення повноважень керівника ТОВ «Віват» ОСОБА_5 та призначення ліквідатором ТОВ «Віват» Шистопала П.М. між останніми був складений акт приймання-передачі документації щодо господарської діяльності ТОВ «Віват», серед якої первинної документації, що стосується даної справи, не було.

Колегія суддів не приймає до уваги посилань апелянта на ту обставину, що ТОВ «Віват» не надало до перевірки інших документів по взаємовідносинам з ТОВ «СОРС-ІНВЕСТ», окрім договорів постачання товару №64 та №65 від 01.06.2012 року, договору технічного обслуговування та супроводження обладнання Замовника від 01.06.2012 року №97, копій податкових та видаткових накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта, в ньому вчиняється відповідний запис.

Відповідно до п.85.7 ст.85 ПК України, отримання копій документів оформлюється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Таким чином, єдиним доказом ненадання платником податків під час перевірки документів, є складений у довільній формі акт про вказану обставину.

Відповідачем жодних актів про ненадання (неповне надання) позивачем до перевірки первинних документів в порядку статті 85 Податкового кодексу України, не складалося та відомості про такий акт в акті перевірки не містяться. Крім того, апелянт не зазначає, які саме первинні документи повинен був надати позивач під час проведення перевірки.

Таким чином, первинні документи, надані до перевірки, відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових та видаткових накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Далі, апелянт в акті перевірки та в апеляційній скарзі посилається на акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 06.03.2013 року №331/224/34482853 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Сорс-Інвест» (код за ЄДРПОУ 34482853) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ ТД «ЕМПІРІЯ» (код за ЄДРПОУ 37186944) за період червень 2012 року», в якому контролюючий орган в ході перевірки дійшов висновку про не підтвердження реальності здійснення операцій з контрагентами, а саме не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачальники - ТОВ «ТД Імперія» - ТОВ «Сорс-Інвест» - контрагенти/покупці.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки №394/04-61-22-2/23368027 від 03.09.2013 року, зазначеним вище актом встановлено «нереальність» проведення господарських операцій між ТОВ «Віват» і постачальником ТОВ «Сорс-Інвест» та юридичну дефектність первинних документів, у зв'язку з тим, що діяльність ТОВ «Сорс-Інвест» не є господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань, визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

До того ж, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, вищезазначені факти унеможливлюють визначення отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська актів в якості належних доказів по даній справі.

Крім того, податковим органом не спростовано того факту, що контрагенти позивача на час виникнення спірних відношень та до теперішнього часу зареєстровані як платники податків, в тому числі й ПДВ, з Єдиного державного реєстру підприємств не виключені, податкову адресу не змінювали. Доказів звернення податкового органу до суду з позовами про припинення таких юридичних осіб у зв'язку з відсутністю підприємств за податковою адресою та неподанням податкової звітності не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.10.2013 року № 0004212202 та № 0004202202.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту від 03.09.2013 року №394/04-61-22-2/23368027, колегією суддів не переглядається, оскільки в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 804/4153/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 804/4153/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 06 листопада 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак