Ухвала

від 05.11.2015 по справі 810/1052/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1052/15 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ірпінської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0007591502 від 16 жовтня 2014 року та № 0007641502 від 16 жовтня 2014 року, винесені Ірпінською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Ірпінська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у вересні 2014 року посадовими особами Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань правомірності нарахування ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 899/15-01/33401202 від 23 вересня 2014 року .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за червень - липень 2014 року на загальну суму 3 015 624, 00 грн.

Висновки перевірки ґрунтуються на довідці ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 612/26-54-22-02/38698200 від 21 серпня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кай Вест», якою встановлено відсутність зазначеного товариства за податковою адресою; неподання у ході контролюючого заходу договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, документів, що свідчать про транспортування і зберігання товарів, інших первинних документів податкового і фінансово-господарського обліку, що підтверджують факт здійснення підприємством господарських операцій; відсутності у товариства достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

На підставі викладеного, податковий орган прийшов до висновку, що контрагент позивача - ТОВ «Кай Вест» є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб'єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

Крім того, висновок про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту за червень 2014 року податку на додану вартість у сумі 91 804, 49 грн., сплаченого у складі ціни придбаних у його контрагента товарів, контролюючий орган обґрунтовує також порушенням п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 62 від 15 квітня 2014 року на загальну суму 550 826, 93 грн. 93 коп., у тому числі ПДВ - 91 804, 49 грн., що виписана ТОВ «Кай Вест» за результатом виконання правочину.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0007591502 від 16 жовтня 2014 року та № 0007641502 від 16 жовтня 2014 року, якими позивачу зменшено розмір бюджетного відшкодування за липень 2014 року на суму 941 470, 00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 470 735, 00 грн. 00 коп., а також визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 111 231, 00 грн., з яких 2 074 154, 00 грн. 00 коп. - за основним платежем та 1 037 077, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з зазначеними вище рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України.

Проте, рішеннями Головного управління ДФС у Київській області № 880/10/10-36-10-01-04/1229 від 31 грудня 2014 року та Державної фіскальної служби України № 4421/6/99-99-10-01-01-25 від 03 березня 2015 року залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у березні 2014 року між позивачем та ТОВ «Кай Вест» укладено договір поставки № 76 від 03 березня 2014 року, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу товар за асортиментом, кількістю, якістю та ціною, визначеними у специфікаціях (рахунках-фактурах) та технічних характеристиках до вказаного договору, що є його невід'ємними частинами, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

На виконання умов наведеного вище договору ТОВ «Кай Вест» протягом березня-квітня 2014 року поставлено позивачу товар - кондиціонер, гвинти, магніти феритові, клеми, кнопки, контакти для батарей, мікросхеми, резистори, термінали, шини, трансформатори, конденсатори, вимикачі, реле, клемні колодки, щитки, провід, плати радіодатчики, шунти, ущільнювачі, інші радіомодулі та комплектуючі.

Прийняття позивачем товарів у його контрагента проводилось у період з 03 березня 2014 року по 29 квітня 2014 року шляхом підписання видаткових накладних на загальну суму 18 093 743, 64 грн., у тому числі ПДВ - 3 015 623, 95 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, ТОВ «Кай Вест» були виписані податкові накладні за результатами здійснення зазначених операцій, які були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, а сума податку на додану вартість за вказаними податковими накладними була включена до податкового кредиту ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» за червень - липень 2014 року.

Оплату за придбані у ТОВ «Кай Вест» товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 18 093 743, 64 грн. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з виробництвом інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації.

Так, товари, отримані від ТОВ «Кай Вест», а саме мікросхеми, резистори, термінали, шини, трансформатори, конденсатори, вимикачі, реле, клемні колодки, щитки, провід, плати радіодатчики, шунти, ущільнювачі, гвинти, магніти феритові, клеми, кнопки, контакти для батарей та інші радіомодулі були використані підприємством під час виробництва контрольно-вимірювальних приборів, які в подальшому були реалізовані наступним контрагентам-одержувачам.

Доказами, що свідчать про отримання позивачем товарів та наявністю зв'язку між фактом їх придбання із його господарською діяльністю, є копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копії подорожніх листів вантажного та службового легкового автомобілів, договорів оренди приміщень, укладених позивачем з ТОВ «Електронні інновації», а також копії актів прийому-передачі приміщень та об'єктів до наведених договорів, які свідчать про перевезення позивачем придбаних у його контрагентів товарно-матеріальних цінностей та можливість їх зберігання; оборотно-сальдові відомості, що підтверджують відображення придбаних у контрагентів позивача товарів у бухгалтерському обліку підприємства та наявність на підприємстві необоротних активів, необхідних для ведення господарської діяльності, пов'язаної з виробництвом електроприладів.

На підтвердження факту використання зазначених складових готової продукції в процесі виробництва позивачем надано копії лімітно-забірних карток, специфікації технології виробництва, накладних на передачу готової продукції за період, який охоплено перевіркою контролюючого органу.

Крім того, доказами реалізації готової продукції є копії видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних, складених за результатом виконання господарських операцій з постачання продукції власного виробництва на адресу наступних контрагентів - одержувачів - ПАТ «Волиньобленерго», ПАТ «Черкасиобленерго», ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік», ДП «Львівенергорембуд» ПАТ «Львівобленерго», ПАТ «Київенерго», ТОВ «Проматом» та ТОВ «Спецбуд».

Про проведену реалізацію вироблених контрольно-вимірювальних приборів та інших електроприладів, а також їх обсяги та вартісні показники свідчить витяг з програми бухгалтерського обліку « 1С» про виготовлену та реалізовану продукцію із зазначенням ціни продажу за 9 місяців 2014 року.

Відповідно до п. п. 14.1.156, 14.1. 181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198. 3, ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198. 6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201. 1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201. 2 ст. 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частина 2 ст. 9 зазначеного Закону закріплює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача - ТОВ «Кай Вест» був зареєстрований як юридична особа та був платником податку на додану вартість.

Також, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Кай Вест», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції мали реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставленими товарами ТОВ «Кай Вест».

Що стосується доводів апелянта про відсутність у ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 91 804, 49 грн. за виписаною ТОВ «Кай Вест» податковою накладною № 62 від 15 квітня 2014 року з підстав відсутності її реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України - у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 липня 2014 року позивачем, на виконання вимог вищезазначеної норми, надіслано до Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області засобами електронного зв'язку в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року разом з доданою до неї заявою зі скаргою (додаток № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість) про порушення ТОВ «Кай Вест» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, податкової накладної № 62 від 15 квітня 2014 року на загальну суму 550 826, 93 грн., у тому числі ПДВ - 91 804, 49 грн. .

Надіслану ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року разом з додатками, що є її невід'ємною частиною, було прийнято відповідачем, про що позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку були надіслані відповідні квитанції .

Враховуючи, що позивач у законодавчо визначений термін скористався правом на подання заяви зі скаргою на постачальника за порушення ним порядку реєстрації податкової накладної, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у нього права на включення суми податку на додану вартість у розмірі 91 804, 49 грн. за виписаною ТОВ «Кай Вест» податковою накладною № 62 від 15 квітня 2014 року до податкового кредиту за червень 2014 року.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу наявності довідки ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 612/26-54-22-02/38698200 від 21 серпня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кай Вест», оскільки в ній не досліджувалось питання поставки товару та правильність формування показників податкової звітності.

Крім того, відповідно до п. 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року - у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ірпінської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 06 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.