Постанова

від 04.11.2015 по справі 815/2968/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 р. Справа № 815/2968/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовський Ю.М.

- Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Ді Стар" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Ді Стар" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Бона Ді Стар" " звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0004252201 від 29.12.2014 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 52 440 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Бона Ді Стар" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату , час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08.12.2014 року по 12.12.2014 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бона Ді Стар" за період березень 2014 року, за наслідками якої складений акт від 19.12.2014 року №2354/15-21-22-01/38696444 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бона Ді Стар", код за ЄДРПОУ 3869644 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Пром - Логістика", код за ЄДРПОУ 38620773 за період березень 2014 року".

За висновками вказаного акта, перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Пром - Логістика" за березень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки; перевіркою встановлено порушення ТОВ "Бона Ді Стар" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 34 960,27 грн., у тому числі за березень 2014 року у сумі 34 960,27 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.12.2014 року № 0004252201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 52 440,00 грн. (за основним платежем - 34 960,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17 480,00 грн.).

Не погоджуючись із вищенаведеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 р. №0004252201 винесено контролюючим органом цілком правомірно, ґрунтовно, та в межах приписів чинного, на час виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до податкового кредиту.

Згідно висновків акта перевірки, суми, які визначені податковим органом в спірному повідомленні-рішенні ґрунтуються на висновках щодо завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Пром - Логістика", що призвело до завищення задекларованих показників з податку на додану вартість у сумі 34 960,27 грн.

Правильність своєї позиції податковий орган обґрунтовує висновками покладеними, як в основу акту, так і в основу заперечення, безтоварністю угод із ТОВ "Пром - Логістика", оскільки операції придбання позивачем товару у ТОВ "Пром - Логістика" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Основні доводи відповідача базуються також на висновках акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром-Логістика" (код за ЄДРПОУ 38620773) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року", яким при виході за податковою адресою ТОВ "Пром-Логістика" для вручення наказу про проведення перевірки, посадових осіб, співробітників, представників не виявилось, тому вручити документи для проведення перевірки немає можливості.

Згідно вказаного акту, встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Пром - Логістика" за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року; відсутність у ТОВ "Пром-Логістика" об'єктів оподаткування (відсутня передача товару (послуг) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) до зазначених у акті контрагентів-постачальників за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року).

Враховуючи акт у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві „Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром - Логістика" (код за ЄДРПОУ 38620773) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року, операції ТОВ "Бона Ді Стар" з ТОВ "Пром-Логістика" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

З цих підстав, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Бона Ді Стар" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

За результатами проведених заходів не встановлено реальності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Бона Ді Стар" з ТОВ "Пром - Логістика" у березні 2014 року, тому ТОВ "Бона Ді Стар" не мало права на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Пром - Логістика".

Однак, колегія суддів не приймає до уваги наведенні твердження податкового органу, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Ретельно досліджені фактичні обставини справи та перевірені у ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції наявні в матеріалах справи докази свідчать, що основною діяльністю ТОВ "Бона Ді Стар" є оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення.

Між ТОВ "Бона Ді Стар" (Покупець) та ТОВ "Пром - Логістика" (Продавець) 17.03.2014 року укладено договір поставки товарів з розстрочкою платежу № ДОГ-000015, згідно якого Продавець зобов'язується передати Покупцю у власність керамічну та сувенірну продукцію (товар), а Покупець у свою чергу прийняти товар та оплатити Продавцю вартість товару у відповідності з умовами договору.

Придбання даного договору підтверджується наступними бухгалтерськими документами: видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договором (поставки).

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту березня 2014 року, відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2014 року (№9021175253 від 17.04.2014 року) та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Отримані товари були використані позивачем в господарській діяльності, в тому числі для подальшої реалізації.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Також, дійсність правочинів підтверджується тим, що всі розрахунки між позивачем та вказаним контрагентом мають реальний грошовий характер та підтверджені, належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до вимог ПК України є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані ТОВ "Пром - Логістика", то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, так як жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, однак судом першої інстанції вказаним обставинам була надана не вірна юридична оцінка.

При цьому, на час укладання договорів із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Натомість, помилково та без дослідження усіх істотних обставин справи, судом першої інстанції прийнято до уваги доводи відповідача, оскільки вказані доводи спростовуються наведеною вище первинною документацією.

Апелянтом доведено, що договір купівлі - продажу не був ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Пром - Логістика" є доведеним.

Колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованими твердження апелянта про безпідставність посилань податкового органу на акт №1353/26-59-22-01/38620773 від 30.05.2014 року перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром-Логістика" (код за ЄДРПОУ 38620773) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року", оскільки висновки вказаного акту жодним чином не доводять факт порушення саме позивачем приписів податкового законодавства при здійсненні господарських операцій, а можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Разом з цим, посилання податкового органу на відсутність у підприємства - контрагента ТОВ "Пром- Логістика" основних фондів та недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про не вчинення господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, обґрунтовано не прийнято до уваги судом першої інстанції.

З приводу доводів податкового органу стосовно відсутності товарно - транспортних накладних, колегія суддів вважає слід зазначити наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, регламентують порядок перевезення вантажів різного виду та визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Визначені Правилами документи - ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна є обов'язковими для використання авто-перевізниками з метою пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті і у сфері безпеки дорожнього руху.

Таким чином, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних у позивача є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів акт перевірки не містить.

А відтак, відхиляється колегією суддів висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, що позивач в порушення вимог п.п. 198.1.,198.3,198.6 ст. 198 ПК України завищив податок на додану вартість у загальній сумі 34960,27 грн.

В свою чергу, розглядаючи справу та надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення рішення № 0004252201 від 29.12.2014 року, суд першої інстанції не звернув увагу на встановлені фактичні обставини справи, внаслідок чого дійшов хибного висновку про не обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений помилковий висновок про доведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимогст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову ТОВ "Бона Ді Стар" у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Ді Стар" задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бона Ді Стар" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0004252201 від 29.12.2014 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 52 440 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: І.О.Турецька