Постанова

від 06.06.2019 по справі 815/2968/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2019 року

Київ

справа №815/2968/15

адміністративне провадження №К/9901/27165/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 (колегія суддів у складі: О.В. Лук`янчук, Ю.М. Градовський, І.О.Турецька) у справі №815/2968/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Бона Ді Стар доДержавної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бона Ді Стар звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 №0004252201.

Позов мотивований реальністю виконання господарських операцій зі спірним контрагентом - ТОВ Пром-Логістика , що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 відмовлено у задоволенні позову з підстав ненадання позивачем суду вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що постачання товару за договором здійснювались саме контрагентом TOB Пром-Логістика . При цьому в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин ТОВ Бона Ді Стар з вищевказаним підприємством, як при укладенні самого договору так і при здійсненні безпосередньо господарських операцій за ним.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства та реальності господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судове рішення було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що спірні операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідним умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 08.12.2014 по 12.12.2014 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Бона Ді Стар за період березень 2014 року, за наслідками якої складений акт від 19.12.2014 №2354/15-21-22-01/38696444 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бона Ді Стар", код за ЄДРПОУ 3869644 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Пром - Логістика", код за ЄДРПОУ 38620773 за період березень 2014 року".

За висновками вказаного акта, перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "Пром - Логістика" за березень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки; перевіркою встановлено порушення ТОВ "Бона Ді Стар" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у загальній сумі 34960,27 грн., у тому числі за березень 2014 року у сумі 34960,27 грн.

Виявлені порушення базуються також на висновках акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром-Логістика" (код за ЄДРПОУ 38620773) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 ", яким при виході за податковою адресою ТОВ "Пром-Логістика" для вручення наказу про проведення перевірки, посадових осіб, співробітників, представників не виявилось, тому вручити документи для проведення перевірки немає можливості. Вказаним актом також встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ "Пром - Логістика" за період з 01.03.2014 по 30.04.2014; відсутність у ТОВ "Пром-Логістика" об`єктів оподаткування (відсутня передача товару (послуг) з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (надання послуг) до зазначених у акті контрагентів-постачальників за період з 01.03.2014 по 30.04.2014). З цих підстав, відповідач дійшов висновку, що ТОВ "Бона Ді Стар" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2014 № 0004252201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 52 440,00 грн. (за основним платежем - 34960,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 17480,00 грн.).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Пром-Логістика" за договором поставки товарів з розстрочкою платежу № ДОГ-000015 від 17.03.2014, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Апеляційним судом були досліджені усі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також підтвердження реального виконання сторонами господарських операцій за перевіряємий період первинними документами податкового обліку, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

В той же час, суд першої інстанції в обґрунтування неправомірності формування податкового кредиту позивачем вказував лише на наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, не здійснюючи, при цьому, дослідження аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Наведені судом першої інстанції обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі, а також враховуючи доведення позивачем дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, надання всіх первинних документів, що стосуються господарських операцій за участю спірного контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів, відтак апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з ТОВ "Пром-Логістика".

Відсутність товарно-транспортних накладних та/або сертифікатів, також, не є безумовною підставою для відсутності права позивача на формування податкового кредиту. Ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування кредиту, за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

В розрізі наведеного вище, касаційний суд вбачає законні підстави погодитись з висновком апеляційного суду, не спростованим доводами касаційної скарги, про правомірність формування позивачем податкового кредиту, який зроблено з правильною оцінкою усіх доказів в сукупності та обставин у даній справі.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

......................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду