Постанова

від 04.11.2015 по справі 821/1268/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1268/15-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук’янчук О.В., судді -Градовського Ю.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції Херсонської області, за участю третьої особи - сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лідія» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась з позовом до реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.05.2015 року (а.с.46), заявила наступні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 19.04.2013 року №1806899 про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 за СВК «Лідія»;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності, серії та номер НОМЕР_1 від 19.04.2013 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 09.04.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Скадовського РУЮ прийнято рішення №1806899 про реєстрацію права власності за СВК «Лідія» на квартиру АДРЕСА_1, село Новомиколаївка, Скадовського району та до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис. Підставою для прийняття спірного рішення слугувало подання СВК «Лідія» документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують в частині підтвердження законності набуття права власності на квартиру і не встановлюють обставин щодо правомірності переходу до СВК «Лідія» права власності на це майно. Позивач вважає, що вказана квартира повинна була бути передана до комунальної власності, і вона, як наймач цієї квартири, має право на її приватизацію.

Постановою постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наявних у справі матеріалів обставини справи полягають в наступному.

СВК «Лідія» згідно положень Статутів (а.с.94-95, 92-93) є правонаступником КСП «Лідія», яке в свою чергу є правонаступником колгоспу ім. Кірова, в обсягах частини майна, що перейшло до сільськогосподарського виробничого кооперативу.

В 1979 році колгоспом ім. Кірова збудовано 16-квартириний житловий будинок по АДРЕСА_1, Скадовського району для спеціалістів та колгоспників, який 09.08.1979 року державною комісією введений в експлуатацію, що підтверджується актом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Скадовської районної ради народних депутатів №441/19 від 28.09.1979 року (а.с.56-58).

На підставі рішення виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради №47 від 22.09.1993 року «Про видачу реєстраційного посвідчення» (а.с.90) Скадовським БТІ 21.10.1993 року видано реєстраційне посвідчення на вищевказаний 16-ти квартирний житловий будинок на ім'я колгоспу ім. Кірова, про зазначено у листі Херсонського БТІ від 23.08.2007 року №1233 (а.с.91).

Як встановлено рішенням Скадовського районного суду Херсонської обрості від 12.01.2015 року по справі №663/2765/14, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14.05.2015 року (а.с.13-15, 99-101), протягом 1993-1997 років 14 квартир зазначеного будинку, крім квартир №7 та №3, були продані КСП «Лідія» їх мешканцям.

Відповідно до акту приймання передачі від 11.03.2003 року голова комісії по реформування КСП «Лідія» передав, а голова правління СВК «Лідія» прийняв на свій баланс майно соціальної сфери, у тому числі і вищевказаний 16-квартирний житловий будинок (а.с.113-115).

Позивач перебувала у трудових відносинах з СВК «Лідія» з 16.07.2003 по 18.03.2005 року.

Рішенням правління СВК «Лідія» (протокол №10 від 25.06.2003 року) позивачці надано квартиру №7 у вищевказаному 16-квартирному будинку на договірній основі, і з цього часу позивачка разом із сім'єю постійно проживала та проживає у вказаній квартирі.

Ці обставини сторонами по справі не заперечуються.

19.04.2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Скадовського РУЮ Федчишиним В.С. прийнято рішення №1806899 про державну реєстрацію за сільськогосподарським виробничим кооперативом «Лідія» права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 та видано СВК «Лідія» свідоцтво про право власності серії та номер НОМЕР_1 від 19.04.2013 року. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис про право власності за №728249.

Порушення своїх прав позивач пов'язує з проведенням відповідачем реєстрації права власності на вказану квартиру за СВК «Лідія», вважаючи що у відповідача не було законних підстав для проведення такої реєстрації, оскільки відсутні документи, які б підтверджувати набуття СВК «Лідія» такого права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні порушення прав позивача внаслідок проведення спірної реєстрації, а також з того, що у разі скасування спірної реєстрації у позивача не виникне права власності на спірне майно.

Інших підстав для відмови у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції не наведено.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки реєстрація прав власності на спірну квартиру за СВК «Лідія» позбавляє позивача можливості приватизувати спірну квартиру.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тій частини, що проведення спірної державної реєстрації впливає на права позивача, як наймача цієї квартири, отримати цю квартиру у власність в порядку її приватизації.

В той же час колегія суддів не може погодитися з твердженнями позивача про те, що СВК «Лідія» не є власником цієї квартири, і ця квартира в обов'язковому порядку повинна була бути передана до комунальної власності.

Відповідно до ст.ст.1, 3, 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», на який в обґрунтування своєї позиції посилається позивач, дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду, а об'єктами передачі згідно з цим законом є, зокрема, житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій, або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Проте, майно колгоспу ім. Кірова, а в подальшому КСП «Лідія» та СВК «Лідія» не відносилось до державної чи комунальної власності, а тому не повинно було передаватися до комунальної власності в обов'язковому порядку, як стверджує позивач.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств» від 09.03.2000 року №398/2000 передбачалось здійснення згідно Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» організаційних заходів щодо безоплатної передачі протягом 2000 року в комунальну власність житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, включаючи об'єкти незавершеного будівництва (надалі - об'єкти соціальної інфраструктури), які належать сільськогосподарським кооперативам, приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємствам, селянським (фермерським) господарствам, господарським товариствам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам, які засновано на приватній власності (далі - недержавні сільськогосподарські підприємства), із збереженням мережі та функціонального призначення об'єктів соціальної інфраструктури.

Однак такі заходи відповідно до п.1 Цього Указу могли бути здійснені лише за згодою недержавних сільськогосподарських підприємств.

З огляду на вкладене колегія суддів відхиляє твердження позивача про обов'язковість передачі вищевказаного 16-квартирного будинку в цілому, і квартири №7 зокрема, до комунальної власності Новомиколаївської сільської ради.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем спірного рішення від 19.04.2013 року №1806899 про проведення державної реєстрації та видачі СВК «Лідія» свідоцтва про право власності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.4 цього Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Отже, наявність у фізичної чи юридичної особи права власності на будь-яке нерухоме майно потребує обов'язкової державної реєстрації відповідно до приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стосовно наявності у СВК «Лідія» права власності на квартиру №7 у вищевказаному 16-квартирному будинку, то це питання було предметом оцінки під час розгляду Скадовським районним судом Херсонської області цивільної справи №663/2765/14 за позовом ОСОБА_4 до СВК «Лідія», треті особи - реєстраційна служба Скадовського районного управління юстиції Херсонської області та Новомиколаївська сільська рада Скадовського району про визнання недійсним свідоцтва про право власності №2670207 від 19.04.2013 року, про визнання недійсним утримання на балансі СВК «Лідія» вищевказаної квартири №7, про зобов'язання передати дану квартиру на баланс Новомиколаївської сільської ради та про зобов'язання передати цю квартиру ОСОБА_4 на приватизацію.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 12.01.2015 року по справі №663/2765/14, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14.05.2015 року (а.с.13-15, 99-101) у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

При цьому судом першої та апеляційної інстанції були перевірені правові підстави набуття СВК «Лідія» права власності на вказану квартиру №7 та встановлені наступні обставини: право власності колгоспу ім. Кірова на будинок в цілому, в якому знаходиться спірна квартира, було оформлено та зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення; у зв'язку з реорганізацією власника зазначене право перейшло до його правонаступника КСП «Лідія», та в свою чергу до СГВК «Лідія»; не переоформлення правонаступниками правовстановлюючих документів на зазначений будинок не свідчить про втрату ними цього права; державна реєстрація права власності СВК «Лідія» на вказану квартиру здійснена за результатами розгляду заяви уповноваженої особи на підставі документів, що підтверджують перехід права власності від власника до його правонаступника.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що факт знаходження квартири АДРЕСА_2 у власності СВК «Лідія» був перевірений та встановлений судовим рішенням в цивільній справі №663/2765/14, що набрало законної сили, то ця обставина не потребує доведенню в рамках даної адміністративної справи, а відтак право власності СВК «Лідія» на вказану квартиру підлягало реєстрації на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В якості доказів порушення відповідачем порядку проведення спірної державної реєстрації апелянт посилається на недотримання відповідачем вимог пункту 51 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, який діяв під час проведення спірної реєстрації.

Вказуючи на пп.2 п.51 цього Порядку, згідно з яким у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи - заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27-29 і 31 цього Порядку подає органові державної реєстрації передавальний акт, затверджений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, який прийняв рішення про злиття, приєднання або перетворення юридичної особи, та документ, що підтверджує факт передачі такого майна юридичній особі, апелянт стверджує, що СВК «Лідія» не подала для проведення реєстрації документа, що підтверджує факт передачі йому вищевказаної квартири №7 у власність, а тому відповідач повинен був відмовити у проведенні такої реєстрації.

Колегія суддів такі доводи відхиляє з наступних підстав.

Згідно ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

На момент введення в 1979 році в експлуатацію 16-квартириного житлового будинку по АДРЕСА_1 діюче на той час законодавство, зокрема, Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, не передбачало проведення обов'язкової реєстрації права власності на це майно.

Однак матеріали справи підтверджують той факт, що на цей будинок колгосп ім. Кірова у 1993 році отримав реєстраційне посвідчення як забудовник, а в подальшому передав цей будинок правонаступнику - КСП «Лідія», а у 2003 році КСП «Лідія» передало будинок своєму правонаступнику - СВК «Лідія».

Як вже було зазначено вище, на підставі рішення виконавчого комітету Новомиколаївської сільської ради народних депутатів №47 від 22.09.1993 року (а.с.90) Скадовським БТІ 21.10.1993 року колгоспу ім. Кірова видано реєстраційне посвідчення на вищевказаний 16-ти квартирний житловий будинок. А згідно акту приймання в експлуатацію закінченого будівництва вказаного 16-квартирного житлового будинку від 09.08.1979 року цей будинок був збудований господарським способом за рахунок колгоспу ім. Кірова

Ці факти сторонами не заперечується.

Надаючи правову оцінку цім фактам, колегія суддів враховує положення діючого законодавства на час видачі вказаного реєстраційного посвідчення, а саме - Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР, яка визначала, що на підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це (додаток №2, 2-а), або реєстраційне посвідчення (додаток №3, 3-а).

Отже, реєстраційне посвідчення відносилось документів, що підтверджували право власності.

Окремо слід зазначити, що і Цивільний кодекс Української РСР 1963 року і Закон Української РСР «Про власність» 1991 року передбачали, що об'єктами права власності колгоспів інших кооперативних організацій, їх об'єднань можуть бути будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ним продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу (колгоспу), а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Отже, посилання апелянта на те, що вказаний будинок не міг належати на праві власності колгоспу ім. Кірова та КСП «Лідія», а лише перебував на балансі цих підприємств, а тому квартири в цьому будинку не можуть належати на праві власності СВК «Лідія», колегія суддів відхиляє як такі, що не ґрунтуються на законі.

Докази того, що вказаний житловий будинок після введення його в експлуатацію передавався до державної чи комунальної власності відсутні. Також відсутні і докази того, що органи державної влади чи місцевого самоврядування заявляли свої претензії на вищевказаний будинок.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що державним реєстратором реєстраційної служби Скадовського районного управління юстиції Херсонської області правомірно прийнято рішення від 19.04.2013 року №1806899 про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 за СВК «Лідія», з видачею свідоцтва про право власності №2670207 від 19.04.2013 року.

Слід окремо зазначити, що видача свідоцтва про право власності згідно ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є однією з завершальних дій в процедурі державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому законність видачі такого свідоцтва нерозривно пов'язана із законністю самої державної реєстрації.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв вірне за суттю рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, але навів для цього помилкові підстави та не з'ясував усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення даного спору, що відповідно до ст.201 КАС України є підставою для зміни постанови суду першої інстанції в частини підстав для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.195, ст.197, п.2 ч.1 ст.198, ст.201, ч.2 ст.205, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - змінити в частині підстав для відмови у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук’янчук Ю.М. Градовський