Ухвала

від 03.11.2015 по справі 818/2163/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р.Справа № 818/2163/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -

В с т а н о в и л а:

01.07.2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить: визнати протиправним та скасувати: п. 2 наказу № 532 від 18.06.2015 року відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - УМВС України в Сумській області) «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Сумського МВ та покарання винних»; наказ № 198 о/с від 18.06.2015 року цього ж відповідача про звільнення його з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; поновити його на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області; стягнути з відповідача Сумського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - СМВ УМВС України в Сумській області) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач вважає зазначені накази вказані необґрунтованими, оскільки вчинків, які б дискредитували звання рядового і начальницького складу він не вчиняв, заходів, направлених на укриття кримінального правопорушення або перешкоджання розкриттю кримінального правопорушення не здійснював. Застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, на думку позивача, не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі УМВС України в Сумській області, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, представника відповідачів, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді дільничного інспектора міліції ВДІМ СМВ УМВС України в Сумській області.

Згідно із наказом УМВС України в Сумській області від 18.06.2015 року № 198 о/с з 18.06.2015 року позивач був звільнений з органів МВС в запас на підставі ст. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) (а.с. 14).

Підставою для прийняття цього наказу послугував наказ УМВС України в Сумській області від 18.06.2015 року № 532 (в його другому пункті), яким «за порушення службової дисципліни, невиконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ ст.ст. 1, 8 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст.ст. 2, 10 Закону України «Про міліцію», п.п. 2.2, 2.4, 3.3, 4.1 розділу Ш та розділу IV Правил поведінки та професіональної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх с прав України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155, що виразилися у скоєнні вчинку, який дискредитує звання рядового та начальницького складу, свідомому та умисному перешкоджанню розслідуванню кримінального провадження, завдання своїми діями непоправної шкоди своїй репутації і авторитету органів внутрішніх справ у цілому», на підставі ст.ст. 2, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту ОВС України позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 15).

Підставою для зазначених висновків послугували данні висновків службового розслідування від 17.06.2015 року (а.с. 16-19).

Так, на підставі рапортів слідчих СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 12.06.2015 (а.с. 42-43) про невиконання доручення слідчого, наданого при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 12015200440002490, згідно наказу СМВ УМВС України в Сумській області № 391 від 12.06.2015 (а.с. 44), з метою підтвердження чи спростування інформації щодо порушення службової дисципліни начальником ВДІМ Сумського МВ ОСОБА_6 та дільничним інспектором ОСОБА_2, призначено службове розслідування.

За висновками службового розслідування встановлено, що 21.04.2015 року при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 12015200440002490 заступником начальника СВ Сумського МВ ОСОБА_7 надано доручення начальнику Сумського МВ УМВС України в Сумській області про проведення слідчих дій у порядку ст. 39 КПК України.

На виконання вказаного доручення необхідно було встановити свідків та очевидців події; вручити пам'ятку та допитати як потерпілого ОСОБА_8; допитати як свідків працівників каси автовокзалу та сусідніх закладів з приводу обставин крадіжки; встановити та забезпечити явку ОСОБА_9 до слідчого; надати слідчому відеозапис, що фіксує правопорушення; встановити місцезнаходження викраденого майна (а.с. 77).

На порушення встановленого у дорученні строку відповідь про виконання доручення чи його невиконання слідчому надана не була, ОСОБА_9 до слідчого доставлений не був.

З пояснень позивача (а.с. 45), наданих під час проведення службового розслідування, убачається, що 14.04.2015 року ОСОБА_2 була прийнята заява від гр. ОСОБА_8, в якій повідомлялось про крадіжку мобільного телефону на автовокзалі м. Суми. Про вказаний злочин позивач доповів начальнику ВДІМ Сумського МВ ОСОБА_6, який надав вказівку супроводжувати кримінальне провадження та отримати доручення у слідчого. Так, при неодноразових виїздах за місцем проживання ОСОБА_9, встановити місце перебування та затримати його не вдалось, оскільки двері квартири ніхто не відчиняв та з квартири не виходив. Дізнавшись номер мобільного телефону, позивач двічі телефонував ОСОБА_9 та вимагав прибути до слідчого, але вказані вимоги були проігноровані.

Враховуючи наведені обставини, комісія по проведенню службового розслідування дійшла висновку, що ОСОБА_2, отримавши доручення слідчого, свідомо його не виконував, чим порушив Закон України «Про міліцію», Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, та перешкоджав розкриттю злочину. Комісією порушено клопотання перед керівництвом УМВС України в Сумській області про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.06.2002 № 3460-IV з наступними змінами та доповненнями (далі - Дисциплінарний статут), службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

За порушення службової дисципліни на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ можуть накладатися дисциплінарні стягнення, встановлені ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

На виконання ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року № 114 (з наступними змінами і доповненнями, далі - Положення) передбачено окрему підставу для звільнення осіб рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п. 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил України або у відставку.

Погоджуючись з загальним висновком щодо протиправності наказу відповідача УМВС України в Сумській області від 18.06.2015 року № 532, який прийнятий з підстав, встановлених ст.ст. 2, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту, колегія суддів зазначає, що серед заходів, які можуть застосовуватися до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни (ст. 12 Дисциплінарного статуту) відсутній такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ за п. 66 Положення, тобто за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Колегія суддів наголошує, що звільнення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, тобто з підстав, встановлених п. 66 Положення, є окремою підставою для звільнення, яка передбачена саме Положенням, а не Дисциплінарним статутом.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо протиправності наказу відповідача УМВС України в Сумській області від 18.06.2015 року № 198 о/с, яким позивач звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за скоєння вчинку, який дискредитує його як співробітника міліції, колегія суддів зазначає, що відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано беззаперечних доказів того, що факт порушення позивачем ОСОБА_2 строків виконання доручення заступника начальника СВ Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_7 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 39 КПК України є свідченням свідомого та умисного перешкоджання позивачем розслідування кримінального провадження № 12015200440002490, внесеного до Єдиного реєстру досудових роз слідувань 15.04.2015 року, і саме ці дії позивача ОСОБА_2 завдали непоправимої шкоди його репутації як співробітника міліції, а також авторитету органів внутрішніх справ в цілому.

Представником відповідача УМВС України в Сумській області не надані безспірні докази, які б підтвердили ту обставини, що позивач ОСОБА_2 умисно за дорученням начальника відділу ДІМ Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_6 або з власної ініціативи з метою дискредитація звання співробітника міліції не виконував доручення від 21.04.2015 року про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 39 КПК України.

Зазначена обставина не підтверджена висновком службового розслідування від 17.06.2015 року і не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи № 818/2162/15 за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УМВС України в Сумській області Сумського МВ УМВС України в Сумській області, зокрема, про скасування п. 1 наказу № 532 від 18.06.2015 року УМВС України в Сумській області про притягнення ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у формі звільнення з органів внутрішніх справ (а.с. 139-143).

Колегія суддів критично оцінює пояснення позивача ОСОБА_2 стосовно неотримання ним у встановленому порядку для виконання зазначеного доручення, оскільки як під час проведення службового розслідування, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції та обставина, що від начальника відділу ДІМ Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_6 ним була отримана вказівка про виконання цього доручення позивачем не спростовувалась.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт невиконання позивачем станом на 17.06.2015 року доручення слідчого від 21.04.2015 року зі строком його виконання - 28.04.2015 року є дисциплінарним проступком.

Колегія суддів також зазначає, що до вчинення проступку, встановленого службовим розслідуванням від 17.06.2015 року наказом Сумського МВ УМВС України в Сумській області від 24.02.2015 року № 517 до дільничного інспектора ВДІМ Сумського МВ УМВС України в Сумській області ОСОБА_2 за неналежне ставлення до виконання службових обов'язків накладалось дисциплінарне стягнення у формі зауваження.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що звільнення позивача ОСОБА_2 зі служби в органах внутрішніх справ з підстав вчинення ним дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу, не порівняно з характером та тяжкістю вчиненого позивачем порушення службової дисципліни.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 20.12.1990 року N 565-XII «Про міліцію».

Статтею 18 цього Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Положення, відповідно до п. 24 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року (далі - Порядок).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника, в даному випадку середньоденне грошове забезпечення позивача ОСОБА_2, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто що передують дню звільнення позивача зі служби.

Таким чином, ураховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулось 18.06.2015 року середнє грошове забезпечення позивача повинно обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за квітень і травень 2015 року.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу Ш Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Дані про розмір середньомісячного та середньоденне грошове забезпечення визначені в довідці відповідача від 25.06.2015 року № 170 (а.с. 26).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача Сумського МВ УМВС України в Сумській області на користь позивача суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з період з 19.06.2015 року по 03.08.2015 року у розмірі 4.653,43 грн, колегія суддів зазначає, що питання проведення обов'язкових платежів (податку, внеску, збору) з зазначеної суми може бути вирішено сторонами в порядку виконання судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 184, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 06 листопада 2015 року.