Ухвала

від 03.11.2015 по справі 804/4080/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ К/800/33480/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Бутенка В.І., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПОСТАЧ»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року

у справі № 804/4080/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПОСТАЧ»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «ДОНПОСТАЧ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року № 0000072220, № 0000082220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

ТОВ «ДОНПОСТАЧ» не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подало касаційну скаргу в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта від 22 січня 2013 року № 22/222/32228083, Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року:

- № 0000072220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 463960,00 грн., у тому числі: за основним платежем 394733,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 69227,00 грн.;

- № 0000082220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 574927,00грн., у тому числі: за основним платежем 539175,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 35752,00 грн.

Зазначене порушення обґрунтовано неправомірним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та податку на прибуток по відносинами із контрагентами: ПП «Петроліс», ТОВ ПКФ «Дельта», ТОВ «Док-Трейд», з ТОВ «Ціль-Інвест», ТОВ «Статус Софт Консалтінг», ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ».

Згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем були надані копії: договорів про закупівлю товарів (робіт, послуг) з контрагентами ПП «Петроліс», ТОВ ПКФ «Дельта», ТОВ «Док-Трейд», з ТОВ «Ціль-Інвест», ТОВ «Статус Софт Консалтінг», ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ»; актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій було досліджено, що залучені акти виконаних робіт укладені між позивачем та ПП «Петроліс», ТОВ ПКФ «Дельта», не містять даних одиниці виміру господарської операції (наданої послуги) - сум витрат, людино/годин, чисельність персоналу тощо; обсягу наданих послуг для розрахунку їх загальної вартості; відомостей про зміст і обсяг господарської операції (деталізації об'єкта надання послуг) або іншої інформації, згідно з якою можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг.

Також, в матеріалах справи відсутні докази трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання у ТОВ «Ціль-Інвест», що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, позивачем не надано до перевірки первинної документації, яка підтверджувала фактичне переміщення товару від постачальника до покупця, відсутністю господарсько-майнових можливостей для здійснення задекларованого виду господарської діяльності, не можливо встановити зв'язок господарських операції, що відображені у податковій декларації з податку на прибуток в частині витрат з придбання товару з господарською діяльністю ТОВ «Донпостач».

Також, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність в актах виконаних робіт, укладених між позивачем та ТОВ «Статус Софт Консалтінг», ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», даних про зміст і обсяг господарської операції або іншої інформації, згідно з якою можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг. Не надано і товарно-транспортних накладних із зазначенням автопідприємства (експедитора) ТОВ «Статус Софт Консалтінг», а залучені товарно-транспортні накладні ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Отже, окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Формальні недоліки первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Водночас, у разі встановлення відсутності факту господарської операції навіть формально належні документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту, сум бюджетного відшкодування або витрат для цілей податку на прибуток.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах з контрагентами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій, оскільки за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного вчинення господарських операцій, і відповідно, оспорювані податкові повідомлення - рішення від 01 березня 2013 року № 0000072220, № 0000082220, є правомірними.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПОСТАЧ» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді В.І. Бутенко

М.М. Заїка