Ухвала

від 22.10.2015 по справі 2а-1912/12/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/31486/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області, третя особа - прокуратура Цюрупинського району Херсонської області про визнання нечинним та скасування розпорядження в частині,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним та скасовано пункт 1 розпорядження голови Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області від 01 грудня 2011 року №744 "Про втрату чинності розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2008 року № 954 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства".

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Цюрупинська районна державна адміністрація Херсонської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є членами фермерського господарства «Зелений ранок» з відокремленою садибою, яке згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №187548 зареєстровано як юридична особа Цюрупинською районною державною адміністрацією 23.03.1992р., ідентифікаційний код 14139799.

У користуванні фермерського господарства перебувають земельні ділянки загальною площею 55,67 га., з них в постійному користуванні 24,00 га та на умовах оренди - 31,67 га в адміністративних межах Підстепнінської сільської ради. Право користування земельними ділянками посвідчено відповідними правовстановлюючими документами - Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХС №003437 та договорами оренди земельної ділянки.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонскої області від 28 жовтня 2004 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Визнано неправомірною відмову Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області у безоплатній передачі у власність земельної ділянки та зобов'язано відповідача передати безоплатно у власність позивачу із земель фермерського господарства «Зелений ранок» земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю), яка дорівнює 5,85 умовним кадастровим гектарам. Вказане рішення набрало законної сили 29.12.2004 року.

На підставі заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про передачу у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства та з урахуванням рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 жовтня 2004 року та рішення засідання районної комісії по врегулюванню земельних відносин, головою Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області прийнято розпорядження від 26.11.2008р. № 954 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства», яким позивачам наданий дозвіл на виготовлення технічної документації по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки площею 5,85 умовних кадастрових гектарів кожному для ведення фермерського господарства із земель, що перебувають у користуванні фермерського господарства «Зелений ранок» з відокремленою садибою загальною площею 55,67 га., з них в постійному користуванні 24,00 га та на умовах оренди - 31,67 га в адміністративних межах Підстепнінської сільської ради.

При цьому п.2 цього розпорядження на позивачів покладено обов'язок у місячний строк замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації. На виконання вказаного розпорядження позивачами замовлено у ДП «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» і виготовлено технічну документацію, погоджено її з відповідними органами.

29.11.2011р. за вихідним номером 97/6395вих11 прокурором Цюрупинского району винесено голові Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області протест на розпорядження від 26.11.2008р. № 954 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства», яким вимагалось це розпорядження скасувати як незаконне.

За результатами розгляду вказаного протесту прокурора, відповідачем прийнято розпорядження від 01.12.2011 року № 744 «Про втрату чинності розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2008 року № 954 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що відповідач, приймаючи спірне рішення вийшов за межі своїх повноважень, скасувавши власне розпорядження, на підставі якого позивачами вже було виготовлено проектну документацію по складанню державних актів на право власності на земельні ділянки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств визначений статтею 31 Земельного кодексу України , згідно з якою громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Згідно з ч.5 ст. 7 Закону України від 19.06.2003 № 973-IV «Про фермерське господарство» громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавцем надано право членам фермерського господарства набувати у власність земельні ділянки водного фонду, які входять до складу сільськогосподарських угідь у розмірі земельної частки (паю).

За змістом ч.4 ст.7 вказаного вище Закону, у разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або укладання договору оренди.

Судами встановлено, що земельні ділянки, які бажають отримати у власність позивачі, знаходяться у постійному користуванні та в оренді фермерського господарства «Зелений ранок» з відокремленою садибою, їх межі були визначені та встановлені на місцевості згідно розроблених та затверджених проектів землеустрою, на підставі яких ці ділянки надавались у користування. Цільове призначення земельних ділянок залишається незмінним.

Також на підставі судового рішення та заяв позивачів про передачу їм у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Зелений ранок», відповідачем прийнято розпорядження від 26 листопада 2008 року № 954 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства».

Крім того, колегія суддів вказує, що згідно з рішенням Конституційного Суду України в рішенні від 16.04.2009 р. у справі №1-9/2009 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19 , статті 144 Конституції України , статті 25 , частини чотирнадцятої статті 46 , частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що «у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3)».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. №586-XIV , місцеві державні адміністрації діють на засадах відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність.

Аналізуючи викладені нормативні акти та зазначене рішення Конституційного Суду України, колегія суддів вказує, що місцеві державні адміністрації не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами державної влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевих державних адміністрацій є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом державної влади після їх виконання.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» , акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України , законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України , законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Також, розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2008 року № 954 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства» є актом індивідуальної дії одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання. Факт виконання вказаного розпорядження підтверджено під час розгляду справи судами попередніх інстанцій наявністю технічної документації із землеустрою, замовленою позивачами і виготовленою ДП «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Одночасно з викладеним, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для розгляду зазначеного спору у порядку адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з предмету спірних правовідносин, зважаючи на наявність у відповідача у спірних правовідносинах визначальних ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Зазначена правова позиція колегії суддів Вищого адміністративного суду України відповідає висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, яке згідно з вимогами частини другої статті 150 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій вірно встановлені обставини справи, судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: