Ухвала

від 29.10.2015 по справі 463/3408/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 463/3408/15 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.

Провадження № 22-ц/783/6648/15 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Ванівського О.М., Шашкіної С.А.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_3 до ТзОВ "Галенергоресурс" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернуто стягнення на предмет договору іпотеки № 010/08-3/3056/в/1 від 25 липня 2007 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Котарською А.Т. за реєстровим № 2537, права за яким відступлені відповідно до договору відступлення прав за договором іпотеки від 17 вересня 2013 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. за реєстровим № 1008, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс» (ЄДРПОУ - 31298914) за кредитним договором № 010/08-3/3056/в від 24 липня 2007 року та додатковою угодою №1 до нього від 25 червня 2013 року у розмірі 422 739, 54 доларів США, що еквівалентно 8 988 690,12 грн. (вісім мільйонів дев'ятсот вісімдесят вісім гривень дванадцять копійок), з яких: заборгованість по тілу кредиту 245 000,00 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками 149 278,90 доларів США, пеня на заборгованість за тілом кредиту 17 968,90 доларів США, пеня на заборгованість за відсотками 10 491,74 доларів США.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на приміщення І поверху №№ 30, 31, 4, 5, загальною площею 28,3 кв.м. та приміщення II поверху АДРЕСА_1, загальна площа приміщень 446,9 кв.м., які належать товариству з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс» (ЄДРПОУ - 31298914) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 10 листопада 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр Олеко» та акту прийому-передачі від 10 листопада 2003 року, зареєстрованих у Львівському обласному комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» у книзі №1, запис № 119, реєстраційний № 4151873, вартістю 1 250 000 грн. без ПДВ згідно звіту про оцінку майна ТзОВ «Схід-П Експерт» від 13.05.2015 року, № 491943_13052015_150513-013.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс» (ЄДРПОУ - 31298914) не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні приміщеннями І поверху №№ 30, 31, 4, 5, загальною площею 28,3 кв.м. та приміщеннями II поверху АДРЕСА_1.

Виселено товариство з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс» (ЄДРПОУ - 31298914) з приміщень І поверху №№ 30, 31, 4, 5, загальною площею 28,3 кв.м. та приміщень II поверху АДРЕСА_1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галенергоресурс» (ЄДРПОУ - 31298914) на користь ОСОБА_3 3654 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні) судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що прийняте рішення порушує його права та законні інтереси, оскільки ТзОВ "Галенергоресурс" заборгувало йому 222 975, 23 грн. по заробітній платі і компенсації та індексації заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки. Іншого майна у ТзОВ "Галенергоресурс" на яке би можна було звернути стягнення немає. Таким чином прийняте рішення робить неможливим виконання рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника на підтримання апеляційної скарги, позивача та його представника на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 292 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно норм, закріплених у ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач є іпотекодержателем за договором іпотеки від 25.07.2007 року, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Котарською А.Т. за реєстровим № 2537, іпотекодавцем за яким є відповідач, іпотека зареєстрована 25.07.2007 року, розмір основного зобов'язання - 252 000 доларів США, предметом іпотеки є приміщення II поверху 39-66, площею 418.6 кв.м; приміщення I поверху 30,31,4,5 площею 28.3 кв.м., загальна площа 446,9 кв.м., адреса - АДРЕСА_1. Відомості про позивача як іпотекодержателя в установленому законом порядку внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом також встановлено, та не спростовано апелянтом, що прострочена та не погашена протягом 30-ти днів з моменту направлення вимоги заборгованість відповідача перед позивачем становила 422 739,54 долара США, в тому числі заборгованість по тілу кредиту - 245 000,00 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками - 149 278,90 доларів США, пеня на заборгованість за тілом кредиту - 17 968,90 доларів США, пеня на заборгованість за відсотками - 10 491,74 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на день ухвалення судом першої інстанції рішення становило 8 988 690,12 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за позивачем право власності на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст.ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», п. 6.4, 6.5 договору іпотеки № 010/08-3/3056/в/1 від 25 липня 2007 року, врахувавши при цьому звіт про оцінку майна ТзОВ «Схід-П Експерт» від 13.05.2015 року та постанову Верховного Суду України № 6-124цс13 від 11.12.2013 року.

Безпідставним є покликання апелянта на те, що визнання за позивачем права власності на майно, що належало відповідачу, суперечить ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки призвело до неможливості виконання судових рішень про стягнення з відповідача на користь апелянта заборгованості по заробітній платі в розмірі 222975,23 грн, оскільки дані твердження не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. В той же час з матеріалів справи та пояснень апелянта вбачається, що заборгованість у відповідача перед апелянтом виникла 05.07.2013 року, а право іпотеки виникло 25.07.2007 року. Не спростований відповідачем та апелянтом розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 8 988 690,12 грн, а вартість предмета іпотеки 1250000 грн, що виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог апелянта перед відповідачем.

Безпідставним є також покликання апелянта на недійсність договору про відступлення прав за іпотечним договором від 17 вересня 2013 року, який, на думку апелянта, укладено між сторонами по справі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17 вересня 2013 року укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25.07.2007 року між позивачем та ТзОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс», яке на час укладення цього договору було іпотекодержателем спірного майна. Вказаний договір відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновод Н.Д. за № 1008, проведено державну реєстрацію відомостей про заміну іпотекодержателя. Апелянтом не представлено суду апеляційної інстанції доказів того, що договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25.07.2007 року визнано недійсним в судовому порядку.

З матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції, апелянтом було в порядку, передбаченому ст. 34 ЦПК України подано позовну заяву як третьої особи з самостійними вимогами до сторін по справі з вимогою визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25.07.2007 року. Ухвалою від 11 серпня 2015 року судом відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті вказаної позовної заяви до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Галенергоресурс» та роз'яснено право на звернення до суду з самостійним позовом.

Апелянт вважає вказану ухвалу незаконною та просить її скасувати, вважає, що суд зобов'язаний був прийняти його позов до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Галенергоресурс».

Відповідно до ст. 34 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити в справу до закінчення судового розгляду, пред'явивши позов до однієї чи обох сторін. Відповідно до ст. 125 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення ст.ст. 123, 124 ЦПК України, а сама позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст. 123 ЦПК України зустрічний позов чи позов третьої особи з самостійними вимогами приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним.

З урахуванням вказаних норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку, що прийняття позову третьої особи з самостійними вимогами до спільного розгляду з позовом, що перебуває у провадженні суду, є правом, а не обов'язком суду, і ухвала про відмову у прийнятті такого позову не підлягає оскарженню, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норм, передбачених ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і така задоволенню не підлягає.

Керуючись 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: