Ухвала

від 22.10.2015 по справі 495/5117/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8597/15

Головуючий у першій інстанції Мишко В. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Доценко Л.І.,

за участю секретаря - Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» до ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі дійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2015 року про забезпечення позову,

встановила:

У липні 2015 р. товариство з додатковою відповідальністю «Алкалія» (далі - Товариство) звернулося до суду з вищезазначеним позовом.

У серпні 2015 р. до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій товариство просило: 1) заборонити органам державної реєстрації прав провадити дії щодо реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договорів оренди землі, предметом яких є земельна ділянка загальною площею - 5,75 га. (4,42 га. та 1,33 га.) ріллі, кадастрові НОМЕР_3 та НОМЕР_1 відповідно, власником яких на підставі державного акту на право власності на землю Серія НОМЕР_2 від 30.09.2002 р. є ОСОБА_4, до моменту вирішення справи по суті; 2) заборонити ОСОБА_4, а також будь-яким третім особам, вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть товариству користуватися земельними ділянками, площею - 4,42 га., кадастровий НОМЕР_3 та площею - 1,33 га., кадастровий НОМЕР_1, власником яких на підставі державного акту на право власності на землю Серія НОМЕР_2 від 30.09.2002 р. є ОСОБА_4, в тому числі дії, що можуть перешкоджати: вільному заїзду сільгосптехніки товариства на земельну ділянку; обробці земельної ділянки; проведенні будь-яких агротехнічних заходів; вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам товариства, задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролі за вирощуванням сільгосппродукції.

25.08.2015 р. Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області постановив ухвалу, якою заяву товариства про забезпечення позову задовольнив частково. Заборонив будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть товариству користуватися земельною ділянкою, загальною площею - 5,75 га. (4,42 га. + 1,33 га.), кадастрові НОМЕР_3, НОМЕР_1 відповідно, власником яких на підставі державного акту на право власності на землю Серія НОМЕР_2 від 30.09.2002 р. є ОСОБА_4, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, за межами населеного пункту, Білгород-Дністровського району Одеської області і є об'єктом договорів оренди землі від 01.12.2010 р., в тому числі дії, що можуть перешкоджати: вільному заїзду сільгосптехніки товариства на земельну ділянку; обробці земельної ділянки; проведенні будь-яких агротехнічних заходів; вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам товариства, заподіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролі за вирощуванням сільгосппродукції

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви товариства про забезпечення позову. Посилається на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт в судове засідання не з'явилася. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Причини неявки не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка бере участь у справі, належним чином сповіщеної про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Товариство письмових заперечень на скаргу не надало. Представник товариства в судовому засіданні вважала необхідним скаргу відхилити. Ухвалу суду залишити без змін. Посилалася на те, що між сторонами існує спір щодо користування спірною земельною ділянкою. Тому суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності забезпечення позову.

Ухвала суду в частині відмови в забезпеченні позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав провадити дії щодо реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договорів оренди землі, предметом яких є спірна земельна ділянка, не оскаржується, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині не переглядається.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі виникли певні правовідносини, на підставі яких позивач вирощує на належній відповідачу земельній ділянці сільськогосподарську продукцію, обробляє дану земельну ділянку та сплачує за неї відповідачу обумовлені між ними грошові кошти або розраховується вирощеною сільськогосподарською продукцією. Втручання третіх осіб у правовідносини, які склалися між сторонами, може в подальшому призвести до порушення їх прав та законних інтересів, що є неприпустимим (а. с. 13 - 15).

Колегія суддів вважає, що погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, цього висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Статтями 151, 152 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не врахував вищевказаних вимог діючого процесуального законодавства, помилково витлумачив роз'яснення Пленуму Верховного Суду України. Застосував забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії відносно спірних земельних ділянок невизначеному колу фізичних та юридичних осіб, в той час як спір виник між сторонами по справі.

Відповідно до позовної заяви товариства (а. с. 1 - 4) предметом спору є: 1) визнання договору оренди землі від 01.12.2010 р., укладеного між сторонами, дійсним; 2) визнання за товариством права користування спірною земельною ділянкою; 3) заборона ОСОБА_4 до закінчення строку дії договору чинити товариству перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, а саме: обробляти, засівати, збирати врожай з цієї земельної ділянки та здійснювати будь-які інші дії, які можуть перешкоджати господарській діяльності товариства.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд не з'ясував чи дійсно існують обставини, за яких власник земельної ділянки обмежений самостійно здійснювати повноваження з фактичного володіння та користування належною йому земельною ділянкою. Чи не призведе вказане обмеження у порушенні права власника здійснювати господарську діяльність на належній йому земельній ділянці. Посилання суду на те, що між сторонами «…виникли певні правовідносини…» свідчить про те, що висновки суду зроблені на припущеннях, що є неприпустимим ( ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Заборонивши вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть товариству користуватися спірною земельною ділянкою (вільному заїзду сільгосптехніки товариства на земельну ділянку; обробці земельної ділянки; проведенні будь-яких агротехнічних заходів; вільному доступу до земельної ділянки директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам товариства, заподіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролі за вирощуванням сільгосппродукції) суд фактично вирішив наперед спір по справі, оскільки обраний судом захід забезпечення позову співпадає з однією із позовною вимогою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про порушення норм процесуального права, які полягають в тому, що обраний спосіб забезпечення позову фактично співпадає з предметом позову, суд не встановив наявність у позивача прав на спірну земельну ділянку, є обгрунтованими.

На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви товариства про забезпечення позову.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 серпня 2015 року про забезпечення позову - скасувати. Постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4, будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії, що перешкоджатимуть товариству з додатковою відповідальністю «Алкалія» користуватися земельною ділянкою, площею - 5,75 га. (4,42 га. + 1,33 га.) ріллі, кадастрові НОМЕР_3 та НОМЕР_1, власником яких на підставі державного акту ІV-ОД № 071037 від 30.09.2002 р. є ОСОБА_4, що розташовані на території Карналіївської сільської ради, за межами населеного пункту, Білгород-Дністровського району Одеської області і є об'єктом договору оренди землі від 01.12.2010 р., в тому числі дії, які можуть перешкоджати: вільному заїзду сільгосптехніки товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» на земельні ділянки; обробітку земельних ділянок; проведенню будь-яких агротехнічних заходів; вільному доступу до земельних ділянок директору, агроному, іншим спеціалістам та працівникам товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія», задіяних у проведенні сільськогосподарських робіт та контролі за вирощуванням сільгосппродукції - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

Л. А. Доценко