Рішення

від 02.11.2015 по справі 910/25922/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/25922/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСБУД" доПриватного акціонерного товариства "Телесистеми України" простягнення 54547,97 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Суходольська Н.Є. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНСБУД" заявлено позов до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 54547,97 грн. заборгованості, з якої: 47235,02 грн. - основний борг; 6939,44 грн. - пеня та 373,51 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення №O-04/WLVILVI0031/281011від 28.10.2011, у зв'язку з чим у Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 порушено провадження у справі №910/25922/15, розгляд справи призначено на 02.11.2015.

02.11.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.11.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНСБУД" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №O-04/WLVILVI0031/281011, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 1, загальною площею 20 кв.м., далі - об'єкт оренди, що знаходиться у власності орендодавця на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р. 21.08.2008 за №6630 та зареєстрованим в ОКПЛОР БТІ та ЕО « 05» вересня 2008 року за №1668 в реєстровій книзі №6, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю плату за користування (далі - орендну плату) (п. 1.1. договору).

За умовами п.п. 2.3., 2.4. договору при передачі об'єкта оренди сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі об'єкта оренди (Додаток №1), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. В акті прийому-передачі вказується технічний стан об'єкта оренди на момент передачі його в оренду. Об'єкт оренди вважається переданим орендарю в користування з моменту підписання акта прийому-передачі уповноваженими представника сторін.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує місячну орендну плату у розмірі 3500,00 грн. з ПДВ. Оплата орендної плати за договором здійснюється щомісячно протягом 10 банківських днів з дати завершення календарного місяця оренди, за який здійснюється оплата, але не раніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку-фактури від орендодавця. Якщо згідно із актами приймання-передачі об'єкту оренди, кількість днів оренди не співпадає з кількістю календарних днів місяця оренди, за який розраховується орендна плата, то плата за користування об'єктом оренди розраховується пропорційно до використаних днів оренди.

Пунктом 4.3. договору сторони домовилися, що для визначення розміру орендної плати за кожен наступний календарний місяць застосовується індекс інфляції відповідно до офіційно встановленого та оприлюдненого Держкомстатом України індексу інфляції.

Цей договір укладено на строк 2 роки 11 місяців з 28 жовтня 2011 року по 27 вересня 2014 року з можливістю його подальшої пролонгації (п.п. 5.1., 5.1.2. договору).

Згідно з п. 5.1.2. договір укладено з можливістю його пролонгації. За 1 місяць до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, новий договір вважається укладеним сторонами на тих самих умовах на аналогічний строк.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 1, загальною площею 20 кв.м. для розміщення телекомунікаційного обладнання ПрАТ «Телесистеми України», про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі до Договору оренди нежитлового приміщення №O-04/WLVILVI0031/281011від 28.10.2011, який підписано представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

У період з січня 2015 року по вересень 2015 року представниками ТОВ "МЕНСБУД" та ПрАТ "Телесистеми України" без заперечень підписано акти про надані послуги на загальну суму 47264,49 грн.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, плату за оренду належним чином та у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним, з урахуванням попередніх оплат, утворилась заборгованість за період з січня 2015 року по вересень 2015 року в розмірі 47235,02 грн., яка і заявлена до стягнення.

Крім того, за твердженнями позивача, Договір оренди нежитлового приміщення №O-04/WLVILVI0031/281011від 28.10.2011 є розірваним з 20.09.2015 за ініціативою відповідача.

Позивач звертався до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" з вимогами №150923/1 від 03.09.2015 та 23.09.2015 щодо оплати заборгованості, а також повторно направляв неоплачені рахунки. Однак, відповідачем заборгованість так і не була оплачена.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п. 4.2. договору визначили, що оплата орендної плати за договором здійснюється щомісячно протягом 10 банківських днів з дати завершення календарного місяця оренди, за який здійснюється оплата.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 47235,02 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що стягнення заборгованості з орендної плати провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за договором оренди, Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНСБУД" на підставі п. 7.2. договору нараховано за період з 14.02.2015 по 24.09.2015 та заявлено до стягнення пеню в сумі 6939,44 грн.

Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 373,51 грн. за період з 14.02.2015 по 24.09.2015.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, суд дійшов висновку що вони є невірними, однак, здійснення їх перерахунку судом фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, за приписами п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Клопотання в порядку, передбаченому вищевказаною нормою, Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕНСБУД" до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не заявлено, в зв'язку з чим у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає 6939,44 грн. пені та 373,51 грн. три проценти річних.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7, ідентифікаційний код 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕНСБУД" (79041, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 59, ідентифікаційний код 32484115) 47235 (сорок сім тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 02 коп. основного боргу, 6939 (шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 44 коп. пені, 373 (триста сімдесят три) грн. 51 коп. три проценти річних та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.11.15

Суддя О.А. Грєхова