Постанова

від 17.12.2015 по справі 910/25922/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2015 р. Справа№ 910/25922/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників: не з'явились

розглянувши апеляційну Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015

у справі №910/25922/15 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСБУД»

до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

про стягнення 54 547,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕНСБУД» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (далі, відповідач) про стягнення 54 547,97 грн. заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № O-04/WLVILVI0031/281011 від 28.10.2011, з якої 47 235,02 грн. - основний борг, 6 939,44 грн. - пеня та 373,51 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення № O-04/WLVILVI0031/281011 від 28.10.2011 у частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі №910/25922/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСБУД» 47 235,02 грн. основного боргу, 6 939,44 грн. пені, 373,51 грн. трьох процентів річних та 1 218,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі №910/25922/15 скасувати в частині стягнення 4 268,37 грн. основного боргу та в частині 501,50 грн. розрахунків штрафних санкцій та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ПрАТ «Телесистеми України» поступово зменшує свою заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення №O-04/WLVILVI0031/281011 від 28.10.2011 та вже на момент подання позовної заяви ця сума була меншою, ніж заявлена до стягнення позивачем.

Так, скаржник зазначив, що 09.07.2015 ним було виконане зобов'язання щодо сплати рахунку за червень 2015 року на суму 4 268,37 грн., а тому сума основного боргу на момент подання позову становила 42 966,65 грн. З огляду на це, оскільки позивачем, на думку апелянта, була невірно вказана сума основного боргу, ним також був наданий помилковий розрахунок пені та 3% річних.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2015.

11.12.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що станом на 09.07.2015 у відповідача існувала заборгованість в тому числі і за 2014 рік, а тому оплата у розмірі 4 268,37 грн. від 09.07.2015 була зарахована у рахунок покриття заборгованості за грудень 2014 року, що, зокрема, підтверджується актом наданих послуг оренди за грудень 2014 року, розмір орендної плати за який становив саме 4 268,37 грн.

11.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСБУД» надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої він просив забезпечити у Господарському суді Львівської області або Львівському апеляційному господарському суді на розсуд суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2015 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНСБУД» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та зазначено, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 910/25922/12 відбудеться 17.12.2015 об 11 год. 30 хв. у залі судового засідання № 13 (2-й поверх) за адресою: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04655. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Львівської області.

У судове засідання 11.12.2015, проведення якого мало здійснюватись у режимі відеоконференції, представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим судове засідання у справі №910/25922/12 проводилось в загальному режимі у відповідності до Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень.

Відповідач у апеляційній скарзі просив розгляд справи здійснювати без представника ПрАТ «Телесистеми України».

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, враховуючи заяву відповідача про розгляд справи у його відсутності, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача та вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 28.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНСБУД» (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Телесистеми України» (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №O-04/WLVILVI0031/281011 (далі, Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 1, загальною площею 20 кв.м., далі - об'єкт оренди, що знаходиться у власності орендодавця на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бєлопольською І.Р. 21.08.2008 за №6630 та зареєстрованим в ОКПЛОР БТІ та ЕО «05» вересня 2008 року за №1668 в реєстровій книзі №6, а орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю плату за користування (далі,орендну плату) (пункт 1.1. Договору).

За умовами пунктів 2.3., 2.4. Договору при передачі об'єкта оренди сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі об'єкта оренди (Додаток №1), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. В акті прийому-передачі вказується технічний стан об'єкта оренди на момент передачі його в оренду. Об'єкт оренди вважається переданим орендарю в користування з моменту підписання акта прийому-передачі уповноваженими представника сторін.

Згідно пунктів 4.1., 4.2. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує місячну орендну плату у розмірі 3500,00 грн. з ПДВ. Оплата орендної плати за договором здійснюється щомісячно протягом 10 банківських днів з дати завершення календарного місяця оренди, за який здійснюється оплата, але не раніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку-фактури від орендодавця. Якщо згідно із актами приймання-передачі об'єкту оренди, кількість днів оренди не співпадає з кількістю календарних днів місяця оренди, за який розраховується орендна плата, то плата за користування об'єктом оренди розраховується пропорційно до використаних днів оренди.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що для визначення розміру орендної плати за кожен наступний календарний місяць застосовується індекс інфляції відповідно до офіційно встановленого та оприлюдненого Держкомстатом України індексу інфляції.

Цей договір укладено на строк 2 роки 11 місяців з 28 жовтня 2011 року по 27 вересня 2014 року з можливістю його подальшої пролонгації (пункти 5.1., 5.1.2. Договору).

Згідно з пунктом 5.1.2. Договір укладено з можливістю його пролонгації. За 1 місяць до закінчення строку дії договору сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, новий договір вважається укладеним сторонами на тих самих умовах на аналогічний строк.

При бажанні достроково звільнити орендований об'єкт оренди і припинити дію даного договору орендар попереджає про це орендодавця не пізніше, ніж за 30 днів до такого звільнення (пункт 5.3. Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Грунтова, 1, загальною площею 20 кв.м. для розміщення телекомунікаційного обладнання ПрАТ «Телесистеми України», про що свідчить наявний в матеріалах справи Акт прийому-передачі до Договору оренди нежитлового приміщення № O-04/WLVILVI0031/281011 від 28.10.2011, який підписано представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з січня 2015 року по вересень 2015 року представниками ТОВ «МЕНСБУД» та ПрАТ «Телесистеми України» без заперечень підписано акти про надані послуги на загальну суму 47 264,49 грн. (том 1, а.с. 23-31).

Втім, як зазначає позивач, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, плату за оренду належним чином та у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за ним, з урахуванням попередніх оплат, утворилась заборгованість за період з січня 2015 року по вересень 2015 року в розмірі 47235,02 грн., яка і заявлена до стягнення.

Крім того, за твердженнями позивача, Договір оренди нежитлового приміщення №O-04/WLVILVI0031/281011 від 28.10.2011 є розірваним з 20.09.2015 за ініціативою відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» з вимогами №150923/1 від 03.09.2015 та 23.09.2015 щодо оплати заборгованості, а також повторно направляв неоплачені рахунки. Однак, відповідачем заборгованість оплачена не була.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «МЕНСБУД» з огляду на наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), а відповідно до статей 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як уже зазначалося вище, пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що оплата орендної плати за договором здійснюється щомісячно протягом 10 банківських днів з дати завершення календарного місяця оренди, за який здійснюється оплата, але не раніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку-фактури від орендодавця. Якщо згідно із актами приймання-передачі об'єкту оренди, кількість днів оренди не співпадає з кількістю календарних днів місяця оренди, за який розраховується орендна плата, то плата за користування об'єктом оренди розраховується пропорційно до використаних днів оренди.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до стаття 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт надання позивачем відповідачу послуг за Договором у період з січня 2015 року по вересень 2015 року на загальну суму 47 264,49 грн. підтверджується підписаними представниками ТОВ «МЕНСБУД» та ПрАТ «Телесистеми України» та скріпленими печатками підприємств актами про надані послуги (том 1, а.с. 23-31).

Вказані акти підписані сторонами без будь-яких зауважень.

Натомість, відповідач плату за оренду належним чином та у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом на 31.08.2015 за ним утворилась заборгованість за період з січня по серпень 2015 року у розмірі 43 523,38 грн. Дана обставина підтверджується підписаним сторонами без жодних зауважень та скріпленим печатками підприємств Актом звіряння розрахунків станом на 31.08.2015 (том 1, а.с. 22).

Крім того, враховуючи припинення дії Договору з 20.09.2015, позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату вартості послуг оренди за вересень 2015 року в сумі 3 711,64 грн. Акт про надані позивачем послуги з оренди за вересень 2015 року (том 1, а.с. 31) теж підписаний сторонами без зауважень.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що за відповідачем за період з січня 2015 року по вересень 2015 року утворилась заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 47 235,02 грн., а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Посилання скаржника у апеляцій скарзі на те, що 09.07.2015 ним було виконане зобов'язання щодо сплати рахунку за червень 2015 року на суму 4 268,37 грн., а тому сума основного боргу на момент подання позову становила 42 966,65 грн., а не 47 235,02 грн., колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

По-перше, із платіжного доручення від 09.07.2015, доданого відповідачем до апеляційної скарги, не вбачається, що сума у розмірі 4 268,37 грн. була сплачена відповідачем у рахунок оплати орендної плати саме за червень 2015 року. Водночас, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що у відповідача існувала заборгованість в тому числі і за 2014 рік, а тому оплата у розмірі 4 268,37 грн. від 09.07.2015 була зарахована у рахунок покриття заборгованості за грудень 2014 року, що, зокрема, підтверджується доданим позивачем до відзиву актом наданих послуг з оренди за грудень 2014 року саме на суму 4 268,37 грн.

По-друге заборгованість з орендної плати за Договором у розмірі 47 235,02 грн. за період з січня 2015 року по вересень 2015 року визнана відповідачем шляхом підписання ним Акту звіряння розрахунків станом на 31.08.2015 (том 1, а.с. 22).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 47 235,02 грн. основної заборгованості за Договором за період з січня 2015 року по вересень 2015 року.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 6 939,44 грн. пені та 373,51 грн. 3% річних.

З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що стягнення заборгованості з орендної плати провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за Договором оренди, Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНСБУД» на підставі пункту 7.2. Договору правомірно нараховано за період з 14.02.2015 по 24.09.2015 та заявлено до стягнення пеню в сумі 6 939,44 грн., а тому позовні вимоги у цій частині були правомірно задоволені судом першої інстанції у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, за приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 373,51 грн.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/25922/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/25922/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/25922/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко