Рішення

від 02.11.2015 по справі 910/21733/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/21733/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" 2. Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" простягнення 1 807 010 грн 62 коп. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" пропро визнання припиненими авалів Представники від позивача (відповідача-2 за зустрічним позовом): Хасін І.Б. - представник за довіреністю від відповідача-1 (від відповідача-1 за зустрічним позовом): не з'явились від відповідача-2 (від позивача за зустрічним позовом): не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.08.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" про солідарне стягнення 1 807 010 грн 78 коп., в тому числі: 1 686 865 грн 78 коп. відсотків за векселями серії АА № 2136307 від 02.04.2013, № 2136305 від 01.04.2013 та № 2136304 від 18.03.2013 та 120 145 грн 00 коп. витрат, витрат, пов'язаних з опротестуванням векселів та з невиконанням вексельних зобов'язань.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з неналежним виконання мавалем та векселедавцем зобов'язань щодо здійснення оплати векселів у строк, визначений для здійснення платежу, позивач має право на стягнення відсотків, нарахованих на вексельну суму за простими опротестованими векселями серії АА № 2136307 від 02.04.2013, № 2136305 від 01.04.2013 та № 2136304 від 18.03.2013 у розмірі 1 686 865 грн 78 коп., та витрат, пов'язаних з опротестуванням векселів та з невиконанням вексельних зобов'язань у розмірі 120 145 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21733/15, розгляд справи призначений на 14.09.2015.

14.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи.

14.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 розгляд справи відкладено на 05.10.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання та необхідністю витребування нових доказів.

18.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява у справі № 910/21733/15 Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" про визнання припиненим з 18.10.2013 авалю, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" на векселі серії АА № 2136305 виданого 01.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" та про визнання припиненим з 18.07.2013 авалю, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" на векселі серії АА № 2136304 виданого 18.03.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум".

Свої зустрічні позовні вимоги Публічне акціонерне товариство "Банк "Контракт" обґрунтовує тим, що аваль вчинений на векселі серії АА № 2136305 припинився з 18.10.2013, аваль вчинений на векселі серії АА № 2136304 припинився з 18.07.2013, у зв'язку із закінченням строку дії договорів про їх вчинення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" про визнання авалів, вчинених Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" на векселі серії АА № 2136305 припиненим з 18.10.2013, та на векселі серії АА № 2136304 припиненим з 18.07.2013, прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" про солідарне стягнення 1 807 010 грн 78 коп.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 розгляд справи відкладено на 02.11.2015, у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

13.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

21.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

02.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Представники відповідачів у судове засідання 02.11.2015 не з'явились, вимоги суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з мережі Інтернет, щодо наявності інформації про розгляд справи, розміщеної у розділі "Новини та події суду" офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет за адресою: http://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/1974/17/ .

З урахуванням пункту 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 N 01-06/2052/14).

Враховуючи рекомендації, викладені в підпункті 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" щодо того, що в разі неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

У судове засідання 02.11.2015 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті первісного позову, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, а також заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог.

Розглянувши заявлене разом з первісним позовом, клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначене клопотання суд визнав клопотання позивача про забезпечення позову таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення первісного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У судовому засіданні 02.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" видало Товариству з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" простий вексель серії АА № 2136304 номіналом 2 014 882 грн 02 коп. зі строком оплати 18.10.2013, з урахуванням угоди про внесення змін до тексту векселя від 16.07.2013, що містить аваль від імені Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" від 17.05.2013.

01.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" видало Товариству з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" простий вексель серії АА № 2136305 номіналом 1 418 536 грн 06 коп., зі строком оплати 01.10.2014, з урахуванням угоди про внесення змін до тексту векселя від 20.12.2013, що містить аваль від імені Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" від 03.04.2013, який здійснений на підставі договору про надання авалю № 03/13-А від 03.04.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум".

02.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" видало Товариству з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" простий вексель серії АА № 213607 номіналом 2 184 995 грн 94 коп. зі строком оплати 18.10.2013, що містить аваль від імені Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" від 03.04.2013, який здійснений на підставі договору про надання авалю № 05/13-А від 03.04.2013, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930, якою запроваджено Уніфікований закон, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших, прийнятих згідно з ними, актів законодавства України.

Частинами 1 - 3 статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.2001 N 2374-III (із змінами) встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинна мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно із приписами статей 30 - 32, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі; аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем. До простого векселя застосовуються положення щодо забезпечення авалем.

В Положенні про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 N 508, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за N 174/7495, закріплено визначення "аваль", під яким слід розуміти вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя. Аваль виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом.

Пунктом 4.9 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України встановлено, що банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у випадку, якщо була відмова платника від платежу або акцепту - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя. Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов'язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в цьому було відмовлено.

Відповідно до статей 43, 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, держатель векселів може використати своє право регресу проти будь-якої зобов'язаної за векселем особи. Всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за простим векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Статтями 38, 44, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що держатель простого векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. У випадку відмови векселедавця у платежі, власник векселя має підтвердити таку відмову автентичним документом (протест у неплатежі). Протест у неплатежі за простим векселем, якій підлягає оплаті на визначену дату, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Протест - це офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчіть про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Опротестований вексель - це вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати.

03.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було опротестовано вексель про неоплату проти Публічного акціонерного товариства банку "Контракт" (аваліста) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Прімум" (векселедавця), що підтверджується протестом про неоплату простого векселя серії АА № 2136305 на суму 1 418 536 грн 06 коп., зареєстрованим в реєстрі за N 3348, та вчинено виконавчий напис за реєстраційним № 3349.

Також, 21.10.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. було опротестовано векселі про неоплату проти Публічного акціонерного товариства банку "Контракт" (аваліста) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Прімум" (векселедавця), що підтверджується протестом про неоплату простого векселя серії АА № 2136304 на суму 2 014 882 грн 02 коп., зареєстрованим в реєстрі за N 2993, та протестом про неоплату простого векселя серії АА 2136307 на суму 2 184 995 грн 94 коп., зареєстрованим в реєстрі за N 2994, а також вчинено виконавчі написи за реєстраційними №№ 2993 та 2994 відповідно.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, звітів по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг" за 17.01.2015 та за період з 03.04.2015 по 30.04.2015, з Публічного акціонерного товариства банку "Контракт" було стягнуто заборгованість за векселями № АА № 2136304, № АА 2136307 та № АА 2136305 згідно виконавчих написів нотаріусів № 2993 від 21.10.2013, № 2994 від 21.10.2013 та № 3349 від 03.10.2014, у розмірі 5 004 400 грн 38 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням авалем та векселедавцем зобов'язань щодо здійснення оплати векселів у строк, визначений для здійснення платежу, позивачем нараховно відсотки на вексельну суму, а саме: за простим опротестованим векселем серії АА № 2136307 від 02.04.2013 у розмірі 951 820 грн 15 коп., за період прострочення з 19.11.2013 до 02.04.2015, за простим опротестованим векселем серії АА № 2136305 від 01.04.2013 у розмірі 124 753 грн 45 коп., за період прострочення з 02.10.2014 по 16.01.2015, та за простим опротестованим векселем серії АА № 2136304 від 18.03.2013 у розмірі 1 686 865 грн 78 коп., за період прострочення з 19.10.2013 по 02.04.2015. Крім того, позивач зазначає, що має право на стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з опротестуванням векселів та з невиконанням вексельних зобов'язань у розмірі 120 145 грн 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 47 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.

Відповідно до статті 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", стосовно того, що на підставі пункту 2 абзацу 1 статті 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму. Нарахування здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум.

Пунктом 5 статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" крім вексельної суми з відсотками і відсотків, зазначених у статті 48 Уніфікованого закону, векселедержатель має право вимагати відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, пересиланням повідомлення, а також інших витрат (пунктом 3 абзацу 1 зазначеної статті).

До таких витрат належать: витрати з опротестування векселя (державне мито, оплата послуг нотаріуса); витрати на відправлення повідомлення (рекомендованого або цінного листа для опротестування векселя); судові та інші прямі витрати кредитора, які він поніс внаслідок невиконання вексельного зобов'язання і зв'язок яких зі стягненням заборгованості за векселем можна встановити та довести.

Позивач зазначає, що ним понесені витрати пов'язані з опротестуванням виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" векселів серії АА № 2136307 від 02.04.2013, № 2136305 від 01.04.2013 та № 2136304 від 18.03.2013 у розмірі 55 260 грн 00 коп., на підтвердження чого надав платіжні доручення № 000131541 від 21.10.2013 та № 000142735 від 01.10.2014, та витрати понесені, у зв'язку з невиконанням вексельних зобов'язань у розмірі 65 000 грн 00 коп. на підтвердження чого надав договір надання юридичних послуг № 12/01-ІХ/14ф від 03.11.2014, акт приймання-передачі професійних юридичних послуг № 1/2015 від 16.07.2015 та платіжне доручення № 0001544639 від 03.08.2015.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи договору про надання авалю № 05/13-А від 03.04.2013 та договору про надання авалю № 03/13-А від 03.04.2013, укладених між Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум", аваліст зобов'язується перед законним держателем векселя клієнта відповідати за виконання останнім своїх зобов'язань щодо погашення векселя серії АА № 2136307 від 02.04.2013 у розмірі, що не перевищує 2 184 995 грн 94 коп. та за виконання останнім своїх зобов'язань щодо погашення векселя серії АА № 2136305 від 01.04.2013 у розмірі, що не перевищує 1 418 536 грн 06 коп.

Таким чином судом встановлено, що платежі за простими векселя серії АА № 2136307 від 02.04.2013 та № 2136305 від 01.04.2013 забезпечені авалем лише в частині їх суми, а тому з урахуванням виконаних зобов'язань щодо здійснення платежів за векселями АА № 2136307 від 02.04.2013 та № 2136305 від 01.04.2013 у їх номінальній вартості, позивач має право вимоги до Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт", як аваліста, лише в частині сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму за простим опротестованим векселем серії АА № 2136304 від 18.03.2013 у розмірі 610 292 грн 18 коп., та витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя серії АА № 2136304 від 18.03.2013 та з невиконанням вексельних зобов'язань у розмірі 43 468 грн 46 коп.

Проте, судом встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 06 жовтня 2015 року № 671 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 06.10.2015 прийнято рішення №183 "Про запровадження з 07.10.2015 тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Нормами статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до норм частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

У відповідності до пунктів 3 та статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката;

Крім того, згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено поняття "кредитор банку" - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі-2-Бі Лізинг є кредитором Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт", вимоги якого щодо сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму за простим опротестованим векселем серії АА № 2136304 від 18.03.2013 у розмірі 610 292 грн 18 коп., та витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя АА № 2136304 від 18.03.2013 та з невиконанням вексельних зобов'язань у розмірі 43 468 грн 46 коп. є вимогами щодо майнових зобов'язань банку які не підлягають задоволенню, у зв'язку із запровадженням у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Контракт" тимчасової адміністрації з 07.10.2015, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 3-25гс15 від 01.04.2015.

Відповідно до частини 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що векселедавцем та авалістом не здійснено оплату векселів у строк, визначений для здійснення платежу, вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" відсотків, нарахованих на вексельну суму за простими опротестованими векселями та витрат, пов'язаних з опротестуванням векселів та з невиконанням вексельних зобов'язань підлягають задоволенню лише в частині вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" відсотків, нарахованих на вексельну суму за простими опротестованими векселями серії АА № 2136307 від 02.04.2013, № 2136305 від 01.04.2013 та № 2136304 від 18.03.2013 у розмірі 1 686 865 грн 78 коп., та витрат, пов'язаних з опротестуванням векселів та з невиконанням вексельних зобов'язань у розмірі 120 145 грн 00 коп.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" про визнання припиненим з 18.10.2013 авалю, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" на векселі серії АА № 2136305 виданого 01.04.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" та про визнання припиненим з 18.07.2013 авалю, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" на векселі серії АА № 2136304 виданого 18.03.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум", суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 31 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом. В авалі повинно бути вказано, за кого він виданий. У разі відсутності такої вказівки він вважається виданим за трасанта.

Відповідно до пункту 4.5 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002 № 508, авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання, який може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання), та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

Як вже зазначалося судом, 17.05.2013 Публічним акціонерного товариства "Банк "Контракт" вчинено аваль на простому векселі серії АА № 2136304 номіналом 2 014 882 грн 02 коп. зі строком оплати 18.10.2013, з урахуванням угоди про внесення змін до тексту векселя від 16.07.2013, виданому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум", а також 30.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" укладено договір про надання авалю № 03/13-А від 03.04.2013 за простим векселем серії АА № 2136305 номіналом 1 418 536 грн 06 коп., зі строком оплати 01.10.2014, з урахуванням угоди про внесення змін до тексту векселя від 20.12.2013.

Відповідно до пункту 8.1. договору про надання авалю № 03/13-А від 03.04.2013 з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 2 від 18.07.2013, даний договір набуває чинності з дати його підписання сторонами, за умови виконання клієнтом своїх зобов'язань по сплаті комісійної винагороди та діє до 18.10.2013 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом враховано, рекомендації викладені у пункті 1 постанови пленуму Верховного Суду України, від 08.06.2007, № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів", що вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

Згідно з частинами 1, 4 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями глави 50 розділу 1 п'ятої книги Цивільного кодексу України передбачено, що:

- зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України);

- зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо) (стаття 600 Цивільного кодексу України);

- зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного кодексу України);

- зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація) (стаття 604 Цивільного кодексу України);

- зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (стаття 605 Цивільного кодексу України);

- зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 Цивільного кодексу України);

- зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607 Цивільного кодексу України);

- зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.10 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України зобов'язання банку як аваліста припиняється в разі оплати ним векселя. Відповідальність банку як аваліста припиняється в разі: оплати векселя платником; оплати векселя особою, яка вчинила свій підпис раніше позичальника; закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста.

Враховуючи вищевикладене, нормами загального та спеціального законодавства України в сфері регулювання відносини, пов'язаних з обігом цінних паперів, не передбачено припинення зобов'язання банку як аваліста саме з підстав закінченням строку дії договорів про вчинення авалю, у зв'язку з чим вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" про визнання припиненим з 18.10.2013 авалю, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" на векселі серії АА № 2136305 та про визнання припиненим з 18.07.2013 авалю, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт" на векселі серії АА № 2136304 визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Прімум" (91055, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 4-А, ідентифікаційний код 37026141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-2-БІ Лізинг" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 11, ідентифікаційний код 36114140) відсотки у розмірі 1 686 865 (один мільйон шістсот вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 78 коп., витрати, пов'язані з опротестуванням векселів та з невиконанням вексельних зобов'язань у розмірі 120 145 (сто двадцять тисяч сто сорок п'ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 140 (двадцять шість тисяч сто сорок) грн 22 коп.

3. В частині заявлених вимог до Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 09.11.2015

Суддя Н.Б. Плотницька