Рішення

від 02.11.2015 по справі 925/1356/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа № 925/1356/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представник позивача ОСОБА_1 - за довіреністю,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад"

про стягнення 83 572,12 грн. та вилучення предмету лізингу,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов: 1) про стягнення з відповідача 83 572,12 грн., зокрема 15 293,16 грн. заборгованості по сплаті щомісячних лізингових платежів відповідно до договору фінансового лізингу № 000118 від 24.10.2013, 57 855,60 грн. штрафу, 2 747,44 грн. пені, 237,05 грн. проценти за користування чужими коштами, 7 201,80 грн. інфляційних втрат, 237,07 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання; 2) про вилучення у відповідача предмету лізингу - автомобіль ВАЗ 212140 (номер кузова: ХТА212140Е2157769, номер двигуна: 0521151,державний реєстраційний номер: АА 6849ОЕ, 2013 року випуску, білого кольору), та документи і приналежності: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ499571, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (у кількості 2-х штук), комплект ключів, сервісну книжку, інструкцію по експлуатації транспортного засобу, передавши їх позивачу.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 12.10.2015 позивач збільшив суму заявлених до стягнення коштів до 93 605,77 грн. та просить стягнути з відповідача 17 842,02 грн. заборгованості по сплаті щомісячних лізингових платежів по жовтень 2015 року включно, 64 284 грн. штрафу за 20 порушень відповідно до умови пункту 12.2. договору фінансового лізингу № 000118 від 24.10.2013, 2 911,40 грн. пені, 316,87 грн. процентів за користування чужими коштами, 7 934,59 грн. інфляційних втрат, 316,89 грн. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по 10.10.2015.

У Запереченні на позовну заяву від 21.10.2015 № 7/2-юр відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просить відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на необґрунтованість та недоведеність позову, оскільки договором не встановлено дати сплати платежів, відповідач здійснив всі необхідні платежі для отримання в користування предмета лізингу (сплатив перший лізинговий платіж), однак позивач не подав доказів передачі відповідачу автомобіля в користування, оскільки поданий позивачем акт приймання-передачі автомобіля не підписаний відповідачем, а іншим підприємством; вимога позивача про стягнення штрафних санкцій не підлягає задоволенню у зв’язку з недоведеністю позивачем факту отримання відповідачем автомобіля та з огляду на те, що штраф і пеняє одними з видів неустойки - засобу забезпечення виконання зобов’язання; проценти за користування чужими коштами нараховуються та стягуються у випадку одержання відповідачем коштів від позивача, а не прострочення грошового зобов’язання; в порушення вимоги закону про позовну давність до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується річна позовна давність, а позивачем заявлена вимога про стягнення штрафу за вісімнадцять місяців, а не за дванадцять.

02.11.2015 позивач надав до справи додаткові документи та Пояснення на заперечення проти позову, в яких повністю заперечив проти доводів відповідача у запереченні від 21.10.2015.

02.11.2015 від відповідача електронною поштою надійшло до суду Заперечення на позовну заву від 02.11.2015, в якому відповідач вказав, що 04.12.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою сторони домовились, що замість додатку № 2 діє додаток № 5, однак він сторонами не узгоджений, тому на даний час відсутній графік сплати 2-го лізингового платежу. Також відповідач вказав, що він зацікавлений у отриманні від позивача предмету лізингу, тому він згоден на укладання мирової угоди. В цей же день від відповідача надійшов електронною поштою лист, в якому відповідач просить суд після отримання від позивача доказів у справу надіслати їх факсимільним зв’язком відповідачу для можливості оперативного реагування на надані позивачем докази.

Відповідач не направив свого представника у жодне із чотирьох судових засідань. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, з огляду на таке. Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про дату і місце кожного із судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, всі ухвали суду надіслані за адресою відповідача, вказаною в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, вони вручені відповідачу. Ухвалою господарського суду від 24.09.2015 було задоволено клопотання представника позивача та продовжено строк розгляду спору по 31.10.2015, тобто встановлений статтею 69 ГПК України та вказаною ухвалою суду строк розгляду спору закінчився. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання та знайомитись із матеріалами справи є правом сторони, а не обов’язком. Суд звертає увагу відповідача на те, що надіслання доказів електронною поштою стороні у справі не передбачено чинним законодавством, яке чітко визначає право сторони знайомитись із матеріалами справи.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позов з підстав, вказаних у позовній заяві в сумі відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, повністю заперечив проти доводів відповідача у письмовому запереченні та пояснив, що відповідачем сплачено 8 платежів в сумах, вказаних у додатку № 2/1 від 13.12.2013, однак уже 14 платежів не сплачено, тому сума боргу збільшилася; позивач подав письмові заперечення на доводи відповідача і відповідні докази, із яких вбачається, що відповідач протягом жовтня - грудня 2013 року сплатив перший платіж та обов’язкові платежі для передачі автомобіля в лізинг в сумі 67484,20 грн., як це передбачено додатком № 2/1 у зміненій редакції, і сплатив кошти на відшкодування вартості страховки, після чого автомобіль був переданий та складений і підписаний акт приймання-передачі спірного автомобіля від 13.12.2013; отже другий платіж повинен був сплачуватися з січня 2014 року і дата сплати першої суми другого платежу відповідно до графіка - 01.10.2014 і так щомісяця; вказати під час підписання Договору та Додатків до нього помісячно чітко визначені дати було неможливо, оскільки договором передбачено право лізингоодержувача сплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців і в момент укладення договору невідомо, коли він фактично сплатить перший платіж, тобто коли розпочнеться відлік 60-місячного періоду сплати вартості предмету лізингу; щодо печатки іншої юридичної особи ТОВ "Торговий дім "Екотехнології" на акті приймання-передачі автомобіля позивач вказав, що відповідно до витягу з ЄДР ОСОБА_2С є одночасно директором і відповідача і вказаного товариства, а за змістом акту чітко вбачається, що відбулася передача саме цього автомобіля і саме по даному договору; також заперечив проти доводів відповідача та вказав, що в грудні ніякі додатки до договору № 118 не укладалися, всі подані позивачем докази є в наявні у відповідача.

У судовому засіданні 02.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

Заявою від 12.10.2015 позивач збільшив розмір позовних вимог до суми 93 605,77 грн., що складається із лізингових платежів, штрафу, пені, процентів за користування чужими коштами, інфляційних втрат, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання по 10.10.2015. Вказана заява відповідає праву позивача, встановленому в статті 22 ГПК України, вона не суперечить чинному законодавству, подана позивачем до прийняття рішення у справі, тому заява позивача про збільшення розміру позовних вимог у вказаній частині вимог приймається судом до розгляду у даній справі.

ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" (Лізингодавець за договором, позивач у справі), в особі представника ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності № 3 від 09 жовтня 2013 року, та ТОВ "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" (Лізингоодержувач за договором, відповідач у справі), в особі ОСОБА_2, що діє на підставі статуту, рішення № 1 від 02.12.2010, уклали Договір фінансового лізингу № 000118 від 24 жовтня 2013 року з Додатками №№ 1,2,3, які є невід’ємною частиною даного Договору, далі - Договір, за умовами якого Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі - ОСОБА_4 Лізингу, визначений у п. 3.1 цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти ОСОБА_4 Лізингу та сплачувати Лізингові та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Умовами Договору встановлено зокрема таке:

- Строк користування Лізингоодержувачем ОСОБА_4 Лізингу складається з періодів (місяців) згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 2 до Договору) та починається з дати підписання ОСОБА_5 приймання-передачі ОСОБА_4 Лізингу за формою, встановленою Лізингодавцем (пункт 1.2. Договору);

- предметом Лізингу по даному Договору є ВАЗ 2121 Нива 3-дв.

- вартість ОСОБА_4 Лізингу на момент укладання даного Договору та розмір авансового платежу вказується в Додатку № 1 до даного Договору;

- Лізингоодержувач зобов'язаний у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного Договору (п. 4.2.3 Договору);

- Лізингоодержувач зобов'язаний негайно повернути ОСОБА_4 Лізингу Лізингодавцю у випадках, передбачених даним Договором (п. 4.2.8 Договору);

- предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Авансового платежу та Комісії за передачу ОСОБА_4 Лізингу (п. 5.1.);

- Лізингоодержувач має право сплачувати Авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного Договору платежами, визначеними Лізингодавцем залежно від вартості ОСОБА_4 Лізингу в Додатку № 1 до даного Договору, який є його невід’ємною частиною та розрахований по формулі, визначеній в п. 8.2.2. даного Договору (п. 5.2.).

- усі поточні авансові та лізингові платежі по даному Договору сплачуються Лізингоодержувачем рівними частинами з 1-го по 10-е число поточного місяця, що вказується в Додатках № 1 та № 2 (п. 8.5);

- лізингові платежі сплачуються Лізингоодержувачем незалежно від результатів його господарської діяльності і незалежно від будь-яких обставин, пов'язаних з роботою або простоєм ОСОБА_4 Лізингу та економічною ефективністю його роботи в період лізингу, крім випадків, прямо передбачених цим Договором. Лізингові та/бо інші платежі відповідно до даного Договору не зменшуються й не припиняються під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації ОСОБА_4 Лізингу, або в іншому випадку, коли Лізингоодержувач не може використовувати ОСОБА_4 Лізингу за призначенням з будь-якої причини (п. 8.7);

- датою виконання будь-якого платежу за даним Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених Договором фінансового лізингу та чинним законодавством України (п. 8.12);

- за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в Додатку № 2 до даного Договору, до дня фактичної оплати цього платежу включно. За несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю проценти за користування чужими коштами в розмірі 3 (три) % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу, по день фактичної оплати цього платежу включно (п. 12.1 Договору);

- за використання ОСОБА_4 Лізингу не за призначенням, невиконання обов'язку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника ОСОБА_4 Лізингу, неподання інформації про стан та місцезнаходження ОСОБА_4 Лізингу, порушення умов п.п. 4.2 даного Договору, Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю штраф у розмірі 3 (три) % від загальної вартості ОСОБА_4 Лізингу на момент укладення Договору за кожен окремий випадок такого порушення (п. 12.2);

- Лізингодавець має право достроково припинити дію Договору фінансового лізингу та вимагати повернення ОСОБА_4 Лізингу у випадку якщо Лізингоодержувач не сплатив або сплатив не в повному обсязі лізинговий платіж у строк, встановлений Додатком № 2 до даного Договору, і прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів, а також всі належні до оплати платежі (штрафні санкції, пеню та інші відшкодування відповідно до умов даного Договору) - п. 12.4 Договору;

- у випадку, якщо Лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання згідно Розділу 12 Договору фінансового лізингу, Лізингодавець вправі стягнути заборгованість, що утворилася на день стягнення, і вимагати повернення ОСОБА_4 Лізингу в судовому порядку згідно з положеннями чинного законодавства України (п. 12.6 Договору).

Протягом жовтня-грудня 2013 року відповідач перерахував на рахунок позивача передбачені Договором авансовий платіж, комісію за організацію, комісію за передачу предмета лізингу в загальній сумі 67 484,20 грн.

Між ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" та ТОВ "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" було складено та підписано ОСОБА_5 приймання-передачі ОСОБА_4 Лізингу від 13.12.2013, в якому вказано, що на підставі договору фінансового лізингу № 000118 від 24.10.2013 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв згідно специфікації ОСОБА_4 Лізингу: ВАЗ 212140-120-40, номер кузова - ХТА212140Е2157769, номер двигуна - 0521151, а також було передано приналежності до цього автомобіля. В пункті 4 цього ОСОБА_5 вказано, що з моменту його підписання зобов’язання Лізингодавця з передачі ОСОБА_4 Лізингу в лізинг вважаються виконаними.

За доводами позивача відповідач виконав лише зобов’язання зі сплати першого лізингового платежу виходячи із збільшеної вартості автомобіля 107 140 грн., та не виконав взяті на себе за цим Договором зобов’язання щодо сплати платежів другого лізингового платежу, перерахувавши лише15.04.2014 кошти в сумі 5097,72 грн. та 26.06.2014 кошти в сумі 5097,72 грн., що загалом складають суму, яка дорівнює сумі 8-ми лізингових платежів (по 1 274,43 грн. кожен), у зв’язку з чим станом на момент розгляду справи несплаченими є 14 лізингових платежів, заборгованість по яких станом на 10.10.2015 склала 17 842,02 грн.

15.01.2015 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, зокрема і по договору фінансового лізингу № 000118 від 24.10.2013 станом на 14.01.2015, яка була отримана відповідачем 21.01.2015. Доказів надання позивачу відповідачі на цей лист суду не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до часткового задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписом частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов’язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із умов Договору та враховуючи подані позивачем докази, суд вважає обґрунтованими доводи позивача та вважає вірними його розрахунки заборгованості відповідача зі сплати лізингових платежів, яка станом на день розгляду справи складала 17 842,02 грн. (1274,43 грн./міс. х 14 міс.), оскільки сума місячного платежу відповідно до Додатку № 2/1 складає 1274,43 грн. та відповідач із належних до сплати 22-х платежів (по жовтень 1015 року включно) сплатив лише 8 платежів.

Доводи відповідача у Запереченні на позовну заяву суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на таке. Відповідач підтвердив, що він повністю перерахував суму першого лізингового платежу. Позивач подав також докази відшкодування відповідачем 13.12.2013 вартості страховки КАСКО та ОСАГО в сумі 7036,96 грн. Проставлення на акті приймання-передачі предмета лізингу від 13.12.2013 печатки іншої юридичної особи не змінює змісту цього акту та не спростовує факту його підписання директором відповідача, при цьому суд враховує пояснення представника позивача про те, що ОСОБА_2С є також директором ТОВ "Торговий дім "Екотехнології". Оскільки предмет лізингу був переданий 13.12.2013, а умовами Договору чітко визначено дати сплати кожного із платежів другого лізингового платежу, тому перша сума другого лізингового платежу повинна бути сплачена не пізніше 10 січня 2014 року і надалі платежі повинні були сплачуватися щомісяця не пізніше 10-го числа. Обґрунтованим у даному випадку є пояснення представника позивача про те, що такий порядок визначення початку другого лізингового платежу встановлений умовами Договору та викликаний тим, що сторони домовилися про можливість сплати відповідачем першого лізингового платежу протягом 12 місяців і на цей період позивач впливу не мав. Щодо додатку № 5 до Договору № 000118, то відповідач не подав такого додатку суду, а позивач його наявність заперечив.

Таким чином, судом встановлено і відповідачем не спростовано факт допущення ним прострочення сплати лізингових платежів та наявність простроченої заборгованості за Договором в сумі 17 842,02 грн.

Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача на підставі умови пункту 12.1 Договору пені в сумі 2 911 грн. 40 коп. за прострочення сплати відповідачем лізингових платежів по 10.10.2015, оскільки прострочення сплати підтверджено матеріалами справи, розмір пені встановлений Договором, пеня нарахована з кожного платежу за 6 місяців, як це вимагається частиною 6 статті 232 ГК України.

Вимога позивача про стягнення штрафу підлягає до часткового задоволення в сумі 3 214 грн. 20 коп. з огляду на безпідставність нарахування позивачем штрафу за 20 випадків порушення зобов’язання, оскільки пунктом 12.2. Договору передбачено сплату Лізингодавцю штрафу у розмірі 3 (три) % від загальної вартості ОСОБА_4 Лізингу за кожен окремий випадок порушення у разі порушення умов п.п. 4.2 даного Договору. Пункт 4.2. Договору наводить перелік зобов’язань Лізингоодержувача, а в пп. 4.2.3. (на який посилається позивач) вказано, що він зобов'язаний у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов даного Договору. Із змісту вказаних пунктів Договору в їх сукупності вбачається, що Договором чітко не встановлено обов’язок сплати штрафу у разі несплати окремо кожного із лізингових платежів. За викладених обставин позовна давність щодо вимоги про стягнення штрафу не пропущена.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції на прострочену суму боргу є обґрунтованою та законною, виходячи із прострочення сплати лізингових платежів, однак розрахунок індексу інфляції виконаний невірно, оскільки індекс інфляції за кожний місяць прострочення сплати нарахований на кожну місячну суму платежу двічі: спочатку за 20 (21) день прострочення за попередній місяць і потім за 10 (9) днів наступного місяця. При цьому позивач не врахував, що роз’яснення Верхового суду України в листі № 62-97 від 03.04.1997 необхідно розуміти так, що у разі прострочення сплати коштів в конкретному місяці на 15 днів і більше індекс інфляції за цей же місяць необхідно нараховувати, але у разі прострочення менше 15 днів, індекс за цей місяць нараховуватися не повинен (тобто, при розрахунку повинні враховуватися не дати місяця, а кількість днів прострочення). Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 3 943 грн. 07 коп. індексу інфляції за період з січня 2014 року по вересень 2015 року. Розрахунок трьох процентів річних виконаний вірно, тому з відповідача належить стягнути три проценти річних в сумі 316 грн. 89 коп. за прострочення сплати лізингових платежів з 11.01.2014 по 10.10.2015.

Вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користуваннями чужими коштами не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 12.2 Договору встановлено, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати Лізингодавцю проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу, по день фактичної оплати цього платежу включно.

По тексту позовної заяви позивач послався на статтю 536 ЦК України, якою передбачено обов’язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Стаття 536 ЦК України знаходиться в главі 48 цього Кодексу "Виконання зобов’язання".

У розумінні зазначеної статті проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Зі змісту вказаної статті випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Однак, як вбачається із тексту п. 12.1 Договору, в ньому вказано сплату процентів за несвоєчасне внесення лізингових платежів за кожний день прострочення сплати лізингових платежів, тобто передбачені умовою цього пункту Договору проценти за користування чужими грошовими коштами за кожний день прострочення сплати лізингових платежів за своєю природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені відповідно до статті 549 ЦК України, частина 3 якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Такого висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 грудня 2013 року за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 8/5025/1402/12.

Пунктом 12.6 Договору передбачено, що у випадку, якщо Лізингоодержувач не виконав свої зобов'язання згідно Розділу 12 Договору фінансового лізингу, Лізингодавець вправі стягнути заборгованість, що утворилася на день стягнення, і вимагати повернення ОСОБА_4 Лізингу в судовому порядку згідно з положеннями чинного законодавства України.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до пунктів 1, 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов'язаний: прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Враховуючи викладені обставини справи, умови Договору та норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про вилучення у Відповідача ОСОБА_4 Лізингу із зобов'язанням останнього передати Позивачу приналежності автомобіля: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, державний реєстраційний номер, комплект ключів, сервісну книжку, інструкцію по експлуатації транспортного засобу.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 2 707 грн. 24 коп. Крім цього, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 200 грн. 68 коп., яка була недоплачена до Державного бюджету при збільшенні розміру позовних вимог, оскільки сума належного до сплати судового збору із загальної ціни позову повинна визначатися відповідно до редакції Закону України "Про судовий збір", що діяла на момент подання позовної заяви, при цьому не має значення дата подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" (Черкаська область, Христинівський район, смт. Верхнячка, вул. Леніна, 65, 20022, ідентифікаційний код 36781820) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, оф. 613, ідентифікаційний код 38865527) - 17 842 грн. 02 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот сорок дві гривні 02 копійки) основного боргу, 3 214 грн. 20 коп. (три тисячі двісті чотирнадцять гривень 20 копійок) штрафу, 2 911 грн. 40 коп. (дві тисячі дев’ятсот одинадцять гривень 40 копійок) пені, 316 грн. 89 коп. (триста шістнадцять гривень 89 копійок) три проценти річних, 3 943 грн. 07 коп. (три тисячі дев’ятсот сорок три гривні 07 копійок) інфляційних втрат, 2 707 грн. 24 коп. (дві тисячі сімсот сім гривень 24 копійки) судового збору.

Вилучити у товариства з обмеженою відповідальністю "Плодово-ягідна компанія "Квітучий сад" (Черкаська область, Христинівський район, смт. Верхнячка, вул. Леніна, 65, 20022, ідентифікаційний код 36781820) предмет лізингу - автомобіль ЗАЗ 212140 (номер кузова: ХТА212140Е2157769, номер двигуна: 0521151, державний реєстраційний номер: АА 6849 ОЕ, 2013 року випуску, білого кольору), та документи і приналежності: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САТ 499571, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (у кількості 2-ох штук), комплект ключів, сервісну книжку, інструкцію по експлуатації транспортного засобу, та передати товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, оф. 613, ідентифікаційний код 38865527).

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, оф. 613, ідентифікаційний код 38865527) в доход Державного бюджету України 200 грн. 68 коп. (двісті гривень 68 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 09.11.2015 (понеділок).

Суддя А.Д.Пащенко