Постанова

від 05.11.2015 по справі 923/777/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2015 р.Справа № 923/777/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Петрова М.С., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 01 від 02.01.2015)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.»

на рішення господарського суду Херсонської області від В« 01В» липня 2015 року, повний текст якого складено та підписано В« 02В» липня 2015 року

по справі № 923/777/15

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.»

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Даб»

про стягнення 230 432,62 грн.

В С Т А Н О В И В :

22.05.2015 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Даб» про стягнення заборгованості у загальній сумі 230 432,62 грн., з якої 68 363,39 грн. - сума основного боргу, 27 393,36 грн. - штрафу, 134 675,871 грн. - процентів за користування чужими коштами та судовий збір у розмірі 4 608,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов Договору купівлі-продажу та норм чинного законодавства в частині остаточної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим позивачем крім суми основного боргу були нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами та штраф.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.07.2015 року по справі № 923/777/15 (суддя Чернявський В.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Даб» на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» 68 363,39 грн. - основного боргу, 27 393,36 грн. - штрафу, 1 915,14 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем належним чином підтверджено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 68 363,39 грн. за договорами купівлі-продажу, за що останній в свою чергу не розрахувався, у зв'язку чим стягнута основна заборгованість з урахуванням штрафу. Крім того судом відмовлено у стягненні процентів за користування грошовими коштами, оскільки за висновкам суду заявлені проценти є за своєю правовою природою - пенею, а оскільки пеня, яка передбачена п.8.2.1 Договору не заявлялась, такі вимоги не можуть бути задоволені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 134 675,87 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд частково не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, у зв'язку з чим частково виніс частково незаконне і необґрунтоване рішення, яке частково не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням апелянта, висновок місцевого господарського суду про те, що проценти за користування чужими грошовими коштами за змістом є пенею, суперечить положенням чинного законодавства та вимогам ч.5 ст.694 ЦК України, де чітко передбачений механізм нарахування процентів, які і відображені п.8.2.5 Договору.

Також апелянт зазначає, що враховуючи аналіз правових норм, проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Представник відповідача відзив на апеляційну скаргу не надав та в судове засідання 05.11.2015 не з'явився без поважних причин.

Так, ТОВ «Агро-Даб» не знаходиться за своєю юридичною адресою, що вказана у всіх наявних матеріалах справи, а тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції була повернута до суду без вручення адресату у зв'язку з відміткою «адресат вибув».

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 роціВ» від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибувВ» , „адресат відсутнійВ» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ТОВ «Агро-Даб».

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2015 року просив апеляційну скарги в частині відмови у задоволенні позовних вимог задовольнити, оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні процентів за користування чужими коштами скасувати.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 01.04.2013 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» (Постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАБ» (Покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 21 КЗОТ, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку визначених Договором та у специфікаціях (додатках) до нього (а.с.09-13).

Відповідно до п.2.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і є укладеним до 31 грудня 2013 року, а щодо невиконання зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Датою оплати вважається дата фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.4.6).

Покупець зобов'язаний зробити попередню оплату у розмірі 30 % від ціни замовленої партії товару, вказаної в рахунку на оплату товару, виставленого продавцем (п.4.7).

За змістом п.4.9, решта вартості товару виплачується покупцем до 20.09.2013 - 70 % вартості партії товару отриманої покупцем. Повний розрахунок за товар здійснюється до 20.09.2013.

У відповідності до п.8.2.3, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за кожен день прострочки, а у разі якщо прострочення складає понад 30 днів - ще й штраф у розмірі вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Згідно ч.3 ст.692, 694, 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу (п.8.2.5).

Додатком № 1 до Договору від 01.04.2013 року, сторонами визначена кількість та назва товару, з урахуванням його вартості, суми, датою попередньої оплати та датою поставки товару (а.с.14).

Додатковою угодою від 07.03.2014 року, збільшена сума договору на 14 818,47 грн. та термін розрахунку по даній угоді - 01.04.2014 (а.с.15).

Так, на виконання умов договору № 21КЗОТ від 01.04.2013 року згідно Специфікації, позивач поставив, а відповідач прийняв згідно довіреності № 01 від 02.01.2015 року товар на загальну суму 76 492,74 грн., що підтверджується підписаними уповноваженим представниками сторін видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (а.с.17-20).

В подальшому позивачем був виставлений ТОВ «АГРО-ДАБ» рахунок на оплату по замовленню № 425 від 01.04.2013 у загальній сумі 76 492,74 грн. (а.с.29). Проте, як підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, відповідачем було частково сплачено за отриманий товар у сумі 22 947,82 грн., залишивши і на даний час непогашеною суму боргу у розмірі 68 363,39 грн., що і стало підставою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія частково погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» та вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товаристваВ» , інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - ТОВ «ОСОБА_3О.В.» як постачальником, та ТОВ «АГРО-ДАБ», як покупцем, склалися правовідносини пов'язані з купівлею-продажем товару, про що 01.04.2013 року № 31КЗОТ булу укладено відповідний договір купівлі-продажу.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов зазначеного договору купівлі-продажу за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі, залишивши і на даний час непогашенню суму боргу у розмірі 68 363,39 грн.

Судова колегія апеляцій погоджується с висновками суду першої інстанції відносно вимог позивача в частині стягнення основного боргу з відповідача у повному обсязі.

За змістом ст.ст.230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 8.2.3, за прострочення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми боргу за кожен день прострочки, а у разі якщо прострочення складає понад 30 днів - ще й штраф у розмірі вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, здійснений позивачем розрахунок штрафу відповідає узгодженому сторонами, станом на час звернення до суду з позовними вимогами (22.05.2015) прострочки виконання грошових зобов'язань з 02.04.2014 року та складає більш ніж 30 днів. Таким чином сума штрафу у розмірі 27 393,36 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Між тим, колегія суддів не погоджується та вважає помилковими висновки місцевого господарського суду в частині того, що заявлені позивачем проценти за користування грошовими коштами є пенею, яка нарахована понад узгоджений сторонами п.8.2.1 Договору розмір, що є максимальним за невиконання грошового зобов'язання та не може бути стягнута.

Пунктом 8.2.5 Договору сторони передбачили, що згідно ч.3 ст.692, 694, 536 ЦК України у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Постановою Верховного Суду України від 01.07.2014 року у справі № 11/5026/1925/2012, відповідно до якої зазначено, що у розумінні приписів ст.ст.536, 625 ЦК України, проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів вважає його вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» відсотків за користування товарним кредитом в сумі 134 675,87 грн. підлягають задоволенню.

Разом із цим згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Проте як вже було зазначено вище, п.8.2.5 сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу

Частиною 3 ст.549 ЦК передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, проценти за користування товарним кредитом, як це передбачено договором, не нараховується за кожен день, а на прострочену суму, на відміну від пені, яка нараховується на кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Зазначене підтверджується Постановою Верховного суду України від 24.12.2013 року.

Пунктами 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (ч.5 ст.694 ЦК України), оскільки стягнення відповідних процентів не є видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Частиною п'ятою статті 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Постановою Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс 12 зазначено, що згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 01.07.2015 року по справі № 923/777/15 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга та позовна заява - задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від „01В» липня 2015 року по справі № 923/777/15 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовну заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Даб» (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36009081) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Щорса, 100, код ЄДРПОУ 37349109) 134 675,87 грн. - процентів за користування чужими коштами.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Даб» (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36009081) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Щорса, 100, код ЄДРПОУ 37349109) 4 608,65 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Даб» на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» - 68 363,39 грн. - суми основного боргу та 27 393,36 грн. штрафу - залишити без змін.

3. Стягнути ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Агро-Даб» (73000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36009081) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3О.В.» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Щорса, 100, код ЄДРПОУ 37349109) 1 346,76 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Херсонської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „06В» листопада 2015 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя М.С. Петров

Суддя Я.Ф. Савицький