Постанова

від 22.03.2007 по справі 3/517/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" березня 2007 р.

Справа № 3/517/06

Одеський апеляційний господарський суд

у складі колегії суддів:

судді -доповідача          Картере В.І.

суддів:                              Пироговського

В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання

-Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача -Васильченко О.В.,

від відповідача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського

господарства ОСОБА_1

на

постанову господарського суду Миколаївської області від 23.11.2006р.

по

справі № 3/517/06

за

позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Селянського фермерського господарства ОСОБА_1

про

стягнення штрафних санкцій в сумі 4 190 грн.

В С Т А Н О В И В:

Миколаївське обласне відділення

Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду

Миколаївської області із позовом, в якому просило стягнути з СФГ ОСОБА_1

штрафні санкції у сумі 4 190 грн. за недотримання нормативу робочих місць для

забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р.

Позовні вимоги обґрунтовані із

посиланням на те, що у 2005р. відповідач не виконав вимоги Закону України «Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та недотримав норматив для

працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду

Миколаївської області від 23.11.2006р. (суддя Смородінова О.Г.) позов

задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням

відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і в

задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги

відповідач, посилаючись на приписи ст. ст. 17, 18 Закону України «Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні»та пунктів 3, 10 «Положення про

робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого

постановою КМУ від 03.05.1995р. №314, стверджує про відсутність з його боку

порушень вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності

інвалідів в Україні», так як обов'язок пошуку та працевлаштування інвалідів

покладено на органи державної служби зайнятості, а не на керівників

підприємств.

Також, відповідач стверджує, що

протягом 2005 року інваліди до нього з питань працевлаштування не зверталися і

відповідними органами не направлялися.

Позивач заперечень на апеляційну

скаргу в порядку, встановленому судом апеляційної інстанції відповідно до ст.

191 КАС України, не надав.

Заслухавши пояснення представників

сторін, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі

встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої

інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і

процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна

скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до приписів ст.19 Закону

України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», п. 3, 5, 14

«Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів»,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314

(далі - Положення), відповідач повинен був створити робочі місця для

забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від

загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 1 місце і ввести

його в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Зі звіту про зайнятість та

працевлаштування інвалідів за 2005 рік (форма 10-ПІ) вбачається, що у

відповідача у 2005р. інваліди не працювали.

Тобто, відповідач у 2005 році не

виконав законодавчо встановлений норматив робочих місць для забезпечення

працевлаштування інвалідів та не створив 1 робоче місце.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої

інстанції виходив із наведених обставин.

Однак місцевим господарським судом

неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Так, відповідно до частини 1 статті

218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності

учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері

господарювання.

Частиною 2 зазначеної статті

встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або

неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення

господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього

заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, відповідно до норм чинного

законодавства у 2005р. відповідальність за недотримання нормативу робочих місць

для працевлаштування інвалідів наступала за наявності вини господарюючого

суб'єкта.

Як вбачається з наданих

відповідачем разом з апеляційною скаргою договорів, протягом 2005 року

відповідач здійснював спільну діяльність з Єланецьким районним центром

зайнятості з організації оплачуваних громадських робіт, а також зобов'язався за

направленням вказаного органу державної служби зайнятості працевлаштовувати на

підприємстві робітників.

З наданих на вимогу апеляційного

суду довідок Єланецького районного центру зайнятості Миколаївської області та

Управління праці та соціального захисту населення Єланецької районної

адміністрації Миколаївської області вбачається, що протягом 2005 року у

Єланецькому районі були відсутні інваліди, які виявили бажання працевлаштовуватися.

Вказані обставини свідчать про те,

що в даному випадку саме відсутність інвалідів на обліку в державній службі

зайнятості та органах місцевого самоврядування в 2005 році унеможливлювала

виконання відповідачем нормативу з працевлаштування інвалідів.

Отже, вина відповідача у

недотриманні нормативу працевлаштування інвалідів у 2005р. відсутня, у зв'язку

з чим немає підстав для застосування до відповідача

адміністративно-господарських санкцій за вказане порушення, а відтак позовні

вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, оскаржену

постанову слід скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають

значення для справи.

Керуючись ст. ст. 150, 160, 162,

195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову господарського суду

Миколаївської області від 23.11.2006р. по справі № 3/517/06 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова в порядку ст.254 КАС

України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в

касаційному порядку.

Суддя-доповідач          :                                                           

В.І. Картере

Судді:                                                                               

В. Т Пироговський

          В.І. Жеков