Постанова

від 05.11.2015 по справі 922/986/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2015 року Справа № 922/986/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач), суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О., розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.15 у справі№922/986/15 Господарського суду Харківської області за позовомПрокурора Близнюківського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області до 1.Близнюківської районної державної адміністрації 2.Фермерського господарства "Борзіков" 3.Реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції у Харківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна інспекція сільського господарства в Харківській області провизнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, повернення земельної ділянки

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 04.11.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Швець В.О.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Клюге Л.М. - прок. ГПУ посв. №014562;

від відповідача 2: Гордєєв В.І. - за дов. від 24.02.14.

Представники від позивача, відповідачів 1 та 3, третьої особи у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

Прокурором Близнюківського району Харківської області у лютому 2015 року заявлений позов в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області до Близнюківської районної державної адміністрації, фермерського господарства "Борзіков", Реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації від 03.01.12 №05 "Про надання дозволу голові новоствореного фермерського господарства "Борзіков" ОСОБА_6. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 06.04.12 №419 "Про внесення змін до розпорядження голови Близнюківскої районної державної адміністрації від 03.01.12 №05 в частині заміни площі та категорії земель";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 03.09.12 №1031 та від 06.11.12 №1290 "Про затвердження проектів землеустрою та надання в оренду фермерському господарству "Борзіков" земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів Алісівської сільської ради, площею 51,2203 га та 68,3797 га відповідно, для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (запасу) - рілля, на території Алісівської сільської ради на 49 років;

- визнати недійсними укладені між Близнюківської районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Борзіков" договори оренди земельних ділянок від 14.11.12;

- скасувати рішення від 27.11.12 за №632068034002078 та від 13.11.12 за №632068034002051 про державну реєстрацію вищевказаних договорів оренди, вчинені у Державному реєстрі земель відділом Держкомзему у Близнюківському районі;

- зобов'язати фермерське господарство "Борзіков" повернути державі в особі Головного управління Дерземагентства у Харківській області земельні ділянки площею 51,2203 га (кадастровий номер 6320680300:04:000:0772) та 68,3797 га (кадастровий номер 6320680300:01:000:0378) вартістю згідно з нормативною грошовою оцінкою - 1 110 887,70 грн та 1 483 048,08 грн відповідно, розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району.

При цьому прокурор посилався на порушення при виділенні фермерському господарству "Борзіков" у користування спірних земельних ділянок приписів статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.15 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну інспекцію сільського господарства у Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.15, ухваленим у складі колегії суддів: Жельне С.Ч. - головуючий, Лаврова Л.С., Яризько В.О., в задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи рішення місцевий господарський суд установив, що ОСОБА_6., при зверненні з відповідними заявами на отримання у користування спірних земельних ділянок, були дотримані приписи статті 7 Закону України "Про фермерське господарство". Суд визнав безпідставними доводи прокурора про відсутність у Близнюківської районної державної адміністрації права передати в оренду земельні ділянки, які не є цілим масивом, оскільки Законом України "Про фермерське господарство" та Земельним кодексом України не заборонено надавати в користування для ведення фермерського господарства різні земельні ділянки. Суд дійшов висновку, що спірні розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації та укладені відповідачами договори оренди не порушують права чи охоронювані законом інтереси Головного управління Держземагенства у Харківській області. При цьому суд керувався приписами статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", статей 31, 116 Земельного кодексу України, статей 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Черленяк М.І. - головуючий, Ільїн О.В., Хачатарян В.С., постановою від 01.07.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, вважає, що спірні земельні ділянки були передані у користування Фермерському господарству "Борзіков" з порушенням приписів частини 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки вказані земельні ділянки не являються єдиним масивом та знаходяться одна від одної на певній відстані. Крім того, прокурор зауважує, що головою Фермерського господарства "Борзіков" у своїх заявах до районної державної адміністрації про надання в оренду спірних земельних ділянок не було зазначено дані щодо кількості членів фермерського господарства та наявності у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність; не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі, не обґрунтовано необхідність отримання таких площ земельних ділянок. Крім того, до вказаних заяв не були додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Поряд з цим прокурор вважає, що в порушення статей 122, 151 Земельного кодексу України суди дійшли передчасного висновку про відсутність порушення прав держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області при прийнятті спірних розпоряджень райдержадміністрації.

Від Фермерського господарства «Борзіков» отримано відзив на касаційну скаргу, у якому останній просить оскаржувані рішення та постанову у даній справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Головного управління Держземагентства у Харківській області, Близнюківської районної державної адміністрації, Реєстраційної служби Близнюківського районного та Державної інспекції сільського господарства в Харківській області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Близнюківська районна державна адміністрація подала до суду клопотання у якому просить розглядати справу без участі її представника.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Судами обох інстанцій установлено, що розпорядженням районної державної адміністрації від 03.01.12 №05 "Про надання дозволу голові новоствореного фермерського господарства "Борзіков" ОСОБА_6. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства" було надано дозвіл голові новоствореного фермерського господарства "Борзіков" ОСОБА_6. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 143,6 га із земель сільськогосподарського призначення (землі запасу), розташованих за межами населених пунктів Алісівської сільської ради для ведення фермерського господарства. Підставою для прийняття зазначеного розпорядження стали заява громадянина ОСОБА_6, рішення конкурсної комісії Близнюківської районної державної адміністрації від 01.02.11 з відбору бажаючих створити фермерське господарство, графічні матеріали та статут фермерського господарства "Борзіков". Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 06.04.12 №419 "Про внесення змін до розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 03.01.12 №05 в частині заміни площі та категорії земель", відповідно статей 6, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та протоколу від 02.04.12 №12 постійно діючої районної комісії з питань земельних відносин при Близнюківській районній державній адміністрації було надано дозвіл голові фермерського господарства "Борзіков" ОСОБА_6. на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 68,3797 га із земель сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду) та орієнтовною площею 51,2203 га (землі запасу), розташованих за межами населених пунктів Алісівської сільської ради для ведення фермерського господарства. Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації від 03.09.12 №1031 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок фермерському господарству "Борзіков" для ведення фермерського господарства на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області площею 51,2203 га. Розпорядженням Близнюківської районної державної адміністрації від 06.11.12 №1290 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі фермерському господарству "Борзіков" для ведення фермерського господарства на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області площею 68,3797 га. Установлено судами і те, що 14.11.12 між фермерським господарством "Борзіков" та Близнюківською районною державною адміністрацією були укладені два договори оренди землі, відповідно до умов яких, фермерському господарству надано в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Алісівської сільської ради, загальною площею 68,3797 га та загальною площею 51,2203 га, строком на 49 років. Як установлено судами, вказані вище договори оренди землі, були зареєстровані у встановленому законом порядку у відділі Держкомзему у Близнюківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи. Як установлено судами при розгляді справи, заявлені прокурором вимоги обґрунтовані зокрема тим, що спірні земельні ділянки площею 51,2203 га та 68,3797 га були передані в користування фермерському господарству "Борзіков" неправомірно з порушенням приписів частини 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки вказані земельні ділянки не являються єдиним масивом та знаходяться одна від одної на певній відстані. Крім того, прокурор вказував, що головою фермерського господарства "Борзіков" у своїх заявах до районної державної адміністрації про надання в оренду земельних спірних земельних ділянок не було зазначено дані щодо кількості членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі, не обґрунтовано необхідність отримання таких площ земельних ділянок та не зазначено при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. Прокурор також зазначав, що до вказаних заяв не були додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, що є порушенням частини 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство". Аналогічні доводи вкладені Заступником прокурора Харківської області у касаційній скарзі, з тексту якої убачається, що прокурор вважає оскаржувані розпорядження незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а спірні договори оренди землі - визнанню недійсними. Згідно статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). За приписами статті 84 названого Кодексу у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля відноситься до відома місцевих державних адміністрацій. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 названого Закону місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону. Приписами статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла станом на момент винесення Близнюківською районною державною адміністрацією спірних розпоряджень та укладення відповідачами спірних договорів оренди землі) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. У свою чергу, частиною 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Приписами статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статті 31 Земельного кодексу України унормовано, що землі фермерського господарства можуть складатися, зокрема, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Так, пунктом 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями , наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Судами обох інстанцій при розгляді справи установлено, що 11.08.11 до Близнюківської районної державної адміністрації надійшли заяви від фізичної особи ОСОБА_6 посвідчені в установленому порядку, з проханням виділити йому для ведення сільськогосподарського виробництва державні землі сільськогосподарського призначення в кількості до 50,1 га та 69,5 га, розташованих за межами населених пунктів Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області. Судами надана оцінка доводам прокурора про порушення Фермерським господарством приписів статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" та відхилено їх з огляду на установлення факту того, що заявником у поданих ним заявах були зазначені бажане місце і розмір земельних ділянок, вказані мета і орієнтовні розміри земельних ділянок, а також були додані документи, що підтверджують досвід роботи заявника у сільському господарстві. Вищевказані заяви та додані до неї документи були розглянуті на засіданні конкурсної комісії з відбору бажаючих створити фермерське господарство у Близнюківському районі, за результатами розгляду якої було рекомендовано реєстрацію фермерського господарства, очолюваного ОСОБА_6. Посилання прокурора на відсутність у ОСОБА_6 сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі спростовуються установленим судами фактом наявності такого устаткування. Доводи скаржника про відсутність у Близнюківської районної державної адміністрації права на передачу в оренду земельних ділянок, які не є цілим масивом суд визнає неспроможними, оскільки Законом України "Про фермерське господарство" та Земельним кодексом України не заборонено надавати в користування для ведення фермерського господарства за згодою фермера різні земельні ділянки. Посилання прокурора на порушення судами приписів статей 122, 151 Земельного кодексу України також не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. За приписами статті 1, частини 2 статті 3, статей 8, 21, 22, 64 Конституції України, статті 5 Господарського кодексу України, підпункт 5.3 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 22.09.05 №5-рп/2005, основу господарського порядку в Україні становить принцип верховенства права, який вимагає від держави утримуватися від обмеження майнових прав. Як убачається з матеріалів справи та установлено попередніми судовими інстанціями, набуття Фермерським господарством "Борзіков" права оренди спірних земельних ділянок було здійснене на підставі прийнятих Близнюківською районною державною адміністрацією розпоряджень та укладених з нею договорів оренди землі. При цьому, провівши державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки, держава офіційно його визнала і підтвердила факт виникнення права у фермерського господарства. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Рішенням Європейського суду з права людини у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" від 24.06.03 №44277/98 установлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки. Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства. Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном"". У Рішенні Європейського суду з прав людини від 25.03.99 у справі "Іатрідіс проти Греції" передбачено, що до таких активів може відноситися право оренди. Колегія суддів погоджується з висновком судів, що право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту винесення оскаржуваних розпоряджень та укладання договорів оренди земельної ділянки гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.04 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар". Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства. Разом з тим, під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях, прокуратурою належним чином не обґрунтовано та не доведено за допомогою належних та допустимих доказів ні обставин наявності суспільного інтересу на припинення права Фермерського господарства «Борзіков» користування земельними ділянками, ані порушень прав держави чи територіальної громади, чи Головного управління Держземагентства у Харківській області внаслідок виникнення у фермерського господарства такого права, адже позовна заява, апеляційна та касаційна скарги та інші обґрунтування заявлених вимог не містять конкретних доводів та не зазначають доказів того, в чому полягає шкода, завдана спірним розпорядженнями та укладеними договорами оренди: чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою, чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, чи передані в оренду земельні ділянки відповідно до закону не може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також, яким чином буде змінено наявну ситуацію щодо використання земельної ділянки, тобто, відновлено право, у разі, якщо таке право порушене, в разі задоволення позовних вимог. Отже, в силу вказаних рішень Європейського суду з прав людини, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та відсутності доказово обґрунтованих доводів щодо наявності умислу у діях фермерського господарства на незаконне одержання земельних ділянок в користування, суди дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. Таким чином, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що цього висновку не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції. Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.15 у справі №922/986/15 залишити без змін.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець