Рішення

від 05.11.2015 по справі 909/1192/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 р. Справа № 909/1192/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українські макарони-Львів", вул. Городоцька, 367-А, м. Львів, 79040

до відповідача: Приватного підприємства "АНВІК" вул. Целевича, 20, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 18 156,68 грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2, (довіреність б/н від 14.10.15 )представник;

Від відповідача: ОСОБА_3, (довіреність б/н від 13.08.15 ) представник;

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТД Українські макарони -Львів" звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства " АНВІК" заборгованість в сумі 18156, 68грн., з яких 10934,82грн інфляційних збитків, 6627,03грн. пені та 594,83грн. - 3% річних. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2015року порушено провадження по справі та призначено позовну заяву до розгляду на 05.11.2015року Приватне підприємство "АНВІК" подало зустрічну позовну заяву б/н від 30.10.2015р. (вх№ 11656/15 від 02.11.2015року.), в якій просить суд, визнати зобов"язання за Договором поставки №1101 ІФ від 06.01.2011року укладний між сторонами процесу припиненим з 01.01.2012року. Ухвалою суду від 03.11.2015року зустрічну позовну заяву залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання з"явився,. позовні вимоги позивач підтримав вказуючи при цьому, на:

- укладання договору поставки № НОМЕР_1 від 06.11.2011року та передачі товару по видатковій накладні;

- винесення Господарським судуом Івано-Франківської області рішення про стягнення

26412,60грн. заборгованості та судові витрати., яке вступило у законну силу.

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість.

- п 10.1 та 10.2 Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано інфляційні збитки, 3% річних та пеню;

- норми ст.629 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні проти заявленого позову заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що видаткова накладна № 13966 від 18.12.2014року вказаує на договір №1101 ІФ від 06.01.2013року, копії якого в матеіріалах справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення.

На підставі Договору поставки № 1101ІФ від 06.01.2011 p., по видатковій накладній №13966 від 19.12.2014 p., ТОВ "ТД «Українські макарони-Львів" поставило, а ПП "АНВІК" в особі директора ОСОБА_4 отримало товар (макаронні вироби) на загальну 26 412,60 грн.

Згідно п. 5.2. та п. 5.3. Договору, Відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 10 календаиих днів від дати його отримання шляхом безготівкового розрахунку.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив своєчасну оплату товару Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПП "АНВІК" заборгованості за товар в сумі 26 412,60 гри. та судового збору в сумі 1827,00 грн.

За результатом розгляду позову судом було винесено Рішення від 24.09.2015 р. у справі № 909/866/15, яким встановлено факт поставки товару по накладній №13966 від 19.12.14. Тобто, дана накладна підтверджує факт здійснення господарської операції по передачі товару від постачальника до покупця на загальну суму 26412 грн 60 коп. Судом 24.09.2015року винесено рішення, у якому позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за товар в сумі 26 412,60 грн. та судовий збір в сумі 1827,00 грн. Повне рішення у справі 909/866/15 складено 29.09.2015року та набрало законної сили, 12.10.2015року видано наказ на виконання даного рішення.

Згідно ч. З ст. 35 чинного Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання рішення ід 24.09.2015 р. у справі № 909/866/15 станом на день звернення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українські макарони-Львів" до суду відповідач частково виконав судове рішення, перерахувавши на рахунок позивача кошти 07.10.2015 р. в сумі 26 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою.

Враховуючи той факт, що відповідач в повному обсязі не розрахувався, позивач, керуючись п. 10.2. Договору № 1101ІФ від 06.01.2011 p. та ст 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні нарахування та 3% річних.

До відносин щодо поставки товарів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарський договір є підставою до виникнення господарських зобов'язань (ст.174 Господарського кодексу України).

Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом).

Пунктом 2 ст.614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця. Для надання видатковій накладній юридичної сили й доказовості вона повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.

Зокрема, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з накладної № 13966 від 19.12.2014року, на яку посилається позивач, вона містить всі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а отже має юридичну силу й доказовість. Тобто, дана накладна підтверджує факт здійснення господарської операції по передачі товару від постачальника до покупця на загальну суму 26412,60грн, що і було встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франкфівської області від 24.09.2015року.

З наявної у матеріалах справи, видаткової накладної № 13966 від 19.12.2014року яка є доказом здійснення поставки/передачі продукції, вбачається у графі замовлення міститься посилання на договір № ІІ01 ІФ від 06.01.2013року,

Проте позивачем у порушення приписів ст. 33 ГПК України не надано доказів існування між сторонами договірних зобов'язань, що випливають з Договору № 1101ІФ від 06.01.2013року, копіі договору не надано.

Посилання позивача на те, що поставка по накладній № 13966 від 19.12.2014року здійнена на підставі договору №1101 ІФ від 06.01.2011року , судом не приймається , так як Договір № 110ІФ від 06.01.2011року є строковим, з зазаначенням строку дії в розділі 9 п.9.1. - "договір набуває сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011року", отже даний договір станом на 19.12.2014року ( дата здійснення поставки по накладній № 13966) є припиненим.

Щодо послання позивача на рішення Господарського суду Івано-Франківської області рішення про стягнення 26412,60грн. заборгованості по справі № 909/866/15 яке вступило у законну силу 12.10.2015року слід зазначити наступне.

Дане рішення набрало законної сили - 12.10.2015року , отже, нарахування стягнення за порушення грошового зобов"язання (3% річних та інфляційних втрат) слід нараховувати з 13.10.2015року, а не з 30.12.2014 року та 1.01.2015року відповідно. Крім того, відсутні правові підстави для нарахування пені, адже відсутні докази існування договірних відносин.

Враховуючи, що позивач у судовому засіданні посилався як на правову підставу позовних вимог, на договір № НОМЕР_2 від 06.01.2013року , на виконання якого здійснена поставка по видатковій накладній № 13966 від 19.12.14року, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов"язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов"язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, на основі вище вказаного, вимоги позивача визнаються судом недоведеними, документально не підтвердженими та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Українські макарони-Львів", вул. Городоцька, 367-А, м. Львів до Приватного підприємства "АНВІК" вул. Целевича, 20, м. Івано-Франківськ про стягнення 18156,68грн. заборгованості - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.15

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

09.11.2015року ОСОБА_5