Рішення

від 25.12.2014 по справі 910/10286/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10286/14 25.12.14

За позовом Прокурор міста Трускавця в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба"

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від прокуратури: не з'явився

від позивача: Сіднєнко О.Л. (дов.№252 від 17.09.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Трускавця в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" обов'язку щодо здійснення орендної плати, як то передбачено умовами Договору нерухомого державного майна від 11.03.2013, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 19.06.2014 року.

Під час судового засідання 19.06.2014 представником відповідача до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 914/858/14 у Львівському апеляційному господарському суді.

19.06.2014 за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.07.2014, у зв'язку із неявкою до судового засідання прокурора та роз'яснено сторонам, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі буде розглянуто у наступному судовому засіданні.

27.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва прокурором міста Трускавця подано заяву про зміну позовних вимог шляхом збільшення суми заборгованості зі сплати орендної плати заявленої до стягнення.

На виконання вимог ухвали суду від 30.05.2014 позивачем у справі через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 07.07.2014 подані додаткові документи.

У судовому засіданні 08.07.2014 представником відповідача надані додаткові документи.

Розглянувши у судовому засіданні 08.07.2014 клопотання відповідача про зупинення провадження, що надійшло через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 19.06.2014, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що провадження у справі №910/10286/14 підлягає зупиненню виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, у провадженні Львівського апеляційного господарського суду перебуває справа №914/858/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" до Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України та Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Львівської дирекції УДППЗ "Укрпошта" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/858/14 від 14.05.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна задоволені повністю, а саме: внесено зміни до договору оренди державного нерухомого майна від 11.03.2013 №27, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба", а саме:

- викласти пункт 1.2 договору в наступній редакції:

" 1.2. Майно передається в оренду з метою розміщення:

складу - в підвальних приміщеннях площею 113,33 м кв.;

торгівельного об'єкту (магазину) з продажу непродовольчих товарів - в приміщеннях на 1-му поверсі площею 65,9 м кв.;

торгівельного об'єкту (магазину) з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи - в приміщеннях на 1-му поверсі площею 63,7 м кв.;

офісу - в приміщеннях на ІІ-му поверсі загальною площею 77,2 м кв.;

організації, що надає послуги з нагляду за особами з фізичними вадами - в приміщеннях на ІІ-му поверсі загальною площею 293,8 м кв. і в приміщеннях на ІІІ-му поверсі загальною площею 369,9 м кв."

- викласти пункт 3.1 договору в наступній редакції:

" 3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (далі - Методика) становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2013 року - 8042,51 грн.

Орендна плата за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди вересень 2013 р. на індекс інфляції за відповідний місяць."

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області подано апеляційну скаргу на рішення № 9814/858/14 від 14.05.2014, яка прийнята до розгляду Львівським апеляційним господарським судом, про що постановлено ухвалу суду від 10.06.2014 року.

Предметом розгляду даної господарської справи № 910/10286/14 є стягнення заборгованості за зі сплати орендної плати, яка виникла, як стверджує Прокурор м. Трускавця, внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна №27 від 11.03.2013 року.

Отже, зазначений вище договір оренди державного нерухомого майна №27 від 11.03.2013 є підставою позову Прокурора м.Трускавця в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" про стягнення грошових коштів - заборгованості зі сплати орендної плати.

Суд заслухавши думку сторін, дослідивши подані докази встановивши пов'язаність справ і неможливість розгляду справи №910/10286/14 до вирішення справи №914/858/14 постановив ухвалу про зупинення провадження від 08.07.2014 року.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано клопотання позивача про поновлення провадження у справі № 910/10286/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 поновлено провадження у справі № 910/10286/14 та призначено її до розгляду на 19.12.2014 року.

У зв'язку із неявкою прокуратури та відповідача до судового засідання 19.12.2014 судовий розгляд відкладено на 25.12.2014, про що винесено відповідну ухвалу.

До судового засідання 25.12.2014 прокуратура та відповідач не направили своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача у судовому засідання 25.12.2014 просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6161 (договір).

За умовами договору, а саме п. 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові допоміжні приміщення (коридор, хол, санвузол) загальною площею 165,50 кв. м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57 на п'ятому поверсі будівлі інженерно-лабораторного корпусу, що перебуває на балансі Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний проектний інститут", ідентифікаційний код 01527695 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на « 30» листопада 2011 року і становить 931 055,00 грн. без ПДВ.

На виконання умов договору регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву передано, а відповідачем прийнято зазначене приміщення, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 23.03.2012 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - січень 2012 року 11 684,79 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий, березень 2012 року.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій поділу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

Станом на день розгляду даного спору, орендоване приміщення позивачеві не повернуто та зайняте відповідачем.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що у порушення умов договору, плата за оренду державного майна ТОВ «Юридична Консалтингова Служба» своєчасно і в повному обсязі не перераховувалася, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 28.05.2014 становить 123 666,46 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наразі, суд відзначає, що рішення у справі №914/858/14, яким внесено зміни до договору щодо розміру орендної плати та здійснення її розрахунку, набрало законної сили 11.08.2014 відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду.

За приписами частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Так, із наявною у матеріалах справи копії рішення Господарського суду Львівської області №914/858/14 та постанови Львівського апеляційного господарського суду, не вбачається іншого строку внесення змін до договору.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку ТОВ «Юридична консалтингова служба» сплатити на користь позивача суму заборгованості з орендної плати у розмірі 123 666,46 грн. за період жовтень 2013 року - квітень 2014 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.7. Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету та балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 3.6. Договору, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 4 854,28 грн., відповідно до розрахунку позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 696,66 грн. на підставі п. 3.8. договору, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що застосування іншого виду неустойки -штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Так, здійснивши математичний перерахунок розміру суми штрафу, суд вважає обґрунтованим розмір штрафу - 12 366,65 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме 123 666,46 грн. - основний борг, 4 854,28 грн. - пені та 12 366,65 грн. - штрафу.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, у силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в дохід спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора м. Трускавця в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова служба" про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова служба» (03134, місто Київ, вулиця Симиренка, 36; ідентифікаційний код 38364899) у дохід Державного бюджету України (р/р 31114092702002 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 3808294) 123 666 (сто двадцять три тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 46 копійок - основний борг, 4 854 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) гривні 28 копійок - пені, 12 366 (дванадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 28 копійок - штрафу та 2 817 (дві тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 75 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 25.12.2014 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 29.12.2014 року

Суддя К.В. Полякова