Рішення

від 30.10.2015 по справі 910/22870/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2015Справа №910/22870/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саг»

До Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту справ споживачів»

Про стягнення 64 868,78 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Папазова Г.А., довіреність № б/н від 23.09.2015

від відповідача Балан Р.С., довіреність № 64 від 18.05.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саг» (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту справ споживачів» (далі - відповідач) про стягнення 64 868,78 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 1.181/669 від 25.06.2012 р.

Ухвалою суду від 02.09.2015р. порушено провадження у справі № 910/22870/15 та призначено розгляд на 25.09.2015 р.

16.09.2015р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов, а 17.09.2015р. клопотання про витребування доказів по справі.

25.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що на актах відсутні прізвища, ініціали особи відповідача, яка приймала роботи, відсутня печатка на актах виконаних робіт.

Представник позивача надав пояснення по справі, з урахуванням заперечень відповідача.

Суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів по справі, внаслідок чого відклав розгляд справи на 30.10.2015р.

30.10.2015р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2015р., проте доказів, витребуваних ухвалою суду від 25.09.2015р., суду не надав, пояснив суду про те, що такі документи між сторонами не складались.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги позивача частково, пеню відмовляємо, оскільки фактично послуги надані у позадоговірному порядку.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Саг» (за договором - Підрядник) та Державним Підприємством «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР З ПИТАНЬ СЕРТИФІКАЦІЇ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ» (за договором - Замовник) було укладено Договір № 1.181/669 на виконання робіт з обслуговування та ремонту офісної та комп'ютерної техніки.

На виконання умов Договору, позивачем були виконані роботи по комплексному обслуговуванню офісної оргтехніки, систем спостереження, кондиціювання в період з березня 2014 року по серпень 2014 року на загальну суму 39 000, 00 грн.

Факт надання послуг підтверджується рахунками на оплату, актами надання послуг та видатковими накладними: рахунок № 141 від 31 березня 2014 року на суму 6500,00грн; акт надання послуг № 85/03 від 31 березня 2014 року, рахунок № 206 від 30 квітня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 61/04 від 30 квітня 2014 року, рахунок № 360 від 30 травня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 153/05 від 30 травня 2014 року, рахунок № 509 від 27 червня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 138/06 від 27 червня 2014 року, рахунок № 635 від 31 липня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 117/07 від 31 липня 2014 року, рахунок № 766 від 29 серпня 2014 року на суму 6500,00 грн; акт надання послуг № 116/08 від 29 серпня 2014 року.

За надані послуги відповідач станом на 31 липня 2015р. не розрахувався, тобто умов Договору, щодо строків оплати товару, не виконав.

Позивач неодноразово направляв вимоги на адресу відповідача щодо оплаи вартості отриманих послуг, проте відповідач кошти у розмірі 39 000,00 грн. так і не сплатив.

Пунктом 6.1 договору передачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язанъ по договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до законодавства України.

Дію договору від 25.06.2012 року № 1.181/669 відповідно до Додаткової угоди № 1 від 31 грудня 2013 року було подовжено до 31 грудня 2014 року.

Внаслідок того, що відповідач не розрахувався у добровільному порядку з позивачем за отримані від останнього послуги, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 64 868,78 з яких: 39000,00 грн. - основний борг, 11852,78 грн. - пені, 14016,00 грн. - інфляційні втрати та судові витрати у розмірі 1827,00 грн.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Під судового розгляду справи, судом було встановлено, що у рахунках, на які послається позивач, підтвердження своїх позовних вимог, дата договору, який укладався з відповідачем не співпадає, так у рахунках вказано про те, що такі послуги надаються на виконання умов договору № 1.181/669 від 27.06.2012р ., проте фактично договір датований 25.06.2012р.

Сторони у судовому засіданні 30.10.2015р., надали суду пояснення, що інших договорів окрім договору № 1.181/669 від 2506.2012р. між сторонами не укладалось, проте представник позивача наполягав на тому, що послуги фактично були надані, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт, підписані та завірені печатками обох сторін, а також рахунки - фактури.

Внаслідок наданих пояснень представників сторін та наполягань позивача на тому, що послуги фактично надані, суд дійшов висновку про розгляд справи за її фактичними документами, долученими сторонами до матеріалів справи.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що станом на день подання позову відповідач не розрахувався за послуги, надані позивачем, про що свідчать акти виконаних робіт підписані обома сторонами.

Беручи до уваги те, що у рахунках та актах вказано дату договору, яка з фактично укладеним не співпадає, а між сторонами відсутні інші договірні відносини, суд дійшов висновку про те, що послуги на суму 39 000,00 грн. були надані позивачем у позадоговірному порядку.

Відповідно до п.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконань замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем було порушено порядок надання послуг за договором від 25.06.2012р., зокрема п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.3, 2.4, 2.5 договору від 25.06.2012р., проте суд беручи до уваги той факт, що у актах виконаних робіт та рахунках зазначено дату 27.06.2015р., суд вказані заперечення представника відповідача не взяв до уваги.

Крім того, представник відповідача посилався на той факт, що йому не відомо кому належать підписи наявні на актах, проте такі пояснення представника відповідача не взяті судом до уваги, оскільки на вказаних первинних документах наявні мокрі печатки підприємства відповідача, а схоронність печатки покладено на керівника підприємства, згідно чинного законодавства України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення вартості наданих послуг у розмірі 39 000,00 грн. підлягають задоволенню, як такі, що підтверджуються первинною документацією, оригінали якої судом оглянуто у судовому засіданні.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат 14 016,00 грн. також підлягають задоволенню, оскільки дана вимога позивача є способом захисту свого порушеного права за порушення відповідачем грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 11 852,78 грн., то суд вважає, що дана вимоги позивача не підлягає задоволенню, оскільки вона застосована позивачем згідно умов договору від 25.06.2012р., проте судом встановлено, що послуги були надані фактично у позадоговірному порядку, а отже пеня нарахована у даному випадку необгрунтовано та безпідставно.

Беручи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову частково, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 181 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволено частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту справ споживачів» (код ЄДРПОУ 03363708, 04080, м.Київ, вул. О.Терьохіна 8-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «САГ» (код ЄДРПОУ 37199911, 01030 м. Київ, вул. Пірогова 2/37) 39 000 (тридцять дев'ять тисяч) грн. - основного боргу, 14 016 (чотирнадцять тисяч шістнадцять) грн. - інфляційних втрат та судові витрати у розмірі 1498 (одну тисячу чотириста дев'яносто вісім) грн. 10 коп.

В іншій частині, заявлених позовних вимог - відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 10.11.2015р.)

Суддя В.І.Мельник