Рішення

від 02.11.2015 по справі 918/1121/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р. Справа № 918/1121/15

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Щербині С.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс"

до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Радивилівський держспецлісгосп"

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №16 від 15.08.2013р.;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 02 листопада 2015 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" (далі - ТзОВ "Західенергоресурс", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Радивилівський держспецлісгосп" (далі - ДП "СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп", відповідач) про стягнення заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних нарахувань. ТзОВ "Західенергоресурс" просить стягнути з ДП "СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" 18 391 грн. 85 коп. - борг за поставлені нафтопродукти, 7 446 грн. 05 коп. - пені, 385 грн. 43 коп. - 3% річних, 13 178 грн. 64 коп. - інфляційні нарахування та судовий збір в сумі 1 218 грн..

Ухвалою суду від 24 вересня 2015 року позовну заяву №649 від 23.09.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/1121/15, розгляд якої призначено на 13 жовтня 2015 року.

08 жовтня 2015 року від позивача на адресу суду надійшло повідомлення №674 від 07.10.2015р. того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. Також надійшли додаткові пояснення №673 від 07.10.2015р. залучення Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Дубенське лісове господарство" як третіх осіб на стороні відповідача. (а.с. 30-38).

В судовому засіданні 13 жовтня 2015 року судом відмовлено в залученні Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Дубенське лісове господарство" як третіх осіб на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2015 року розгляд справи відкладено на 02 листопада 2015 року у зв'язку із неявкою відповідача.

02 листопада 2015 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про зменшення ціни позову в порядку ст. 22 ГПК України разом з доказами направлення відповідачу, яким просить стягнути з ДП "СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп"18 391 грн. 85 коп. - основного боргу, 4 256 грн. 83 коп. - пені, 232 грн. 80 коп. - 3% річних, 496 грн. 58 коп. - інфляційні (а.с. 45-52). Вказане клопотання прийнято судом до розгляду, оскільки відповідає вимогам ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні 02 листопада 2015 року підтримав позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення ціни позову.

У судові засідання відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, однак належним чином був повідомлений про місце, дату, час проведення судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.29, 44). Крім того, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, за видатковою накладною №6-15000034 від 27 лютого 2015 року передав, а відповідач через уповноваженого згідно довіреності №16 від 26.02.2015р. представника прийняв товар (паливно-мастильні матеріали) на загальну суму 62 891 грн. 85 коп. (а.с. 15-16).

Факт отримання відповідачем зазначеної у накладній кількості товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком штампу на видатковій накладній.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи доказів, товар, обумовлений у видатковій накладній прийнятий відповідачем без жодних зауважень стосовно асортименту, кількості чи ціни.

Судом встановлено, що 18 березня 2015 року відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 44 500 грн. (а.с. 18).

Таким чином, за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 18 391 грн. 85 коп..

Крім того, 31 березня 2015 року сторони провели звірку взаємних розрахунків за результатами якої складено відповідний акт, яким сторони підтвердили існування у відповідача заборгованості за поставлений згідно накладної №6-15000034 від 27.02.2015 року товар в сумі 18 391 грн. 85 коп. (а.с. 17).

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладній, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається з залучених до матеріалів справи доказів, 20 травня 2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №425 від 20.05.2014р. з вимогою сплатити борг в розмірі 18 391 грн. 85 коп., яка залишилась без задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлені йому паливно-мастильні матеріали в сумі 18 391 грн. 85 коп. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ТзОВ "Західенергоресурс у розмірі 18 391 грн. 85 коп. підтверджується фактичними обставинами справи.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі суду не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 18 391 грн. 85 коп. основного боргу за отриманий товар пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 256 грн. 83 коп. - пені, 232 грн. 80 коп. - 3% річних, 496 грн. 58 коп. - інфляційні.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних, наданий позивачем, перевірено судом та визнано вірним, а тому позовна вимога про стягнення 232 грн. 80 коп. - трьох відсотків річних є обґрунтованою.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних за період прострочення з 02 червня 2015 по вересень 2015 року в розмірі 496 грн. 58 коп. не може погодитися з розрахунком інфляційних втрат, який був наданий позивачем

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 02.06.2015 - 30.09.2015 18391.85 1.009 165.53 18557.38 Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних витрат становить 165 грн. 53 коп..

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат, яка за розрахунком суду складає 165 грн. 53 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 496 грн. 58 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 165 грн. 53 коп.. У решті позовних вимог в частині стягнення 331 грн. 05 коп. інфляційних слід відмовити.

Щодо стягнення 4 256 грн. 83 коп. - пені суд зазначає наступне.

Враховуючи, що між сторонами правовідносини виникли на підставі видаткової накладної №6-15000034 від 27.02.2015р., то правові підстави для застосування такого виду забезпечення, як пеня у позивача відсутні.

Стосовно посилання позивача на ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", за якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, то подвійна облікова ставка НБУ, застосована позивачем на підставі вказаної норми, не може вважатися обґрунтованою, оскільки вказаний Закон не визначає розмір пені, який слід застосовувати у випадку порушення зобов'язання за договором, а встановлює граничний розмір, понад який нарахування пені за порушення грошового зобов'язання не допускається.

При цьому, розмір пені що підлягає стягненню, обмежено в силу закону, зокрема відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в частині стягнення пені в розмірі 4 256 грн. 83 коп..

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Західенергоресурс" до ДП "СЛАП "Радивилівський держспецлісгосп" про стягнення 18 391 грн. 85 коп. - основного боргу, 4 256 грн. 83 коп. - пені, 232 грн. 80 коп. - 3% річних, 496 грн. 58 коп. - інфляційних, підлягають задоволенню в частині стягнення, а саме: 18 391 грн. 85 коп. - основного боргу, 232 грн. 80 коп. - 3% річних, 165 грн. 53 коп. - інфляційних. У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення пені в сумі 4 256 грн. 83 коп. та 331 грн. 05 коп. інфляційних - відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в розмірі 1 218 грн.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Радивилівський держспецлісгосп" (35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Кременецька, 95, код ЄДРПОУ 33096098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергоресурс" (33024, м. Рівне, вул. Макарова, 44а; 33010, м. Рівне, вул. Вінницька, 60, код ЄДРПОУ 37245962) основного боргу в сумі 18 391 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто одна) грн. 85 коп., 3% річних в сумі 232 (двісті тридцять дві) грн. 80 коп., інфляційних в сумі 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 53 коп., а також 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення пені в сумі 4 256 грн. 83 коп. та 331 грн. 05 коп. інфляційних - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 4 примірники:

1- до справи;

2- 3 - позивачу рекомендованим (33024, м. Рівне, вул. Макарова, 44а; 33010, м. Рівне, вул. Вінницька, 60);

4- відповідачу рекомендованим (35500, Рівненська обл., Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. Кременецька, 95).