Рішення

від 02.11.2015 по справі 922/5166/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р.Справа № 922/5166/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ до Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт.Нова Водолага Харківської області про стягнення 535271,13 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (дов. №142 від 21.10.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

03.09.2015 року позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Нововодолазького підприємства теплових мереж (відповідача) суми заборгованості у розмірі 535271,13 гривень у тому числі, 300000,00 гривень суми основної заборгованості, 143170,93 гривень суми нарахованої пені, 55004,27 гривень інфляційних, 37095,93 гривень 3% річних. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю природного газу №13/2662-БО-32, укладеного між сторонами 28.12.2012 р. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2015 р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2015 р. було відкладено розгляд справи на 22.10.2015 р.

22.10.2015 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№42886) про відкладення розгляду справи.

Судом було досліджено та долучено до справи надані документи.

В судовому засіданні 22.10.2015 р. було оголошено перерву до 29.10.2015 р.

29.10.2015 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№43758) про проведення судової економічної експертизи та відзив (вх.№43760, а.с.69), в якому просить суд призначити експертизу, зменшити суму пені на 90%, розподіл судових витрат провести з урахуванням суми фактичного боргу на момент звернення позивача з позовом - 261900,00 грн.

02.11.2015 р. позивач надав до суду заперечення щодо клопотання про призначення експертизи (вх.№43958).

Судом були досліджені та долучені до справи надані документи.

В судовому засіданні 29.10.2015 р. було оголошено перерву до 02.11.2015р.

Позивач у судове засідання 02.11.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.11.2015 р. клопотання про призначення експертизи підтримував, проти позову заперечував, відзив підтримував.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи, суд встановив наступне.

В ході судового розгляду справи відповідач подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи та навів коло питань, які вважає за необхідне поставити на її вирішення. Зокрема, відповідач обґрунтував своє клопотання тим, що економічне визначення збитків при реалізації послуг за цінами, які формувались згідно порядку, що діяв в період опалювального сезону протягом дії спірного Договору, їх економічна необґрунтованість, та зв'язок між фінансовим станом відповідача та фінансовою можливістю своєчасно проводити розрахунки за Договором є економічним критерієм для визначення його потрібні економічні знання.

Відповідно до абз.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з положеннями п.2 ППВГСУ від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Так, предметом доказування є сукупність фактів, які мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідне для винесення судом законного й обґрунтованого рішення по справі. Зокрема, предметом спору у даній справі є стягнення суми основного боргу, коштів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, та штрафних санкцій, передбачених умовами Договору, для розрахунку яких не потрібні спеціальні знання.

Вочевидь, питання щодо обґрунтованості економічних тарифів та фінансовий стан відповідача не входять до предмета доказування в рамках даної справи та виходіть за межі розгляду даної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Враховуючи те, що норми ст.65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

28.12.2012 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про закупівлю природного газу №13/2662-БО-32. Відповідно до умов Договору, позивач зобов’язувався поставити у 2013 році відповідачу природний газ, ввезений на митну територію України згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний га, видобути на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а відповідач зобов’язується прийняти і оплатити природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

Згідно з п.5.1. Договору, ціна (граничний рівень цін) на газ установлюються Національною комісією регулювання енергетики України (НКРЕ).

Відповідно до п.6.1. Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На момент закінчення строку дії Договору, Позивачем свої зобов’язання були виконані в повному обсязі та поставлено в січні-грудні 2013 року природного газу в об’ємі 1 086,505 тис.куб.м. на загальну суму 5 057 052,42 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (належним чином засвідчені копії додаються). Водночас. Покупець, в порушення умов Договору та ст.193 ГК України, ст. 526, 599 ЦК України, зобов’язання належним чином не виконав, прострочив оплату та не повністю розрахувався за поставлений в січні-грудні 2013 року природний газ, внаслідок чого як зазначає позивач утворилась заборгованість у розмірі 300 000,00 грн.

Згідно з п.7.2. Договору, у разі невиконання відповідачем умов п.6.1. Договору, він зобов’язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу. Таким чином, відповідно до п. 7.2. Договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 143 170,93 грн.

Відповідно до п. 9.2. Договору, строк в межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної суми заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до акту звіряння розрахунків між позивачем та відповідачем по справі на момент звернення до суду станом на 03.09.2015 року сума основного боргу становила 261900,00 гривень.

На момент складання акту звірки 29.09.2015 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств, заборгованість становить 236120,96 гривень (а.с.61).

Відповідно до платіжного доручення №254 від 22.10.2015 р. відповідач сплатив на користь позивача за спірним договором 6730,00 грн. (а.с.74).

Отже, із наданих сторонами доказів, вбачається, що станом на 29.10.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 229390,96 гривень.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткову відмову у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити з нього певну грошову суму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи було сплачено 32509,04 грн. основного боргу та те, що, відповідно до п.1.1. ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, суд припиняє провадження у справі в частині заявлених до стягнення 32509,04 грн. основного боргу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач надав суду докази лише про часткове погашення боргу, позовні вимоги позивача в частині стягнення 229390,96 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню, в іншій частині у сумі 38100,00 грн. слід відмовити, у зв'язку з тим, що ці кошти сплачено відповідачем до подачі позову.

Сторони у договорі погодили сплату пені, у зв'язку з простроченням платежів відповідачем (п.7.2. Договору).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені ст.611 ЦК України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення 143170,93 грн. пені, обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, позовні вимоги позивача по стягненню 37095,93 грн. 3% річних, 55004,27 грн. інфляційних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, суд керується наступним.

Відповідно до ч.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В обґрунтування заяви відповідач вказує на те, що проведення розрахунків за послуги теплопостачання по Нововодолазькому підприємству теплових мереж не проводилось своєчасно органи державної та місцевої влади. Несвоєчасність розрахунків за теплопостачання перед Відповідачем підтверджує Нововодолазька районна рада Харківської області та інші споживачі, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів. Несвоєчасність розрахунків виникла з тих підстав, що ці органи отримували несвоєчасне фінансування з державного та місцевого бюджетів.

Суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача при затримці оплати від комунальних та державних підприємств/органів охоплюється його підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог, а на позивача - в частині відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.230, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська обл., Нововодолазький р-н., стм.ОСОБА_2, вул.Гагаріна, 7-а; код ЄДРПОУ 324043801) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720; п/р 26002301921 АТ "Ощадбанк", код банку 300465, код ЄДРПОУ банку 00032129) 229390,96 грн. боргу, 37095,93 грн. 3% річних, 55004,27 грн. інфляційних, 143170,93 грн. пені, 9293,24 гривень судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження по справі в частині стягнення 32509,04 грн., на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 09.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_3