Ухвала

від 17.07.2019 по справі 922/5166/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"17" липня 2019 р.Справа № 922/5166/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі

за позовом Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Нововодолазького підприємства теплових мереж, смт. Нова Водолага про про стягнення коштів за участю представників:

стягувача (заявника) - Єфременко О.О. (довіреність №14-192 від 17.05.19р., адвокат);

боржника - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа №922/5166/15.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2015 р. по справі №922/5166/15 в позові відмовлено частково. Стягнуто з Нововодолазького підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 229390,96 грн. боргу, 37095,93 грн. 3% річних, 55004,27 грн. інфляційних, 143170,93 грн. пені, 9293,24 гривень судового збору.

На виконання вказаного рішення 20.11.2015 року судом видано відповідний наказ.

08.07.2019 р. до суду надійшла заява стягувача (вх.№16396) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2019 р. призначено заяву стягувача (вх.№16396) до розгляду в судовому засіданні на 17.07.2019 р. о 10:15, явка представників сторін у судове засідання визнана не є обов`язковою.

У судове засідання 17.07.2019 р. представник боржника не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 17.07.2019 р. стягувач заяву підтримував, просив її задовольнити, зазначив про поважність причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення вищезазначеної заяви, виходячи з наступного.

Наказ Господарського суду Харківської області у справі № 922/5166/15 виданий 20.11.2015р., строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлений до 21.11.2016р.

Вказаний виконавчий документ 30.12.2015р. стягувачем було направлено з відповідною заявою для організації примусового виконання рішення суду до відділу державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції.

У подальшому, згідно з інформацією Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яка міститься у відповідному листі від 04.04.2019р. № 4334, стягувачем було встановлено, що 13.01.2016р. органом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа.

Однак, вже 16.01.2016р. вказане виконавче провадження було завершено з підстав, передбачених частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» .

У відповідності з вимогами частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІУ далі - Закон № 606) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

На виконання вказаних вимог законодавства наказ Господарського суду Харківської області від 20.11.2015р. по справі №922/5166/15 було повернуто до Господарського суду Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. у справі №922/5166/15, апеляційну скаргу боржника залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області №922/5166/15 від 02.11.2015р. залишено без змін.

У відповідності до частини п`ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з підпунктом 2.6.13 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013р., оригінал наказу господарського суду, підписаний суддею, засвідчується гербовою печаткою суду і видається стягувачеві під розписку або надсилається йому рекомендованим чи цінним листом після набрання судовим рішенням законної сили. Копія наказу засвідчується секретарем судового засідання або іншою відповідальною особою у порядку, передбаченому підпунктом 2.8.11 цього пункту, і долучається до матеріалів справи. Відповідно до підпункту 2.6.14 цієї Інструкції на звороті копії наказу, яка залишається у справі, проставляється відмітка про відправлення наказу поштою і засвідчується підписом працівника, що здійснював відправлення, а при врученні наказу у приміщенні суду під розписку проставляється відмітка про отримання уповноваженою на це особою та засвідчується її підписом.

14.05.2019р. Господарським судом Харківської області на адресу НАК «Нафтогаз України» направлено оригінал наказу Господарського суду Харківської області від 22.11.2015р. № 922/5166/15, який було отримано 20.05.2019р.

Таким чином, після апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/5166/15, оригінал виконавчого документу, на підставі якого реалізується право щодо примусового виконання рішення суду, отримано стягувачем 20.05.2019р., тобто після спливу строку пред`явлення до виконання.

Враховуючи ту обставину, що боржником рішення суду у справі № 922/5166/15 не виконано, для належної реалізації примусового виконання, є необхідним поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

В цілому, процесуальний Закон та Інструкція з діловодства в господарських судах України покладає обов`язок видачі та направлення наказу для виконання судового рішення, яке набрало законної сили, саме на суд, який також зобов`язаний вручити цей наказ безпосередньо стягувачеві або надіслати йому рекомендованим чи цінним листом, в той час, як будь-яких обов`язків з цього приводу щодо стягувача, законом не передбачено.

Беручи до уваги вищевикладене, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання пропущений з об`єктивних причин, не залежних від стягувача, що є поважною причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною першою статті 118 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов`язана з наявністю поважних причин його пропуску, і такою підставою не може бути лише подання заяви стягувачем із зазначенням, що ним пропущено строк з поважних причин.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05 травня 2018 р. у справі № 917/1431/14 зазначив, що питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

За приписами статті 124 Конституції України, частини першої статті 18, частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 р. №11-рп/2012).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У рішенні, ухваленому 20 липня 2004 р. у справі Шмалько проти України, Європейський суд з прав людини відзначив, що право на судовий розгляд, закріплене у ч.1 ст.6 Конвенції, було б лише ілюзією, якби держави допускали невиконання остаточних рішень національних судів. Незабезпечення особі можливості отримати повне виконання судового рішення на її користь є втручанням у право цієї особи на мирне володіння майном, яке передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України", зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

У справі "Войтенко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 року) зазначено, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

Враховуючи те, що вищевказаний наказ був надісланий стягувачу судом після апеляційного перегляду справи вже після закінчення строку пред`явлення до виконання (який на час видачі складав один рік), суд вважає, що пропуск строку пред`явлення наказу до виконання стався не з вини стягувача, тому у даному випадку причини пропуску процесуального строку є поважними.

Отже, суд приходить до висновку про те, що умовою поновлення пропущеного стягувачем процесуального строку є доведення ним поважності причин пропуску. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 60/258-10.

Відповідно до приписів ст.13, ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, докази поважності причин пропуску строку, а саме доказів того, що пропуск стався внаслідок об`єктивних непереборних обставин, а не з власної недбалості стягувача, останнім надано та доведено.

Обставини, наведені стягувачем у заяві, свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість поновлення процесуального строку на пред`явлення наказу до виконання (поважних причин пропуску строку), і, відповідно, дають можливість поновити відповідний строк.

Таким чином, враховуючи необхідність виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а також правомірність дій стягувача щодо вчинення залежних від нього дій, спрямованих на виконання такого рішення, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку та наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення наказу Господарського суду Харківської області від 20.11.2015 р. по справі №922/5166/15 до виконання, на три роки з дня винесення ухвали, згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 118, 119, 232-235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання задовольнити.

2. Поновити пропущений строк пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Харківської області від 20.11.2015 р. по справі №922/5166/15 про стягнення з Нововодолазького підприємства теплових мереж (63200, Харківська область, Нововодолазький район, стм.Нова Водолага, вул.Гагаріна, 7-а; код ЄДРПОУ 32404380) на користь Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720; п/р НОМЕР_1 АТ "Ощадбанк", код банку 300465, код ЄДРПОУ банку 00032129) 229390,96 грн боргу, 37 095,93 грн 3% річних, 55 004,27 грн. інфляційних, 143170,93грн. пені, 9 293,24 гривень судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Повний текст ухвали складено 18.07.2019 року.

Суддя К.В. Аріт