Постанова

від 04.11.2015 по справі 916/1037/15-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2015 р.Справа № 916/1037/15-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гладишевої Т.Я.

суддів: Журавльова О.О., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 12.05.2015; ОСОБА_2, за довіреністю № б/н від 01.03.2015;

від відповідача1: не з'явився;

від відповідача2: ОСОБА_3, за довіреністю № б/н від 22.01.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліверман Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп»

на рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2015

по справі № 916/1037/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Море плюс»

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп»

про: визнання недійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу предмету іпотеки

В судовому засіданні 04.11.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Море плюс» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп», про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки реєстр. № 659 від 23.08.2013, договору купівлі-продажу предмета іпотеки реєстр. № 660 від 23.08.2013, договору купівлі-продажу предмета іпотеки реєстр. № 661 від 23.08.2013, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна» та посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Позов мотивовано порушенням відповідачами при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу норм ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок задоволення вимог кредиторів в процесі банкрутства боржника.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Море плюс» задоволено у повному обсязі, з підстав його обґрунтованості та доведеності.

Визнано недійсними з моменту укладення:

договір купівлі-продажу предмету іпотеки, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна», посвідчений 23.08.2013р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 659;

договір купівлі-продажу предмету іпотеки, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна», посвідчений 23.08.2013р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 660;

договір купівлі-продажу предмету іпотеки, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Грін-Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна», посвідчений 23.08.2013р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 661.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з означеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліверман Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Груп» звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмежено відповідальністю «Море плюс» відмовити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення місцевого господарського суду апелянти згідно поданих апеляційних скарг та додаткових пояснень до них визначають порушення норм матеріального та процесуального права, що мало своїм наслідком прийняття незаконного судового акту.

Зокрема, за твердженням апелянтів, позов від імені ТОВ «Море плюс» підписаний особою, яка не мала права його підписувати, при цьому позивач не довів, а суд належним чином не встановив обставин щодо порушення оспорюваними правочинами прав та інтересів ТОВ «Море плюс».

Суд дійшов помилкових висновків щодо пріоритетного застосування до спірних відносин норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Оцінка відповідності спірних договорів купівлі-продажу в порушення вимог ст. 215 ЦК України зроблена судом на момент розгляду справи, а не на момент їх вчинення і судом безпідставно не прийнято до уваги, що право звернення стягнення на предмет іпотеки реалізовано ТОВ «Грін Груп», як іпотекодержателем, на підставі рішення господарського суду Одеської області у справі № 5017/794/2012.

Задовольняючи позовні вимоги суд тим самим порушив приписи ст. 388 ЦК України, оскільки фактично ухвалення такого рішення має своїм наслідком позбавлення ТОВ «Ліверман-Україна», як добросовісного набувача, права власності на спірне майно.

Позивач надав заперечення на апеляційні скарги, доводи апелянтів відхиляв за відсутністю належного правового обґрунтування, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2015 у справі № 916/1037/15-г без змін.

Заявлене в ході апеляційного провадження ТОВ «Грін Груп» клопотання про витребування доказів відхилено колегією суддів через його необґрунтованість з точки зору вимог ст. 38 ГПК України. Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» забезпечено безоплатний доступ до відомостей з Єдиного державного реєстру, які в силу приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Ліверман-Україна» незважаючи на належне повідомлення судом про час та дату розгляду апеляційних скарг, що підтверджується долученими до матеріалів справи поштовими повідомленнями з відміткою підприємства поштового зв'язку про вручення поштових відправлень, наданими ст. 22 ГПК України правами на участь представника в судовому процесі не скористалось.

Фіксування судових засідань апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 ГПК України.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.11.2006 між ТОВ «Істок» та ПАТ «АБ «Експрес-Банк» укладено кредитний договір № 1220/06 від 10.11.2006 р., за умовами якого ПАТ «АБ «Експрес-Банк» (Кредитодавець) відкрило ТОВ «Істок» (Позичальник) відновлювану кредитну лінію (кредит) на поповнення обігових коштів та/або придбання основних засобів з лімітом максимальної заборгованості 6 000 000 грн., строком на 3 (три) роки з 10.11.2006 по 10.11.2009 зі сплатою 16 відсотків річних, а Позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, сплатити інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати інші свої зобов'язання, передбачені договором в повному обсязі.

В подальшому, до даного договору неодноразово вносились зміни, зокрема на підставі угоди № 5 від 10.11.2009 сторони дійшли згоди викласти даний договір в новій редакції, а саме: на умовах даного договору Кредитодавець зобов'язується відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів та/або придбання основних засобів з лімітом максимальної заборгованості 6 000 000 грн. строком з 10.11.2006 по 31.03.2010 зі сплатою: з 10.11.2006 по 31.07.2008 відсотків річних за ставкою 16%; з 01.08.2008 по 02.09.2008 відсотків річних за ставкою 18%; а починаючи з 03.09.2008 кредит в сумі 5 999 291,36 грн. із сплатою з 03.09.2008 по 31.03.2009 відсотків річних за ставкою 18%, з 01.04.2009 по 10.11.2009 відсотків річних за ставкою 23%, а з 11.11.2009 по 31.03.2010 відсотків річних за ставкою 25%. Позичальник, в свою чергу, зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити проценти за його користування, сплатити інші платежі за кредитом у встановлених договором розмірах і строках та виконати інші свої зобов'язання, передбачені договором в повному обсязі.

З метою забезпечення зобов'язань ТОВ «Істок», що випливають із вищезазначеного кредитного договору № 1220/06 від 10.11.2006, між ПАТ «АБ «Експрес-Банк» (Іпотекодержатель) та ТОВ «Істок» (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, посвідчений 10.11.2006 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 5200.

За умовами даного Договору Іпотекодавець з метою забезпечення зобов'язань ТОВ «Істок» за кредитним договором передав Іпотекодержателю в іпотеку наступне нерухоме майно:

- комплекс будівель та споруд, що знаходиться у м. Білгород-Дністровський, по вул. Ізмаїльській, 112, на земельній ділянці розміром 1 850 кв.м. та складаються у цілому з: літ. № 1 - виробничий корпус, загальною площею 382,8 кв.м.; літ. № 2 - прохідна, загальна площа 8,6 кв.м.; літ. № 3- виробничо-побутовий корпус, загальна площа 92,7 кв.м.; літ. № 4 - виробничий корпус, загальною площею 97,3 кв.м.; літ. № 5 - вбиральня; літ. № 6 -виробничо-побутовий корпус, загальною площею 107,5 кв.м; літ. № 7 - виробничий корпус, загальною площею 16,7 кв.м.; літ. № 8 - склад, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. № 9 - склад, загальною площею 97,2 кв.м.; літ. № 10 - компресорна, загальною площею 4,5 кв.м.; літ. № 11 - площадка для утилізації відходів, що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності;

- цілісний майновий комплекс, що знаходиться у м. Білгород-Дністровський, по вул. Ізмаїльській, 106, на земельній ділянці розміром 6 070 кв.м., та складається в цілому з: літ. № 1 - будівля цеху по виробництву консервної тари, загальною площею 366,2 кв.м.; літ. № 4 - будівля виробничого корпусу № 1, загальною площею 1 106,9 кв.м.; літ. № 5 - будівля АПК, загальною площею 986,1 кв.м.; літ. № 7 - будівля виробничого корпусу № 2, загальною площею 1 417,8 кв.м.; літ. № 8 - прохідна, загальною площею 28,1 кв.м.; літ. № 10 - електрощитові, загальною площею 24,4 кв.м.; літ. № 12 - цех по виробництву консервної кришки, загальною площею 59,0 кв.м.; літ. № 14 - корпус складських приміщень, загальною площею 906,5 кв.м.; літ. № 14-а - прибудова до холодильника, загальною площею 19,0 кв.м.; літ. № 14-б - котельня, загальною площею 33,6 кв.м.; літ. № 14-в - бойлерна, загальною площею 39,8 кв.м.; літ. № 15 - виробничий корпус, загальною площею 212,9 кв.м.; літ. № 15-а - діфростерна, загальною площею 41,3 кв.м.; літ. № 17 - лабораторія, загальною площею 69,3 кв.м.; літ. № 18 - склад металу, загальною площею 57,5 кв.м.; літ. № 19 - трансформаторна підстанція, загальною площею 23,2 кв.м.; літ. № 20 - трансформаторна підстанція, загальною площею 26,2 кв.м.; літ. № 21 - підвал, загальною площею 99,0 кв.м.; літ. № 22 - очисний флотатор; літ. № 23 - будівля, загальною площею 17,3 кв.м.; літ. № 24 - компресорна, загальною площею 28,3 кв.м.; літ. № 7в - будівля (незавершене будівництво), загальною площею 444,3 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності;

- комплекс будівель та споруд, що знаходиться у місті Білгород-Дністровський, по вул. Маршала Бірюзова, 1, на земельній ділянці розміром 9 470 кв.м., та складається в цілому з: літ. № 1 - прохідна, загальною площею 10,0 кв.м.; літ. № 2 - гараж, загальною площею 55,8 кв.м.; літ. № 3 - побутова будівля, загальною площею 115,1 кв.м.; літ. № 5 - виробнича будівля, загальною площею 6,7 кв.м.; літ. № 6 - виробнича будівля, загальною площею 37,2 кв.м.; літ. № 8 - цех заморозки, загальною площею 115,1 кв.м.; літ. № 9 - виробнича будівля, загальною площею 490,2 кв.м.; літ. № 9В» - виробничий цех, загальною площею 384,1 кв.м.; літ. № 10 - трансформаторна підстанція, загальною площею 59,3 кв.м.; літ. № 11 - цех по переробленню рибопродукції, загальною площею 170,0 кв.м.; літ. № 12 - цех по переробленню рибопродукції, загальною площею 29,7 кв.м.; літ. № 13 - будівля станції охолодження, загальною площею 56,4 кв.м.; літ. № 14 - цех по переробленню рибопродукції, загальною площею 93,7 кв.м.; літ. № 15 - цех по переробленню рибопродукції, загальною площею 175,7 кв.м.; літ. № 16, 16а, 16б, 16в - цех по переробленню та зберіганню цибулі, загальною площею 122,0 кв.м.; літ. № 19 - мийка, загальною площею 62,1 кв.м.; літ. № 20 - виробнича будівля, загальною площею 8,8 кв.м.; літ. № 21 - майстерня, загальною площею 31,1 кв.м.; літ. № 22 - котельня, загальною площею 59,9 кв.м.; літ. № 23 - жироловка; літ. № 32 - прибудова, загальною площею 130,0 кв.м., що належить Іпотекодавцю на праві власності.

У зв'язку із укладенням даного договору іпотеки, нотаріусом було накладено заборону на відчуження предмету іпотеки, до припинення дії останньої.

В подальшому, на підставі нотаріально посвідченої угоди № 1 від 01.12.2009, сторони дійшли згоди про необхідність внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 10.11.2006 за реєстр. № 5200, у зв'язку із викладенням кредитного договору, зобов'язання за яким забезпечені іпотекою, в новій редакції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2010 у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «Істок» порушено провадження у справі про банкрутство № 32/78-10-2331, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою від 28.01.2011 господарським судом в межах справи № 32/78-10-2331 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Істок», до якого, серед інших, увійшли: ТОВ «Море плюс» із грошовими вимогами до боржника в сумі 85 грн. (вимоги 1 черги), в сумі 2 949 810,00 грн. (вимоги 4 черги) та в сумі 236 грн. (вимоги 6 черги); публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-Банк» із грошовими вимогами до боржника в сумі 7 034 681,38 грн. (з врахуванням державного мита вимоги 1 черги), в сумі 236 грн. (вимоги 6 черги). Вказана ухвала була залишена без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 та від 23.03.2011, а також постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 і на теперішній час є чинною.

При цьому, як свідчать матеріали справи, грошові вимоги ПАТ «АБ «Експрес-Банк», що були включені до затвердженого в межах справи № 32/78-10-2331 реєстру вимог кредиторів ТОВ «Істок», виникли із укладеного між даними особами Договору іпотеки.

В подальшому, 06.03.2012 між ПАТ «АБ «Експрес-Банк» (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Грін Груп» (Новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення права вимоги (заміну сторони в зобов'язанні), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 250.

Згідно даного Договору Первісний іпотекодержатель передає Новому іпотекодержателю, а Новий іпотекодержатель приймає право вимоги, що належить Первісному іпотекодержателю, і стає Іпотекодержателем за договором іпотеки, посвідченим 10.11.2006 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5 за реєстр. № 5200, із змінами та доповненнями, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ «Істок», згідно з яким забезпечені вимоги до останнього, що випливають із кредитного договору № 1220/06 від 10.11.2006, право вимоги Первісного іпотекодержателя за яким відступлене Новому іпотекодержателю згідно договору про відступлення права вимоги № 1 від 20.07.2011 та № 2 від 20.12.2011.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.03.2013 по справі № 5017/794/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013, задоволено позов ТОВ «Грін Груп», звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ТОВ «Істок» та ПАТ «АБ «Експерс-Банк», посвідченим приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим у реєстрі за № 5200, а саме: на нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться в м. Білгород-Дністровський, по вул. Ізмаїльській, 112, на земельній ділянці розміром 1 850 кв.м. на цілісний майновий комплекс, що знаходиться в м. Білгород-Дністровський по вул. Ізмаїльській, 106, на земельній ділянці розміром 6 070 кв.м. та на комплекс будівель та споруд, що знаходиться в м. Білгород-Дністровський по вул. Маршала Бірюзова, 1, на земельній ділянці розміром 9 470 кв.м., для задоволення вимог ТОВ «Грін Груп» шляхом надання останньому права від свого імені продати майно ТОВ «Істок», яке є предметом вказаного договору іпотеки, будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за ціною предмета іпотеки згідно з експертним висновком суб'єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконання рішення господарського суду.

Після набрання даним судовим рішенням законної сили, ТОВ «Грін Груп» реалізувало своє право на задоволення власних вимог до ТОВ «Істок» шляхом продажу предмета іпотеки ТОВ «Ліверман-Україна» згідно наступних договорів:

- договору купівлі-продажу предмету іпотеки, посвідченого 23.08.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 659, за умовами якого ТОВ «Грін Груп» (Продавець) продало, а ТОВ «Ліверман-Україна» (Покупець) купило цілісний майновий комплекс, що знаходиться в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 112;

- договору купівлі-продажу предмету іпотеки, посвідченого 23.08.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 660, за умовами якого ТОВ «Грін Груп» (Продавець) продало, а ТОВ «Ліверман-Україна» (Покупець) купило цілісний майновий комплекс, що знаходиться в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 106;

- договору купівлі-продажу предмету іпотеки, посвідченого 23.08.2013 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 661, за умовами якого ТОВ «Грін Груп» (Продавець) продало, а ТОВ «Ліверман-Україна» (Покупець) купило комплекс будівель і споруд, що знаходиться в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, вул. Маршала Бірюзова, 1;

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 рішення господарського суду Одеської області від 27.03.2013 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 зі справи № 5017/794/2012 - скасовані, із передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В той же час, ТОВ «Море плюс» наголошує на тому, що реалізація належного ТОВ «Істок» майна поза судових процедур банкрутства порушує його права та охоронювані законом інтереси як кредитора ТОВ «Істок», в результаті чого позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційних скарг з огляду на таке.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон).

Статтею 1 Закону мораторій визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 Верховним Судом України роз'яснено, що згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Частиною другою статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що майно боржника, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до п. 1.2. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі).

В силу колізії між нормами Закону та нормами Законів України «Про іпотеку» і «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які набули чинності з 01.01.2004, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, судам слід виходити із системного тлумачення норм наведених вище законів та враховувати наступне. До внесення відповідних змін стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» і Законом України «Про іпотеку» окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватися, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів). Задоволення вимог кредиторів, забезпечених заставою (іпотекою), має здійснюватися за правилами, встановленими Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (п. 8.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Отже, ТОВ «Грін Груп» є забезпеченим кредитором і задоволення його вимог за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, можливе лише в межах провадження справи про банкрутство.

Як в силу наведеного, так і виходячи із приписів ч. 2 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (щодо включення до ліквідаційної маси всього майна боржника після порушення справи про банкрутство) та ст. 11 вказаного Закону (щодо визначення розпорядника майна, на якого у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом) є безпідставними доводи апелянтів щодо можливості іпотекодержателя після порушення справи про банкрутство боржника задовольнити свої вимоги шляхом використання правових механізмів, передбачених Законом України «Про іпотеку», у тому числі, самостійно продати майно, що було предметом іпотеки третім особам, тощо.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на момент вчинення оспорюваних правочинів у відношенні боржника вже була порушена судом справа про банкрутство і в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який є спеціальним законом та має пріоритет перед іншими законодавчими актами у врегулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

При цьому, чинність на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу рішення господарського суду Одеської області у справі № 5017/794/2012 жодним чином не спростовує правильність висновків місцевого господарського суду про порушення під час їх укладання вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, як вбачається з матеріалів справи, останнє скасоване постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014. Наразі, скасований судовий акт не є належною правовою підставою зміни/припинення правовідносин сторін та не може породжувати для них відповідних правових наслідків.

Що стосується факту порушення прав ТОВ «Море плюс» у зв'язку із вчиненням спірних правочинів, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст. 215 ЦК України право на оспорювання правочину надано одній із його сторін або будь-якій заінтересованій особі. При цьому, виходячи з положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема визнання правочину недійсним.

Тобто, будь-яка особа має право на судовий захист, в тому числі із пред'явленням позову про визнання договору недійсним, у випадку наявності порушеного права відповідної особи у зв'язку із вчиненням цього правочину, що цілком кореспондується із приписами ст. 1 ГПК України, якими визначено судовий захист лише порушених прав.

У п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 по справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вже зазначалося вище, ТОВ «Море плюс» ухвалою господарського суду від 28.01.2011 по справі №32/78-10-2331 включене до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Істок» на загальну суму 2950131 грн., у тому числі в сумі 85 грн. (вимоги 1 черги), в сумі 2 949 810,00 грн. (вимоги 4 черги) та в сумі 236 грн. (вимоги 6 черги).

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

ТОВ «Море плюс» як кредитор та учасник у справі про банкрутство ТОВ «Істок» наділено відповідними повноваженнями, у тому числі, й правом контролю діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) щодо порядку реалізації майна боржника та його погодження з комітетом кредиторів, дотримання вимог закону щодо проведення оцінки майна, розподілення грошових коштів, отриманих від реалізації майна боржника, тощо.

Реалізація позивачем, як кредитором боржника, наведених повноважень обумовлена перш за все можливістю здійснення ним захисту власних майнових прав/вимог до боржника.

Продаж відповідачем2 спірного майна поза процедурою банкрутства по-перше, порушує вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо порядку продажу майна боржника, по-друге, призвело до позбавлення ТОВ «Море плюс», як кредитора, можливості здійснити захист власних майнових прав.

Щодо посилань апелянтів на підписання позовної заяви неуповноваженою особою колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.

Позов від імені ТОВ «Море плюс» підписаний представником ОСОБА_7 Повноваження ОСОБА_8 на вчинення відповідних процесуальних дій закріплені долученою до матеріалів справи довіреністю, виданою 08.12.2014 керівником Товариства ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 102).

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з 11.09.2012 Товариство перебуває у стані припинення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. часники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) згідно з ч. 3 ст. 105 ЦК України може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

ОСОБА_9 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Море плюс» з 15.02.2011 та головою комісії з припинення/ліквідатором.

З огляду на викладене, той факт, що посада ОСОБА_9 у виданій ним 08.12.2014 від імені Товариства довіреності зазначена як «директор», а не як «голова ліквідаційної комісії/ліквідатор», не може бути розцінено як дефект форми, що впливає на її чинність.

Крім того, за особистими поясненнями ОСОБА_9, що надійшли до суду 04.11.2015, останній засвідчував дійсність власного волевиявлення щодо наділення ОСОБА_7 повноваженнями на підписання даного позову та зазначив, що останній діяв в інтересах ТОВ «Море плюс» без перевищення повноважень.

З урахуванням положень ст. 28 ГПК України, ст. ст. 105, 241, 244, 246 ЦК України, а також вимог ст. 104 ГПК України, наведені скаржниками в цій частині доводи не можуть бути покладені в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп» задоволенню не підлягають, що згідно із ст. 49 ГПК України має наслідком віднесення на рахунок останніх витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 101-103, 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліверман-Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 11.06.2015 по справі № 916/1037/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.Я. Гладишева

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя О.О. Журавльов